Ухвала суду № 28004976, 03.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2012 року м. Київ К-36886/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2009 року

та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2009 року

у справі № 2а-12439/08/2070

за позовом Закритого акціонерного товариства «Новий Стиль»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова

за участю Прокурора Жовтневого району м. Харкова

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Новий Стиль»звернулось до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова № 0000561600/0 від 08.09.2008 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2009 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2009 року, позов задоволено; визнано нечинним спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів протиправності його прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки ЗАТ «Новий Стиль»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень, вересень, листопад 2007 року та в рахунок майбутніх платежів за жовтень 2007 року, складено акт від 26.08.2008 року № 887/16-011/32565288, в якому встановлено завищення бюджетного відшкодування за червень 2007 року на суму 4 866 грн., за вересень 2007 року на 2 889 грн., за жовтень 2007 року на 3 346 грн., за листопад 2007 року на 3 003 грн., з посиланням на неможливість проведення зустрічних перевірок та підтвердження включення податкових накладних до податкових зобов'язань та визначення надходження відповідних сум податку на додану вартість до бюджету.

На підставі результатів вказаної перевірки, 08.09.2008 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000561600/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 14 104 грн.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що ВАТ «Елеватормлинмаш»та ФОП ОСОБА_2 є контрагентами ЗАТ «Новий Стиль» по господарських операціях.

З червня 2007 року по березень 2008 року ЗАТ «Новий Стиль»здійснив оплату поставленого вказаними контрагентами товару на загальну суму 1 854 080,38 грн., в т.ч. ПДВ 309 013,40 грн., з підтвердженням платіжними дорученнями, в результаті чого останні видали позивачу податкові накладні, на підставі яких він у 2007 році сформував податковий кредит.

Як зазначено судами обох інстанцій, податковий орган сам факт оплати позивачем поставленого товару не заперечує, а посилається на неможливість проведення зустрічних перевірок по ланцюгу постачання та визначення сплати сум податку на додану вартість до бюджету, заявлених позивачем до бюджетного відшкодування.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 1.7. ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1. п. 7.4., пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 вказаного Закону податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2. п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Необхідно відмітити, що пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право платника податку на податковий кредит ставить в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати податку до бюджету.

Посилання відповідача на те, що суми сплаченого та зарахованого до Державного бюджету України податку на додану вартість в першу чергу використовуються для бюджетного відшкодування, а тому обов'язковою підставою включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата таких сум до бюджету на підставі пп. 7.7.5. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є помилковими.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами та не заперечується відповідачем. При цьому будь-які порушення постачальниками по ланцюгу вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку -покупця отримати бюджетне відшкодування за умови дотримання останнім цих вимог.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2009 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний