Постанова № 28010655, 05.12.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2012 р. Справа № 5023/3586/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Барбашова С.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача -Калюжна Л.О., довіреність № 664/03 від 17.01.2012 р.

відповідача -Кононов Ю.Ю., довіреність № 807 від 03.09.2012 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3523 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 22.10.12 р. у справі № 5023/3586/12

за позовом Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Дзержинського району Харківської міської ради, м. Харків

до Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Курорт "Березівські мінеральні води" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", с. Березівське, Харківської області

про стягнення 15353,91 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2012 року позивач - Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Дзержинського району Харківської міської ради, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача - Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Курорт "Березівські мінеральні води" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" зайво отримані кошти на оплату санаторно-курортних путівок у сумі 15353,91 грн., що складає ПДВ за договором № 02-42/20 від 06.05.2011 р. про закупівлю послуг за державні кошти та судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на часткове повернення відповідачем зайво сплачених позивачем грошових коштів за отримані путівки, вартість яких не оподатковується ПДВ, по договору № 02-42/20 від 06.05.2011 р. про закупівлю послуг за державні кошти та додаткової угоди до договору № 1 від 26.12.2011 р., на виконання якого позивач здійснив закупівлю санаторно-курортних путівок з урахуванням ПДВ і повністю розрахувався за санаторно - курортні путівки у кількості 84, надані відповідачем до оплати у загальній сумі 539352 грн., у т.ч. ПДВ - 89892 грн., де із вказаної кількості путівок, 39 путівок видані на санаторно-курортне лікування ветеранам війни, які визнані інвалідами на загальну суму 258336,00 грн., у т.ч. ПДВ - 43056,00 грн., однак враховуючи вимоги підпункту 197.1.6 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України, операції з постачання путівок на санаторно-курортне лікування інвалідів звільняються від оподаткування ПДВ.

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Френдій Н.А.) від 22.10.2012 р. у справі № 5023/3586/12 в позові відмовлено в повному обсязі.

Рішення мотивоване з посиланням на те, що в діях відповідача відсутні порушення вимог ст. 193 ГК України, наявні у матеріалах справи докази свідчать про належне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 02-42/20 від 06.05.2011 року, укладеним між сторонами до 31.12.2011 року, в якому в розділі III. "Ціна договору" всі ціни на путівки вказані з урахуванням ПДВ та ін.

Позивач з рішенням господарського суду Харківської області не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів та підстав викладених у відзиві та ін.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 06.05.2011 р. між Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Дзержинського району Харківської міської ради (замовник) та ДП "Клінічний санаторій "Курорт Березівські мінеральні води" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця" (учасник) укладено договір № 02-42/20 про закупівлю послуг за державні кошти (далі -договір), (а. с.10-12).

Відповідно до умов якого, учасник зобов'язався у 2011 році надати замовнику послуги лікувальних закладів (санаторно-курортні путівки у кількості 83 шт.: лот № 2 для оздоровлення хворих із захворюваннями органів травлення -75 шт., лот № 6 для оздоровлення хворих із урологічними захворюваннями -8 шт., термін дії путівки 24 календарних дні) ветеранам війни, особам на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії і їх соціального захисту" та особам, зазначеним у статтях 6-1 - 6-4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", а позивач зобов'язався прийняти та оплатити такі послуги.(п. п. 1.1., 1.2 договору).

Договір набирає чинності з дня підписання і діє до 31.12.2011 р. (п.10.1. договору).

Відповідно до п. 3.1. розділу 3 договору, ціна договору становить -549792,00 грн. у т.ч. ПДВ 91632,00 грн.:

для оздоровлення хворих із захворюванням органів травлення -496800,00 грн., у т.ч. ПДВ 82800,00 грн.,

для оздоровлення хворих із урологічними захворюваннями -52992,00 грн., у т.ч. ПДВ 8832,00 грн.

Вартість однієї путівки для оздоровлення хворих із захворюванням органів травлення та із урологічними захворюваннями складає 6624,00 грн., у т.ч. ПДВ -1104,00 грн. (ціна путівки включає: проживання, харчування, лікування, вартість екскурсій та транспортування відпочиваючих від залізничного вокзалу до санаторію та назад). Ціна є незмінною та не підлягає індексації впродовж усього терміну дії договору.

Розділом IV договору сторонами погоджено порядок здійснення оплати.

Відповідно до п. 4.1. договору, розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі ст. 46, п.1 ст. 49 Бюджетного кодексу України протягом 5 робочих днів з дати отримання замовником бюджетного фінансування згідно з кошторисом, а також відповідно до Постанови КМУ від 11.01.2005 р. № 20 (зі змінами).

Відповідно до п. 4.2. договору, розрахунки здійснюються на підставі накладної, завіреної підписом та печаткою.

Згідно з п. 4.3. договору, послуга виконується на вимогу замовника, відшкодування оплати здійснюється по факту надходження коштів на рахунок замовника. Оплата здійснюється у безготівковий формі на розрахунковий рахунок учасника в межах затвердженого кошторису та плану асигнування, але по мірі надходжень коштів на зазначені цілі.

Відповідно до п. 4.4. договору, особи пільгового контингенту -інваліди війни І групи при направленні на оздоровлення забезпечуються путівкою без лікування на супровідну особу в разі наявності відповідного висновку лікувально-профілактичного закладу про необхідність супроводження. На путівці робиться відмітка "Супровідник". Кошти за невикористане лікування повертається учасником замовнику не пізніше ніж 30-ти календарних днів з моменту закінчення терміну путівки, але не пізніше останнього банківського дня року. У разі можливості та за взаємною згодою сторін зазначені кошти можуть бути використані на закупівлю додаткових путівок.

Згідно з п. 5.1. договору, строк надання послуг: травень -грудень 2011 року.

Сторонами складено та підписано специфікацію до цього договору, з якої вбачається, що для оздоровлення хворих із захворюванням органів травлення кількість путівок становить 75 штук вартістю 6624,00 грн., для оздоровлення хворих із урологічними захворюваннями -8 штук, вартістю 6624,00 грн. (а.с.12).

Відповідачем на підставі накладних (а. с. 27-33), складених у відповідності до п. 4.2. договору:

№ 1 від 25.05.2011 р. -24 путівки для оздоровлення хворих із захворюванням органів травлення, загальною вартістю 158976,00 грн., у т.ч. ПДВ -26496,00 грн.,

№ 2 від 31.05.2011 р. - 28 путівок для оздоровлення хворих із захворюванням органів травлення, загальною вартістю 185472,00 грн., у т.ч. ПДВ -30912,00 грн.,

№ 3 від 25.06.2011 р. - 6 путівок для оздоровлення хворих із захворюванням органів травлення, загальною вартістю 39744,00 грн., у т.ч. ПДВ -6624,00 грн.,

№ 4 від 15.08.2011 р. - 1 путівка для оздоровлення хворих із захворюванням органів травлення, загальною вартістю 6624,00 грн., у т.ч. ПДВ -1104,00 грн.,

№ 5 від 29.08.2011 р. -4 путівки для оздоровлення хворих із захворюванням органів травлення, загальною вартістю 26496,00 грн., у т.ч. ПДВ -4416,00 грн.,

№ 6 від 08.09.2011 р. - 13 путівок для оздоровлення хворих із захворюванням органів травлення, загальною вартістю 86112,00 грн., 8 путівок для оздоровлення хворих із урологічними захворюваннями, загальною вартістю 52922,00 грн., у т.ч. ПДВ -23184,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено надання відповідачем путівок у кількості 84 путівки загальною вартістю 556416,00 грн., у т.ч. ПДВ -92736,00 грн.

Як вбачається з вищенаведеного і зазначають представники сторін, позивачу була надана ще одна путівка вартістю 6624,00 грн., (оскільки вищенаведеним підтверджується надання відповідачем 84 путівок, ніж 83, як це визначено п. п. 1.1., 1.2. договору).

Позивач також зазначає, а відповідач не заперечує, що Управлінням по вищезазначених путівках до санаторію направлено 9 осіб, які здійснювали супровід інвалідів війни (супровідна особа забезпечується путівкою без лікування, вартість якої становить 4728,00 грн.), що, відповідно до п. 4.4 договору є підставою для повернення відповідачем грошових коштів в сумі 17064,00 грн., тобто різниці між вартістю путівок для осіб, вказаних у п.1.1. договору, та супроводжуючих осіб.

Надання відповідачем додаткової путівки за взаємною згодою сторін повністю узгоджується з умовами п. 4.4. договору.

Отже, учасником замовнику надано послуг загальною вартістю 539352,00 грн. (75 путівок вартістю 496800,00 грн. (75 х 6624) та 9 путівок вартістю 42552 грн. (9 х 4728).

26.12.2011 р. сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору (а. с. 13), згідно з п.2 якої сторони дійшли згоди про зменшення ціни договору на підставі п.3.2. та п.1.3. (зменшення обсягу закупівлі послуг до обсягу реального фінансування у сумі 539352,00 грн. (549792,00 -10440,00 грн. = 539352 грн.)) та вирішили викласти п.3.1. договору в наступній редакції: Ціна цього договору становить 539352,00 грн. у т.ч. ПДВ 89892,00 грн.: для оздоровлення хворих із захворюванням органів травлення -486360,00 грн., у т.ч. ПДВ 81060,00 грн., для оздоровлення хворих із урологічними захворюваннями -52992,00 грн., у т.ч. ПДВ 8832,00 грн.

Вартість однієї путівки для оздоровлення хворих із захворюванням органів травлення та із урологічними захворюваннями складає 6624,00 грн., у т.ч. ПДВ -1104,00 грн. Ціна путівки включає: проживання, харчування, лікування, вартість екскурсій та транспортування відпочиваючих від залізничного вокзалу до санаторію та назад. Ціна є незмінною та не підлягає індексації впродовж усього терміну дії Договору.

В процесі розгляду даної справи встановлено, що із 75 путівок для оздоровлення хворих, які є предметом договору, 39 було видано на санаторно-курортне лікування ветеранам війни, які визнано інвалідами (а. с. 48-50).

Позивач вважає, що враховуючи калькуляцію путівки у пропозиціях конкурсних торгів, згідно з якими вартість путівки без ПДВ становить 5520,00 грн., вважає, що вартість вказаних 39 путівок становить 215280,00 грн., а не 258336,00 грн.

Листом № 1182/11 від 14.02.2012 р. звернувся до відповідача з вимогою підписати акт звірки розрахунків та відшкодувати податок на додану вартість у сумі 43056,00 грн., проте відповідачем відповідно до наданого листа від 06.03.2012 р. № 283, підписаного акту звіряння розрахунків та платіжного доручення визнає та сплатив із даної суми лише 27702,09 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 28 від 20.07.2012 р. (а. с. 58), а різницю у сумі 15353,91 грн. не повернув.

Таким чином, неповерненою залишилась сума 15353,91 грн.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

З матеріалів справи вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що в діях відповідача відсутні порушення вимог ст. 193 ГК України, наявні у матеріалах справи докази свідчать про належне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 02-42/20 від 06.05.2011 року, який укладений між сторонами і діяв до 31.12.2011 року, в якому в розділі III. "Ціна договору" всі ціни на путівки вказані з урахуванням ПДВ та ін.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, в цілому відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст. ст. 626-629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Вищевказаний договір містить умови про предмет, ціну та строк його дії (умови, що є обов'язковими згідно зі ст. 180 ГК України), та інші умови, жодна з яких не суперечить чинному законодавству, як не суперечать йому і правовідносини, щодо виконання договору.

Таким чином, правові відносини, які виникли між сторонами на підставі договору відповідають встановленим нормативними актами, вимогам щодо договору підряду та були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а зміст зазначеного договору і документів на підтвердження його виконання не суперечить діючому законодавству України.

Предметом спору у даній справі є стягнення зайво отриманих коштів на оплату санаторно -курортних путівок у сумі 15353,91 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Дзержинського району Харківської міської ради по видаткових накладних надані санаторно-курортні путівки для оздоровлення категорії осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії і їх соціального захисту" на загальну суму 556416,00 грн., у т.ч. ПДВ -92736,00 грн.

Розрахунки за надані санаторно-курортні путівки здійснювались відповідно до спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за газ та теплопостачання, електроенергію за рахунок коштів державного бюджету, тобто взаємозаліком.

Платником виступало Головне фінансове управління Харківської обласної державної адміністрації. На її адресу і було виписано податкові накладні відповідно до п. 187.7 ст. 187 Податкового кодексу України, при отриманні виписки з казначейського рахунку. Розрахунки здійснювались відповідно до спільних протокольних рішень, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, відповідач свої зобов'язання, стосовно надання санаторно-курортних послуг пільговому контингенту виконані у повному обсязі, термін дії договору закінчився та розрахунки по договору проведені, ніяких претензій до закінчення дії договору з боку позивача на адресу відповідача не надходило і таких доказів суду не надано.

Договір виконаний сторонами в повному обсязі.

Умови, викладені в договорі, були визначені та погоджені сторонами.

Податкові зобов'язання у розмірі 20% у відповідача виникли при отриманні грошових коштів на розрахунковий рахунок, які надходили як сплата за путівки відповідно до накладних виписаних відповідачем з ПДВ, та наданої калькуляції.

У зв'язку з тим, що калькуляція на торги відповідачем надана з ПДВ (відповідач є платником цього податку згідно з законодавством), договір укладено з урахуванням ПДВ, розрахунки проводились з урахуванням ПДВ, тому не було підстав не нараховувати податкові зобов'язання по ПДВ. Податок на додану вартість по розрахунках з Управлінням праці та соціального захисту населення Київського району ХМР відповідачем було сплачено до бюджету за вирахуванням податкового кредиту.

Вищевказане свідчить про те, що в діях відповідача відсутні порушення вимог ст. 193 ГК України, а навпаки, вказане свідчить про належне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 02-42/20 від 06.05.2011 року, який було узгоджено сторонами і який діяв до 31.12.2011 року, та в якому в розділі III. "Ціна договору" всі ціни на путівки вказані з урахуванням ПДВ.

Порядок нарахування, сплати і повернення сум податків регулюється спеціальними нормами податкового законодавства, а спори з питань оподаткування не належать до юрисдикції (підсудності) господарських судів.

Щодо посилання позивача на вимоги ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або іншої особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами був укладений договір, який виконувався сторонами, підставою отримання коштів був саме договір та дії сторін, тому посилання позивача на вимоги ст. 1166 ЦК України є безпідставними.

При цьому, умовами договору не передбачено та сторонами не узгоджено закупівлю пільгових путівок для певної категорії громадян, на які не нараховується ПДВ, та не визначено їх кількості, вартість та підстави нарахувань.

До того ж, вказаний договір розірваний або визнаний недійсним не був, та фактично був виконаний сторонами.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 22.10.12 р. по справі № 5023/3586/12 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 22.10.12 по справі № 5023/3586/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 05.12.2012 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Барбашова С.В.