Постанова № 28015121, 05.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12213/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"05" грудня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Аліменка В.О., Ісаєнко Ю.А.,

при секретарі: Блажієвській А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «М-Сістем Україна»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.10.2012 року по справі за їх позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби, за участю прокуратури у Подільському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «М-Сістем Україна»звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 000001212250 від 26.04.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.10.2012 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ «М-Сістем Україна»подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення, з чим апеляційна інстанція не може погодитися, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «М-Сістем Україна»мало господарські відносини із ТОВ «Лалінія», ТОВ «Украгро ПІМП»та ТОВ «АДД Лоут».

З метою відпрацювання ТОВ «М-Сістем Україна»до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва направлено лист від 19.03.2012 року № 171/7/22-504 з проханням вжити заходів щодо відпрацювання ТОВ «Лалінія»за період з жовтня по грудень 2011 року.

Так, 29.03.2012 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва складено акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лалінія»в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за жовтень та грудень 2011 року № 3/2307/35678265, яким встановлено, що правочини, укладені даним товариством суперечать вимогам ст. 207, ст. 208, п. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України, мають ознаки нікчемності та є нікчемними. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Фахівцями ДПІ у Дніпровському районі м. Києва проведено позапланову перевірку ТОВ «ІНФОМЕДДІАЛ»та за її результатами складено акт № 576/23-522/37292635 від 20.02.2012 року.

Від ГВПМ у Дніпровському районі м. Києва отримано висновки, щодо наявності ознак «фіктивності»та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «ІНФОМЕДДІАЛЛ».

Крім того, на адресу ГВПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва був надісланий лист СУ ГУ МВС України в м. Києві від 13.01.12 за №12/3-162 відповідно до якого зазначено, що не встановлено причетність гр. ОСОБА_2 до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «ІНФОМЕДДІАЛЛ», що свідчить про наявність ознак «фіктивності»та порушено кримінальну справу № 18-00560 за ст. 205 ч. 2 КК України.

Також ДПІ у Дніпровському районі м. Києва проведено позапланову перевірку ТОВ «УКРАЕРО ПІМП»та за її результатами складено акт № 667/23-522-37501276 від 24.02.2012 року, згідно якого встановлено порушення даним товариством ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Украгро ПІМП при придбанні та продажу товарів (послуг).

Подактовим органом було зроблено висновок, що, враховуючи неможливість придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «ІНФОМЕДДІАЛЛ»на користь ТОВ «УКРАГРО ПІМП»неможливий і їх продаж в подальшому на користь ТОВ «М-Сістем Україна»у зв'язку з нікчемністю правочину.

Аналогічні висновки зроблені фахівцями ДПІ у Вишгородському районі ДПС відносно ТОВ «Адд Лоут».

З 27.03.12 року по 02.04.12 року відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «М-Сістем Україна»з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Лалінія»та ТОВ «Украгро ШМП»за період з 01.10.11 року по 31.10.11 року та по взаємовідносинах з ТОВ «Лалінія»та ТОВ «Адд Лоут»за період з 01.12.11 року по 31.12.11 року за результатами якої складено акт № 78/22-511/37724868 від 05.04.12 року.

В резульаті перевірки встановлено порушення ТОВ «М-Сістем Україна»п. 44.1, п. 44.6 ст.44, п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2165770 грн.

Дані висновки послужили підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, оскаржуване рішення податкового оргвну було прийняте на підставі перевірки податкового органу, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону в результаті ряду перевірок контрагентів позивача.

Перш за все необхідно зазначити, що судом першої інстанції до даних правовідносин не правомірно не застосовано положення п. 86.9 ст. 86 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Згідно п. 58.4 ст. 58 ПК України встановлено, що у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Таким чином, судова колегія повністю приходить до висновку, що матеріали перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку, а статус таких матеріалів перевірки та висновків державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність, при цьому орган державної податкової служби визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає до набрання законної сили обвинувальним вироком, винесеним судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, або рішенням про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Отже, спірне податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом передчасно, оскільки винесене відповідачем на підставі висновків акту позапланової перевірку, яку призначено відповідно до кримінально-процесуального закону. Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів існування та набрання законної сили рішенням, прийнятим в порядку кримінально-процесуального судочинства. Також за основу висновків про неправомірність формування позивачем податкового кредиту взято акти перевірки контрагентів позивача іншими органами ДПС щодо фіктивності правочинів, які ними укладались.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентами базуються лише на твердженнях податкової інспекції, які не підтвердженні належними та допустимими доказами, а тому мають сумнівний характер.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи наявні видаткові та податкові накладні, виписки з банку, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентом, який на момент їх видачі знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, колегія суддів вважає помилковими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит.

За п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними»:… при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно когось із контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з даним товариством до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Також в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 02.03.2009 року по справі № К-21781/07 та від 06.11.2007 року зазначено, що в разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Така правова позиція викладена й в постанові Верховного Суду України від 29.10.2010 року № 21-14а10 за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської ОДПІ Закарпатської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Отже, укладаючи угоду із своїм контрагентом, позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб'єктності контрагента договору: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність, тощо.

Невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету зумовлює відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи (постанова Верховного Суду України від 31 січня 2011 року по справа № 21-42а10).

Необхідно зауважити, що позивачем були вчинені всі необхідні дії, починаючи з укладання договору до проведення оплати товару та його реалізації. Крім того, позивач не зобов'язаний перевіряти наявність у свого контрагента наміру здійснення господарської діяльності, а також фіктивність створення останнього, оскільки дані питання входять до компетенції інших державних органів. Правочини укладалися з юридичною особою, при наявності всіх необхідних документів, а тому позивач жодним чином не міг і не повинен був передбачити дотримання чи недотримання своїм контрагентом вимог податкового законодавства.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності»здійснених позивачем господарських операцій. Отже, спірне податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом передчасно.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки позивачем документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених ним господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про безтоварність проведених позивачем господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07.

Окрім вищевикладеного судова колегія вважає за необхідне відзначити слідуюче:

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5. 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, орган державної податкової служби не наділений правом самостійно визначати сумнівність чи фіктивність правовідносин, їм надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, … (ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»).

Тому податкова інспекція має право звернутися до суду з метою визнання правочину недійсним, а не самостійно вирішувати дане питання.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К-1470/09 від 15.04.2009 року.

За ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення, а тому останнє підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 160, 189, 195, 196, 198, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «М-Сістем Україна»- задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.10.2012 року -скасувати, постановивши нову постанову, якою позов задовольнити.

Скасувати податкове податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва від 26.04.2012 року № 000001212250.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено: 10.12.2012 року.

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Аліменко В.О.

Ісаєнко Ю.А.