Ухвала суду № 28004360, 20.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/63126/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10 березня 2011р.

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2011р.

у справі №2а-6165/10/1770

за позовом Приватного підприємства «Лоція-91»(надалі -ПП «Лоція-91»)

до Державної податкової інспекції у Рівненському районі (надалі -ДПІ у Рівненському районі)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень ДПІ у Рівненському районі №0000931650/0 від 21.06.2010р., №0000931650/1 від 14.07.2010р., №0000931650/2 від 27.09. 2010р., №0000931650/3 від 13.12.2010р.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10 березня 2011р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2011р., позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Рівненському районі №0000931650/0 від 21.06.2010р., №0000931650/1 від 14.07.2010р., №0000931650/2 від 27.09. 2010р., №0000931650/3 від 13.12.2010р. Судовий збір стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача в сумі 3,40грн.

Не погодившись з висновками попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, у квітні 2010р. ПП «Лоція-91»було подано декларацію в якій заявлено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 4980,00грн., у зв'язку з чим контролюючим органом проведено невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010р., про що складено акт перевірки №354/73/1650/13983719 від 15.06.2010р.

Висновками перевірки вказано, що ПП «Лоція-91»не має права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ, враховуючи приписи п.п.8.2.1 п.8.2. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту «а»п.п.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки підприємство мало обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування.

За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000931650/0 від 21.06.2010р. про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 4980,00грн.

В порядку адміністративного оскарження, скарги платника податку залишено без задоволення та прийнято податкові повідомлення-рішення, які є предметом розгляду справи - №0000931650/1 від 14.07.2010р., №0000931650/2 від 27.09.2010р., №0000931650/3 від 13.12.2010р.

Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції на час правовідносин та дії договору №410/95, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість» обумовлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.97 року N 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»сума податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, не має права на отримання бюджетного відшкодування відповідно до абзацу третього п.п. «а»п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону особа, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Наведена норма містить умову відсутності права платника податків на бюджетне відшкодування суми ПДВ, а саме перевищення суми бюджетного відшкодування обсягів оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців. Однак, така умова не поширюється у випадку нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Як вбачається з матеріалів справи, сума бюджетного відшкодування сформована позивачем у квітні 2010р. із сум від'ємного значення, що не брали участь у розрахунках бюджетного відшкодування та виникли у жовтні та грудні 2008р., а також в березні 2010р.

Понесені позивачем у вказаних періодах витрати на придбання будівельних матеріалів, робіт, послуг, обладнання в зв'язку з реконструкцію виробничих приміщень (на підставі договору №41.06/08 від 30.07.2008р.), що перебувають у власності позивача (свідоцтва про право власності на нерухоме майно та знаходяться за адресою с.Велика Омеляна вул. Бригадна,2 в Рівненському районі Рівненської області, які позивач має використовувати у власній господарській діяльності відповідно до видів діяльності, що визначені в установчих документах, в повному розмірі підтверджені первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, зокрема податковими накладними, виписками банку, про що не заперечується ДПІ у Рівненському районі.

Отже, позивач на підставі абзацу третього п.п. «а»п.п.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не позбавляється права на отримання бюджетного відшкодування в сумі 4980,00грн.

Посилання відповідача на те, що право на отримання бюджетного відшкодування, яке виникло під час спорудження або придбання основних фондів, виникає лише тоді, коли такі основні фонди відображаються на рахунку 10 «Основні засоби», є неправомірним.

Так, згідно з п. 1.17 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» терміни «основні фонди»та «нематеріальні активи»розуміються у значенні, визначеному, відповідно до п.п. 8.2.1 п. п. 8.2 ст. 8 зазначеного Закону. Під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Інструкцією про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999р. №291, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.1999р. за №893/4186, передбачено, що для обліку витрат на придбання або створення, матеріальних і нематеріальних необоротних активів призначений рахунок 15 «Капітальні інвестиції».

Облік витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт та послуг по будівництву (реконструкції) основних фондів, як встановлено судом першої інстанції і не спростовується податковим органом, здійснюється позивачем по рахунку 15 «Капітальні інвестиції»й зарахування на баланс основних засобів може бути відображеним по рахунку 10 «Основні засоби»у разі введення основних фондів в експлуатацію.

Таким чином, позивачем дотримано вимоги Закону України «Про податок на додану вартість»для отримання бюджетного відшкодування, а саме, встановлене п.п.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»обмеження щодо отримання бюджетного відшкодування для осіб, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, в даному випадку не слід брати до уваги, оскільки законом не береться до уваги обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців, якщо нарахування податкового кредиту здійснене внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі -залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов