ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
27 листопада 2012 року 11 год. 56 хв. № 2а-14376/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представника позивача Каленського О.М., представників відповідача Мазніченко О.В., Демчука О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Коростенський завод МДФ" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення відповідача.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) у судовому засіданні 27 листопада 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Окружного адміністративного суду міста Києва 19 жовтня 2012 року надійшов позов приватного акціонерного товариства "Коростенський завод МДФ" (також далі за текстом - позивач) до державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (також далі за текстом - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 02 жовтня 2012 року № 0006115668 (також далі за текстом - оскаржуване рішення).
В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржуваним рішенням відповідач протиправно зменшив позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість (також далі за текстом - ПДВ) у загальному розмірі 3757112,40 грн.
Ухвалою суду від 22 жовтня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.
У судових засіданнях представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його повністю.
Представники відповідача позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 07 листопада 2012 року. Пояснили, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки складено відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним чинного податкового законодавства.
Згідно зі ст. 55 КАС України, у судовому засіданні 27 листопада 2012 року судом здійснено заміну відповідача - державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва його правонаступником - державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -
ВСТАНОВИВ:
Відповідачем у період із 05 по 18 вересня 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 18 вересня 2012 року № 128/15-670/37079170 про результати документальної позапланової виїзної перевірки достовірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту ПДВ за лютий, березень, квітень, травень, червень 2011 року (також далі за текстом - акт перевірки).
Відповідно до висновків акту перевірки, позивачем завищено: податковий кредит у загальному розмірі 3757112,40, а саме за: лютий 2011 року - 3639411,07 грн., квітень 2011 року - 1584,00 грн., травень 2011 року - 43203,33 грн., червень 2011 року - 72914,00 грн., чим порушено п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (також далі за текстом - ПК України); від'ємне значення у загальному розмірі 3757112,40 грн., а саме за: лютий 2011 року - 3639411,07 грн., квітень 2011 року - 1584,00 грн., травень 2011 року - 43203,33 грн., червень 2011 року - 72914,00 грн., чим порушено п. 200.1 ст. 200 ПК України.
На підставі акту перевірки, 02 жовтня 2012 року відповідачем складено оскаржуване рішення, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у загальному розмірі 3757112,40 грн.
Суд не погоджується з доводами позивача щодо необхідності визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи документів та наступних положень і обставин.
Так, згідно з підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, підпунктом 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
В акті перевірки зазначено, що позивачем у перевіряємому періоді завищено суму податкового кредиту, сформованого на підставі виписаних контрагентами позивача податкових накладних.
Зокрема, перевіркою виявлено, що між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Арт-Прогрес" (також далі за текстом - ТОВ "Арт-Прогрес"), товариством з обмеженою відповідальністю "Вега плюс" (також далі за текстом - ТОВ "Вега плюс"), товариством з обмеженою відповідальністю "Самай-10" (також далі за текстом - ТОВ "Самай-10"), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (також далі за текстом - ОСОБА_4 у відповідних відмінках) укладено ряд договорів.
Так, з наявних у матеріалах справи документів вбачається, що:
- 25 листопада 2010 року між позивачем та ТОВ "Арт-Прогрес" укладено договори оренди транспортних засобів № 1, № 2, № 3, № 4 та № 5, за умовами яких ТОВ "Арт-Прогрес" передало у строкове платне користування позивачу дизельні виделкові навантажувачі, колісний навантажувач та мобільні гідравлічні перевантажувачі;
- 01 грудня 2010 року між позивачем та ТОВ "Арт-Прогрес" укладено договори оренди транспортних засобів № 6 та № 7, за умовами яких ТОВ "Арт-Прогрес" передало у строкове користування позивачу для службових поїздок та перевезення дрібних речей легкові автомобілі;
- 01 грудня 2010 року між позивачем та ТОВ "Арт-Прогрес" укладено договір № 01/12-М, за умовами якого ТОВ "Арт-Прогрес" зобов'язалось продати позивачу, а позивач - прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності для заводу по виготовленню МДФ;
- 31 грудня 2010 року між позивачем та ТОВ "Арт-Прогрес" укладено договори оренди транспортних засобів № 8, № 9, № 10 та № 11, за умовами яких ТОВ "Арт-Прогрес" передало у строкове користування позивачу для службових поїздок та перевезення дрібних речей легкові автомобілі та вантажні фургони;
- 09 лютого 2011 року між позивачем та ТОВ "Арт-Прогрес" укладено договір № 09/02/11-м, за умовами якого ТОВ "Арт-Прогрес" зобов'язалось передати у власність позивача, а позивач - прийняти та оплатити перевантажувачі та навантажувачі у кількості 14 штук;
- 22 квітня 2011 року між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір № 22/04, за умовами якого ОСОБА_4 зобов'язалось протягом дії договору передати позивачу брус окремими партіями за цінами та у кількості, що погоджуються сторонами у додатку № 1 та накладних, а позивач - прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених договором;
- 05 травня 2011 року між позивачем та ТОВ "Самай-10" укладено договір купівлі-продажу товарів № 28, за умовами якого ТОВ "Самай-10" зобов'язалось протягом дії договору передати позивачу брус окремими партіями за цінами та у кількості, що погоджуються сторонами у додатку № 1 та накладних, а позивач - прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених договором.
При цьому, на підтвердження виконання умов перелічених договорів, представником позивача суду надано їх копії, а також копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), специфікацій на відвантаження товару, видаткових і податкових накладних, прибуткових ордерів та платіжних доручень. Однак, суду не надано, зокрема, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, а також банківських виписок, якими підтверджується рух коштів на рахунках позивача, на підставі яких суд міг би прийти до висновку про фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
Поряд з цим, як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску); отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з ПДВ; "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із ПДВ тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо); результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).
У ході перевірки відповідачем враховано висновки актів перевірок від 08 серпня 2011 року № 1028/23-06/37401541, від 31 серпня 2011 року № 602/23-40/37365252, від 28 квітня 2012 року № 130/644/1702/НОМЕР_2 та від 13 червня 2012 року № 568/22-30/НОМЕР_3, у яких зазначено, що господарська діяльність вказаних вище суб'єктів господарської діяльності здійснювалась без мети настання реальних наслідків, тобто з метою надання податкової вигоди третім особам, а також виявлено відсутність у них трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів та іншого майна, необхідного для здійснення господарської діяльності.
Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення реальності вчинення господарських операцій необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі № 21-421а11.
З урахуванням викладених положень та обставин, відповідач прийшов до висновку, що господарські операції, здійснені позивачем та його контрагентами, не мають реального товарного характеру, оскільки здійснені без мети одержати економічний ефект від господарської діяльності.
Відповідно до підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, ст. 200 ПК України ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
У листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11 зазначено, що наявність укладеного між учасниками господарської операції договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.
Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Отже, витрати, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07 лютого 2012 року № 21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.
З аналізу викладених положень та обставин вбачається, що платник має право сформувати податковий кредит тільки на підставі тих податкових накладних, які виписано у разі фактичного здійснення господарської операції.
Однак, як з'ясовано у ході судового розгляду справи, податковий кредит позивачем сформовано на підставі формально виписаних його контрагентами податкових накладних, а саме з метою надання податкової вигоди позивачу у вигляді формування податкового кредиту.
Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представник позивача не надав достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов.
Представники відповідача у ході судового розгляду справи, за переконанням суду, надали достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.
На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов приватного акціонерного товариства "Коростенський завод МДФ" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Відмовити повністю у задоволенні позову приватного акціонерного товариства "Коростенський завод МДФ" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 02 жовтня 2012 року № 0006115668, яким позивачу (ідентифікаційний код 37079170) зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3757112,40 грн. (Три мільйони сімсот п'ятдесят сім тисяч сто дванадцять гривень сорок копійок).
2. Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.
Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя В.М. Данилишин
Постанова у повному обсязі складена 03 грудня 2012 року
Судове рішення № 28004178, Окружний адміністративний суд міста Києва було прийнято 27.11.2012. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 2а-14376/12/2670. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: