Постанова № 28007841, 27.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2012 р. Справа № 2а-7444/12/2070

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2012р. по справі № 2а-7444/12/2070

за позовом Державного підприємства «Хлібна база № 85» Державного комітету України з державного матеріального резерву

до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне підприємство «Хлібна база № 85»Державного агентства резерву України, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду позовом, в якому просив визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ізюмської ОДПІ у Харківській області Державної податкової служби від 11.04.12 р. № 0000082329 про збільшення грошового зобов'язання по ПДВ в сумі 112304,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 28076,0 грн., № 0000062320 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 178164,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 172,0 грн., № 0000092320 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2011 р. на 28979,0 грн., № 0000102320 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за грудень 2011 р. на 40294,0 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.12 р. по справі № 2а-7444/12/2070 позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.12 р. по справі № 2а-7444/12/2070 та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є акт № 31/2200/22675081 від 23.03.12 р. (т. 1 а.с. 39-122) планової виїзної документальної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.10 р. по 31.12.11 р., іншого законодавства за період з 01.01.10 р. по 31.12.11 р., в якому зафіксовані порушення платником податків вимог п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139 ПК України, які призвели до завищення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів на загальну суму за 4 квартал 2011 р. на суму 244399,0 грн. по нікчемним правочинам з ПП «Розвиток-2010»та ПП «Інтер-буд-комфорт»; п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»у зв'язку із включенням до податкового кредиту суми ПДВ по операціям по придбанню товарів у ТОВ «НПФ Хім Трейд»та ТОВ ТД «Славута», які не були використані у господарській діяльності підприємства, що призвело завищення податковий кредит в серпні 2010 р. на суму 24492,0 грн., в жовтні 2010 р. на суму 59296,0 грн.; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 ПК України у зв'язку з нікчемним правочином з ПП «Розвиток-2010»з ПП «Інтер-буд-комфорт»та включенням податкових накладних до реєстру, які не мають робочої сили, що призвело до завищення податкового кредит за жовтень 2011 р на суму 24494,0 грн., за листопад 2011 р. на суму 4386,0 грн.

Як вказано в судовому рішенні, виявлені порушення перевіряючі пов'язують з тим, що по господарським операціям з ТОВ НПХ «Хім Трейд», ТОВ ТД «Славута»до перевірки не були надані ТТН, подорожні листи на перевезення нафтопродуктів. Крім того, за наявною у відповідача інформацією, отриманою від ДПІ у м. Краматорську (акт № 10/23-3-37230893 від 04.01.12 р.), у ПП «Розвиток-2010»відсутнє майно, трудові ресурси, виробничо-складські приміщення, технічний персонал, основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, засоби для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, само підприємство не знаходилося за місцем реєстрації, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Також перевіряючі вказали на те, що позивачем не були надані документи на підтвердження фактичної поставки вантажу та оприбуткування товарів, отриманих від ПП «Розвиток-2010»(сертифікатів якості на придбаний товар, карток складського обліку, журналу обліку вантажів, що надійшли, також надана ТТН, оформлена з порушенням вимог Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України»).

Також за наявною у відповідача інформацією, отриманою від ДПІ у Київському районі м. Харкова, ПП «Інтер-Буд-Комфорт»власних основних засобів, транспортних засобів, найманих працівників не має, згідно звітів доходи працівники підприємства не отримували.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дослідив укладені позивачем договори з вищевказаними контрагентами.

Позивачем з ТОВ НПФ «Хім трейд»був укладений договір поставки нафтопродуктів № 08-07-10 від 08.07.10 р., предметом якого є поставка нафтопродуктів, асортимент, кількість, якість, ціна якого та строки поставки визначаються у додатках на загальну суму 1000000,0 грн. При цьому якість товару підтверджується паспортами якості заводу-виробника (т. 1 а.с. 231-232).

Як зазначив суд першої інстанції, виконання договору підтверджується видатковою накладною № РН-0000013 від 06.08.10 р., податкова накладна № 16 від 06.08.10 р., приймальним актом на матеріальні цінності та майно № 457 від 06.08.10 р., сертифікатом якості, ТТН та довіреністю на отримання нафтопродуктів від постачальника. За цими документами позивач отримав 23400 л нафтопродуктів загальною вартістю 146952,0 грн., в т.ч. ПДВ 24492,0 грн. Оплата за отриманий товар підтверджується копіями платіжних доручень та банківськими виписками, що містяться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 239-250).

На підставі вищенаведеного суд першої інстанції зробив висновок про безпідставність твердження відповідача про відсутність у позивача ТТН та подорожніх листів, оскільки фактичне перевезення товару підтверджується наданою до матеріалів справи копією ТТН (т. 1 а.с. 238).

Також слід відмітити, що в договорі № 08-07-10 від 08.07.10 р. сторони узгодили, що приймання товару по кількості здійснюється в момент передачі товару покупцю, а по якості -відповідно Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України».

Колегія суддів вважає необхідним зауважити, що операції з нафтопродуктами регулюються Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України», затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.08 р. В п. 5.4 зазначеної Інструкції передбачено, що перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України № 363 від 14.10.97 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.98 р. за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 «Автотранспортні засоби для заправки и транспортування нафтопродуктів. Типи, параметри та загальні технічні вимоги». З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою № 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН, і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°С відповідно до ГОСТ 3900. Також в п. 7.5.6 вищевказаної Інструкції визначено, що відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності. В пунктах 7.5.7 - 7.5.8 Інструкції передбачено, що ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства. Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

Як вбачається з наданої позивачем копії ТТН, вона не відповідає формі ТТН на відпуск нафтопродуктів, в них відсутні дані про довіреності від вантажоодержувача та дані про подорожні листи перевізника. Також в них відсутні дані про адрес місця розвантаження. Оскільки спеціальним нормативним документом передбачений порядок заповнення ТТН при перевезенні нафтопродуктів, то відсутність необхідних реквізитів на цих документах свідчить про їх неналежне оформлення.

Крім того, в матеріалах справи відсутні сертифікати якості підприємства-виробника та довіреність на отримання нафтопродуктів від постачальника, про наявність яких вказує суд першої інстанції.

Суд першої інстанції визнав належним доказом фактичної поставки товарів приймальний акт № 457 від 06.08.10 р. на суму 146952,0 грн., який має підтверджувати факт надходження пального на склад. Але надана позивачем копія ТТН датована 09.07.10 р. і в ній сказана вартість товару -83520,0 грн. і інших документів на перевезення пального від ТОВ НПФ «Хім трейд»не надано. Відомостей про те, де перебувало пальне у період з 09.07.10 р. по 06.08.10 р. і коли отримане пальне на решту суми позивачем не надано.

Зважаючи на те, що акт № 457 від 06.08.10 р., який мав складатися відповідно приписам Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України», не містить передбачених в Інструкції відомостей, не підписаний членами комісії (її склад не визначений), а підпис особи, яка отримала ТМЦ, не вказаний, колегія суддів вважає даний акт неналежним доказом по даній справі.

За підстав слід застосовувати приписи п. 139.1.9 ст. 139 ПК України, де записано, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, а тому висновки суду першої інстанції про правомірність формування позивачем по вказаним операціям валових витрат та податкового кредиту є помилковими.

В постанові суду першої інстанції вказано, що судом був досліджений укладений позивачем з ТОВ ТД «Славута»договір поставки № 08.07.10 від 08.07.10 р., предметом якого була поставка дизельного палива і на підтвердження поставки товарів загальною вартістю 355777,50 грн., в т.ч. ПДВ 59296,25 грн., були надані податкові накладні № 0000804 від 11.10.10 р., № 0000803 від 10.10.10 р., № 0000802 від 02.10.10 р., видаткові накладні № Т-00000958 від 11.10.10 р., № Т-00000957 від 10.10.10 р., № Т-00000956 від 02.10.10 р., сертифікат якості, ТТН та довіреність на отримання нафтопродуктів від постачальника.

Проте слід зазначити, що в матеріалах справи відсутній договір поставки № 08.07.10 від 08.07.10 р., укладений позивачем з ТОВ ТД «Славута», а у вище перелічених документах підставою для їх оформлення вказаний договір № 01/10-10 від 01.10.10 р., про який в постанові суду першої інстанції не вказано.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що договором № 01/10-10 від 01.10.10 р. на поставку нафтопродуктів, укладеним позивачем з ТОВ ТД «Славута», його предметом визначена поставка нафтопродуктів, асортимент, кількість, ціна та строки поставки яких вказуються у додатках до цього договору. Проте додатків, які б визначили вказані суттєві умови договору - асортимент, кількість, ціна та строки поставки, до матеріалів справи не надано. Крім того, позивачем не надані сертифікати якості підприємства-виробника на поставлений товар.

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що відповідно визначенням, наведеним у ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В ст. 628 ЦК України вказано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. А відповідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно приписам ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відсутність істотних умов договору, які встановлені ЦК України для договорів купівлі-продажу та поставки, свідчить про те, що даний договір не відповідає приписам ЦК України і до нього необхідно застосовувати наслідки, передбачені ст. 215 та ст. 216 ЦК України.

Також залучені до матеріалів справи приймальні акти № 681 від 11.10.10 р., № 679 від 02.10.10 р., № 680 від 10.10.10 р. складені всупереч приписам Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України», не містить передбачених в Інструкції відомостей, не підписаний членами комісії (її склад не визначений), а підпис особи, яка отримала ТМЦ, не вказаний. З порушенням положень вказаної Інструкції оформлені ТТН від 02.10.10 р., від 10.10.10 р. та від 11.10.10 р. Тому колегія суддів вважає вказані документи неналежними доказами по даній справі.

Зважаючи на вищенаведені обставини, у суду першої інстанції не було законних підстав робити висновок про законність формування позивачем по операціям з ТОВ ТД «Славута» валових витрат та податкового кредиту по ПДВ.

В постанові суду першої інстанції вказано, що судом був досліджений договір купівлі-продажу № 1-23/07 від 23.07.11 р., укладений позивачем з ПП «Розвиток-2010», предметом якого є поставка пічного палива (бензольного) загальною вартістю 117600,0 грн., номенклатура, асортимент, кількість якого визначається в заявках покупця. Також в договорі передбачено, що якість та комплектність товару повинна відповідати державним стандартам та ТУ, які діють в Україні. На підтвердження виконання поставок були надані видаткова накладна № 22-10 від 04.10.11 р., приймальний акт № 1020 від 09.10.11 р., податкова накладна № 14 від 04.10.11 р., акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 7-12 від 29.12.11 р. на надання товаротранспортних послуг, сертифікат якості, ТТН, які, за висновками суду першої інстанції, відповідають вимогам ПК України.

Колегія суддів вважає необхідним зауважити, що позивачем до матеріалів справи не надавалися заявки, в яких повинні бути визначені номенклатура, асортимент, кількість товару, що свідчить про неузгодженість суттєвих вимог договору купівлі-продажу (поставки) (обґрунтування даних висновків наведено при дослідженні документів за договором № 01/10-10 від 01.10.10 р. на поставку нафтопродуктів, укладеним позивачем з ТОВ ТД «Славута»).

Зважаючи на те, що паливо пічне (бензольне) за хімічними властивостями є аналогом мазуту (топковому), тобто є залишковою й важкою фракцією нафтопродуктів, одержаної при атмосферній перегонці нафти і використовується в промислових, побутових і опалювальних установках, то на нього розповсюджуються приписи Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України».

Як вбачається з наданого до матеріалів справи приймального акту № 1020 від 09.10.11 р. на матеріальні цінності та майно, він оформлений без дотримання положень вказаної інстанції, не містить передбачених в Інструкції відомостей, не підписаний членами комісії (її склад не визначений), а підпис особи, яка отримала ТМЦ, не вказаний. Також слід відмітити, що в матеріалах справи відсутній акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 7-12 від 29.12.11 р. на надання товаротранспортних послуг, сертифікат якості, які начебто були досліджені судом першої інстанції, а ТТН БЄС № 1285 оформлена з порушенням положень вказаної Інструкції, не відповідає формі ТТН на відпуск нафтопродуктів, в них відсутні дані про довіреності від вантажоодержувача та дані про подорожні листи перевізника. Також в них відсутні дані про адрес місця розвантаження. Оскільки спеціальним нормативним документом передбачений порядок заповнення ТТН при перевезенні нафтопродуктів, то відсутність необхідних реквізитів на цих документах свідчить про їх неналежне оформлення.

Зважаючи на те, що відповідно п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п. 138.2 ст. 138 ПК України валові витрати та витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, то у відсутності таких обов'язкових документів, в т.ч. при їх неналежному оформлені, у платника податків відсутнє право на формування витрат по таким операціям.

Також колегія суддів вважає доцільним зауважити, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про ПДВ»та ПК України необхідні для віднесення певних сум ПДВ до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту по ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій, що відповідає практиці Верховного Суду України (постанова від 04.09.07 р. по справі № 07/97). Оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами фактичне отримання від контрагентів пального, то висновки відповідача про неможливість формувати по вищевказаним операціям податковий кредит є правомірними, не зважаючи на те, що підставою для таких висновків є інші обставини.

Зважаючи на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.12 р. по справі № 2а-7444/12/2070 прийнята без врахування фактичних обставин та норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2012р. по справі № 2а-7444/12/2070 -задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2012р. по справі № 2а-7444/12/2070 -скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Хлібна база № 85»Державного агентства резерву України.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий (підпис) Н.С. Водолажська

Судді (підпис) Ю.М. Філатов

(підпис) Л.В. Тацій