Ухвала суду № 28031013, 04.12.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2012 р.Справа № 2а-3257/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання Мурги С.С.,

за участю: представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної Державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2012р. по справі № 2а-3257/12/2070

за позовом Дочірнього підприємства "Харківспецгасіння" колективного підприємства "Харківспецсервіс"

до Західної міжрайонної Державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції Ленінського району м. Харкова від 10.01.2012 року №0000152330.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2012 р. задоволено вищезазначений позов, а саме: скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції Ленінського району м. Харкова від 10.01.2012 року №0000152330.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2012 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що не заперечується сторонами у справі та підтверджується Свідоцтвом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб (а.с. 37 т.І) .

Податковим органом 23.12.2011 р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП "Харківспецгасіння" КП "Харківспецсервіс" для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліках із відповідним відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах, тощо) результатів операцій по господарських відносинах із ПП "Євробуд Грант" (код ЄДРПОУ 14070180), ПП „Сапсан" (код ЄДРПОУ 31092608) та ТОВ „Ліон" (код ЄДРПОУ 30590155) у період з 01.01.2011р. по 28.02.2011 року .

За результатами перевірки було складено Акт документальної позапланової виїзної перевірки від 23.12.2011 року № 2408/23-304/34470916 (а.с.11-36 т.І).

Відповідно до Акта перевірки було встановлено: порушення позивача п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р., в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 141930 грн., у тому числі за січень 2011 р. у сумі 51146 грн., за лютий 2011 р. в сумі 90784 грн.

На підставі акту перевірки від 23.12.2011 року № 2408/23-304/34470916 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000152330 від 10.01.2012р.(а.с.10 т.І), яким визначено суму грошового зобов'язання ДП "Харківспецгасіння" КП "Харківспесервіс" по податку на додану вартість в загальній сумі 141931,00 грн., за основним платежем у сумі 141930,00 грн. за штрафними санкціями у сумі 1,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення необґрунтовані та прийняті з порушенням діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судовим розглядом встановлено, що підставою для винесення спірного рішення слугувало відображене в акті перевірки від 23.12.2011 року № 2408/23-304/34470916 відповідача про віднесення позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ податкових накладних, котрі були складені в межах нікчемного правочину по взаємовідносинам з ТОВ "Ліон", ПП"Євробуд Грант" та ПП "Сапсан".

Між ДП "Харківспецгасіння" КП "Харківспесервіс" та ПП"Євробуд Грант" укладено наступні договори підряду на виконання будівельно - монтажних робіт: №10 від 06.01.2011р., №11 від 06.01.2011р., № 12 від 06.01.2011р., № 13 від 11.01.2011р., № 14 від 11.01.2011р., № 15 від 11.01.2011р., № 19 від 12.01.2011р., № 20 від 12.01.2011р., №21 від 12.01.2011р.

На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надано наступні документи :- податкові накладні : №270103 від 27.01.2011р., № 270102 від 27.01.2011р., № 270104 від 27.01.2011р., № 280106 від 28.01.2011р., №280107 від 28.01.2011р., № 280105 від 28.01.2011р., № 310130 від 31.01.2011р., № 310132 від 31.01.2011р., №310130 від 31.01.2011р. - акти виконаних робіт : від 31.01.2011р., від 31.01.2011р., від 31.01.2011р., від 31.01.2011р., від 31.01.2011р., від 31.01.2011р., за січень 2011р., за січень 2011р., за січень 2011р.

На виконання умов вказаних договорів, ПП"Євробуд Грант" були виконані роботи в об'ємах визначених відповідною кошторисною документацією: локальним кошторисом, договірна ціна, відомостями по ресурсах, довідка про вартість виконаних робіт за січень 2011 року, розрахунки та підтверджується відповідними актами приймання виконаних будівельних робіт за січень 2011 року.

За виконані роботи Позивачем було перераховано на поточний рахунок ПП"Євробуд Грант" грошові кошти, що підтверджується відповідними виписками банку .

Між ДП "Харківспецгасіння" КП "Харківспесервіс" та ПП "Сапсан" укладено наступні договори підряду на виконання будівельно - монтажних робіт: №26 від 13.01.2011р., №27 від 13.01.2011р., № 29 від 14.01.2011р., № 30 від 14.01.2011р., № 32 від 17.01.2011р., №33 від 17.01.2011р., № 34 від 17.01.2011р., № 35 від 17.01.2011р., №42 від 1901.2011р., №44 від 20.01.2011р., № 47 від 20.01.2011р., № 45 від 20.01.2011р., № 50 від 21.01.2011р., 3 52 від 21.01.2011р.

На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надано наступні документи : -податкові накладні : №7від 01.02.2011р., № 6 від 01.02.2011р., № 14 від 02.02.2011р., № 20 від 03.02.2011р., №28 від 04.02.2011р., № 36 від 07.02.2011р., № 42 від 08.02.2011р., № 44 від 09.02.2011р., №89 від 17.02.2011р., №92 від 18.02.2011р., № 114 від 23.02.2011р., №98 від 21.02.2011р., 3 140 від 24.02.2011р., № 150 від 25.02.2011р. - акти виконаних робіт : за лютий 2011р. у кількості 14 актів.

На виконання умов вказаних договорів, ПП "Сапсан" були виконані роботи в об'ємах визначених відповідною кошторисною документацією: локальним кошторисом, договірна ціна, відомостями по ресурсах , розрахунки, довідка про вартість виконаних робіт за лютий 2011 року, та підтверджується відповідними актами приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011 року.

За виконані роботи Позивачем було перераховано на поточний рахунок ПП "Сапсан" грошові кошти , що підтверджується виписками банку .

Судом встановлено , договори , укладені з ПП "Сапсан", ПП"Євробуд Грант"з метою виконання основних договорів, в яких позивач є Підрядником, а саме: договір № 17/96Е від 14.09.2010р. та договір №17/211М від 01.11.2010р.,.

У відповідності до ч. 1 ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Згідно ліцензії № 595717 ДП "Харківспецгасіння" КП "Харківспецскріс" на надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення, ліцензвю № 194645 ПП "Сапсан" на будівельну діяльність та ліцензію № 514121 ПП "Євробуд Грант" на створення об"єктів архітектури. Зазначені ліцензії є діючими та містяться в матеріалах справи.

Між ДП "Харківспецгасіння" КП "Харківспесервіс" та ТОВ "Ліон" укладено договір на поставку товару№6 від 15.02.2011р.(а.с.189-190 т.І). та специфікацію №1 до договору №6 від 15.02.2011р., якою визначено перелік товар, який має бути поставлено позивачу.

На підтвердження виконання договору №6 від 15.02.2011р позивачем надано наступні документи : видаткову накладну б/н від 22.02.2011р., податкову накладну №347 від 22.02.2011р.

В матеріалах справи наявні копії сертифікатів відповідності на отриманий товар від ТОВ "Ліон" . зазначений товар був оплачений та кошти були перераховані на рахунок ТОВ "Ліон" , що підтверджується виписками банку .

Судовим розглядом встановлено, що товар поставлявся власним транспортом позивача, метою укладеного договору з ТОВ "Ліон" було отримання товару для оюладнання систем автоматичної пожежної сигналізації.

Колегія суддів зазначає, що копії долучених до матеріалів справи податкових накладних та інших первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанціїї стосовно того, що підстави для невизнання первинних документів належними і допустимими доказами фактичного проведення господарських операцій з мотивів відсутності дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Доказів відсутності контрагентів позивача - за місцезнаходженням та відсутності у нього свідоцтва платника ПДВ позивачем не надано.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п.п."а"п.198.1 ст.198).

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За правилами п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Позивачем до матеріалів справи було надано належні накладні , банківські виписки та інші первинні документи, які підтверджують виконання договорів .

Колегія суддів зазначає, що у позивача право на податковий кредит виникло на дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товару чи послуг, оскільки, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення платником податків в податковому обліку показників господарських операцій, котрі в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Згідно висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Зміст спірних угод не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст угод не відповідав дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів також вказаних доказів у відповідності до вимог ст. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Дослідивши усі надані позивачем первинні документи , суд дійшов висновку, що ДПІ не доведено факту нікчемності спірного правочину, а судом в ході судового розгляду підстав для визнання зазначеного правочину не виявлено.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної Державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2012р. по справі № 2а-3257/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Курило Л.В. Русанова В.Б.

Повний текст ухвали виготовлений 05.12.2012 р.