Рішення № 28006383, 07.12.2012, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2012 року Справа № 18/5026/1676/2012

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді -Васяновича А.В.,

секретар судового засідання -Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача -Верета А.В., Коротка А.В. - представники за довіреністю,

від відповідача -Ремша Д.С. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом фізичної особи - підприємця Дяка Олександра Івановича,

м. Черкаси

до товариства з обмеженою відповідальністю "Перше Травня

Комбікормовий завод", с. Хутори, Черкаського району,

Черкаської області

про стягнення 304 454 грн. 87 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернувся фізична особа - підприємець Дяк Олександр Іванович до товариства з обмеженою відповідальністю "Перше Травня Комбікормовий завод" про стягнення заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 05 травня 2009 року за №05/05/09-01 (укладеного між приватним підприємством "Астарта М" та товариством з обмеженою відповідальністю "Перше Травня Комбікормовий завод"), а також договору про відступлення права вимоги від 12 березня 2012 року за №8 (укладеного між приватним підприємством "Астарта М" та фізичною особою - підприємцем Дяком Олександром Івановичем) в розмірі 304 454 грн. 87 коп., в тому числі: 146 330 грн. 40 коп. заборгованість за поставлений товар, 133 160 грн. 66 коп. штраф, 20 573 грн. 90 коп. інфляційні втрати та 4 389 грн. 91 коп. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 09 листопада 2012 року порушено провадження у справі та було призначено розгляд справи на 27 листопада 2012 року.

Оскільки головуючий по справі суддя перебував на лікарняному, судове засідання 27 листопада 2012 року не відбулося, у зв'язку з чим ухвалою суду від 28 листопада 2012 року розгляд справи було призначено на 06 грудня 2012 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 06 грудня 2012 року, на підставі ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 07 грудня 2012 року на 10 год. 00 хв.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 27 листопада 2012 року та у доповненні до відзиву.

Зокрема, представник відповідача зазначав, що позивачем пропущено позовну давність, в зв'язку з чим відповідач просив в позові відмовити повністю.

Водночас відповідач зазначав, що договір поставки №05/05/09-11 від 05 травня 2009 року підписаний особою, яка на час його підписання не мала відповідний обсяг цивільної дієздатності, оскільки директор товариства з обмеженою відповідальністю "Перше Травня Комбікормовий завод" Чапля В.В. був призначений лише 19 червня 2009 року, в зв'язку з чим договір поставки є нікчемним, а тому не тягне за собою настання будь -яких юридичних прав та обов'язків між сторонами. Крім того відповідач стверджував, що часткова оплата за поставлену продукцію здійснювалася на підставі рахунку б/н від 24 червня 2009 року, а не на виконання договору поставки, в зв'язку з чим відповідач просив суд у задоволенні позивних вимог відмовити повністю.

В судовому засіданні, яке відбулося 07 грудня 2012 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/5026/1676/2012.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 05 травня 2009 року між приватним підприємством "Астарта М" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Перше Травня Комбікормовий завод" (покупець) було укладено договір поставки за №05/05/09-01.

Відповідно до п. 1.1. вищевказаного договору постачальник зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити на умовах даного договору пшеницю (надалі - товар) із кількісними та якісними показниками, що визначаються умовами цього договору.

Передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатково-прибутковою накладною. У видатково-прибутковій накладній сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, загальну вартість з ПДВ товару, що постачається. Дата, вказана покупцем у видатково-прибутковій накладній про прийняття товару, є датою поставки товару постачальником (п.5.2. договору).

На виконання умов вищевказаного договору приватним підприємством "Астарта М" було поставлено відповідачу пшеницю на загальну суму 191 330 грн. 40 коп., що підтверджується копіями видаткових накладних:

- №РН-0000014 від 05 травня 2009 року на суму 42 099 грн. 20 коп.;

- №РН-0000015 від 06 травня 2009 року на суму 22 908 грн. 00 коп.;

- №РН-0000017 від 18 травня 2009 року на суму 22 249 грн. 00 коп.;

- №РН-0000018 від 22 травня 2009 року на суму 95 635 грн. 20 коп.;

- №РН-00030/1 від 13 вересня 2009 року на суму 8 439 грн. 00 коп. (а.с.17-21).

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписами уповноваженої особи та відтиском печатки на вищенаведених накладних, а також копією довіреності №ККЗ від 13 вересня 2009 року.

Водночас, обов'язок щодо оплати поставленого товару відповідач виконав частково, сплативши приватному підприємству "Астарта М" 01 червня 2009 року 5 000 грн. 00 коп. та 40 000 грн. 00 коп. -24 червня 2009 року.

Проте, як зазначалося вище, представник відповідача у своєму відзиві на позов заперечував факт отримання товару саме на підставі договору поставки від 05 травня 2009 року за №05/05/09-01.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В судовому засіданні встановлено, що в копії довіреності №ККЗ від 13 вересня 2009 року на отримання товарно - матеріальних цінностей умовою поставки є саме договір поставки від 05 травня 2009 року.

Відповідач не надав суду докази, що підтверджують отримання товару від приватного підприємства "Астарта М" на підставі інших зобов'язань - ніж тих, що виникли на підставі договору поставки від 05 травня 2009 року за №05/05/09-01.

Видаткові накладні було виписано також під час дії договору від 05 травня 2009 року за №05/05/09-01.

Водночас, слід зазначити, що оформлення первинних бухгалтерських документів сторонами проводилося не належним чином, та з порушенням правил бухгалтерського обліку.

Проте, з урахуванням та оцінкою судом всіх зібраних у справі доказів, дані обставини не спростовують факту поставки товару відповідачу.

Посилання відповідача на те, що договір поставки від 05 травня 2009 року був підписаний не уповноваженою на те особою, а саме директором Чаплею В.В. суд не приймає до уваги, оскільки з тексту договору не вбачається, що даний договір було підписано саме Чаплею В.В.

Крім того даний договір на момент розгляду справи в суді в установленому законом порядку не визнаний недійсним.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що доводи відповідача викладені у відзиві на позов про те, що поставка товару відбувалася не в межах договору поставки є безпідставними та необґрунтованими.

В зв'язку з чим, борг відповідача за поставлений приватним підприємством "Астарта М" товар згідно договору поставки за №05/05/09-01 від 05 травня 2009 року складає 146 330 грн. 40 коп.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В пункті 7.1. договору поставки зазначено, що оплата за даним договором здійснюється шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця грошових коштів, що становлять 100% від вартості поставленого товару, на протязі семи місяців з дати поставки.

З урахуванням п.7.1. договору поставки відповідач повинен був повністю розрахуватись з приватним підприємством "Астарта М" за товар поставлений згідно неоплачених видаткових накладних:

- №РН-0000015 від 06 травня 2009 року не пізніше 06 грудня 2009 року;

- №РН-0000017 від 18 травня 2009 року не пізніше 18 грудня 2009 року;

- №РН-0000018 від 22 травня 2009 року не пізніше 22 грудня 2009 року;

- №РН-00030/1 від 13 вересня 2009 року не пізніше 13 квітня 2010 року.

При цьому слід також зазначити, що в судовому засіданні яке відбулося 06 грудня 2012 року представник відповідача стверджував, що п.7.1 договору поставки в редакції відповідача було викладено інакше ніж в редакції позивача, в зв'язку з чим судом було оголошено перерву до 07 грудня 2012 року для надання можливості відповідачу надати суду відповідні докази.

Проте, відповідач свого примірника договору для огляду суду не надав, а представник відповідача в наступному судовому засіданні стверджував, що даний договір є взагалі нікчемним, а поставка продукції здійснювалась не в межах даного договору.

Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

У відоповідності до ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Як зазначалося вище, строк оплати за поставлений товар згідно видаткових накладних від 06 травня 2009 року настав 06 грудня 2009 року, від 18 травня 2009 року - 18 грудня 2009 року; від 22 травня 2009 року - 22 грудня 2009 року; від 13 вересня 2009 року - 13 квітня 2010 року.

Отже, з урахуванням ст. 257 ЦК України строк звернення позивача до суду з вимогою про стягнення боргу за поставлений товар 06 травня 2009 року закінчився 06 грудня 2012 року.

Водночас, з позовною заявою фізична особа - підприємець Дяк Олександр Іванович звернувся 08 листопада 2012 року, в зв'язку з чим слід дійти висновку що позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності.

Таким чином суд не приймає до уваги доводи відповідача стосовно пропуску позивачем строку звернення до суду для захисту свого порушеного права, оскільки дані твердження є помилковими.

В подальшому 12 березня 2012 року між приватним підприємством "Астарта М" (первісний кредитор) та фізичною особою - підприємцем Дяком Олександром Івановичем (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги за №8, згідно умов якого первісний кредитор відступив новому кредитору, а останній набув відступлене право і став кредитором в зобов'язаннях, які спрямовані на забезпечення виконання зобов'язання товариством з обмеженою відповідальністю "Перше Травня Комбікормовий завод" (боржник) на підставі договору поставки №05/05/09-01 від 05 травня 2009 року.

До відступленого права включається право на отримання 146 330 грн. 40 коп., які товариство з обмеженою відповідальністю "Перше Травня Комбікормовий завод" повинно сплатити у відповідності із договором поставки за отриманий товар, а також отримання штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язань боржником у відповідності із вимогами чинного законодавства України (п. 1.2. договору №8).

Згідно п.п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Нормами ст. 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

10 вересня 2012 року на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Перше Травня Комбікормовий завод" позивачем було направлено повідомлення від 10 вересня 2012 року за №57 про укладення договору про відступлення права вимоги за №8 від 12 березня 2012 року, що підтверджується копією поштової квитанції ЧД УДППЗ "Укрпошта" №4147 та копією опису вкладення до цінного листа (а.с. 25).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору поставки, розрахунку з позивачем за поставлений товар в повному обсязі, а також не було спростовано доводи та обґрунтування позивача.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, сума боргу в розмірі 146 330 грн. 40 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховано та заявлено до стягнення 4 389 грн. 91 коп. 3% річних та 20 573 грн. 90 коп. інфляційних втрат.

Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат здійснений позивачем в меншому розмірі, оскільки позивач не був позбавлений права нараховувати інфляційні та 3% річних на суму боргу в розмірі 8 439 грн. 00 коп. з 14 квітня 2010 року, оскільки строк оплати поставленого товару на суму 8 439 грн. 00 коп. настав 13 квітня 2010 року, однак позивач самостійно визначив періоди на які здійснив нарахування 3% річних та інфляційних втрат, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Крім того позивачем при нарахуванні 3% річних та інфляційних втрат порушено вимоги ст. 253 ЦК України, згідно якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Однак не зважаючи на допущені помилки, сума 3% річних та інфляційних втрат нарахована в меншому розмірі.

Пунктом 8.1. договору поставки визначено, що в разі прострочення виконання зобов'язання, щодо оплати поставленого товару по даному договору більше двох років покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 0,5% від суми поставленого, але неоплаченого товару, за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Таким чином позивачем на підставі п. 8.1. договору поставки заявлено вимогу про стягнення з відповідача 133 160 грн. 66 коп. штрафу нарахованого за період з 06 грудня 2011 року по 05 червня 2012 року на суму боргу в розмірі 20 007 грн. 20 коп., за період з 18 грудня 2011 року по 21 червня 2012 року на суму боргу 22 249 грн. 00 коп., за період з 22 грудня 2011 року по 25 червня 2012 року на суму боргу 95 635 грн. 20 коп., за період з 13 квітня 2011 року по 12 жовтня 2012 року на суму боргу 8 439 грн. 00 коп.

Водночас слід зазначити, що штраф визначений пунктом 8.1. договору поставки, за своєю правовою природою є пенею, оскільки згідно статті 549 ЦК України саме пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Водночас, строки нарахування штрафних санкцій встановлено ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пункт 8.1 договору не змінює загальні правила початку нарахування штрафних санкцій передбачені ст.232 ГК України та ст.253 ЦК України, а лише встановлює за яких умов дані штрафні санкції взагалі можуть бути застосовані стороною.

Початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання є день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

При цьому судом враховано постанову Верховного Суду України від 27 квітня 2012 року зі справи №3-27гс12.

Таким чином позивачем при нарахуванні пені порушено вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України.

Як зазначалося вище, за товар поставлений 06 травня 2009 року відповідач повинен був розрахуватися не пізніше 06 грудня 2009 року, за товар поставлений 18 травня 2009 року - не пізніше 18 грудня 2009 року, за товар поставлений 22 травня 2009 року - не пізніше 22 грудня 2009 року та за товар поставлений 13 вересня 2009 року - не пізніше 13 квітня 2010 року.

Тобто, з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України кінцевий термін нарахування пені за несвоєчасну сплату поставленого товару 06 травня 2009 року закінчився 05 червня 2010 року, однак позивач почав нараховувати пеню лише з 06 грудня 2011 року,

строк нарахування пені за несвоєчасну сплату поставленого товару 18 травня 2009 року закінчився 18 червня 2010 року, однак нарахування пені здійснено лише з 18 грудня 2011 року,

строк нарахування пені за несвоєчасну сплату поставленого товару 22 травня 2009 року закінчився 22 червня 2010 року, однак нараховування пені здійснено лише з 22 грудня 2011 року,

строк нарахування пені за несвоєчасну сплату поставленого товару 13 вересня 2009 року закінчився 13 жовтня 2010 року, однак позивач почав нараховувати пеню лише з 13 квітня 2011 року.

В зв'язку з вищенаведеним слід дійти висновку, що нарахування пені здійснено позивачем поза межами встановленими ч. 6 ст. 232 ГК України, а тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача 133 160 грн. 66 коп. неустойки не підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно ч. 2 ст. 7 вищевказаного Закону у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Частиною другою ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно платіжного доручення №193 від 07 листопада 2012 року позивачем було сплачено 6 200 грн. 00 коп. судового збору.

Оскільки 2% ціни позову складає 6 089 грн. 10 коп., суд вважає за необхідне повернути позивачу з Державного бюджету України 110 грн. 90 коп. надмірно сплаченого судового збору.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Перше Травня Комбікормовий завод", вул. Центральна, 2, с. Хутори, Черкаського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 36330229 на користь фізичної особи - підприємця Дяка Олександра Івановича, вул. Пушкіна, 67, м. Черкаси, ідентифікаційний номер 2718200133 -146 330 грн. 40 коп. основного боргу, 4 389 грн. 91 коп. 3% річних, 20 573 грн. 90 коп. інфляційних втрат та 3 425 грн. 73 коп. витрат на сплату судового збору.

3. В решті вимог -в позові відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України реєстраційний рахунок №31213206783002, отримувач - УДКСУ у м. Черкасах Черкаської області, код -38031150, банк -ГУДКСУ у Черкаській області, МФО -854018, код бюджетної класифікації -22030001 на користь фізичної особи - підприємця Дяка Олександра Івановича, вул. Пушкіна, 67, м. Черкаси, ідентифікаційний номер 2718200133 судовий збір в сумі 110 грн. 90 коп.

Видати відповідні накази після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 12 грудня 2012 року.

Суддя А.В.Васянович