Ухвала суду № 28029958, 12.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/63815/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Островича С.Е.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.01.2012 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 року

у справі № 2а/1570/8686/11

за позовом Приватного підприємства «ТАВРІЯ ПЛЮС»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення, -

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство «ТАВРІЯ ПЛЮС»(надалі -позивач, ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС») звернулось у жовтні 2011 року до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі (надалі -відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення форми № 0000881540 від 10.08.2011 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.01.2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 року, позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення СДПІ по роботі з ВПП № 0000881540 від 10.08.2011 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення попередніх судових інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касацій скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Сторони в судове засідання не зявились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлені наступні фактичні обставини справи.

На підставі наказу СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі від 10.05.2011 року № 315 (а.с. 13) та повідомлення на проведення перевірки від 10.05.2011 року № 20 (а.с. 14) посадовими особами відповідача 11.05.2011 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ПП «Глобал Фрут»та ПП «Укрстандарт-Н»за січень-лютий 2011 року.

За результатами зазначеної перевірки був складений акт № 197/15-4/31929492/21 від 11.05.2011 року (а.с. 15-18), яким були встановлені порушення позивачем за перевірений період п.п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (надалі -ПК України).

На підставі цього акту перевірки відповідачем 23.05.2011 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000501540 (а.с. 28) щодо нарахування податку на додану вартість в розмірі 987 559,23 грн., штрафних санкцій 740 669,42 грн., а разом 1 728 228,65 грн.

06.06.2011 року позивачем була подана первинна скарга № 157 (а.с. 29-38) на вказане рішення в порядку процедури адміністративного оскарження, яка була залишена без задоволення рішенням ДПА в Одеській області від 04.08.2011 року № 27200/10/25-0007 (а.с. 39-44).

На підставі цього рішення відповідачем 10.08.2011 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000881540 (а.с. 47) щодо нарахування податку на додану вартість в розмірі 987 559,23 грн., штрафних санкцій 1,00 грн., а разом 987 560,23 грн.

Вказане рішення було повторно оскаржено позивачем скаргою від 12.08.2011 року № 248 (а.с. 48-54), яка рішенням Державної податкової служби України від 13.10.2011 року № 3605/6/10-2115 (а.с. 55-56) була залишена без задоволення.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до п. 201.10 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 14.1.181 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів (послуг); дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.11.2010 року між ПП «Укрстандарт-Н» та ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС» укладений договір поставки № 11/02-2 (а.с. 67-70) на поставку товарів в асортименті та в кількості, що вказані у заявці, на підставі накладних, які є невід`ємною частиною цього договору. У січні-лютому 2011 року ПП «Укрстандарт-Н» поставило ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС» товари на загальну суму 1 125 334,62 грн., в т.ч. ПДВ 187 555,77 грн., що підтверджується видатковими накладними № 011701 від 17.01.2011 року, № 011801 від 18.01.2001 року, № 021402 від 14.02.2011 року, № 021501 від 15.02.2011 року (а.с. 71, 73, 75, 77).

За фактом поставки товарів ПП «Укрстандарт-Н» виписало податкові накладні № 11701 від 01.02.2011 року, № 11801 від 18.01.2011 року, № 21402 від 14.02.2011 року, № 21501 від 15.02.2011 року (а.с. 72, 74, 76, 78), які підтверджують включення податку на додану вартість до складу ціни товару.

Поставлений товар ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС» оплатило в повному обсязі згідно платіжних доручень № 98847 від 21.01.2011 року, № 98848 від 21.01.2011 року, № 174443 від 14.03.2011 року та № 174444 від 14.03.2011 року (а.с. 92-95).

Крім того, 21.12.2010 року між ПП «Глобал Фрут» та ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС» укладений договір поставки № 12/21-1 (а.с. 99-102) на поставку товарів в асортименті та в кількості, що передбачені заявками та вказані в накладних, які є невід`ємною частиною цього договору. У січні-лютому 2011 року ПП «Глобал Фрут» поставило ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС» товари на загальну суму 4 800 020,76 грн., в т.ч. ПДВ 800 003,46 грн., з яких у січні 2011 року поставлено товарів на загальну суму 2 000 003,4 грн., в т.ч. ПДВ 333 333,9 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 103, 105, 107, 109, 111, 113, 115, 117, 119, 121, 123, 125, 127, 129, 131).

За фактом поставки товарів ПП «Глобал Фрут» виписало податкові накладні (а.с. 104, 106, 108, 110, 112, 114, 116, 118, 120, 122, 124, 126, 128, 130, 132), які підтверджують включення податку на додану вартість до складу ціни товару.

Поставлений товар оплачений позивачем в повному обсязі згідно платіжних доручень № 835157, № 835158, № 835159 від 09.02.2011 року, № 134959, № 134960, № 134961, № 134962 від 15.02.2011 року, № 15000 від 25.02.2011 року, № 15001 від 25.02.2011 року, № 163224, № 163226, № 163227 від 09.03.2011 року (а.с. 174-186).

СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі в касаційній скарзі, як і в апеляційній скарзі та і у запереченнях на адміністративний позов, наголошувала на тому, що господарські операції позивача з контрагентами не мали реальних наслідків, тобто були нікчемними.

Колегія суддів касаційної інстанції з цього приводу погоджується з судом апеляційної інстанції, яка не погодилася з такими висновками відповідача з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ч. 1 ст. 208 ГК України).

Положення ст. ст. 207, 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абз.1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, яка з наведених вище норм зазначила, що висновки про нікчемність правочинів, тим більш визнання правочинів нікчемними відносяться виключно до компетенції судів, а не податкових органів.

Так, факт існування конкретних партій цитрусових, які були поставлені на адресу позивача підтверджується відповідними висновками Державної санітарно-епідеміологічної експертизи (а.с. 90, 91, 172, 173), ввізними митними деклараціями (а.с. 235-269, 276-301) з відміткою митних органів про перетин митного кордону вантажу на адресу ПП «Укрстандарт-Н»та ПП «Глобал Фрут»та його фактичне розмитнення з оплатою вартості ввізних податків та зборів.

Факт здійснення переміщення (перевезення) цього вантажу від постачальника до місця призначення - адреси позивача підтверджується відповідними супровідними документами на здійснення автомобільних перевезень - товарно-транспортними накладними (а.с. 79-89, 133-168).

Враховуючи, що до форми податкових накладних, виданих ПП «Укрстандарт-Н» та ПП «Глобал Фрут», органами Державної податкової служби не було заявлено жодних зауважень, і податкові накладні були видані на всі поставлені партії товару згідно видаткових накладних, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів, є підтвердженими цими податковими накладними.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, яка зазначила, що висновки акту перевірки позивача щодо неможливості встановлення контрагента ПП «ГЛОБАЛ ФРУТ» за місцем його реєстрації не відповідають дійсності, оскільки, як вбачається з наявних у праві документів, перевіркою ПП «ГЛОБАЛ ФРУТ», проведеної ДПІ у Приморському районі м. Одеси, про що складений акт перевірки від 14.10.2011 року № 7284/23-1/37280614 встановлено, що фактичне місцезнаходження ПП «ГЛОБАЛ ФРУТ» за адресою: 65045, м. Одеса, вулиця Троїцька, буд. 39, кв. 11, відповідає місцезнаходженню, вказаному у свідоцтві про державну реєстрацію № 317277 від 22.09.2010 року.

Таким чином, стан платника згідно АІС «РПП» - 23 «місцезнаходження не встановлено», зазначений в акті перевірки ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС» від 11.05.2011 року, складеному відповідачем, не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки, як вбачається з акту, в базі даних АІС «РПП» невірно зазначено саму адресу ПП ГЛОБАЛ ФРУТ», а саме не вказано номеру квартири (офісу) - 11, що могло стати причиною того, що підприємство за вказаною в базі даних адресою співробітники ДПІ не знайшли.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, яка дійшла висновку, що відповідачем необґрунтовано визнані такими, що безпідставно сформовані через списання у контрагентів ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС» відповідних податкових зобов'язань і встановлення розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі цих контрагентів. В акті не зазначено жодного нормативно-правового акту, на підставі якого податкові зобов'язання платника податків за певний податковий період «списуються» через відсутність цього платника податків за місцезнаходженням в іншому податковому періоді. Незнаходження платника податків за місцем реєстрації не свідчить по відсутність у нього податкових зобов'язань чи звільнення від обов'язку їх сплачувати.

Відповідно до акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 21.04.2011 року № 1387/23-5 «Про неможливість проведення документальної перевірки ПП «УКРСТАНДАРТ-Н», на підставі якого було здійснено перевірку позивача, згідно системи співставлення податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ПП «УКРСТАНДАРТ-Н» мало правові відносини з ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС» і сума податкових зобов'язань по контрагенту ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС» в розмірі 187 555,77 гривень включена ПП «УКРСТАНДАРТ-Н» до складу його податкових зобов'язань у лютому 2011 року в повному обсязі (аркуш акту 3), це є беззаперечним доказом того, що ця сума була врахована ПП «УКРСТАНДАРТ-Н» при сплаті податкових зобов'язань за відповідний податковий період.

Аналогічно в акті ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 12.04.2011 року № 2057/23-5 про неможливість проведення документальної перевірки ПП «ГЛОБАЛ ФРУТ», на підставі якого було здійснено перевірку позивача, згідно системи співставлення податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ПП «ГЛОБАЛ ФРУТ» також задекларувало податкові зобов'язання по контрагенту ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС» в розмірі 333 333,9 гривень у січні 2011 року та 466 669,56 гривень у лютому 2011 року в повному обсязі (аркуш акту 3, 4).

Крім того, позаплановою виїзною перевіркою ПП «ГЛОБАЛ ФРУТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства, проведеною ДПІ у Приморському районі м. Одеси 14.10.2011 року, по результатам якої складено акт № 7284/23-1/37280614 (надалі -акт перевірки ПП «ГЛОБАЛ ФРУТ»), встановлено, що на формування показників податкової декларації з ПДВ мало вплив здійснення операцій із оптового продажу фруктів (арк. акту 13). В результаті опрацювання наданих в ході перевірки документів за січень-лютий 2011 року встановлена відповідність нарахованого податкового зобов'язання у декларації за січень 2011 року та за лютий 2011 року первинним документам та даним бухгалтерського обліку, відповідно до яких в суму податкових зобов'язань ПП «ГЛОБАЛ ФРУТ»включено суму ПДВ в розмірі 333 333,9 грн. за січень 2011 року (арк. акту 15), та суму ПДВ в розмірі 466 669,56 грн. за лютий 2011 року (арк. акту 16) по контрагенту ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС» (ІПН 319294915438). Перевіркою не встановлено порушення ПП «ГЛОБАЛ ФРУТ» п. 187.1 ст. 187 ПК України (арк. акту 16).

Отже, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції про те, що висновки акту перевірки позивача про наявність розбіжностей між: сумами ПДВ в розрізі контрагентів ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС» спростовуються даними актів перевірок цих контрагентів, на підставі яких ці висновки зроблені, та наступною перевіркою ПП «ГЛОБАЛ ФРУТ». ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС» не повинно нести відповідальність за порушення, вчинені контрагентами, зокрема ПП «УКРСТАНДАРТ-Н», оскільки отримало податкові накладні на всі поставлені партії товару, само сплатило суму ПДВ у складі ціни товару, а отже порушень податкового законодавства зі свого боку не допустило, і тому має право на включення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту.

До того ж, будь-яких доказів того, що ПП «УКРСТАНДАРТ-Н» не оплатило податкові зобов'язання до бюджету не надано та в акті перевірки не наведено. Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Оскільки до форми та змісту податкових накладних, виданих ПП «ГЛОБАЛ ФРУТ» та ПП «УКРСТАНДАРТ-Н», органами ДПС не було заявлено жодних зауважень, податкові накладні не визнані недійсними та були видані на всі поставлені партії товару згідно видаткових накладних, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів, є підтвердженими цими податковими накладними.

При цьому, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит у залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів. Відповідальність за сплату податків до бюджету несуть безпосередньо платники податків, а не їх контрагенти. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

У п. 3.2 акту перевірки взагалі не викладений зміст порушення ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС» з питань визначення суми податкового кредиту у взаємовідносинах з ПП «ГЛОБАЛ ФРУТ», відсутні будь-які посиланням на норми чинного податкового законодавства України, що містять такі порушення.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що враховуючи, що на одержані за видатковими накладними товари ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС» отримало від постачальника товару податкові накладні, оплатило ці товари в повному обсязі та використало їх в своїй господарської діяльності, ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС» виконало всі передбачені законом умови щодо включення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту та має документальні підтвердження його розміру.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.01.2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 року у справі № 2а/1570/8686/11 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

С.Е. Острович