Ухвала суду № 28004753, 05.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" грудня 2012 р. м. Київ К-325/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод»на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2009 року у справі №9/246 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод»до Державної податкової інспекції у місті Полтава про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Полтавської області від 24.03.2009 року позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод»(далі -ВАТ «Полтавський турбомеханічний завод», позивач) до Державної податкової інспекції у місті Полтава (далі - ДПІ у м. Полтаві, відповідач) задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 06.11.2007 №0000682305/0 та №0000672305/0.

Висновок суду першої інстанції мотивовано тим, що податковий орган у силу норми підпункту 1.20.8 пункту 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі - Закон України №334/94-ВР) не довів невідповідність ціни реалізації позивачем продукції рівню звичайних цін.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2009 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог - відмовлено. При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновок суду першої інстанції зроблено з порушенням підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України №334/94-ВР.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач 23.12.2009 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 11.01.2010 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просив скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2009 року, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, підпунктів 1.20.2, 1.20.5 пункту 1.20 статті 1 Закону України №334/94-ВР.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №2104/23-2/00110792 від 23.10.2007, складеного за результатом виїзної позапланової перевірки ВАТ «Полтавський турбомеханічний завод» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за червень, липень 2007 року, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.11.2007 року №0000672305/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 43814,00грн. (з них 31296,00грн. -за основним платежем та 12518,00грн. -за штрафними санкціями) та №0000682305/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 373338,00грн., у тому числі за червень 2007 року на 94262,00грн. та за липень 2007 року на 279076,00грн.

Зі змісту зазначеного акту вбачається, що за результатом проведеної перевірки податковим органом було виявлено порушення вимог: пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі -Закон України №168/97-ВР) внаслідок визначення бази оподаткування податком на додану вартість операцій з реалізації готової продукції пов'язаній особі - ТОВ «Укртехносинтез», чим занижено податкові зобов'язання у травні 2007 року на суму 94 262,15 грн., у червні 2007 року на суму 147 538,93 грн. та у липні 2007 року на суму 171462,19 грн.

При цьому, податковий орган виходив з того, що позивач та ТОВ «Укртехносинтез»є пов'язаними особами, оскільки останній є засновником ВАТ «Полтавський турбомеханічний завод»з часткою у статутному фонді 94,42 %, а тому при реалізації готової продукції позивачем слід було застосовувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування податком на додану вартість.

За результатом розгляду справи встановлено, що ВАТ «Полтавський турбомеханічний завод»уклав з ТОВ «Укртехносинтез»дилерський договір від 02.01.2003 №1. Згідно з пунктом 5.1. договору відпускні ціни на продукцію ВАТ «Полтавський турбомеханічний завод»при поставці її ТОВ «Укртехносинтез», форма розрахунків, порядок платежів та інші умови поставки продукції обумовлюються у договорі купівлі - продажу та доданих до нього специфікаціях.

Разом з тим, позивач здійснював реалізацію продукції виробничо-технічного призначення за договором від 02.01.2003 №1 ТОВ «Укртехносинтез»за цінами нижчими ніж реалізація продукції іншим контрагентам, ціни реалізації з якими ДПІ було взято за рівень звичайних цін.

При цьому, ТОВ «Укртехносинтез»є засновником ВАТ «Полтавський турбомеханічний завод»з часткою у статутному фонді 94,4 %, а тому позивач та ТОВ «Укртехносинтез»є пов'язаними особами відповідно до норми пункту 1.26 статті 1 Закону України №334/94-ВР.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України №168/97-ВР база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно з абзацами першим та другим підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України №334/94-ВР, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів (абзац перший підпункту 1.20.2 цього пункту).

Співставними умовами для визначення звичайної ціни на товар, що реалізується на внутрішньому ринку, є умови реалізації ідентичного товару (а за його відсутності - однорідного товару) також на внутрішньому ринку при співставних умовах продажу.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено правильний висновок про те, що умови реалізації продукції за дилерським договором від 02.01.2003 №1 та за договорами реалізації з іншими контрагентами не можуть бути співставними, оскільки за умовами дилерського договору ТОВ «Укртехносинтез»мав найбільші обсяги реалізації продукції в порівнянні з іншими існуючими покупцями,. Крім того, договором від 02.01.2003 №1 передбачались додаткові умови щодо просування товарів серед покупців в Україні та за кордоном, сервісного та гарантійного обслуговування продукції, які відсутні в звичайному договорі купівлі-продажу, що і мало наслідком отримання більших знижок на відпускну ціни продукції.

Отже, порівняння умов реалізації продукції за цінами, встановленими для офіційного дилера, та умов реалізації за цінами на аналогічну продукцію, яка придбавалась іншими покупцями на умовах договорів купівлі-продажу, що носять разовий характер, не відповідає ознакам співставних умов у розумінні підпункту 1.20.2 пункту 1.20. статті 1 Закону України №334/94-ВР.

Відповідно до підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України №334/94-ВР обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про недоведеність податковим органом факту не відповідності ціни продажу продукції ТОВ «Укртехносинтез»рівню звичайних цін.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2009 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Господарського суду Полтавської області від 24.03.2009 року.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод»задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2009 року скасувати, постанову Господарського суду Полтавської області від 24.03.2009 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 236 -238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ________Т.М.Шипуліна Судді: ________Л.І.Бившева ________А.М. Лосєв