Постанова № 28004750, 05.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" грудня 2012 р. м. Київ К-21284/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.01.2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.04.2010 року по справі №2а-20171/09/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромар»до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.01.2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.04.2010 року, позовні вимоги ТОВ «Євромар»до Жовтневої МДПІ м. Маріуполя задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення від 20.01.2009 №0000252343 про застосування штрафних санкцій в сумі 6800,00грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 24.05.2010 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 28.05.2010 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.01.2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.04.2010 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема: ст. 2, п.1 ст. 3, п. 2 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(далі-Закон України №265/95), п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 №121, ст.218 Господарського кодексу України, ст.ст. 69, 71, 79, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, 13.01.2009 фахівцями Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Мариуполя була проведена перевірка залу гральних автоматів позивача, розташованого за адресою: м.Маріуполь, бул. Шевченка, 317, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт №0019/05/81/23/35853401 від 13.01.2009.

За висновками проведеної перевірки, встановлено використання 20 гральних автоматів з грошовим виграшем, які знаходились у робочому стані, проте не переведені у фіскальний режим роботи; не проведення розрахункових операцій через гральні автомати товариства та проведення розрахункової операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій на суму 970,00грн., порушено п. 1 ст.3 Закону України №265/95.

На підставі акту перевірки прийнято рішення 20.01.2009 №0000252343 про застосування штрафних санкцій в сумі 6800,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з відсутності складу правопорушення, з огляду на відсутність у позивача підстав застосовувати у своїй діяльності інші реєстратори розрахункових операцій ніж ті, що включені до Державного реєстру.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України з тами висновками погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до преамбули Закону України №265/95 цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Відповідно до статті 3 цього Закону на суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при наданні послуг у сфері грального бізнесу, законодавець покладає обов'язок проводити розрахункові операції через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО.

Згідно зі статтею 2 Закону № 265/95 розрахунковий документ -документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку РРО або заповнений вручну.

Терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) із застосуванням РРО встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, ДПА та Національного банку України (стаття 11 Закону № 265/95-ВР).

За порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції, зокрема, у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів за нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції у разі, якщо перевіркою доказово встановлено суму розрахункових операцій, проведених без видачі особі, яка отримує або повертає товар, розрахункового документа встановленої форми, та у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян -у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку РРО (стаття 17 Закону України № 265/95-ВР).

Суди встановили, що позивач використовував гральні автомати, які не були переведені у фіскальний режим роботи. Ці обставини у позовній заяві останнім не заперечуються, а використання реєстраторів розрахункових операцій, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, не забезпечувало фіскалізацію кожного грального автомата.

Згідно зі ст. 12 вказаного Закону на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій, які включені до Державного реєстру та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 №121 «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій»(із змінами та доповненнями) встановлені терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням РРО, в тому числі для гральних автоматів -31.12.2006 року. Пунктом 2 вказаної Постанови Міністерство економіки зобов'язано забезпечити розроблення технічних вимог до автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Наказами Державної податкової адміністрації України від 01.07.2008 №430 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції»та від 10.09.2008 №581 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції»до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій було включено комп'ютерно-касову систему «Фіскал», яка призначена для фіскалізації гральних автоматів.

Отже, з цього часу суб'єкт господарювання не має можливості посилатися на невиконання державою взятих на себе обов'язків з організації розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть передбаченим Законом №265/95 вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Враховуючи зазначене та те, що контролюючим органом перевірка застосування позивачем реєстраторів розрахункових операцій була здійснена 13.01.2009, колегія суддів вважає, що податковим органом правомірно застосовано до підприємства штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6800,00грн.

Отже, повно і правильно встановивши обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій дали їм невірну юридичну оцінку, що відповідно до ст.229 КАС України, є підставою для скасування ухвалених по справі судових рішень з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

ПОСТАНОВИЛА :

Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.01.2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.04.2010 року скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв