Ухвала суду № 28004763, 28.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/16936/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Хомініч С.В.

представника позивача - Маковій В.В.

представника відповідача 1 -Ястремського В.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Управління Державної казначейської служби України у місті Луганську Луганської області та Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у місті Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07.12.2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012 року у справі №2а-8602/11/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «ЮТрейр-Україна»до Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у місті Луганську, Головного управління Державного казначейства України у місті Луганську Луганської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників учасників судового процесу, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07.12.2011 року, залишеною без змін Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «ЮТрейр-Україна»до Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у місті Луганську, Головного управління Державного казначейства України у місті Луганську Луганської області задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000492360 від 19.08.2011, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 21103245,00грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1,00грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «ЮТрейр-Україна»бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за травень 2011 в сумі 1103245,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з правомірності формування позивачем податкового кредиту з огляду на документальне підтвердження вчинення спірних господарських операцій. При цьому, судами зазначено, що наявність у ланцюгу поставки підприємств з ознаками «ризику»і незадовільними станами та такі, що мають розбіжності або ризиковий кредит не може бути підставою для позивача права на відшкодування податку на додану вартість, за умови виконання усіх передбачених законом умов щодо отримання такого відшкодування.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Управління Державної казначейської служби України у місті Луганську Луганської області 28.02.2012 року та Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у місті Луганську 27.02.2012 року звернулись з касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, який своїми ухвалами від 13.03.2012 року та від 12.04.2012 року прийняв їх до свого провадження.

В касаційній скарзі Управління Державної казначейської служби України у місті Луганську Луганської області та Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у місті Луганську просять скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07.12.2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог Управління Державної казначейської служби України у місті Луганську Луганської області посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, - ст. 19 Конституції України, п. 7, п. 10, п.12, п. 13, ч. 2 п.200.15 ст.200 Податкового кодексу України, ст.cт. 49, 52, 55, 185, 186, 187, 198, 200 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 43, 45 Бюджетного кодексу України, а Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у місті Луганську посилається на порушення судами, зокрема, - п. 198.3 ст. 198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, ст.cт. 11, 69, 71, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №521/23-616/36129430 від 19.08.2011, складеного за результатом позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «ЮТрейр-Україна» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2011 року, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000492360 від 19.08.2011, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 21103245,00грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1,00грн.

Підставою для зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.187.1 ст.187, п.204 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за травень 2011 року на суму 11103245,00грн. При цьому, податковий орган виходив з наявності по ланцюгу поставки (починаючи з другої ланки) підприємств з ознаками «ризику»і незадовільними станами та таких, що мають розбіжності або ризиковий кредит.

Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України ст. 200 Податкового кодексу України, вимоги якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За виникненням від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів ст. 198 Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини від'ємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог п.200.7 ст. 200 Податкового кодексу України щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

За встановлених судом обставин щодо товарності спірних операцій та факту сплати сум податку на додану вартість своїм постачальникам, позивачем виконано всі умови, передбачені Законом, а тому останній має право на отримання бюджетного відшкодування.

При цьому, слід зазначити, що чинне законодавств України не пов'язується право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

З огляду на зазначене, висновок судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог є правомірним.

При цьому, судом касаційної інстанції відхиляються доводи Управління Державної казначейської служби України у місті Луганську Луганської області щодо порушення п.200.15 ст.200 Податкового кодексу України, з огляду на те, що у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Доводи касаційних скарг зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційні скарги Управління Державної казначейської служби України у місті Луганську Луганської області та Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у місті Луганську залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07.12.2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв