Постанова № 28031683, 27.11.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2012 р.Справа № 2-а-7508/10/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Коваля М.П.,

суддів -Потапчука В.О.,

-Семенюка Г.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний берег»до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, за участі Прокуратури Миколаївської області про визнання нечинним рішення № 15721/10/23-608 від 24.09.2010 року, скасування податкових повідомлень рішень № 0000352301/0 від 21.07.2010 року, № 0000352301/1 від 24.09.2010 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Південний берег»звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області про визнання нечинним рішення № 15721/10/23-608 від 24.09.2010 року, скасування податкових повідомлень-рішень №0000352301/0 від 21.07.2010 року, № 0000352301/1 від 24.09.2010 року Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області .

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний берег»задоволено в повному обсязі. Скасовано рішення № 15721/10/23-608 від 24.09.2010 року, податкові повідомлення рішення № 0000352301/0 від 21.07.2010 року, № 0000352301/1 від 24.09.2010 року, прийнятих ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить вищезазначену постанову скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Сторони були сповіщені належним чином та своєчасно про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення повісток про виклик до суду (а.с.33-34), сторони до суду не прибули та причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, з огляду на зазначене, а також враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи, - дійшла висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.198, п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову, якщо визнає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.03.2010 року, за результатами якої 23.06.2010 року було складено акт № 732/23-31554170 (а.с.8-55). У зазначеному акті зафіксовано, що перевіркою встановлені порушення позивачем - п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п. 7.2., п. 7.3.1 п. 7.3, п.п.7.4.5 п. 7.4 , п.п.7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.07.2010 року № 0000352301/0.

Рішення суду першої інстанції, про задоволення позовних вимог, мотивовані тим, що ТОВ «Південний берег»мало належним чином оформлені, відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкові накладні, тобто мало документально підтверджені підстави для включення до складу податкового кредиту та відображення у деклараціях з податку на додану вартість за відповідні податкові періоди сум податку на додану вартість, згідно податкових накладних, виписаних за період листопад грудень 2006 року; лютий, березень, квітень, травень, серпень 2007 року та лютий 2008 року.

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта обґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п.7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалися дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) податкова накладна складалися у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

У ході перевірки було встановлено, що ТОВ «Південний берег»в порушення п.п.7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, які було отримано несвоєчасно (після закінчення звітного періоду).

Відповідно до п.п.7.2.6. п. 7.2 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.п.7.2.3 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) та з урахуванням визначення, наданого пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704 (далі - Положення № 88), податкова накладна відноситься до категорії первинних документів.

Порядок реєстрації податкової накладної, як вхідного первинного документа визначається з урахуванням правил, встановлених Положенням № 88, облік податкових накладних та їх передача (пересилання) повинні ґрунтуватись на правилах, які встановлені для відповідних бухгалтерських документів.

Відповідно до п. 2 Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.97 № 799 (далі - Порядок № 799), звіти, розрахункові документи і декларації (далі - звіти) приймаються до відправлення листами (посилками, бандеролями) з оголошеною цінністю (далі - поштові відправлення) з позначкою "Звіт" та з рекомендованим повідомленням про вручення, то податкові накладні, які відправляються продавцем поштою покупцю, повинні надсилатися поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення.

Враховуючи зазначене, податкові накладні, які відправляються продавцем поштою покупцю, повинні надсилатися поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення.

Рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень видаються адресатам під розписку (пункт 11 Порядку N 799). У містах Києві та Севастополі, обласних центрах, містах обласного підпорядкування, районних центрах повідомлення про вхідні поштові відправлення доставляються адресатам не пізніше робочого дня, що настає після надходження відправлення до підприємства поштового зв'язку (пункт 10 Порядку N 799). Відправнику надсилається повідомлення після вручення поштового відправлення адресату (пункт 6 Порядку N 799).

Таким чином, документальним підтвердженням правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, яку було виписано у будь-якому з попередніх періодів, для платника податку - покупця є документ, який підтверджує дату надходження такої податкової накладної від продавця, а саме зареєстровані відповідно до вимог Положення № 88 лист з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного поштового штемпеля та отримана разом з цим листом податкова накладна з відображенням на ній дати реєстрації на штампі вхідної кореспонденції за умови дотримання інших вимог законодавства щодо формування податкового кредиту.

Отже, у разі отримання податкових накладних, у тому числі і тих, що виписані в різних податкових періодах, але отримані платником в поточному звітному періоді (податкові накладні, які було виписано у попередніх періодах) та лише за наявності документального підтвердження такого запізнення, платник податку - покупець товарів (послуг) повинен на дату отримання цих податкових накладних відобразити їх у розділі 1 реєстру отриманих та виданих податкових накладних з урахуванням особливостей його заповнення, визначених пунктом 9 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 року № 244 «Про внесення змін до наказу ДПА України від 30.05.97 № 165»(з урахуванням змін і доповнень), і (за умови дотримання вимог щодо формування податкового кредиту) в рядку 10,1 розділу II «Податковий кредит»податкової декларації з податку на додану вартість.

За результатами податкової перевірки та в процесі судового розгляду справи відповідачем було зазначено, що на податкових накладних не зазначено дату їх отримання або дату їх надходження по пошті, до перевірки не надано книгу вхідної та вихідної кореспонденції та первинні документи, що підтверджують поштові витрати (чеки, рахунки та інші).

Таким чином, в порушення вимог п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР ТОВ «Південний берег»зайво віднесено суми ПДВ з придбання товарів (робіт, послуг) по податковим накладним, які були задекларовані у наступних податкових періодах (як такі, що отримані з запізненням), без заяв зі скаргою на постачальників, які є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту, та у ході проведення перевірки не надано документальне підтвердження отримання податкових накладних із запізненням, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 1183085, 2 гривень.

Крім того, відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з п.п.7.4.5. п.7.4.4. п.7.4. не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Так, відповідно до акту перевірки ТОВ «Південний берег»до складу податкового кредиту була включена сума ПДВ 2068369 грн. При цьому, до перевірки не були надані накладні на підставі яких здійснювалось формування податкового кредиту на зазначену суму. Також, не були вони надані і до суду у підтвердження правомірності формування податкового кредиту.

Також, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано договори, акти приймання-передачі товарів/послуг, банківські виписки, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит по господарським операціям за листопад, грудень 2008 року, січень, березень та травень 2009 року, що спростовує доводи позивача та висновок суду першої інстанції про факт реального виконання умов договорів. Тобто, позивачем не доведено факт здійснення фінансового-господарських операцій, що позбавляє його права на формування податкового кредиту.

Крім того, судом першої інстанції не враховано, що перевіркою встановлено, що у періоді, що перевірявся платник податків отримував від фізичних осіб грошові кошти у якості оплати за приміщення об'єкту будівництва, відповідно до укладених договорів про інвестування у будівництво.

Операції з будівництва відповідно до зазначених договорів про інвестування у будівництво віднесені до операцій з поставки послуг і тому оподатковуються податком на додану вартість на загальних підставах за ставкою 20 відсотків.

Тобто, вказані договори віднесені до таких, якими передбачено передачу прав власності на житлові приміщення, що будуються, а такі операції, відповідно до п. 1.4 Закону України «Про податок на додану вартість»підпадають під визначення поставки товарів, та підлягають оподаткуванню податком на додану вартість відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 вказаного Закону.

При цьому, базу оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначено у загальновстановленому порядку відповідно до норм п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.

Відповідно до п.п.7.7.1 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно із яким бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначеним законом встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

Відповідно до норм пп. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Отже, за даними обставинами, позивач повинен був утримувати та вносити до бюджету податок на додану вартість (шляхом декларування податкових зобов'язань), що отриманий ним у звітному (податковому) періоді у складі коштів, що надійшли за зазначеними договорами.

На підставі вказаного, грошові кошти, що надходили у межах договору від фізичних осіб повинні були включені до бази оподаткування податком на додану вартість у відповідності з пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З урахуванням викладеного, висновки, зроблені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем норм Закону України «Про податок на додану вартість»є обґрунтованими, в зв'язку з чим податкове повідомлення - рішення, прийняте відповідачем на підставі встановлених актом перевірки порушень, є правомірним та не підлягає скасуванню.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми матеріального права, не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний берег»до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, за участі Прокуратури Миколаївської області про визнання нечинним рішення № 15721/10/23-608 від 24.09.2010 року, скасування податкових повідомлень рішень № 0000352301/0 від 21.07.2010 року, № 0000352301/1 від 24.09.2010 року -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний берег»до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, за участі Прокуратури Миколаївської області про визнання нечинним рішення № 15721/10/23-608 від 24.09.2010 року, скасування податкових повідомлень рішень № 0000352301/0 від 21.07.2010 року, № 0000352301/1 від 24.09.2010 року -залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає чинності через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/