Ухвала суду № 28030237, 12.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2012 року м. Київ К-18864/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Бухтіярова І.О., Острович С.Е.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Феодосії Автономної Республіки Крим (далі -ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.04.2009

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2010

у справі № 2а-6020/08/2

за позовом державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт»(далі -Підприємство)

до ДПІ

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.04.2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2010, позов задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.09.2008 № 0001192301/0.

На вказані судові акти ДПІ подано касаційну скаргу, в якій заявник зазначає про невідповідність висновків судів вимогам підпунктів 7.4.3, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та просить відмовити у задоволенні позову, скасувавши оскаржувані рішення попередніх інстанцій.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків, що містяться в оскаржуваних судових актах, наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права, дотримання ними норм процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування прийнятих у справі рішень попередніх інстанцій.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено виїзну планову перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2008, оформлену актом від 10.09.2008 № 2382/23-1/01125577. За наслідками цієї перевірки позивачеві було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 31830 грн. (у тому числі 21220 грн. за основним платежем та 10610 грн. за штрафними санкціями) згідно з податковим повідомленням-рішенням від 22.09.2008 № 0001192307/0 з підстав незаконного включення Підприємством до податкового кредиту суми ПДВ у складі вартості ремонтних робіт приміщень порту та готелю «Моряк». Вказаний висновок ДПІ мотивує тим, що ці приміщення не призначені для використання у безпосередній господарській діяльності Підприємства, а тому витрати на ремонт зазначених приміщень є такими, що не пов'язані з його господарською діяльністю.

Однак суди обґрунтовано відхилили вказані висновки податкового органу як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

На час виникнення спірних правовідносин порядок формування податкового кредиту з ПДВ визначався підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з яким податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судами було з'ясовано, що відремонтовані позивачем приміщення порту та готелю використовувалися Підприємством для здійснення таких статутних видів діяльності, як «функціонування інфраструктури водного транспорту»та «діяльність готелів».

Податковим органом не було подано будь-яких доказів щодо використання позивачем вказаних приміщень поза межами господарської діяльності або у неоподатковуваних операціях.

А відтак у податкового органу були відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яка встановлює, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Таким чином, оскільки податковим органом не виявлено фактів використання Підприємством придбаних робіт поза межами операцій в рамках провадження своєї підприємницької діяльності, то у позивача відсутня частка використання придбаних робіт в неоподатковуваних операціях.

За названих обставин суди обґрунтовано скасували оспорюване податкове повідомлення-рішення, задовольнивши позовні вимоги Підприємства.

Доводи скарги не спростовують висновки судів, а інша оцінка скаржником установлених судами фактичних обставин справи та тлумачення закону не є свідченням судової помилки.

Порушення норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для скасування оскаржуваних судових актів попередніх інстанцій, Вищим адміністративним судом України не встановлені.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Феодосії Автономної Республіки Крим відхилити, а постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.04.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2010 у справі № 2а-6020/08/2 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова С.Е. Острович