Ухвала суду № 28004333, 20.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/63844/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2010 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року

у справі №2а-6742/09/1570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Марін-Імпорт»(надалі -ТОВ «Марін-Імпорт»)

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (надалі -ДПІ у Приморському районі м. Одеси)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси №0002072310/0 від 10.03.2009р.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2010р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2011р., позов було задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси №0002072310/0 від 10.03.2009р. в частині визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму 43890,00грн. у т.ч. 29260,00грн. - основного платежу та 14630,00грн. штрафних (фінансових) санкцій; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, вказуючи на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено позапланову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «Марін-Імпрот»з питань дотримання вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.007.2006р. по 19.02.2009р. та валютного законодавства за період з 01.07.2006р. по 19.02.2009р., про що складено акт від 24.02.2009р. №3282/23-3/32288729.

Висновками перевірки, зокрема, встановлено, що в порушення вимог пп..4.1.1., 4.1.6. п.4.1 ст. 4, пп.7.3.2., 7.3.3., 7.3.4. п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у перевіреному періоді позивачем занижено податок на прибуток на суму 35289,00грн.

За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.03.2009р. №0002072310/0, яким визначено зобов'язання ТОВ «Марін-Імпорт»з податку на прибуток на загальну суму 53340,00грн., в т.ч. 35560,00грн. основного платежу та 17780,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Так, проведеною перевіркою встановлено, що позивачем в порушення п.п.4.1.1. п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валового доходу в ІІІ кварталі 2006р. не включено суму доходу по відвантаженим товарам ПП «Галия-ХХІ»у сумі 12600,00грн., а в IV кварталі 2006р. -12599,00грн., що сталося внаслідок неповного відображення суми валового доходу по операціям з поставки ароматизатору крабового згідно з договором №1/08-06 від 17.08.2006р. з ПП «Галия-ХХІ».

Крім того, перевіркою встановлено заниження задекларованих ТОВ «Марін-Імпорт»показників у рядку 01.6 Декларації «інші доходи»на суму 4100,00грн., а саме, зазначено, що заборгованість засновників по внесках у статутний капітал становить станом на 10.09.2007р. -16500,00грн., за рішенням власників заборгованість по внескам у статутний фонд засновників направлена на погашення результатів діяльності у сумі 12400,00грн. Різниця непогашеної заборгованості 4100,00грн. підлягає включенню до складу валового доходу у IV кварталі 2007р.

Приписами п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обумовлено, що валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до п.п.4.1.1. п.4.1. ст. 4 цього Закону валовий доход, зокрема, включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до балансу ТОВ «Марін-імпорт»на 31.12.2008р. у розділі І «Власний капітал»визначені наступні показники: статутний капітал -16,5 тис грн., нерозподілений прибуток (непокритий збиток) (- 12,4) грн., усього за розділом І -4,1 тис. грн.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87, баланс - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал. Власний капітал - частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Згідно з п.37 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87, у статті «Статутний капітал»наводиться зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства. Підприємства, для яких не передбачена фіксована сума статутного капіталу, відображають у цій статті суму фактичного внеску власників до статутного капіталу підприємства.

Пунктом 42 цього Положення передбачено, що у статті «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)»відображається або сума нерозподіленого прибутку, або сума непокритого збитку. Сума непокритого збитку наводиться в дужках та вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

З урахуванням наведених положень, позивачем правомірно було визначено розмір власного капіталу шляхом вирахування непокритого збитку зі статутного капіталу, що склало 4,1 тис грн.

При цьому, доказів про те, що за рішенням власників заборгованість по внескам у статутний фонд засновників направлена на погашення результатів діяльності у сумі 12,4 тис. грн., про наявність такої заборгованості по внескам у статутний фонд, а також будь-яких пояснень стосовно необхідності віднесення зазначеної суми до складу валових доходів та підстав, з яких зазначена сума повинна бути визначена як доходи з інших джерел, суду не було надано, у зв'язку з чим висновок податкового органу стосовно заниження валового доходу підприємства на 4100,00 грн. є безпідставним.

Також, в акті перевірки вказано на завищення позивачем суми валових витрат за перевірений період у сумі 112939,00грн., що є порушенням п.п. 7.3.2., 7.3.3., 7.3.4. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з якими витрати, понесені платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно з положеннями підпунктів 7.3.1., 7.3.4., 7.3.6. цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Згідно з п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Матеріали справи підтверджують, що позивачем у перевіреному періоді укладено (виконано) зовнішньоекономічні контракти від 01.06.2004р. №2004/01 з компанією » (Париж, Франція) на поставку товару згідно з додатками до контракту, від 10.02.2005р. №10/02/2005 з АО «Sudpack Europe»(Швейцарія) щодо купівлі-продажу плівки для вакуумної упаковки продуктів харчування, від 22.01.2003р. №2003/01 з компанією International»на поставку товарів згідно з додатками до контракту.

На виконання зазначених контрактів контрагентами позивача поставлялись товари, про що свідчать відповідні вантажні митні декларації, копії яких наявні в матеріалах справи.

При цьому, оплата за поставлені товари здійснювалась позивачем пізніше, ніж відбувалася поставка товару.

Відповідно до п.п. 11.2.3. п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з нерезидентами є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Разом з тим, згідно з п.п. 7.3.2. п. 7.3 ст. 7 цього Закону доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку у зв'язку з таким продажем (виручка в іноземній валюті), визначається за курсом, зазначеним у першому абзаці цього підпункту.

Відповідно до п.п.7.3.4. п.7.3. ст. 7 вказаної норми Закону витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Підпунктом 7.3.4.п.7.3. ст. 7 Закону обумовлено, що у разі купівлі іноземної валюти за гривні валові витрати або валові доходи платника податку не змінюються. Сума гривень, сплачена платником податку у зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти.

Сукупний аналіз норм, якими регламентовано оподаткування операцій із розрахунками в іноземній валюті, та правила ведення податкового обліку, зокрема, п.п.11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким визначається дата збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є нерезидентами, беручи до уваги, що за обставинами даної справи при імпорті товарів першою подією було отримання товару, а датою збільшення валових витрат є дата оприбуткування товарів, але визначити розмір валових витрат по розрахунку з нерезидентом є неможливим, оскільки балансова вартість валюти стає відомою тільки після проведення фактичного розрахунку, суди дійшли висновку, що позивачем фактично проведено коригування валових витрат після проведення оплати нерезиденту, тобто доведення валових витрат до рівня справжньої балансової вартості валюти.

Таким чином, формування позивачем валових витрат при імпортних операціях, виходячи з балансової вартості іноземної валюти, відповідає вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а висновок контролюючого органу щодо завищення позивачем суми валових витрат на суму 112939,00грн. є безпідставним.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси -залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов