Ухвала суду № 28015133, 05.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8020/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Савченко А.І.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"05" грудня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Аліменка В.О., Ісаєнко Ю.А.,

при секретарі: Блажієвській А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби та приєднавшихся до неї Прокуратури м. Києва, на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2012 року по справі за позовом державного підприємства «Український центр механізації колійних робіт»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, третя особа Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків, про стягнення бюджетної заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А :

ДП «Український центр механізації колійних робіт»звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС, ГУ ДКС України у місті Києві про стягнення бюджетної заборгованості в розмірі 7 835 866,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС, ГУ ДКС України у місті Києві подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про законність підстав для стягнення на користь позивача бюджетної заборгованості. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 19 серпня 2008 року позивач подав до ДПІ у Святошинському районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2008 року разом із додатком 2 «Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду», додатком 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування», а 29 серпня 2008 року подано додаток 4 до зазначеної податкової декларації «Заява про повернення суми бюджетного відшкодування». Дані обставини підтверджують відповідні відмітки податкового органу на податковій декларації та додатках до неї.

Так, у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2008 року позивачем визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, на рівні 7835866,00 грн., яка заявлена до бюджетного відшкодування.

Достовірність заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2008 року підтверджена відповідачем згідно довідки ДПІ у Святошинському районі м. Києва про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2008 року від 22 січня 2009 року №11/23-40/31349738 (далі -Довідка).

Апеляційна інстанція повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, що на момент виникнення спірних правовідносин порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначався пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі -Закон).

Так, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного період}-; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту, починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Статтею 7 даного Закону визначено порядок та процедуру повернення суми бюджетного відшкодування, проте всупереч наведеній правовій нормі, податкова інспекція провела позапланову виїзну перевірку позивача для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування за липень 2008 року не протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2008 року (19 серпня 2008 року), а лише в січні 2009 року, тобто, близько через чотири місяці.

Судом першої інстанції правомірно зауважено, що сіпрну суму бюджетного відшкодування за липень 2008 року податковий орган підтвердив за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2008 року, про що свідчить згадана вище Довідка. При цьому, правомірність виникнення спірних сум бюджетного відшкодування не заперечується ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС.

Однак, незважаючи на підтвердження сум бюджетного відшкодування, податковим органом у п'ятиденний термін після закінчення перевірок, як того вимагає Закон, не надав органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, що в свою чергу унеможливило отримання позивачем належної йому суми бюджетного відшкодування.

Необхідно відзначити, що, скасовуючи попередні судові рішення в даній справі, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 23 квітня 2012 року зазначив: «судами першої та апеляційної інстанції не було враховано та досліджено, що у разі підтвердження доводів позивача, згідно яких ним не приймалось рішення про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів, висновки про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог є передчасними».

Частина п'ята стаття 227 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Відповідно до пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Як свідчать матеріали справи, позивач не приймав самостійного рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів, яке відображається у податковій декларації.

Апеляційна інстанція не може прийняти до уваги посилання апелянта на наказ ДПА України від 26 грудня 2005 року № 601 у якості підтвердження правомірності своїх дій про самостійне зарахування спірної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань позивача наступних податкових періодів, є безпідставними, оскільки чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством податковий орган не був наділений повноваженнями самостійно без рішення платника податку змінювати напрямок бюджетного відшкодування. Будь-яких інших доводів, що спірна сума бюджетного відшкодування, як переплата, зменшилась в картці особового рахунку для погашення майбутніх податкових зобов'язань, відповідач 1 суду не наводив.

Судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції щодо правоімрності не взяття до уваги посилань апелянта на постанову Окружного адміністративного суджу міста Києва від 27 січня 2011 року в адміністративній справі № 2а-13903/09/2670 за позовом ДП «Український центр механізації колійних робіт»до ДПІ у Святошинському районі м. Києва та ГУ ДКУ в м. Києві про стягнення бюджетної заборгованості у розмірі 4412329,00 грн., оскільки в межах адміністративної справи № 2а-13903/09/2670 розглядалось питання бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень та травень 2009 року, що жодним чином не пов'язано з предметом спору в даній адміністративній справі.

Крім того, на думку суду, дані зворотного боку облікової картки позивача з податку на додану вартість не впливають на розмір спірної суми бюджетного відшкодування, оскільки предметом спору є стягнення належної суми бюджетного відшкодування за конкретний період, а не суми переплати з податку на додану вартість взагалі.

Таким чином, саме з вини ДПІ у Святошинському районі м. Києва позивачем не отримало належну йому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на його поточний банківський рахунок.

Крім того, у відповідності до вимог пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону, ні в суді першої, ні апеляційної інстанцій не було встанолено, що позивач має ознаки особи, яка не має права на отримання бюджетного відшкодування.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності своїх дій щодо дотримання порядку та процедури повернення позивачу спірної суми бюджетного відшкодування.

За таких обставин Окружним адміністративним судом м. Києва зроблено правильний висновок щодо нявності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби та приєднавшихся до неї Прокуратури м. Києва, -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 10.12.2012 року.

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Аліменко В.О.

Ісаєнко Ю.А.