Ухвала суду № 28004332, 20.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/24795/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя

на постанову Окружного адміністративного суду м.Севастополя від 30 вересня 2010р.

та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2011р.

у справі №2а-1680/10/2770

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «102 Підприємство електричних мереж»(надалі -ДП МОУ «102 ПЕМ»)

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя (надалі -ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя)

про визнання частково протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Севастополя з адміністративним позовом в якому поставлено питання про визнання частково протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя від 10.03.2010р. №0001630231/2, №0000380231/2 №0000370231/2, №0001630231/2 та №00003800231/2.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Севастополя від 30 вересня 2010р. позов було задоволено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2011р. рішення суду першої інстанції було змінено шляхом викладення пункту 3 резолютивної частини постанови в наступній редакції: «Частково скасувати повідомлення-рішення №00003800231/2 від 10.03.2010 в частині донарахування податку в загальній сумі 136000,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 68000,00грн.». В решті частини рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом була проведена планова виїзна перевірка ДП МОУ «102 ПЕМ»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006р. по 31.03.2009р., про що складено акт №101/23-1/24964620/5417/10 від 09.10.2009р.

Крім того, відповідачем 05.11.2009р. була проведена невиїзна документальна перевірка податкової звітності «розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році»ДП МОУ «102 ПЕМ»за період з 01.01.2006р. по 31.03.2006р., про що складено акт №107/23-1/24964620/5895/10.

Висновками зазначеного акта встановлено, що в перевірений період позивачем в порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про Ддержавний бюджет на 2006р»неправомірно сформовано валові витрати, оскільки занижено валовий дохід, завищено суму валових витрат, завищено амортизаційні відрахування, що призвело до заниження податку на прибуток в спірній сумі та занижено державні дивіденди.

На підставі зазначених висновків прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.10.2009р.: №0001330231/0 про визначення суми зобов'язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), що вилучено до бюджету, в спірному розмірі; №0001320231/0 про визначення суми зобов'язання з податку на прибуток підприємств та №0001530231/0 про визначення суми зобов'язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), що вилучено до бюджету, в спірному розмірі.

За результатами апеляційного узгодження та розгляду скарг позивача рішеннями ДПА у м. Севастополі про результати розгляду повторних скарг податкові повідомлення-рішення частково скасовані, в зв'язку з чим ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя прийнято податкові рішення від 10.03.2010р.: №0000370231/2; №0001630231/2.

Стосовно визначення податковим повідомленням-рішенням №0001630231/2 від суми зобов'язання з податку на прибуток підприємств в частині донарахування податкового зобов'язання у відповідному розмірі судами встановлено наступне.

Згідно ст. 1, ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток валових витрат, регулюються ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З матеріалів справи вбачається, що позивач у господарській діяльності використовує основні фонди, які обліковуються на балансі підприємства.

Згідно акту приймання-передачі від 15.01.1997р. основних фондів, устаткування, майна, матеріалів 33 електричної мережі (139 ДПЕС) від Чорноморського флоту військово-морських сил України, затвердженого 16.10.1997р. першим заступником командуючого Чорноморського флоту Російської Федерації та заступником командуючого військово-морських сил України 24.10.1997р. у відповідність з графіком передачі об'єктів Чорноморського флоту Російської Федерації Міністерству оборони України 139 ДПЕС з одного боку передає, а «102 Підприємство електричних мереж ВМС України»з іншого боку приймає на баланс основні фонди. Основні фонди приймались «102 Підприємством електричних мереж Військово-морських сил України»від 139 ДПЕС як цілісний майновий комплекс, до складу якого входили всі види майна, що призначено для діяльності підприємства з основної спеціалізації, що також не спростовується з матеріалами справи та підтверджується актом перевірки, показаннями представників позивача та відповідача, спеціаліста.

В подальшому, наказом Міністерства оборони України від 26.02.2001р. №65 «102 Підприємство електричних мереж Військово-морських сил України»перейменовано в Державне підприємство Міністерства оборони України «102 Підприємство електричних мереж».

Згідно пункту 4.1 Статуту ДП МОУ «102 ПЕМ» майно підприємства складає основні фонди та оборотні активи, а також цінності, вартість яких відображається на самостійному балансі підприємства.

Позивачем отримані від 139 ДПЕС основні фонди відповідно до п.п. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» були розподілені на чотири групи та відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій, затвердженої наказом МФ України від 30.11.1999р. №291, обліковані на рахунку 40 «Статутний капітал», призначеного для обліку та узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач проводив амортизаційні відрахування по електричним мережам та трансформаторним підстанціям, отриманим на праві господарського відання за період часу з 01.04.2006р. по 31.03.2009р. згідно вимог п.п. 8.1.2 п. 8.1, п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за нормами, встановленими п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.п. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених п.п 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Між тим, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обумовлює, що платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Судова колегія зазначає, що позивач правомірно здійснює облік основних фондів, які використовує у власній господарської діяльності, та їх амортизацію, тому на підставі п.п. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» має право протягом звітного періоду на віднесення до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. За цих обставин, висновки відповідача по справі щодо заниження валових доходів в частині нарахування амортизаційних відрахувань, завищення валових витрат в частині включення до їх складу вартості капітального та поточного ремонту у розмірі 10% по основних засобах, які не підлягають амортизації, та амортизаційних відрахувань не підтверджуються.

Щодо визначення податковим повідомленням - рішенням №0000370231/2 суми зобов'язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), що вилучено до бюджету, в відповідному розмірі в частині донарахування податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкції, та податковим повідомленням-рішенням №0000380231/2 від 10.03.2010р. суми зобов'язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), що вилучено до бюджету в частині донарахування податкового зобов'язання в спірному розмірі, слід зазначити наступне.

Згідно п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» за винятком випадків, визначених п.п. 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податковій декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізнішим, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір відносно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивачем у строки, передбачені законодавством, подано було податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2006р. (вх. № 23938 від 06.05.2006), відповідач необґрунтовано визначив суми зобов'язання податковим повідомленням-рішенням №0000380231/2 від 10.03.2010р. суми податкового зобов'язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), що вилучено до бюджету, в частині донарахування податкового зобов'язання в розмірі 329625,00 грн., оскільки за приписами ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» позивач вважається вільним від такого податкового зобов'язання.

Згідно п. 1.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під дивідендами розуміється платіж, який здійснюється юридичною особою-емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. До дивідендів прирівнюється також платіж, які здійснюється державним не корпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства.

Відповідно до п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному фонді підприємства-емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні.

Підпункт 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлює, що емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі 25 відсотків від суми дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок уноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Суми нарахованих дивідендів та частина прибутку (доходу), що сплачують до бюджету господарські організації: державні, казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства, відображаються у рядку 21 «Дивіденди та прирівняні до них платежі, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами»декларації з податку на прибуток підприємства.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Відповідно до звіту про фінансові результати форма №2 ДП МОУ «102 ПЕМ»за 2006р. прибуток за підсумками 2006р. складає 1549000грн. Під час аналізу формування фінансових результатів попередніх періодів підприємством виявлені помилки в звіті про фінансові результати за 2006р., у зв'язку з чим останній відкоригував фінансову звітність за результатами 2006р. у встановленому законодавством порядку та направив до Міністерства оборони України уточнюючий звіт, згідно якому прибуток складає 610000грн., нараховані дивіденди за підсумками 2006 року складають 305000грн. Фактично позивачем перераховано дивідендів до державного бюджету за 2006 рік 22000грн., недоплата складає 85000грн.

Оскільки на підставі розрахунку частини чистого прибутку здійснюється нарахування та сплата частини прибутку, та він має статус податкового декларації, тому зобов'язання державних унітарних підприємств та їх об'єднань відносно сплати цього платежу є податковим зобов'язанням, до якого застосується порядок узгодження, передбачений нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами».

Таким чином, визначення суми податкового зобов'язання ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя без врахування первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, а також звітності підприємства за результатами фінансово-господарської діяльності суперечить нормам законодавства, в зв'язку з чим прийняття податкового повідомлення-рішення №0001630231/2 від 10.03.2010р. в частині донарахування зобов'язання у відповідному розмірі є неправомірним.

Крім того, під час судового розгляду справи було проведено експертизу з питань нормативності висновків акту перевірки №107/23-1/24944620/5895/10 від 05.11.2009 та акту перевірки № 101/23-1/24964620/5417/10 від 09.10.2009р. Висновками експертизи встановлено, що заниження податку на дивіденди за І квартал 2006 року ДП МОУ «102 ПЕМ»не підтверджено, за період з квартал 2006 року - перший квартал 2009 року заниження податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість ДП МО України «102 ПЕМ»не підтверджено. Крім того, постановою Ленінського районного суду м. Севастополя від 04.02.2011р. підтверджується, що по кримінальній справі, що розглядається в Ленінському районному суді м. Севастополя 21.07.2010р. було призначено повторну судово-економічну експертизу. Висновком повторної експертизи також підтверджена сума податків, не зарахованих до бюджету держави, в сумі 76250грн.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Отже, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Севастополя від 30 вересня 2010 року в незміненій частині та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов