Постанова № 28007217, 19.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2012 р. Справа № 2а-4647/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Зеленського В.В. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Попової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсхідреставрація" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2012р. по справі № 2а-4647/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсхідреставрація"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

11.04.2012 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсхідреставрація" (далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі -відповідач), в якому просив суд, скасувати податкові повідомлення-рішення № 0003182305 від 30.03.2012 року. яким позивачу було донараховано податок на додану вартість у розмірі 306074,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 65982,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2012 року в задоволенні позову було відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 19 вересня 2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував, положення Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку.

Працівниками відповідача була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків ТОВ "Електроспецтех" за період з серпня по грудень 2010 року та з ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" за період з січня по вересень 2011 року, про що був складений акт №269/2201/24471684 від 16.03.2012 року.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.п.7.4.1,п.п.7.4.5п.7.4.п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.2.п.198.3,п.198.6 ст.198.п.201.1.п.201.4 ст.201 ПК України

За результатами перевірки було ухвалено податкове повідомлення-рішення від 30.03.2012 року № 0003182305, яким позивачу був визначений платіж з податку на додану вартість у розмірі 372 056, 00 грн. , із них за основним платежем - 306 074,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 65 982,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив із приписів Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до п.198.1 ст.198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезення таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Підпунктом 198.6 пункту 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку. сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.1 статі 201 цього Кодексу.

Податковий орган ставить до вини позивачу віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість оформлених за підсумками господарських операцій з ТОВ "Електроспецтех" та ТОВ "Промбуд-монтажінвест" у розмірі 306074 грн., у тому числі за: серпень 2010 року на суму 33833грн.; вересень 2010 року на суму 27833,00 грн.; жовтень 2010 року на суму 38009,00 грн.; листопад 2010 року на суму 46833,00 грн.; грудень 2010 року на суму 54584,00 грн.; січень 2011 року на суму 2166,00 грн.; квітень 2011 року на суму 1333,00 грн.; травень 2011 року на суму 12400,00 грн.; червень 2011 року на суму 6750,00 грн.; липень 2011 року на суму 33331,00 грн.; серпень 2011 року на суму 10833,00 грн.; вересень 2011 року на суму 18666,00 грн. та відсутність реального характеру даних господарських операцій.

Матеріали справи свідчать про те, що в ході господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Електроспецтех" був укладений договір субпідряду від 01.10.2011 року №04/11-10; №01/07-10 від 12.07.2010 року; №02/09-10 від 02.09.2010 року; №03/10-10 від 01.10.2010 року; №05/12-10 від 01.12.2010 року.

Крім цього, в своїй господарській діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Промбуд-Монтажінвест", з яким були укладені договори субпідряду №02/04-11 від 05.04.2011 року; № 06/08-11 від 01.08.2011 року; № 07/09-11 від 02.09.2011 року; №№05/07-11 від 04.07.2011 року; №04/06-11 від 06.06.2011 року; №03/05/11 від 03.05.2011 року.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що надані до матеріалів справи, копії документів бухгалтерського обліку підтверджують фактичне здійснення сторонами даних господарських операцій з ТОВ "Промбуд-Монтажінвест".

Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, не погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позову та правильність формування податкового кредиту за результатами даних господарських операцій між позивачем та ТОВ "Електроспецтех", та ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" .

Стосовно доводів апеляційної скарги про відсутність у контрагентів позивача адміністративних та технічних ресурсів для досягнення мети укладених угод, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв»язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду копії документів бухгалтерського обліку доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій, фактичний рух активів, зміни у власних зобов'язаннях позивача.

Судом першої інстанції під час постановлення судового рішення не були враховані приписи Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та зроблений висновок, який не відповідає обставинам справи, тому колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржуване рішення відповідача відповідає даним критеріям оскільки прийняті та вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга -задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсхідреставрація" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2012р. по справі № 2а-4647/12/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової існпекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 30 березня 2012 року № 0003182305.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Зеленський В.В. Кононенко З.О.

Повний текст постанови виготовлений 23.11.2012 р.