Ухвала суду № 28030208, 03.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2012 року м. Київ К-13321/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Моторного О.А. -головуючого,

Борисенко І.В.

Кошіля В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2008

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2009

у справі № 9/70

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сайленс»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

третя особа Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2008, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2009, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сайленс» про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 23.03.2007 № 000202306/0 задоволено повністю.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при обчисленні та внесенні до бюджету плати за земельну ділянку за період з 01.01.2005 року по 31.12.2006 року, за результатами якої складено акт від 22.03.2007 №182-23-6-22954177, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу донараховано суму податкового зобов'язання у сумі 11183,55 грн., з яких 7455,70 грн. -основного платежу та 3727,85 грн. -штрафних санкцій.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Сайленс»при розрахунку суми земельного податку знижено загальну площу земельної ділянки на 728,29 кв.м., що призвело до заниження податку за землю за період, що перевірявся.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2000 року позивач придбав 6/100 частин від адміністративно-виробничого комплексу, що розташований за адресою м. Київ, вул. Автозаводська, 18, площею 195,9 квадратних метрів і складається з підсобних приміщень сі точного відділення під літерою «Л». В подальшому Київським міським бюро технічної інвентаризації видано відповідне реєстраційне посвідчення від 11.01.2001 року. Придбані відповідачем 6/100 частин від адміністративно-виробничого комплексу належали продавцю на підставі Свідоцтва АВК № 010001428 про право власності на адміністративно-виробничий комплекс.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Так, у довідці № Ю-24067/2004 № 18 від 20.01.2004 року про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер 78:081:025), листі Головного управління земельних ресурсів від 06.12.2007 року № 07-05/41097 та листі Головного управління земельних ресурсів від 26.11.2007 року № 07-05/39429, на які посилається відповідач, міститься інформація про реєстрацію земельної ділянки за позивачем виключно на підставі технічного звіту по встановленню меж землекористування від 12.09.2005 року, що відповідає обставинам наявності нереалізованої до кінця ініціативи позивача про проведення інвентаризації земельної ділянки, адресованій начальнику Київського управління земельних ресурсів від 12.01.2001 року № 08, клопотання про надання дозволу позивачеві на оформлення права користування земельною ділянкою біля нежитлової будівлі згідно договору купівлі-продажу (лист на ім'я Київського міського Голови ОСОБА_4 від 13.06.2001 року № 0613), що відповідає обставинам справи та змісту технічного звіту ТОВ «Геопроект», у абзаці другому пояснювальної записки якого йде мова про мету виготовлення останнього -для виготовлення документів на право землекористування. Однак, жодних документів щодо землекористування або права власності на земельну ділянку на вул.. Автозаводській, 18 (кадастровий номер 78:081:025) Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації не реєструвались та не видавались.

З урахуванням наведеного, правильними є висновки судів про те, що довідка № Ю-24067/2004 № 18 від 20.01.2004 року про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер 78:081:025) не є витягом з державного земельного кадастру з приводу статусу власника чи користувача відповідної земельної ділянки, а певні відомості в державному земельному кадастрі щодо позивача мають місце, але ніякого відношення до позивача і розміру земельної ділянки з приводу прав користування чи землеволодіння на правах власності не зазначено.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про плату за землю»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар. У відповідності до положень ст. 15 зазначеного Закону власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або у користуванні у поточному році.

Згідно зі ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Відповідно до положень ст. 126 Земельного кодексу, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, позивач, придбавши адміністративно-виробничий комплекс, отримав право власності на земельну ділянку, на якій знаходиться об'єкт купівлі-продажу в частині розміру площі, визначеної договором, а саме 195,9 кв.м. Разом з цим, з моменту придбання цього адміністративно-виробничого комплексу. Позивач набув статус суб'єкта плати за землю в розмірі об'єкту плати згідно з ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу та укладеного договору купівлі-продажу, що відповідає ст.. 15 Закону України «Про плату за землю».

Отже, за вказаних обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про те, що у зв'язку із відсутністю факту заниження позивачем загальної площі земельної ділянки на 728,29 кв.м за період з 01.01.2005 року по 31.12.2006 року, оспорюване податкове повідомлення-рішення відповідача від 23.03.2007 № 000202306/0 є неправомірним.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, які на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль