Ухвала суду № 28030749, 15.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2012 р.Справа № 1670/2а-3034/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.,

представника позивача Гуйванюк Й.Є.

представника відповідача Переяслівець В.М.

прокурора Суходубової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2012р. по справі № 1670/2а-3034/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби за участю Прокуратури Полтавської області

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (надалі по тексту позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (надалі по тексту відповідач) в якому просив суд:

-визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 01.03.2012 року № 0003402301/2, №0003392301/1.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2012 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 01.03.2012 року № 0003402301/2 та № 0003392301/1.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2012 року скасувати, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу в яких просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2012 року без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" зареєстровано 22.12.1995 року Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, перебуває на обліку у Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 100270678 від 26.02.2010 року.

В період з 21.11.2011 року по 07.02.2012 року працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року, валютного законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.09.20111 року.

За результатами перевірки складено акт від 14.02.2012 року № 809/23-308/00152307, яким зафіксовано порушення позивачем п.п. 138.1.1 п. 138.1 п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 512 758 грн.; п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ на 1 489 465,00 грн. та п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого завищено суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду у сумі 1 490 965,00 грн.

За результатами розгляду вказаного акту Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 01.03.2012 року № 0003392301/1 яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 512 758,00 грн. та № 0003402301/2 яким позивачу зменшено суми від'ємного значення податку на додану вартість на 1 489 465,00 грн.

Скасовуючи податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 01.03.2012 року № 0003402301/2, №0003392301/1, суд першої інстанції виходив з їх протиправності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, підставою для формування податкового кредиту є податкова накладна, оформлена належним чином.

Між тим, колегія суддів зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки визначальною умовою для віднесення сум ПДВ на підставі податкових накладних до податкового кредиту є реальність господарських операцій.

Колегія суддів не погоджується з висновками податкового органу, що позивачем не доведено реальність господарських операцій за якими був сформований податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ "Вінітекс" та ВКФ "Пульсар", виходячи з наступного.

24.03.2011 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Вінітекс" (виконавець) укладено договір № 150311, за умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати роботи по перевірці маси, підготовці її до необхідного номіналу та здачі на повірку робочих еталонів ГО-IV-2000 в кількості 11 штук.

Фактичне виконання сторонами умов вказаного договору підтверджується податковою накладною № 149 від 26.05.2011 року, рахунком до оплати № 1005002 від 10.05.2011 року, актом сдачі-прийняття виконаних робіт № 100; подорожніми листами вантажного автомобіля № 754268 від 05.05.2011 року, № 952316 від 18.05.2012 року; талонами замовника серія 10 ААВ № 654774 до подорожнього листа № 754268 від 05.05.2011 року та серія 10 ААВ № 281544 до подорожнього листа № 952316 від 15.05.2011 року; доказами направлення працівників ТОВ "Вінітекс" у відрядження до м. Дніпропетровська та свідоцтвом про повірку робочого еталону, видане Дніпропетровським державним регіональним науково-технічним центром стандартизації, метрології та сертифікації, платіжним дорученням від 26.05.2011 року.

06.04.2011 року позивачем на адресу ПКФ "Пульсар" було направлено лист з проханням поставити на його адресу віники в кількості 2600 штук. ПКФ "Пульсар" своїм листом погодилось на здійснення вказаної поставки.

Фактичне виконання сторонами угоди на поставку віників підтверджується податковою накладною № 10 від 22.07.2011 року, видатковою накладною № 187 від 21.07.2011 року, рахунком-фактурою № 83 від 22.07.2011 року, платіжним дорученням від 29.07.2011 року, актами використаних матеріалів, вимоги на внутрішнє переміщення матеріалів.

Отже, матеріалами справи підтверджено реальність господарських операцій здійснених за угодами з ТОВ "Вінітекс" та ВКФ "Пульсар" та правомірність формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з вказаними контрагентами.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку відповідача про нікчемність договорів, укладених з ТОВ "Вінітекс" та ВКФ "Пульсар" слугували акти перевірки за висновками яких встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності вказаними контрагентами на підставі яких відповідач прийшов до висновку про те, що господарська діяльність позивача із його контрагентами містить ознаки нікчемності.

Між тим, враховуючи вимоги Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки, на підставі якого відповідач дійшов висновку про нікчемність правочину.

Спірні договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними.

Отже, враховуючи, встановлення колегією суддів факту реального виконання умов, обумовлених спірними договорами, надання позивачем належним чином оформлених документів в підтвердження виконання спірних договорів та не надання податковим органом інших відомостей, які б свідчили про нікчемність спірних договорів, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про наявність ознак нікчемності спірних правочинів.

Крім того, Кременчуцька ОДПІ вказує на порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України посилаючись на те, що позивачем до податкового кредиту в квітні 2011 року віднесено суми ПДВ за копією податкової накладної № 15004 від 15.04.2011 року на загальну суму 8 930 475,00 грн. в томі числі ПДВ 1 488 412,50 грн. виписану ПАТ "Укрнафта".

Як вбачається з матеріалів справи, 24.03.2011 року між ПАТ "Укрнафта" (продавець) та ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нафти № 151/5985-Н, за умов якого покупець зобов'язується оплатити та прийняти нафту на умовах цього договору, а продавець зобов'язується передати покупцю нафту відповідно до графіка поставки, вказаного в додатку 1 до цього договору, загальною кількістю 1 500 тонн.

Фактичне виконання сторонами умов вказаного договору підтверджується актом приймання-передачі нафти № 6ппч-26/291 від 15.04.2011 року, копією податкової накладної № 15004 від 15.04.2011 року з відміткою ГДПРІ ОСОБА_3 з оригіналом згідно, платіжним дорученням від 29.04.2011 року.

Твердження відповідача про неправомірність формування податкового кредиту за податковою накладною № 15004 від 15.04.2011 року колегія суддів вважає необгрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу, оскільки як вбачається з пояснень наданих в суді першої інстанції представник позивача в судовому засіданні пояснив, що під час проведення перевірки Кременчуцькій ОДПІ було надано оригінал податкової накладної № 15004 від 15.04.2011 року, а відповідачем до матеріалів справи залучено копію вказаної податкової накладної з відміткою " з оригіналом згідно".

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність формування позивачем податкового кредиту у квітні 2011 року на підставі податкової накладної № 15004 від 15.04.2011 року.

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Згідно з приписами пункту 14.1.56 статті 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Стаття 135 Податкового кодексу України містить у собі склад доходів та порядок їх визначення, так відповідно до п. 135.1 доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу; дохід банківських установ.

Пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до приписів пункту 14.1.27 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Поняття господарської діяльності визначено в пунктом 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого господарська діяльність -це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із приписами абзаці 1 підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За приписами ч. 2 ст. 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, підставою для відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку є первинні документи, які повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства України та які мають відповідну юридичну силу та доказовість.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки відповідача про порушення позивачем п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого, на думку відповідача, завищено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування на суму 500 000 грн., грунтувалися на безпідставому віднесенні до витрат витрати на аудиторські послуги, отримані від ТОВ "ЕЙЧЕЛ БІ ЮКРЕЙН", які не підтверджено документально.

З матеріалів справи вбачається, що 28.12.2009 року між позивачем (замовник) та ТОВ "ЕЙЧЕЛ БІ ЮКРЕЙН" (виконавець) укладено договір № 426 (3851/10/2104) про надання аудиторських послуг, за умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по щорічному наданню аудиторських послуг.

Згідно укладеної додаткової угоди № 1 до договору № 426 (3851/10/2104) від 28.12.2009 року від 05.02.2010 року замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок по щорічному наданню наступного комплексу послуг: послуг з проведення аудиту фінансової звітності Замовника станом на кінець останнього дня відповідного календарного року, підготовленої згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку; проведення аналіз податкової звітності Замовника за відповідний календарний рік на предмет відповідності діючому податковому законодавству з наданням аудиторського висновку згідно вимог ДКЦПФР за відповідний календарний рік; проведення аналізу фінансово-господарської діяльності Замовника за відповідний календарний рік.

На виконання вимог вказаного договору та додаткової угоди до нього ТОВ "ЕЙЧЕЛ БІ ЮКРЕЙН" та Публічним акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" підписано акт виконаних робіт, наданих послуг за договором № 426 (3851/10/2104) від 28.12.2009 року № ОУ - 0000056 від 06.04.2011 року.

14.03.2011 року ТОВ "ЕЙЧЕЛ БІ ЮКРЕЙН" виписано рахунок-фактури № СФ-0000053 від 14.03.2011 року. На підтвердження оплати аудиторських послуг позивачем надано копії платіжних доручень від 22.04.2011 року, від 11.04.2011 року, 06.04.2011 року, 19.04.2011 року та від 27.04.2011 року.

На підтвердження реальності аудиторських послуг позивачем надано аудиторський висновок про фінансову звітність Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" за 2010 рік.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на неправомірність включення до складу валових витрат вартість аудиторських послуг у зв'язку з тим, що Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" має у своєму штаті велику кількість бухгалтерського персоналу, який здійснює складання бухгалтерської звітності, яка має відповідати стандартам і нормам чинного законодавства, колегія суддів вважає необгрунтованими, виходячи з наступного.

Статтею 75 Закону України "Про акціонерні товариства" встановлено, що річна фінансова звітність публічного акціонерного товариства підлягає обов'язковій перевірці незалежним аудитором. Посадові особи товариства зобов'язані забезпечити доступ незалежного аудитора до всіх документів, необхідних для перевірки результатів фінансово-господарської діяльності товариства. Незалежним аудитором не може бути: 1) афілійована особа товариства; 2) афілійована особа посадової особи товариства; 3) особа, яка надає консультаційні послуги товариству.

Згідно з пп. 1.19 п. 1 глави 2 розділу V Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19 грудня 2006 року N 1591 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2007 р. за N 97/13364 проведення аудиторських перевірок (складання аудиторських висновків) емітентів - фінансових установ, що здійснюють діяльність на ринку цінних паперів, може здійснюватися аудиторськими фірмами (аудиторами), які включені до Реєстру аудиторів та аудиторських фірм, які можуть проводити аудиторські перевірки фінансових установ, що здійснюють діяльність на ринку цінних паперів

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що аудит не може бути проведений штатними працівниками товариства, а здійснюється виключно аудиторськими фірмами (аудиторами) включеними до Реєстру аудиторів та аудиторських фірм, в зв'язку з чим віднесення позивачем витрат на аудиторські послуги до валових витрат є правомірним.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому вона не може бути скасована з підстав наведених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2012р. по справі № 1670/2а-3034/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.

Повний текст ухвали виготовлений 20.11.2012 р.