Ухвала суду № 28017653, 27.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3743/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М.

Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"27" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Грищенко Т.М.,

суддів Мельничука В. П., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області ДПС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2012 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Валкер" до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області ДПС про визнання дій протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Валкер» до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області ДПС про визнання дій протиправними та скасування наказу задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області ДПС від 31.05.2012 № 100; визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області ДПС пов'язані з проведенням документальної позапланової невиїзної перевірки оформленої Актом від 01.06.2012 № 708/22-00/37868142; визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області ДПС щодо внесення до програмного забезпечення (АС-АУДИТ) висновків акту перевірки від 01.06.2012 № 708/22-00/37868142.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як незаконну та необгрунтовану, прийняту з порушенням норм матеріального права, без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення питання. В обгрунтування своїх вимог зазначає, що дії відповідача по проведенню перевірки і сам акт перевірки не є рішенням органу владних повноважень, а відтак, не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права, обов'язки та законні інтереси. Відтак, просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду -без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясовних обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області ДПС було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Компанія Валкер»щодо правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 06.10.2011 року по 30.04.2012 р. Перевірка проводилась на підставі наказу від 31.05.2012 року за №100 та відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1. ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1. ст. 78, ст. 79 ПК України. За результатом перевірки було складено Акт №708/22-00/37868142 від 01.06.2012 року (далі - Акт перевірки), в якому зафіксовано висновки щодо наявності ознак нікчемності правочинів, згідно ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України, укладених між позивачем та контрагентами покупцями і постачальниками за період, що перевірявся. Висновки акту перевірки було внесено відповідачем до програмного забезпечення АС «АУДИТ».

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Державна податкова інспекція є органом державної влади. Підпунктом 20.1.4 п. 20.1. ст. 20 ПК України встановлено право за органами державної податкової служби проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з підстав визначених пп. 78.1.1 п. 78.1. ст. 78 ПК України.

Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1. ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

В матеріалах справи міститься копія запиту відповідача від 09.04.2012 року за №787/10/22-05/824 щодо надання позивачем пояснень та належним чином засвідчених копій документів, однак, відсутні докази того, що на свій запит відповідач не отримав вичерпні відповіді з копіями необхідних документів.

Відповідно до п.79.2. ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов ст. 79 ПК України надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було прийняте рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, яке було оформлене наказом від 31.05.2012 року за №100 та роздруковане повідомлення про проведення перевірки від 31.05.2012 року за №37/22-00, з якого вбачається, що перевірка буде проводитись з 31.05.2012 року. Відповідач у вступній частині Акту перевірки зазначає, що повідомлення про початок перевірки та наказ були направлені позивачу засобами поштового зв'язку. Тобто, з наведеного вбачається, що відповідач, знехтувавши вимогами п. 79.2. ст. 79 ПК України, заздалегідь, не повідомив позивача про дату початку та місце проведення перевірки, оскільки перевірка фактично була розпочата в день відправлення повідомлення -31.05.2012 року, тим самим обмеживши позивача в можливості захисту своїх прав при підготовці до перевірки.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність у відповідача передбачених у ст.ст. 78, 79 ПК України необхідних підстав і умов, з наявністю яких законодавець пов'язує проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Суд також дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, щодо неправомірності дій відповідача, які полягають у визнанні правочинів вчинених між позивачем та його контрагентами нікчемними, відповідні висновки щодо яких викладені в Акті перевірки, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Виходячи з висновків відповідача щодо нікчемності укладених позивачем угод, слід зауважити, що такі угоди за своєю правовою природою є оспорюваними угодами, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом, а тому можуть бути визнані недійсними лише за рішенням суду. Проте, відповідачем, всупереч нормам чинного законодавства, в Акті перевірки зроблено хибний висновок щодо нікчемності угод між позивачем та контрагентами поза судовим порядком. Рам з тим, слід зауважити, що Податковий Кодекс України не надає права посадовим особам органів державної податкової служби робити юридичну оцінку договорів, в тому числі щодо їх можливої нікчемності.

Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні за відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

З наведеного вбачається, що юридичними наслідками визнання правочинів недійсними можуть бути, як повернення усього отриманого на виконання правочину так і в обов'язку внесення змін до податкових декларацій зі сплатою відповідних штрафних санкцій.

Відтак, суд дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, що сам Акт перевірки та висновки зроблені в ньому, в даному конкретному випадку є носієм не тільки інформації, а й породжує певні юридичні наслідки для позивача, що в свою чергу не позбавляє його права на оскарження такого акту, оскільки право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю дій.

Слід зауважити, що враховуючи фактичне встановлення протиправності дій відповідача по проведенню перевірки позивача, хибність висновків відповідача щодо нікчемності укладених позивачем угод, суд дійшов вірного висновку, з яким погоджується колегія суддів, щодо задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача стосовно внесення до інформаційних баз відомостей про результати проведеної перевірки, виходячи з наступного.

Так, п. 5.9 Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів ДПС при проведенні перевірок податкових декларацій з ПДВ з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов`язань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів, затверджених Наказом ДПА України від 18.04.2008 року за № 266 визначено, що при виявленні договору, що суперечить інтересам держави та суспільства і є нікчемним, податковий орган з'ясовує факт подальшого використання платником ПДВ (отримувачем) у господарській діяльності товару, який був предметом зазначеного договору, встановлюється платник ПДВ -наступний покупець вказаного товару. Інформація про виявлену нікчемність направляється до органу ДПС, в якому такий платник обліковується, з метою визначення підстав визнання договору, укладеного між другою парою контрагентів, нікчемним та, відповідно, зменшення суми податкового кредиту. Такі дії вчиняються за ланцюгом придбання товару, який був предметом договору, виявленого нікчемним, до платника ПДВ, що має достатні активи для сплати податкових зобов'язань.

Згідно п. 2.21 вище вказаних Методичних рекомендацій, підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в додатку до акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС «АУДИТ». По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Однак, враховуючи протиправність проведення самої перевірки позивача, відсутність законодавчо визначених підстав для визнання укладених угод позивачем нікчемними, а також відсутність в матеріалах справи прийнятих податкових повідомлень -рішень за результатами проведеної перевірки, відповідачем протиправно було внесено до програмного забезпечення (АС-АУДИТ) висновки Акту перевірки про нікчемність правочину між позивачем і його контрагентом, що вплинуло на результати системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Згідно ст.198 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно становив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195,196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області ДПС -залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2012 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Мацедонська В.Е.

Мельничук В.П.