Ухвала суду № 28016709, 30.05.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1490/2242/12 30.05.2012 30.05.2012 30.05.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1490/1552/12 Суддя суду 1-ї інстанції Міщенко Г.В.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

УХВАЛА

Іменем України

30 травня 2012 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої Вовненко Г.Ю.,

суддів: Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Скопенко В.М.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_3 рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 02 квітня 2012 року, ухваленого по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

01 червня 2011 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги обґрунтувало тим, що 30 жовтня 2006 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено письмовий кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредит в сумі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Оскільки позичальник не виконував належним чином своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором і станом на 28 лютого 2011 року у нього утворилася заборгованість на загальну суму 13 072 (тринадцять тисяч сімдесят два) грн. 15 коп., яку відповідач добровільно відмовляється погасити, то позивач просив суд позов задовольнити, стягнути з ОСОБА_3 вказану заборгованість.

Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 02 квітня 2012 року позов задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 10 898 (десять тисяч вісімсот дев'яносто вісім) грн. 13 коп. заборгованості за кредитним договором від 30 жовтня 2006 року, яка складається: з заборгованості за кредитом - 7 168 (сім тисяч сто шістдесят вісім) грн. 66 коп. та заборгованості за процентами за користування кредитом - 3 729 (три тисячі сімсот двадцять дев'ять) грн. 47 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат по справі.

В апеляційній скарзі відповідач просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. На його думку, рішення суду є незаконним, необґрунтованим та ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у районному суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Оцінивши надані сторонами докази суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що між сторонами мають місце договірні відносини, зокрема, кредитні, які повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та в установлений строк (ст.ст.526,527,530 ЦК України). Проте, відповідач порушив умови договору, тому з врахуванням вимог ст.526 ЦК України та умов Договору повинен відповідати за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань.

Так, судовим розглядом встановлено, що 30 жовтня 2006 року за заявою ОСОБА_3 було укладено письмовий договір на видачу кредитного ліміту в сумі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. на кредитну карту з базовою процентною ставкою 3% щомісячно, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач отримав кредитну картку та погодився, що вказана заява від 30 жовтня 2006 року разом з Умовами про надання банківських послуг, Правилами користування платіжною картою і Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с.51).

Разом з тим, відповідно до розрахунку, наданого як доказ ПАТ КБ «ПриватБанк», відповідач взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного погашення належних за вищевказаним договором платежів не виконав, в наслідок чого утворилась заборгованість за договором, яка станом на 28 лютого 2011 року становить 10 898 (десять тисяч вісімсот дев'яносто вісім) грн. 13 коп., у тому числі:

- заборгованість за кредитом - 7 168 (сім тисяч сто шістдесят вісім) грн. 66 коп.;

- заборгованість за процентами - 3 729 (три тисячі сімсот двадцять дев'ять) грн. 47 коп.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

За правилам ч.1 ст.1049 і ст.1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві кредит у строк та порядок, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, при цьому кредитодавець має право вимагати від позичальника достроково повернути всю суму кредиту та внести інші платежі, передбачені договором.

Згідно вимог ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, згідно умов договору та у строки передбачені цим договором.

Згідно з Законом України «Про банки та банківську діяльність», комерційні банки самостійно встановлюють умови надання кредиту.

Оскільки судом першої інстанції встановлено факт укладання між банком та ОСОБА_3 договору про надання кредитного ліміту, а також факт належного виконання позивачем умов договору та неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення кредитних коштів, то суд прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитними коштами обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Доводи відповідача про те, що договір кредитування не укладався, а його заява не може бути кредитним договором, а відтак відсутні будь-які договірні зобов'язання між сторонами, не можуть бути взяті до уваги, оскільки як встановлено судом між сторонами укладено договір в простій письмовій формі, в якому визначено суму кредитного ліміту, порядок його погашення, дата укладення, що збігається з датою відкриття карткового рахунку. Строк дії договору визначений строком дії отриманої картки.

Окрім того, така угода не протирічить положенням ст.ст.1054,1056 ЦК України та вимогам ст.1055 ЦК України.

До того ж, кредитний договір не визнаний у встановленому порядку недійсним, а тому відсутні підстави для звільнення ОСОБА_3 від обов'язку погасити борг.

Не погоджуючись із розрахунком заборгованості, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували такий розрахунок, а тому його посилання на невірне визначення розміру заборгованості за кредитним договором є необґрунтованими та спростовуються наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості за кредитним договором від 30 жовтня 2006 року.

Посилання ОСОБА_3 на те, що він не користувався кредитною картою починаючи з жовтня 2009 року не звільняють останнього від обов'язку виконання зобов'язань, взятих за даним договором.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції законне та обґрунтоване, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а зводяться до переоцінки наданих доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку відповідно до вимог ст.212 ЦПК України, тому підстав для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.303,308,313,315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 02 квітня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуюча: Судді: