Ухвала суду № 28032709, 22.02.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

"22" лютого 2012 р.

справа № 2а-844/10/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Щербака А.А. Ясенової Т.І.

при секретарі судового засідання: Мачихіні В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 березня 2010 у справі за позовом Обслуговуючого кооперативу «Мирта»до Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області про скасування податкового повідомлення-рішення, скасування акту від 11.12.2009р. №1519/152-33351356,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 березня 2010 адміністративний позов Обслуговуючого кооперативу «Мирта»до Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області про скасування податкового повідомлення-рішення, скасування акту від 11.12.2009р. №1519/152-33351356 задоволено частково. Податкове повідомлення-рішення №0005021503/0 від 11.12.2009р. скасовано з тих підстав, що Позивач не є, у розумінні норм чинного законодавства, платником збору за спеціальне використання водних ресурсів. У задоволенні позовних вимог про скасування акту перевірки від 11.12.2009р. №1519/152-33351356 відмовлено з посиланням на ст. 2 КАС України та з тих підставі, що акт перевірки не є рішенням суб’єкта владних повноважень у розумінні ст. 17 КАС України.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, про задоволення позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивує порушенням судом першої інстанції норм матеріального права з посиланням на п.3, п.5, п.9, п.12-15 Постанови КМУ від 16.08.1999р. №1494.

Представник Відповідача (заявника) та Позивача до суду не з’явилися. Про день, місце та час розгляду справи вказані сторони повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи є належний доказ, що дає судові підстави для застосування положень частини 4 статті 196 КАС України.

У зв’язку з неявкою сторін фіксування судового засідання не здійснювалось, відповідно ч.1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Позивачем були надані заперечення стосовно доводів апеляційної скарги, в якому просить залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Щодо оскарженого податкового повідомлення-рішення №0005021503/0 від 11.12.2009р.

Відповідно матеріалам справи, Відповідачем на підставі акту перевірки від 11.12.2009р. №1519/152-33351356 та з підстав встановлення порушення п. 72 Інструкції «Про порядок обчислення і справляння збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту», пп. 4.1.4 ст. 4 Закону України №2181 –неподання розрахунку по збору за спеціальне використання водних ресурсів, було прийняте вищевказане податкове повідомлення рішення.

Згідно зі ст. 43 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»збір за спеціальне використання природних ресурсів установлюється на основі нормативів збору і лімітів їх використання.

Порядок справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.99 р. N 1494 (далі - Порядок).

Пунктом 3 Порядку визначено, що платниками збору є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що використовують водні ресурси.

Відповідно до п. 2.1 розділу II Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої спільним наказом Мінфіну України, ДПА України, Мінекономіки України, Мінекобезпеки України від 01.10.99 р. N 231/539/118/219, зареєстрованої в Мін'юсті України 19.10.99 р. за N 711/4004 (далі - Інструкція N 231/539/118/219), платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

Згідно з п. 5 Порядку об'єктом обчислення збору за спеціальне використання водних ресурсів є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

Разом з тим п. 16 Порядку встановлено, що збір за спеціальне використання водних ресурсів не справляється, зокрема, за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення, а п. 4.8 розділу IV Інструкції N 231/539/118/219 визначено, що збір за використання водних ресурсів не справляється за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення, в тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

Так судом першої інстанції було встановлено, що Позивач відповідно до укладених договорів з ТОВ «Азов Сервіс»як споживач для членів кооперативу (мешканців житлових будинків) забезпечує питною водою та водою для санітарно-гігієнічних потреб.

Доводи, які викладені Відповідачем у апеляційній скарзі щодо скасованого судом першої інстанції податкового повідомлення-рішення №0005021503/0 від 11.12.2009р., спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування в цій частині постанови суду.

Щодо відмови судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог про скасування акту перевірки від 11.12.2009р. №1519/152-33351356 відмовлено з посиланням на ст. 2 КАС України та з тих підставі, що акт перевірки не є рішенням суб’єкта владних повноважень у розумінні ст. 17 КАС України.

Відповідач в апеляційній скарзі з цього приводу не вказує на будь-які доводи. Проте просить скасувати постанову у повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 17 КАС України (в редакції на час прийняття судового рішення) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Акти перевірки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, у розумінні норм КАС України, та не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Частиною 1 ст. 157 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про скасування акту перевірки від 11.12.2009р. №1519/152-33351356 підлягає скасуванню із закриттям в цій частині провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 41, п.1 ч.1 ст. 157, ст. 195, ст. 196, п.4 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 березня 2010р. у справі за позовом Обслуговуючого кооперативу «Мирта»до Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області про скасування податкового повідомлення-рішення, скасування акту від 11.12.2009р. №1519/152-33351356 в частині відмови у задоволенні позову про скасування акту Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області щодо перевірки своєчасності подання розрахунку по збору за спеціальне використання водних ресурсів від 11.12.2009р. №1519/152-33351356 – скасувати, провадження у справі в частині позовних вимог Обслуговуючого кооперативу «Мирта»до Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області про скасування акту від 11.12.2009р. №1519/152-33351356 – закрити.

В іншій частині постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 березня 2010р. у справі № 2а-844/10/0870 –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 212 КАС України касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Повний текст ухвали виготовлено 27 лютого 2012року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Т.І. Ясенова