Ухвала суду № 28030766, 23.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2012 р.Справа № 2а-9054/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2012р. по справі № 2а-9054/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Люксонн"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2012 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Люксонн" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківській області Державної податкової служби від 03.05.2012 р. №0000990151 від 03.05.2012 р. та №000100151

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2012 р. по справі №2а-9054/12/2070 позов задоволено.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій зазначає про незабезпечення судом першої інстанції повного та всебічного з'ясування обставин адміністративної справи, чим порушено норми ст.159 КАС України, просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2012 р. скасувати та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсягу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень - рішень від 03.05.2012 р. №0000990151 та №000100151є акт Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківській області ДПС від 06.04.2012 р. №329-15-109/35474377 складений за результатом проведеної документальної перевірки ТОВ "Люксонн" (код ЄДРПОУ 35474377) з питань взаємовідносин з ТОВ "Промспец Консалтинг" (код ЄДРПОУ 37091549) за червень 2011 р., що відображені у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2011 р. та декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011 р.

Правомірність підстав та проведення перевірки позивач не оспорює.

Перевіркою встановлено наступні порушення:-ч.1 ст.203,215,п.1 ст.216,228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочинів по придбанню робіт та ТМЦ;- відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за період липень 2011 р. в сумі ПДВ 54000,00 грн.%- п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України занижена сума ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету за результатами роботи підприємства за липень 2011 р. в сумі 54000,00 грн.;-п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України , в результаті чого донараховано податок на прибуток за 2 квартал 2011 р. на суму 62100,00 грн.

03.05.2012 р. з посиланням на даний акт Основ'янською МДПІ м. Харкова Харківській області ДПС були винесені податкові повідомлення-рішення №0000990151 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 67500,00 грн. (основний платіж -54000,00 грн., штраф -13500,00 грн.) та №0001000151 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 62100,00 грн. (основний платіж -62100грн., штраф -0,00 грн.)

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що доказів правомірності та обґрунтованості винесених податкових повідомлень-рішень відповідачем до суду не надано, вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином підтверджені матеріалами справи, тому підлягають задоволенню у повному обсягу.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що фактичною підставою для винесення спірних рішень слугувало відображене в акті від 06.04.2012 року № 329-15-109/35474377 судження суб'єкта владних повноважень про порушення ТОВ "Люксонн" вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, а саме: вчинення нікчемних правочинів з ТОВ "Промспец Консалтинг", про порушення ТОВ " Люксонн" вимог п.138.1 ст.138, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: віднесення на розрахунки з державою по податку на прибуток та податку на додану вартість показників первинних документів, виданих за господарськими операціями, котрі мали місце в межах нікчемного правочину з ТОВ "Промспец Консалтинг". Тобто єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов такого судження, є виключно висновки відображені у акті ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова №10/23-02/37091549 від 13.09.2011 р. про неможливість проведення контрагентом позивача -ТОВ "Промспец Консалтинг" господарської діяльності через відсутність у юридичній особи необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутності основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо.

Доказів, з якими законодавство ст.203, 215, 228 ЦК України пов'язує визнання нікчемності правочинів не наведено ні в акті перевірки, не надано до суду.

Згідно п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 до правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України належать: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею, як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Відповідачем не доведено, що договори позивача із вказаним контрагентом були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Вироками судів, які набрали законної сили, ознаки узгоджених кримінально - карних дій в діях працівників позивача та його контрагента ТОВ "Промспец Консалтинг" не встановлено.

Повноваження і порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владних функцій контролю та повноти справляння податкових зобов'язань на момент виникнення спірних правовідносин визначався Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України. Проаналізувавши положення цих актів законодавства, суд зазначає, що станом на дату складання акту перевірки податкові органи не були наділені законодавством ані повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, ані повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст..ст.202,203,215,216,228 Цивільного кодексу України, оскільки їх компетенцією є встановлення порушень актів податкового законодавства, а встановлення фактів порушення суб'єктом господарювання положень цивільного та господарського законодавства з доведеністю вини та обґрунтованістю наявності умислу сторін оцінкою, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків, належить до виключної компетенції судових органів.

Судовим розглядом встановлено, що 01.10.2010 р. між ТОВ "Люксонн" (в якості замовника), та ТОВ "Промспец Консалтинг" (в якості агента) було укладено агентський договір №100/10-1, предметом якого є виконання агентських функцій з маркетингу і постачанню продукції замовника (бензин, дизельне паливо, скраплений газ), пошуку та залучення нових клієнтів, за готівковий та безготівковий розрахунок. Згідно з додатковою угодою №2 від 01.12.2010 р. предметом договору є виконання агентських функцій з маркетингу продукції замовника (бензин, дизельне паливо, скраплений газ), а також утримання наявних клієнтів та сприяння просуванню реалізації нафтопродуктів за готівковий і безготівковий розрахунок.

Правочин за формою та змістом не суперечить закону. Предметом спірного правочину не є речі, що обмежені в цивільному обороті. Сторони спірного правочину мають правовий статус платників ПДВ.

За таких обставин, спірний договір визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірного правочину, позивачем подана до матеріалів справи виписана ТОВ "Промспец Консалтинг" податкова накладна №504 від 30.06.2011 р. на суму 324000,00 грн. (у т.ч. ПДВ -54000,00 грн.), акт здачі-прийняття робіт №457/12 від 30.06.2011 р. на суму 324000,00 грн., копія платіжного доручення №1309 від 27.07.2011 р. на суму 324000,00 грн., яка засвідчує факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості послуг, отриманих за правочином, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на рахунок виконавця робіт.

Вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, відповідно до ч.2 ст.9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегыя суддыв зазначаэ, що первинны документи выдповыдають вимогам діючого законодавства, а саме: зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

З акту перевірки вбачається, що податкова накладна №504 від 30.06.2011 р. на суму 324000,00 грн. (у т.ч. ПДВ -54000,00 грн.) досліджувалися під час проведення перевірки та порушень у їх оформленні перевіряючими не встановлено.

Згідно пояснень представника позивача, виконання умов договору про надання агентських послуг з маркетингу та постачання нафтопродуктів, мали позитивний вплив на подальший результат і отримані від контрагента послуги були використанні ТОВ "Люксонн" для збільшення обсягу реалізованого товару. Відповідачем ані в ході проведення перевірки, ані в ході судового розгляду даних доводів платника податків не спростував, адже не надав до суду жодних фактичних даних, які б засвідчували відсутність у платника податків об'єктивної потреби на укладання спірного правочину, неспівпадання предмету спірного правочину з напрямом господарської діяльності ТОВ "Люксонн", відсутність факту надання послуг за спірним правочином в дійсності, невикористання ТОВ "Люксонн" отриманих послуг в межах власної господарської діяльності.

Доказів ведення ТОВ "Люксонн" збиткової господарської діяльності, а також доказів зменшення після укладання спірного правочину у ТОВ "Люксонн" кількості покупців чи обсягів поставленого товару матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.4 ст.70 КАС України про те, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. З урахуванням цих правил суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, іншого шляху доведеності правомірності прийнятих рішень органом владних повноважень законодавством не надано, так як ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Оскільки висновки МДПІ про формування позивачем валових витрат і податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог ст.ст.138 і 198 Податкового кодексу України ґрунтуються лише на складеному ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова акті про результати перевірки контрагента позивача, то зроблено висновок про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

За встановлених в ході розгляду справи обставин, суд доходить висновку, що судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог закону при обчисленні податку на прибуток та податку на додану вартість не знайшло підтвердження матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2012р. по справі № 2а-9054/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Присяжнюк О.В.Судді(підпис) (підпис) Курило Л.В. Русанова В.Б. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Присяжнюк О.В.