Постанова № 2803132, 13.01.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

13.01.2009 Справа № 22-а-1912/08

Попередній № справи 2-29/1784-2008А Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіДугаренко О.В.,

суддів Іщенко Г.М. , Курапової З.І. секретар судового засіданняХіштілова М.М. за участю представників сторін:

представник позивача Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим - не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив; представник відповідача Приватного підприємства "Нертус-Ц" - не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив; представник відповідача Приватного підприємства Паливно-енергетичний комплекс "Современник" - Аметова Ейла Мустафаївна довіреність № б/н від 09.12.08; розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства Паливно-енергетичний комплекс "Современник" на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І. ) від 27.10.08 у справі №2-29/1784-2008А за позовом Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мате Залки 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

до Приватного підприємства Паливно-енергетичний комплекс "Современник" (проспект Перемоги 15,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000) Приватного підприємства "Нертус-Ц" (вул. Олександрова 58,Луганськ,91000) про визнання недійсною угоди та стягнення 108360,99 грн. ВСТАНОВИВ: Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 27.10.2008 у справі №2-29/2784-2008А задоволений позов Державної податкової інспекції у м. Сімферополі до Паливно-енергетичного комплексу «Современник»та приватного підприємства «Нертус-Ц»про визнання угоди недійсною.

Постановлено: визнати недійсною угоду між ПЕК «Современник»та ПП «Нертус-Ц»про поставку пального по податковій накладній №101 від 01.03.2005 на суму 108360,99 грн. Стягнути з ПЕК «Современник»на користь Державного бюджету України вартість отриманого від ПП «Нертус-Ц»пального в сумі 108360,99 грн.

Не погодившись з судовим рішенням відповідач ПК «Современник»звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, прийняти нову постанову про відмову у задоволені позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не врахований той факт, що сторона за угодою ПП «Нертус-Ц»на момент здійснення господарської операції не втратив статусу юридичної особи. Крім того, відповідач вказав, що оскільки санкції з стягнення з особи суми за отриманий товар у рахунок держави є кофіскаційними, то слід було застосовувати строки, передбачені ст..250 Господарського кодексу України.

В судовому засіданні, призначеному на 13 січня 2009року, представник апелянта підтримала апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній. Представник позивача та другого відповідача у судове засідання не зявились, про час та місце розгляду справи сповіщались.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 01.02.2005 між відповідачами був укладений договір постачання нафтопродуктів. Згідно з витратною накладною №ПН-9940438 від 01.03.2005 та податковою накладною №101 від 01.03.2005 ТЕК «Современник»придбав у ПП «Нертус-Ц» бензин А-80 на суму 108360,99 грн.

Постановою господарського суду Луганської області від 07.06.2006 у справі №9/238пн-ад визнано недійсним запис від 02.08.2004 №13821020000000124 ПП «Нертус-Ц», код 33009246. Припинена юридична особа ПП «Нертус-Ц», код 33009246.

Як вбачається з матеріалів справи та тексту постанови господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.10.2008 р., позивачем в основу своїх вимог, а судом першої інстанції в основу прийняття постанови, покладений факт припинення рішенням господарського суду Луганської області від 07.06.2006 р. юридичної особи ПП «Нертус-Ц», а також визнання недійсним запису про державну реєстрацію

При постановленні рішення суд виходив з того, що постановою суду про припинення юридичної особи встановлений той факт, що ПП «Нертус-Ц»за юридичною адресою не знаходиться. Реєстрація ПП «Нертус-Ц»відбулась на підставну особу ОСОБА_1. Він не мав мети і не міг здійснювати підприємницьку діяльність, та не мав наміру сплачувати до державного бюджету і державних цільових фондів податки, збори та обовязкові платежі.

З матеріалів справи вбачається, що договір, видаткова накладна, податкова накладна були підписані від ПП «Нертус-Ц»директором підприємства Чернишовим В.А.

Таким чином, судом встановлено, що від особи ПП «Нертус-Ц»діяв її законний представник директор підприємства.

Відповідно до частини 2 ст.33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб підприємців»юридична особа є такою, що припинена, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Позивачем не надані суду докази, які підтверджують, що до Єдиного державного реєстру внесено запис про припинення юридичної особи приватного підприємства «Нертус-Ц»на підставі рішення суду.

Згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, чи відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положення статті 207 Господарського кодексу України застосовуються з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, а тому, згідно з частиною першою статті 203, частиною другою статті 215, частиною 228 Цивільного кодексу України, є нікчемним.

Як встановлено в частині 2 статті 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до частини 1 статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року N 509-XII "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатися до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок про визнання судом нікчемності правочину є правовою оцінкою і має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Наявність умислу у сторін угоди означає, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладається, і суперечність її мети інтересам держави та суспільства, і прагнули або свідомо припускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається, як умисел тієї посадової особи або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.

З матеріалів справи вбачається, що договір, а також документи, що підтверджують виникнення господарського зобовязання були підписані не особою, яка не мала наміру здійснювати господарську діяльність та сплачувати податки та обовязкові збори, а іншою особою, доказів існування умислу якої позивачем суду не надано.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскільки встановлення умислу підприємства на укладення угоди з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства мало бути предметом дослідження в цій справі. Наявність такого умислу при укладенні угоди не може бути підтверджено лише рішенням районного суду про припинення юридичної особи, оскільки предметом дослідження в такій справі є відповідність запису про державну реєстрацію вимогам чинного законодавства, а не наявність умислу при укладенні угоди при здійсненні ним підприємницької діяльності. Рішення районного суду не звільняло господарський суд від обов'язку встановлення наявності умислу у ПП «Нертус-Ц»або ТЕК «Современник»на укладення угоди, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Посилання суду першої інстанції на висновки акту перевірки, яка здійснена позивачем, та які містять вказання на те, що ПЕК «Современник»мав умисел на ухилення від сплати податків шляхом необґрунтованого включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковою накладною №101 від 01.03.2005, судова колегія вважає помилковими у звязку з наступним.

Суд виходив з того, що оскільки відповідно до акту анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 18.07.2006 (а.с.38) датою прийняття анулювання реєстрації є 28.09.2004.

Відповідно до п.п. «б»п.9.8. ст..9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання).

Відповідно до Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2000 р. № 79, дата затвердження акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість уважається днем прийняття такого рішення.

Доводи про те, що датою анулювання реєстрації платника ПДВ в акті вказано 28.09.2004 року не можуть бути прийняті судовою колегією, оскільки закон не передбачає можливості вказання якої-небудь іншої дати анулювання, крім дати прийняття рішення. Більш того, закон передбачає, що при анулюванні реєстрації останнім податковим періодом уважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

З вищевикладеного випливає, що на момент отримання податкової накладної та включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковою накладною, отриманою від ПП «Нертус-Ц», продавець мав статус платника податків, та ПЕК «Современник»не мав можливості передбачати, що після виникнення господарського зобовязання, контрагент за угодою буде виключений з реєстру платників податку на додану вартість.

Крім того, санкції застосовуються за здійснення господарського зобовязання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Згідно змісту частини 1 статті 208 ГК України застосування передбачених нею санкцій можливе тільки у випадку виконання угоди хоча б однією з сторін.

Відповідно з частиною 1 статті 208 ГК України ці санкції застосовує тільки суд. Це правило відповідає ст.. 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обємі и порядку, встановлених законом.

Оскільки вказані санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони відносяться не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських, як такі, що відповідають поняттю, яке приведено в частині 1 статті 238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватися лише з дотриманням строків, установлених ст. 250 цього Кодексу, - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

На момент звернення позивача ДПІ у м.Сімферополі, до суду з цим позовом закінчились строки застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлені статтею 250 ГК.

Таким чином, судова колегія вважає, що постановлене рішення не може залишатися в силі і підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 195, 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Паливно-енергетичного комплексу «Современник»задовольнити.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.10.2008 у справі №2-29/2784-2008А скасувати.

Прийняти нову постанову.

У позові Державної податкової інспекції у м. Сімферополі відмовити.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.

Головуючий суддяпідписО.В.Дугаренко

Судді підпис Г.М. Іщенко підпис З.І.Курапова З оригіналом згідно Помічник судді В.М.Фоменко