Ухвала суду № 28030242, 06.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/9060/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Федорова М. О., Степашка О.І.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Багато профільне підприємство "АТІЛОС" на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільне підприємство "АТІЛОС" до Державної податкової інспекції у місті Чернігові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільне підприємство "АТІЛОС" (далі -ТОВ "БП "АТІЛОС") звернулось до суду з позовом Державної податкової інспекції у місті Чернігові (далі -ДПІ у м. Чернігові) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2009 року у задоволені позову ТОВ "БП "АТІЛОС" відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року апеляційну скаргу ТОВ "БП "АТІЛОС" залишено без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2009 року -без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ТОВ "БП "АТІЛОС" подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "БП "АТІЛОС".

ДПІ у м. Чернігові подала письмові заперечення на касаційну скаргу ТОВ "БП "АТІЛОС".

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у м. Чернігові проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.03.2009 року, за результатами якої складено акт від 10.08.2009 року №602/23/14228451, яким встановлено порушення позивачем чинного податкового законодавства, а саме: п.п. 7.2.7 п.7.2 , п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством було завищено залишок від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за січень 2008 року на суму 7 842 грн., та занижено податок на додану вартість на суму 17909,00 грн. за серпень 2008 року.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Чернігові було прийняте податкове повідомлення рішення від 07.10.2009 року № 0004142320/0, згідно з яким ТОВ БП «Атілос»зменшено суму бюджетного відшкодування та визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 7842 грн. та штрафних санкцій в сумі 3921 грн.

Позивачем було оскаржено вказане податкове повідомлення-рішення до ДПІ у м. Чернігові та ДПА у Чернігівській області, проте скарги були залишені без задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.11.2007 року позивачем було укладено договір №22/1-А-2007 з ТОВ «Укртехпромлізинг»предметом якого є надання маркетингових послуг та надання обладнання в лізинг. До зазначеного договору було укладено додаткову угоду №1.

Також позивачем було укладено договір поставки №14/11-07 від 21.11.2007 року на загальну вартість 1686468 грн. з ТОВ «Укртехпромлізинг».

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що акт прийому-передачі наданих послуг від 23.01.2008 року не відповідає вимогам, встановленим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки в ньому відсутні відомості про зміст та обсяг господарської операції.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) i охороною праці з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Частиною 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення i зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що первинний документ, яким підтверджується віднесення позивачем до валових витрат вартості послуг маркетингових послуг, а саме акт приймання-передачі послуг не містить обов'язкових реквізитів (змісту та обсягу господарської операції), встановлених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не може вважатися доказом підтвердження реального здійснення господарської операції.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської операції платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що господарські операції не мали реального характеру.

Також, суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку, що у разі фіктивності операцій визначення податкового кредиту (та, відповідно, включення витрат на здійснення таких операцій до складу валових витрат підприємства) слід визнати безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) доказів сплати продавцеві вартості товару з ПДВ.

Виходячи з цього, податковий кредит та бюджетне відшкодування за такими операціями не можуть бути надані платникові податку.

Матеріалами справи та судами попередніх інстанцій не підтверджені реальність здійснення операцій, за якими позивачем сформовано податковий кредит, свідчить про законність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.п. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позовні вимоги ТОВ БП «Атілос»про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.10.2009 року №0004142320/1, задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільне підприємство "АТІЛОС" залишити без задоволення, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров