Ухвала суду № 28030213, 03.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/49510/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Моторного О.А. -головуючого,

Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.

при секретарі -Струсевич Д.С.,

за участю представників:

позивача -Коленченко О.О.,

відповідача - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14.02.2012

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2012

у справі № 2а-1770/5253/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго»

до Державної податкової інспекції у м. Рівне

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14.02.2012, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2012, задоволено позовні вимоги «Рівнетеплоенерго»про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу, позивач просив залишити оскаржувані рішення без змін, скаргу відповідача - без задоволення.

В судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в засідання суду не з'явивсь, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, за результатами проведеної відповідачем планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.07.2010 -30.06.2011, складено акт перевірки від 07.10.2011 №1178/23-100/36598008.

На підставі акта перевірки від 07.10.2011, відповідачем прийняті:

- податкове повідомлення-рішення № 0003582342 від 20.10.2011 року форма "Р", яким за порушення п.1.6 ст.1, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.11.11 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.3 ст.198, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на суму 1 343 331,00 грн., у тому числі за основним платежем 1 083 211,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 260 120,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0003592342 від 20.10.2011 року форма "В4", яким за порушення п.1.6 ст.1, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.11.11 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.3 ст.198, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2011 року в розмірі 250 000,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції 1,00 грн.;

- податкове повідомлення рішення № 0003602342 від 20.10.2011 року форма "П", яким за порушення пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень, абз."в" п.5 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 розділу III Податкового кодексу України, позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1-й квартал 2011 року на 87 261,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції 1,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Матеріалами справи свідчать, що відповідно до п. 22.4 ст.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", від'ємне значення 2010 податкового року позивачем враховано в валових витратах першого кварталу 2011 року. А у відповідності з п.3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо від'ємне значення об'єкта оподаткування в підсумках першого кварталу 2011 року підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу 2011 року, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Як було вірно встановлено судами, в податковому законодавстві відсутня норма, за якою від'ємне значення минулого 2010 податкового року підлягає виключенню з результатів звітного (податкового) періоду 1 кварталу 2011 року, при розрахунку об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року, а також, відсутня норма, яка забороняє платнику податків включати до складу валових витрат другого кварталу 2011 року від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1-й квартал 2011 року, який, в свою чергу, включає й від'ємне значення 2010 року, а пункт 3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України навпаки вказує на необхідність включення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 1-й квартал 2011 року до витрат другого кварталу 2011 року.

Крім того, Комітет Верховної ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики листом від 10.11.2011 р. N 04-39/10-1160 вказав, що аналіз зазначених вище норм свідчить про те, що пункт 3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України не містить заборони на врахування у 2011 та 2012 роках збитків, які виникли до 01.01.2011 року, а отже, такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

Наведеним вище спростовуються доводи відповідача про те, що з набранням чинності з 01.04.2011 розділу III Податкового кодексу України та відсутністю в ньому посилання на врахування у другому кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування окрім того, що виник за результатами діяльності у першому кварталі 2011 року, від'ємне значення об'єкта оподаткування 2010 року, що увійшло до першого кварталу 2011 року у відповідності до п.22.4 ст.22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року не включається.

Отже, позивач при визначенні від'ємного значення об'єкта оподаткування за II квартал 2011 року правомірно врахував від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік, що увійшло до вказаного показника I кварталу 2011 року.

Щодо порушень, встановлених податковим органом по господарських операціях позивача з ТОВ "ТПГ "Дилема" та ТОВ "Стікс-оіл", то слід зазначити, що факт здійснення таких операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи договорами, актами виконаних робіт, довідками про вартість виконаних робіт, податковими накладними.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем з ТОВ "ТПГ "Дилема" та ТОВ "Стікс-оіл", судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи неукладення вказаних правочинів. Також, відповідачем в судах попередніх інстанцій не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договорів, укладених позивачем з його контрагентами, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, безтоварності господарської операції, відсутність зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст. 228 ЦКУ.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України (чинного на час формування валових витрат в I кварталі 2011 року) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджується наявність зв'язку витрат платника податків на придбання товару та послуг з його господарською діяльністю. Документи, які підтверджують оформлення та виконання угод постачальниками товарів (робіт, послуг), містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для даного виду господарських операцій, підтверджують зміст та обсяг господарської операції, реальність руху активів учасників правовідносин, є первинними в розумінні закону, а відтак є належною та достатньою підставою для податкового обліку позивача.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Як було вірно встановлено судами, що податковий кредит позивача по взаємовідносинах з ТОВ "ТПГ «Дилема", ТОВ "Стікс-Оіл" підтверджений належним чином оформленими податковими накладними; постачальники товарів (робіт, послуг) на час видачі податкових накладних зареєстровані платниками податку на додану вартість, що відповідачем не заперечується; товари, роботи та послуги придбані позивачем з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій про недоведеність порушення позивачем п.3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень, абз. "в" п.5 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України; п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.14, п.201.15 ст.201 Податкового кодексу України.

Щодо встановленого перевіркою порушення позивачем приписів п.1.11 ст.1, п.11.11 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено податковий кредит за грудень 2010 року на суму 743259 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до п.1.11 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" касовий метод - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставні) йому товарів (послуг).

Як було вірно встановлено судами, для застосування касового методу позивачем для визначення податкових зобов'язань з ПДВ за вказаним касовим способом необхідною є наявність обов'язкових умов, а саме суб'єктного складу (фізичні особи, бюджетні установи, ЖЕКИ з одного боку та позивач з другого боку) та наявність операції з поставки теплової енергії, включаючи вартість її транспортування позивачем вищевказаним особам.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до п.3 Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 року № 955, тарифи формуються для трьох категорій споживачів - населення, бюджетних установ, інших споживачів. Кожна категорія споживачів визначається на підставі економічно обґрунтованого розподілу витрат, пов'язаних з наданням послуг.

Отже, до групи "інші споживачі" входять всі інші споживачі, які не ввійшли до перших двох груп: фізичні особи-підприємці, всі юридичні особи, окрім бюджетних установ.

При цьому, до групи "інші споживачі" неможливо застосовувати касовий метод при визначенні податкових зобов'язань з ПДВ, оскільки такі особи не вказані в пп.11.11 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість", а тому формування податкових зобов'язань з ПДВ з такими споживачами здійснюється за загальними правилами, правилом першої події, яке передбачено пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідачем не було проведено розмежування обсягу податкового кредиту, сформованого позивачем по господарських операціях з ДК "Газ України" в грудні 2010 року в розрізі споживачів (населення, бюджетні установи, інші споживачі), а взято до уваги весь обсяг податкового кредиту грудня 2010 року, в тому числі й податковий кредит по категорії "інших споживачів", податковий кредит за якими формується за правилом "першої події", а не за касовим методом.

Таким чином, по господарських правовідносинах позивача з ДК "Газ України" не підлягає до застосування касовий метод, оскільки не дотримуються умови пп.11.11 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість", так як позивач є юридичною особою приватного права, а не фізичною особою чи бюджетною установою, а тому податковий кредит повинен формуватися за загальними правилами, передбаченими пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів погоджується з висновками судів, що в спірному випадку придбання позивачем у постачальника природного газу є окремою господарською операцією, під час якої одночасно формуються податкові зобов'язання у постачальника та податковий кредит у позивача на підставі саме норм загального застосування (пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість").

За наведених обставин, доводи, зазначені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14.02.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль