Ухвала суду № 28029968, 12.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/43684/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Островича С.Е.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

представника позивача Стрілець О.І.,

представника прокуратури Турлової Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012 року

у справі № 2а-0870/6670/11

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпроенерго»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

за участю прокуратури Запорізької області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «Дніпроенерго»(далі -позивач, ПАТ «Дніпроенерго») звернулось у серпні 2011 року до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі -відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі) про скасування податкового повідомлення-рішення № 001090805 від 01.08.2011 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2011 року у задоволені позову було відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012 року постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2011 року скасована та прийнята нова постанова про задоволення позову. Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі № 001090805 від 01.08.2011 року.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Перший заступник прокурора Запорізької області звернувся до суду з заявою про приєднання до касаційної скарги в порядку ст. 217 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просить задовольнити касаційну скаргу СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі та скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судами попередніх інстанцій, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі проведено невиїзна документальна перевірка ПАТ «Дніпроенерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Фірма «Гермес 1», ДП «Металінвест» ТОВ «Донметалзбут», ТОВ «Комплітех», ТОВ «Дніпроенергомеханізація», ТОВ «СУРП «Технології інвестиційний консалтинг», ТОВ ВКФ «Електронтехсервіс ЛТД», ТОВ «Югтепломонтаж», «Укрспецсервіс», ТОВ «Машинобудівна компанія «ТОТ - Стайл», ТОВ «Технополіс», «Протон», ВАТ «Завод «БОМ», за період 01.12.2010 року по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки складено Акт від 15.07.2011 року № 178/08-05/00130872, яким встановлено порушення формування складу податкового кредиту за результатами господарських відносин з ДП «Металінвест» ТОВ «Донметалзбут», ТОВ «Комплітех», ТОВ «СУРП «Техології та інвестиційний консалтинг», ТОВ «Югтепломонтаж», ТОВ «Машинобудівна компанія «ТОТ-Стайл», НВК «Протон» - пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2010року на загальну суму 2 732 019,00 гривень.

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі 01.08.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення за формою «Р» № 0001090805, яким ПАТ «Дніпроенерго» збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на загальну суму 3 415 023,75 гривні, з яких 2 732 019,00 гривень основний платіж та 683 004,75 гривень -штрафні (фінансові) санкції.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ «Дніпроенерго» не доведено факту реального вчинення господарських операцій по придбанню товарів (послуг) у контрагентів, а отже СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі правомірно встановлено порушення з боку позивача вимог податкового законодавства та донараховано суми основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій, які визначені в оскаржуваному повідомленні-рішенні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходив з наступних мотивів.

У період, що перевірявся ПАТ «Дніпроенерго»мало господарські відносини з ДП «Металінвест»TOB «Донметалзбут»на підставі договору від 16.11.2010 року № 1515.

Відповідно до умов зазначеного договору ДП «Металінвест» TOB «Донметалзбут» зобов'язалось поставити, а ПАТ «Дніпроенерго» прийняти і оплатити мазут паливний 100 зольний сірчистий на загальну суму 13 410 000,00 гривень, в тому числі ПДВ 2 235 000,00 гривень.

Відповідно до п. 5.3 данного договору поставка товару здійснюється до станцій призначення, що вказані у п. 5.2 цього договору, залізничним транспортом у цистернах власності ДП «Укрзалізниця»та/або які належать підприємствам, установам, організаціям, в т.ч. орендованим.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи наведені умови договору, вважав безпідставним твердження суду першої інстанції, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з приводу того, що поставку товару на адресу ПАТ «Дніпроенерго» повинен здійснювати ДП «Металінвест» TOB «Донметалзбу» власними силами і за відсутності доказів такого транспортування є всі підстави вважати, що відповідної поставки товарів не відбулось.

Також, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, яка зазначила, що судом першої інстанції не враховано та не надано належної оцінки тому, що на підтвердження факту поставки мазуту на ТЕС ПАТ «Дніпроенерго»з постачальником підписані акти приймання-передачі продуктів нафтоперероблення рідких від 16.11.2010 року -25.12.2010 року № № 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, а також наявні виписані ДП «Металінвест»TOB «Донметалзбут»податкові накладні від 03.12.2010 року -25.12.2010 року № № 000000148, 000000149, 000000151, 000000153, 000000154, 000000155, 000000150, 000000157.

Згідно із наведеними податковими накладними за грудень 2010 року ПАТ «Дніпроенерго» було сформовано податковий кредит у сумі 1 940 330,00 гривень.

Матеріали справи містять докази проведення продукції через вхідний контроль ТЕС ПАТ «Дніпроенерго». Також ПАТ «Дніпроенерго» було проведено хімічний аналіз вже отриманих нафтопродуктів, результати якого відображено в наявних у матеріалах справи, протоколах аналізу.

Також, відповідно до п. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 накладна -основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони -одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення;

Вантажовідправник (відправник вантажу, вантажовласник) -зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення.

В матеріалах справи, представлені копії залізничних накладних де власником мазуту зазначено ДП «Металінвест» TOB «Донметалзбут».

Колегія суддів апеляційної інстанцій прийшла до висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що податковим органом в ході перевірки не встановлено та до матеріалів справи не додано будь-яких фактичних доказів які б спростовували факт отримання позивачем продукції по зазначеному договору. Факт оплати договору встановлено в ході перевірки і податковим органом не заперечується.

Беручи до уваги наведені вище обставини та наявні в матеріалах справи докази, суд апеляційної інстанції також прийшов до висновку, з чим також погоджується колегія суддів касаційної інстанції, що ПАТ «Дніпроенерго» правомірно у грудні 2010 року було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в розмірі 1 940 330,17 гривень по взаємовідносинах з ДП «Металінвест» TOB «Донметалзбут», за наявності належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського і податкового обліку, матеріалів, які підтверджують дійсне отримання товару в межах відповідної господарської операції.

Посилання суду першої інстанції на те, що виробником мазуту поставленого по зазначеному вище договору є TOB «Крим-Конкорд», а його торговим представником TOB «Ювас-Транс»і ту обставину, що перевірками податкових органів встановлено відсутність взаємовідносин TOB «Ювас-Транс»з TOB «Крим- Конкорд»протягом 2008-2010 років, і що по контрагенту TOB «Ювас-Транс»у грудні 2010 року зменшено суму податкового кредиту по взаємовідносинам з усіма його контрагентами на підставі акту перевірки ДПІ у м. Керч, суд апеляційної інстанції вважав, що таке посилання не може бути підставою вважати постачання мазуту в межах господарських операцій між ПАТ «Дніпроенерго»та ДП «Металінвест»TOB «Донметалзбут»таким, що не мало місця.

Також, у період, що перевірявся ПАТ «Дніпроенерго» мало господарські відносини з TOB «Комплітекс» в межах договору від 07.12.2010 року № 1625.

Умовами даного договору передбачено, що TOB «Комплітекс» зобов'язалось поставити а ПАТ «Дніпроенерго» прийняти і оплатити компресорні агрегати і компресори на загальну суму 2 160 000,00 гривень, в тому числі ПДВ 360 000,00 гривень.

По зазначеному договору ПАТ «Дніпроенерго» у грудні 2010 року сформовано податковий кредит з ПДВ у сумі 360 000,00 гривень на підставі податкової накладної від 15.12.2010 року № 33, накладної на відвантаження товару від 29.12.2010 року № 34. Факт оплати договору встановлено в ході перевірки і податковим органом не заперечується.

Визначаючи непідтвердженість факту здійснення даної господарської операції суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ «Дніпроенерго» не надано до перевірки товарно-транспортних накладних, які б свідчили про поставку придбаного у TOB «Комплітех» товару.

Колегія суду апеляційної інстанції, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції, вважає наведені висновки зробленими без врахування наступного.

Умовами договору від 07.12.2010 року № 1625 передбачено, що поставка здійснюється транспортом TOB «Комплітех», а транспортні витрати є складовою вартості продукції.

Отже, позивач не був замовником і отримувачем транспортних послуг, а вартість товару включала його доставку на склад ПАТ «Дніпроенерго»

Матеріалів справи, також містять, копії витягу журналу видачі довіреностей на 5 арк., витягу журналу реєстрації, які заносяться, завозяться матеріалів, вантажів, особистих речей на ТЕС, картки складського обліку матеріалів № 1416, факсограми № 06/21 від 05.01.2011 року, з яких вбачається дійсність поставки ТМЦ TOB «Комплітех» на користь ПАТ «Дніпроенерго».

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції, з якою погоджується суд касаційної інстанції, прийшла до висновку про безпідставність висновку суду першої інстанції, стосовно непідтвердженості господарської операції між ПАТ «Дніпроенерго» і TOB «Комплітех» та неправомірності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ у сумі суми 360 000,00 гривень по такій господарській операції.

У період, що перевірявся ПАТ «Дніпроенерго» мало господарські відносини з TOB СУРП «Технології та інвестиційний консалтинг» в межах договору від 01.12.2010 року № 1600.

Умовами даного договору передбачено, що TOB СУРП «Технології та інвестиційний консалтинг» зобов'язалось надати, а ПАТ «Дніпроенерго» прийняти і оплатити послуги з питань управління комерційною діяльністю (розробка рекомендацій з ефективного використання внутрішніх джерел фінансування по сплаті кредитів залучених з метою модернізації блоків ТЕС) на загальну суму 700 000,00 гривень, в тому числі ПДВ 116 666,67 гривень.

По зазначеному договору ПАТ «Дніпроенерго» у грудні 2010 року сформовано податковий кредит з ПДВ у сумі 116 666,66 гривень на підставі податкових накладних від 07.12.2010 року № 41, від 23.12.2010 року № 46, акту приймання-передачі від 23.12.2010 року. Факт оплати договору встановлено в ході перевірки і податковим органом не заперечується.

Визначаючи дану операцію такою, що фактично не відбулась судом першої інстанції зазначено, що надані позивачем докази не вказують безпосередньо на отримання ПАТ «Дніпроенерго» консультативних послуг від TOB «Технології та інвестиційний консалтинг».

Однак, з матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Дніпроенерго»надано на перевірку податкові накладні, акти приймання-передачі, платіжні доручення, що підтверджують факт взаємовідносин з TOB «Технології та інвестиційний консалтинг». Про дійсність таких взаємовідносин свідчить також звіт про виконані TOB «Технології та інвестиційний консалтинг»роботи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції, що позивач правомірно сформував податковий кредит з ПДВ у сумі 116 667,00 гривень по взаємовідносинах з TOB СУРП «Технології та інвестиційний консалтинг», в свою чергу суд першої інстанції помилково прийшов до висновків про неправомірність формування позивачем податкового кредиту по даній господарській операції.

В грудні 2010 року ПАТ «Дніпроенерго» також мало господарські відносини з TOB «Машинобудівна компанія «ТОТ-Стайл» по договору від 26.11.2010 року № 1557.

Відповідно до умов даного договору TOB «Машинобудівна компанія «ТОТ-Стайл» зобов'язалось надати, а ПАТ «Дніпроенерго» прийняти і оплатити послуги з монтажу, технічного обслуговування і ремонту машин та устаткування для добувної промисловості та будівництва (ремонт двигунів ЯМЗ -240НМ2 трактора Т-330) в кількості двох одиниць. Сума послуг по договору 126 000,00 гривень, в тому числі ПДВ 21 000,00 гривень.

По зазначеному договору ПАТ «Дніпроенерго» у грудні 2010 року сформовано податковий кредит з ПДВ у сумі 21 000,00 гривень на підставі податкової накладної від 27.12.2010 року № 03, видаткової накладної від 27.12.2010 року.

В зазначений період між ПАТ «Дніпроенерго» і TOB «Машинобудівна компанія «ТОТ-Стайл» також було укладено договір від 01.12.2010 року № 1596.

По даному договору TOB «Машинобудівна компанія «ТОТ-Стайл» зобов'язалось надати, а ПАТ «Дніпроенерго» прийняти і оплатити трактори будівельні Т-150К-09. Ціна договору 372 000,00 гривень, в тому числі ПДВ 62 000,00 гривень.

В межах наведеної господарської операції ПАТ «Дніпроенерго» у грудні 2010 року сформовано податковий кредит з ПДВ у сумі 62 000,00 гривень на підставі податкової накладної від 27.12.2010 року № 03, видаткової накладної від 27.12.2010 року № 03/12.

Факт оплати договорів встановлено в ході перевірки і податковим органом не заперечується.

Відмовляючи у задоволенні позову, та визначаючи непідтвердженість здійснення даних господарських операцій, суд першої інстанції виходив з того, що довідка TOB «Машинобудівна компанія «ТОТ-Стайл» про виконання договорів містить суперечливі дані. Проте, суд апеляційної інстанції вважає, що наведене не може бути підставою вважати, що господарські операції з постачання трактору та ремонту двигунів не відбулись, оскільки матеріали справи також містять копії документів, які підтверджують фактичне виконання договорів, а саме: акт виконаних робіт від 27.12.2010 року, прибутковий ордер № 553 від 31.12.2010 року, прибутковий ордер № 59 від 28.12.2010 року, товарно-транспортні накладні № ААБ 001730 від 27.12.2010 року, № ААБ 001729 від 26.12.2010 року, витяг журналу видачі довіреностей, акт вхідного контролю від 27.12.2010 року № 36.

Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції, що ПАТ «Дніпроенерго» діяло у межах податкового законодавства, правомірно сформувало податковий кредит з ПДВ у сумі 83 000,00 гривень по взаємовідносинах з TOB «Машинобудівна компанія «ТОТ-Стайл».

Також у грудні 2010 року ПАТ «Дніпроенерго» здійснювало господарські операції з TOB «Югтепломонтаж» по договору від 09.09.2010 року № 1289.

Відповідно до умов даного договору TOB «Югтепломонтаж» зобов'язалось надати, а ПАТ «Дніпроенерго» прийняти і оплатити послуги з 45.25.2 улаштування основ і буріння водних свердловин (ремонт підкранової колії кранів-перевантажувачів) ЗаТЕС. Ціна договору складає 629 976,00 гривень, в тому числі ПДВ 104 996,00 гривень.

По зазначеному договору ПАТ «Дніпроенерго» у грудні 2010 року сформовано податковий кредит з ПДВ у сумі 73 823,00 гривні на підставі податкових накладних від 17.12.2010 року № 38, від 27.12.2010 року № 43, актів виконаних робіт № 3 та № 4.

У грудні 2010 року ПАТ «Дніпроенерго» здійснювало господарські операції з TOB НВК «Протон» по договорам: від 29.09.2010 року № 1376, відповідно до умов якого TOB НВК «Протон» зобов'язалось надати, а ПАТ «Дніпроенерго» прийняти і оплатити послуги з будівельно-монтажних робіт на об'єкті: ПАТ «Дніпроенерго» Придніпровська ТЕС «Рибозахисний пристрій на водозаборі в будівлі берегової насосної станції № 3». Ціна договору складає 636 142,00 гривні, в тому числі ПДВ 106 023,67 гривні; від 29.09.2010 року № 1378, відповідно до умов якого TOB НВК «Протон» зобов'язалось надати, а ПАТ «Дніпроенерго» прийняти і оплатити послуги з будівельно-монтажних робіт на об'єкті: ПАТ «Дніпроенерго» Запорізька ТЕС «Рибозахисний пристрій електроградієнтного типу ЕРГЗ-М на водозаборі в будівлі берегової насосної станції № 1». Ціна договору складає 626 637,00 гривень, в тому числі ПДВ 104 439,50 гривень; від 29.09.2010 року № 1377, відповідно до умов якого TOB НВК «Протон» зобов'язалось надати, а ПАТ «Дніпроенерго» прийняти і оплатити послуги з будівельно-монтажних робіт на об'єкті: ПАТ «Дніпроенерго» Криворізька ТЕС «Рибозахисний пристрій на водозаборі в будівлі берегової насосної станції № 1». Ціна договору складає 545 553,00 гривні, в тому числі ПДВ 90 925,50 гривень.

По зазначених договорах ПАТ «Дніпроенерго» у грудні 2010 року сформовано податковий кредит з ПДВ у сумі 158 197,78 гривень на підставі податкових накладних від 13.12.2010 року № 13-1/12, від 13.12.2010 року № 13-2/12, від 29.12.2010 року № 29-1/12, від 29.12.2010 року № 29-2/12, від 29.12.2010 року № 29-3/12, від 29.12.2010 року № 29-4/12, від 30.12.2010 року № 30-1/12, від 30.12.2010 року № 30-2/12, актів виконаних робіт.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції, з якою погоджується суд касаційної інстанції, прийшла до висновку про безпідставність висновку суду першої інстанції щодо непідтвердженості дійсного виконання зазначених вище господарський операцій на підставі того, що в акті перевірки зазначено про те, що відповідно до «Автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» в декларації за грудень 2010 наявна розбіжність між сумами податкових зобов'язань з ПДВ даних підприємств та ПАТ «Дніпроенерго», оскільки наведена обставина не може бути визначальною у даному випадку, оскільки саме по собі неналежне відображення у податковій звітності продавця тих чи інших показників по господарських операціях не може бути підставою для донарахування додаткових податкових зобов'язань по таких господарських операціях покупцю. Що судом першої інстанції без належного правового обґрунтування не було взято до уваги, що зазначеними підприємствами були виконані роботи, виконання яких підтверджується належними первинними документами, наявними в матеріалах справи - актами виконаних робіт, довідками про вартість виконаних робіт .

Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції, що ПАТ «Дніпроенерго» діяло у межах податкового законодавства, правомірно сформувало податковий кредит з ПДВ у сумі 73 824,00 гривні по взаємовідносинах з TOB «Югтепломонтаж» та з ПДВ у сумі 158 198,00 гривень по взаємовідносинах з TOB НВК «Протон».

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У відповідності до пп. 7.2.4 п. 7.2. ст. 7 зазначеного Закону визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно із пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, перелік яких встановлений зазначеним підпунктом.

ПАТ «Дніпроенерго» було сформовано спірну суму податкового кредиту на з податку на додану вартість на підставі податкових накладних отриманих від контрагентів по зазначених вище господарських операціях, що у повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства.

Вимоги чинного, на момент формування позивачем спірних сум податкового кредиту, законодавства та, зокрема, Закону України «Про податок на додану вартість» не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення пункту 1.8. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам.

Крім того, відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку -особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» п. 10.1 ст. 10 відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Закон України «Про податок на додану вартість» не встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

Відповідно до положень вказаного Закону сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету.

Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця. Тобто, покупець-платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Таким чином, колегія суддів касаційної погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що зроблений податковим органом висновок про допущенні порушення з боку ПАТ «Дніпроенерго» вимог пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2 732 019,00 гривень суперечить нормам податкового законодавства, в редакції чинній на момент виникнення та існування спірних правовідносин, та фактичним матеріалам справи, тому прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 01.08.2011 року № 0001090805, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3 415 023,75 гривні, у тому числі 2 732 019,00 гривень -основного платежу та 689 004,75 гривні -штрафних (фінансових) санкцій, є неправомірним і відповідач у справі, який є податковим органом, суб'єктом владних повноважень, під час прийняття цього рішення діяв не у межах повноважень та не у спосіб які визначені чинним законодавством, а суд першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи зробив висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до ухвалення ним рішення з порушенням норм чинного матеріального права.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012 року у справі № 2а-0870/6670/11 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

С.Е. Острович