Ухвала суду № 28004359, 20.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/67430/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2011р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2011р.

у справі №2а-1870/116/11

за позовом Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Техносервіс» (надалі -СП у формі ТОВ «Техносервіс»)

до Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (надалі -Глухівська МДПІ Сумської області)

про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень Глухівської МДПІ Сумської області №0000581531/0 від 29.11.2010р., № 0001451501/0 від 30.11.2010р.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2011р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2011р., позов було задоволено. Визнано протиправними податкові повідомлення-рішення Глухівської МДПІ Сумської області №0000581531/0 від 29.11.2010р., № 0001451501/0 від 30.11.2010р.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету СП у формі ТОВ «Техносервіс»за період з 02.03.2010р. по 18.11.2010р., про що складено акт №1476/15-21113435 від 23.11.2010р.

29.11.2010р. на підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення рішення №0000581531/0, яким за затримку сплати на 261 календарних дня узгодженої суми податкового зобов'язання визначено суму штрафу в розмірі 50% від суми несплати, що становить 2774,88грн.

Крім того, 23.11.2010р. податковим органом проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати податку на прибуток за І квартал 2010р., про що складено акт №1475/15/211/3435 від 23.11.2010р.

30.11.2010р. на підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення рішення №0001465101/0, яким за затримку сплати на 181 календарних дня узгодженої суми податкового зобов'язання визначено суму штрафу в розмірі 50% від суми несплати, що становить 805,48грн.

Також, 23.11.2010р. контролюючим органом проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати податку на прибуток за І квартал 2010р. та І півріччя 2010р., про що складено акт №1474/15/211/3435 від 23.11.2010р.

30.11.2010р. на підставі зазначеного акту перевірки прийняте податкове повідомлення рішення №0001455101/0, яким за затримку сплати на 90 календарних дня узгодженої суми податкового зобов'язання визначено суму штрафу в розмірі 20% від суми несплати, що становить 151,12грн.

Отже, судами встановлено, що зазначеними вище перевірками податковий орган вказав на несвоєчасне погашення узгодженого зобов'язання, що є порушенням п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами».

Натомість, в ході судового розгляду справи встановлено, що такі висновки відповідача, є неправомірними, оскільки визначені зобов'язання в поданих деклараціях по податку на прибуток сплачувались СП у формі ТОВ «Техносервіс»наперед та своєчасно, про що свідчать копії платіжних доручень: №26 від 20.04.2010р. на суму 1000грн. - за І квартал 2010р.; №37 від 11.05.2010р. на суму 1500грн. - за І квартал 2010р.; №69 від 16.08.2010р. на суму 3090 грн. за ІІ квартал 2010р.

Проте, податковий орган самостійно здійснив розподіл грошових коштів, сплачених вищевказаними платіжними дорученнями і пропорційно зменшив суму податкового боргу позивача, який виник в минулих періодах.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованість позовних вимог з огляду на такі обставини.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що був чинним на час правовідносин, визначено порядок сплати зобов'язань платників податків, зокрема п.п. 17.1.7 п. 17 ст. 17 Закону встановлено відповідальність у вигляді штрафу за порушення граничних строків сплати узгоджених сум зобов'язань.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(діючого на час виникнення спірних правовідносин) визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Згідно з п.6 ст.7 Закону України «Про Національний банк України»Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

При цьому, згідно з п. 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Виходячи із аналізу вказаних нормативних положень суди попередніх інстанцій правильно звернули увагу на те, що норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», дійсно, передбачено пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань по відповідному податку. Разом з тим, вищезазначені норми цього ж Закону України не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

При цьому, приписами п. 16.3.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковим органам було надано право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (який відповідно до п.1.3 Закону включає суму пені) на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини) за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу; або, якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.

Крім того, дійсно п.п. 8.6.2 п. 8. 6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»з урахуванням положень п.п. «б»п.п. 8.6.1 п.8.6 ст. 8 цього ж Закону не встановлюють заборону для платників податків щодо розпорядження своїми оборотними коштами, зокрема, для сплати поточних податкових зобов'язань.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області -залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов