Ухвала суду № 28030222, 03.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" грудня 2012 р. м. Київ К-54743/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Моторного О.А. -головуючого,

Борисенко І.В.

Кошіля В.В.

при секретарі -Струсевич Д.С.

за участю представників:

позивача -Шевченко М.В.,

відповідача -Завальська С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Нафтохімснаб»

на постанову Господарського суду Київської області від 14.08.2008

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2009

у справі № А4/151-08/6

за позовом Приватного підприємства «Нафтохімснаб»

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Рівне

про визнання протиправним та скасування повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Господарського суду Київської області від 14.08.2008, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2009, відмовлено в задоволенні позову про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

В касаційній скарзі та уточненнях до неї позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить залишити скаргу без задоволення, оскаржувані рішення -без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 31.03.2007, відповідачем складений Акт № 2264/23-2/33255977230 від 26.07.2007, в якому зафіксовано порушення, а саме: п.п.7.4.1, 7.4.5, пункту 7.4, підпунктів 7.7.5 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», «Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затверджений Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166, у результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 669 492 грн., а саме : травень 2007р. - 1663273 грн.; червень 2007р.- 468 грн.; липень 2007р. - 165 грн.; серпень 2007р. - 19 грн.; листопад 2007р. - 5567 грн., та зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на: квітень 2007р. - 1 674 965грн., травень 2007р. - 11692 грн.; липень 2007р.- 11 059 грн.; серпень 2007р. - 11 040 грн.;вересень 2007р. - 10 914 грн.; жовтень 2007р. - 10 914 грн.; листопад 2007р. - 5 347 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення: № 000083232/0/2470 від 01.08.2007, в якому зазначається завищення бюджетного відшкодування на суму 833333,00 грн.; №000084232/02471 від 01.08.2007, яким визначено суму податкового зобов'язання всього на 1360671,00 грн.; №3123000084232/1 від 04.10.2007, в якому зазначається завищення бюджетного відшкодування на суму 833 333,00 грн.; №3124000083232/1 від 04.10.2007, яким визначено суму податкового зобов'язання всього на 1360671 грн.; №33569000084232/2 від 11.12.2007, в якому зазначається завищення бюджетного відшкодування на суму 833333,00 грн.; №3570000083232/2 від 11.12.2007, яким визначено суму податкового зобов'язання всього на 1360671 грн.; №84000157232/3 від 21.01.2007, яким визначено суму податкового зобов'язання всього на 227836,50 грн.; №568000083232/3 від 26.02.2008, яким визначено суму податкового зобов'язання всього на 1360671 грн.; №4000084232/3 від 26.02.2008, в якому зазначається завищення бюджетного відшкодування на суму 833 333,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишені без задоволення, податкові повідомлення-рішення -без змін.

Крім того, на підставі службової записки №633 від 10.12.2007 відділу документальних перевірок суб'єктів господарювання - юридичних осіб та, у зв'язку з тим, що проведена виїзна позапланова перевірка відділом документальних перевірок суб'єктів господарювання - юридичних осіб управління аудиту юридичних осіб (акт перевірки від 06.12.2007 №3745/23-2/33255977/406) проведено невиїзну (камеральну) перевірку 29.12.2007 податкових декларацій з податку на додану вартість ПП «Нафтохімснаб», поданої за квітень2007 р. - листопад 2007 р.

За результатами даної перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.01.2008 за №3/15-3/65, яким визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 1 752 967,00 грн.

Як вбачається з матеріалів перевірки, у період, що перевірявся, приватне підприємство «Нафтохімснаб»здійснювало оптову торгівлю продукцією ГТВ, дієтичної добавки «Янтар - Йод»на території України. У ході перевірки виявлено схему мінімізації по податку на додану вартість по операціям з придбання дієтичної добавки «Янтар - Йод»в підприємств, які мають ознаки фіктивності - ПП «Лєста - Опт - М», ТОВ «Блізард - ком», ТОВ «Доменсбріз», ПП «Іділія - Плюс - У».

Приватним підприємством «Лєста - Опт - М»укладено угоду з позивачем за №25/12 від 25.12.2006. про постачання партії в кількості 83 500 шт. дієтичної добавки «Янтар - Йод»на суму 4 999 980,00 грн., в тому числі ПДВ 833330 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, у результаті обстеження товарно-матеріальних цінностей ПП «НВФ «Паллада Україна»та встановлення фактичної наявності товару (дієтична добавка «Янтар Йод»), який знаходиться на відповідальному зберіганні у ПП «НВФ «Паллада Україна»свідчать про те, що на зберіганні знаходиться лише 18 960 пляшечок, що свідчить про відсутність фактичної поставки товару на етапі ланцюга постачання.

Також, в ході здійснення зустрічних перевірок виявлено факти здійснення позивачем в 2006-2007 роках операцій по придбанню ТМЦ у підприємств, які мають ознаки фіктивності, однак позивач у власному податковому обліку відображало придбання товарів від фіктивного придбання товарів до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість, що є неправомірним, так, як фактично поставки товару від вищевказаних підприємств не відбувалося

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними спірних податкових повідомлень-рішень, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п.7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.4.5.п.7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи зі змісту даної статті, судами вірно встановлено, що платник податків має право на формування податкового кредиту не тільки за умов придбання товарів (послуг) та спорудженням основних фондів, однією з основоположних умов для формування податкового кредиту є факт сплати податку на додану вартість при купівлі товарів та послуг. Тобто, має бути підтверджений факт сплати коштів, в які включений ПДВ, за отриманий товар.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивачем було здійснено розрахунки за товар, у зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для формування податкового кредиту.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене вище, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Нафтохімснаб»залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Київської області від 14.08.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль