Ухвала суду № 28004334, 20.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/56044/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2011р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2011р.

у справі №2а/0570/6514/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК-Сенс»(надалі -ТОВ «ТПК-Сенс»)

до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька (надалі -ДПІ у Київському районі м.Донецька)

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Донецька від 07.12.2010р. №0003102340/0/31248/10/23-313. Також позивач просив визнати неправомірними дії податкового органу щодо проведення перевірки.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2011р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2011р., позов було задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Київському районі м.Донецька від 07.12.2010р. №0003102340/0/31248/10/23-313; судові витрати в сумі 1,70грн. стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питання визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні правових відносин з ПП «Фірма «Томь»за період IV квартал 2009р., про що складено акт №8492/23-3/34746983 від 24.11.2010р.

Висновками перевірки вказано на порушення: п.п.1.31 ст. 1, п.п. 5.1.1 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині заниження податку на прибуток у IV кв. 2009р. у розмірі 101693,00грн.

На підставі зазначених висновків прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0003102340/0/31248/10/23-313 про нарахування зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 142370,00грн., у т.ч. 101693,00грн. основного платежу та 40677,00грн. штрафних санкцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що як на підставу для висновків щодо порушення позивачем Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є твердження відповідача про безтоварність господарських операцій між позивачем та ПП «Фірма «Томь».

Суди не погодились із такою позицією відповідача з огляду на таке.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «ТПК-Сенс»та постачальником ПП «Фірма «Томь»було укладено договір №19/10ПР від 19.10.2009р. Умовами п.п.1.1 вказаного договору, постачальник зобов'язався поставити, а покупець (ТОВ «ТПК-Сенс») прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, вугільну продукцію, марочний склад, кількість та ціна якої зазначені у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, які є невід'ємною частиною договору. Згідно із п.5.1 договору, розрахунки за договором здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника за партію товару. Згідно специфікацій №1 від 19.10.2009р., №2 від 19.10.2009р., які є невід'ємною частиною договору вбачається, що сторони дійшли згоди що постачання вугілля, в асортименті, кількості, якості, умов постачання, строків постачання та ціни договору.

На виконання умов зазначеного договору ПП «Фірма «Томь»за період жовтень-листопад 2009р. поставила позивачеві вугілля у кількості 3100т., що підтверджується рахунками-фактурами, видатковими накладними, актами приймання - передачі, посвідченнями якості вугілля, квитанціями приймання вантажу, податковим накладними, які долучені до матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для нарахування податкових зобов'язань позивачеві податковий орган визначив, у тому числі, відсутність залізничних накладних, які підтверджують факт транспортування товару вугілля. Крім того, податковий орган вказав на відсутність у ПП «Фірма «Томь» необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, тобто стверджував, що угода не спричиняє реального настання правових наслідків.

Натомість, матеріали справи містять квитанції про приймання вантажу, які підтверджують приймання вантажу підприємством ТОВ «ВК «Донецьке вугільне паливо», відносини позивача з яким врегульовані договором від 30.01.2009р. №11/09, відповідно до умов якого ТОВ «ТПК-Сенс»зобов'язується поставити на адресу ТОВ «ВК «Донецьке вугільне паливо»вугілля для здійснення збагачення вугілля. В якості платника за вказаний товар в квитанції про приймання вантажу визначено підприємство ТОВ «Глорія - Трейд», господарські відносини позивача з яким врегульовано договором про надання послуг від 15.01.2007р. №9/2007-п, за яким ТОВ «Глорія - Трейд»зобов'язується організувати за заявою позивача виконання перевезення вантажів та інших транспортних послуг.

Отже, посилання відповідача, на фіктивність укладеного договору поставки між позивачем та ПП «Фірма «Томь», то суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що відсутність документів на транспортне перевезення обумовленого договорами товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час виникнення даних спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат, відповідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку .

Згідно з п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку їх результатів.

З приводу відсутності у ПП «Фірма «Томь»основних засобів та виробничих потужностей слід зазначити, що оспорюваним договором не передбачено, що продаж вугілля мав бути здійснений саме виробничими потужностях цього підприємства. Відповідачем не доведено, що продаж вказаного товару вимагав від контрагента позивача наявності виробничих потужностей та певних основних засобів.

В той же час відповідачем не доведено, що виконання господарських операцій по постачанню товару вимагало наявності певної кількості працівників у штаті контрагента позивача з урахуванням того, що в акті перевірки цього підприємства відображено кількість працюючих у ІІ та ІІІ кв. 2008р., який не має відношення до спірного періоду, за який позивачу нараховане податкове зобов'язання. Отже, відповідачем не доведено, що кількість працюючих на ПП «Фірма»Томь»є недостатньою для здійснення господарських операцій з позивачем по постачанню товару.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов'язку здійснювати перевірку документів щодо всіх контрагентів по ланцюгу здійснення операції стосовно державної реєстрації платника податків, сплати податків контрагентами тощо.

За таких обставин, оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька -залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов