Постанова № 28003312, 03.12.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2012 р. Справа № 2а/0470/13024/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя - Захарчук Н.В.

при секретарі - Кузнецов С.М.

За участю:

Представник позивача - Сироткін С.С.

Представник позивача - Пивоварчук А.С.

Представник відповідача - Стоілова І.О.

Представник відповідача - Глушко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Банк «Кредит Дніпро»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську Державної податкової служби, про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Банк «Кредит Дніпро» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську Державної податкової служби з позовними вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.06.2012 року № 0000258824 про сплату грошового зобов'язання , на загальну суму 4 282 771,50 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 05.06.2012 року Публічному акціонерному товариству «Банк Кредит Дніпро» було вручено податкове повідомлення-рішення від 01.06.2012 року № 0000258824 винесене на підставі складеного відповідачем акту перевірки від 17.05.2012 року № 126/26-0-14352406 за результатами документальною позапланової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» з питання не нарахування, не утримання та не сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб при відчуженні нежитлових приміщень за період з 01.10.2012 року по 31.12.2010 року.

Позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням від 01.06.2012 року № 0000258824, оскільки вважає його протиправним.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову, просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень зазначив, що: спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» з питання не нарахування, не утримання та не сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб при відчуженні нежитлових приміщень за період з 01.10.2010 по 31.12.2010 та складено акт перевірки від 17.05.2012 № 126/26-0-14352406, на підставі акту проведеної перевірки було винесене податкове повідомлення-рішення від 01.06.2012 року № 0000258824 про сплату грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 4 282 771,50 грн

Відповідачі вважають, податкове повідомлення-рішення законним та обґрунтованим, тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, встановив:

З матеріалів справи вбачається, що Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську Державної податкової служби проводила документальну позапланову виїзну перевірку та встановила, що між Публічним акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_6 18.02.2008 року було укладено два кредитних договори, а саме:

- №180208-USD, відповідно до якого Банк надає ОСОБА_6 з урахуванням його платоспроможності поновлювальну відкличну кредитну лінію в сумі 4000000,00 дол. США з них 49 504,95 дол. США на придбання нерухомості , 3 950 495,05 дол. США на споживчі цілі, а ОСОБА_6 зобов'язується прийняти, належним чином використати, та повернути кредит у сумі 4 000 000,00 дол. США та плату за користування кредитом. Договір та всі податкові угоди до нього набирають чинності з моменту їх підписання сторонами та діють до 17.02.2013 року, включно, а в частині невиконання зобов'язань ОСОБА_6 - до повного та належного їх виконання.

- №180208/1-USD, відповідно до якого Банка надає ОСОБА_6 кредитну лінію з лімітом кредитування у сумі 3 499 926,28 дол. США, а з 08.10.2010 надає кредит у сумі в 845 000,00 грн. на споживчі цілі, а Позичальник зобов'язується повернути кредити згідно графіку погашення кредитів, зі строком дії кредитного договору до 17.02.2013 року, та сплатити проценти за користування кредитами.

В забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитними договорами від 18.02.2008 року №180208-USD і №180208/1-USD між Банком та ОСОБА_6 укладено договори іпотеки від 18.02.2008 року №180208-USD-ІП і №180208/1-USD-ІП. Предметом іпотеки за договором №180208-USD є нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 340,2 кв. м., що належить на праві власності ОСОБА_6 За згодою сторін заставна вартість предмету іпотеки становить 18 039 105,00 грн. Предметом іпотеки за договором №180208/1-USD є нерухоме майно за адресою АДРЕСА_2, загальною площею 448,3 кв. м., що належить на праві власності ОСОБА_6 За згодою сторін заставна вартість предмету іпотеки становить 15 596 773,50 грн. Разом з цим договорами іпотеки передбачено, що вартість предмету іпотеки є приблизною вартістю предмету іпотеки на момент передачі його у іпотеку. Реалізація предмету іпотеки у будь-якому випадку буде здійснюватись за цінами, що реально склалися на ринку на момент його реалізації та є реальними щодо його відчуження за грошові кошти, в порядку, передбаченому договорами та чинним на момент реалізації законодавством України.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_6 зобов'язань, між Банком і ОСОБА_6, керуючись ст. 36, ст. 37 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 № 898-ІV та умовами договорів іпотеки №180208-USD-ІП і №180208/1-USD-ІП, реалізуючи свої права та обов'язки Іпотекодержателя та Іпотекодавця у процедурі звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, укладено договори про задоволення вимог Іпотекодержателя від 15.11.2010 №2311 та №2312.

Згідно умов договору, в рахунок погашення заборгованості позичальника/іпотекодавця за кредитним договором №180208-USD Іпотекодавець передає, а Іпотекодержатель набуває право власності на нежитлове приміщення. Згідно зі звітом про оцінку майна, виданим 12.11.2010 суб'єктом оціночної діяльності, експертна вартість нежитлового приміщення становить 36 020 656,00 грн. В рахунок погашення заборгованості позичальника/іпотекодавця за кредитним договором №180208/1-USD Іпотекодавець передає, а Іпотекодержатель набуває права власності на нежитлове приміщення. Згідно зі звітом про оцінку майна, виданим 12.11.2010 суб'єктом оціночної діяльності, експертна вартість нежитлового приміщення становить 32 03 688,00 грн.

За результатами перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську Державної податкової служби стосовно Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» було винесене податкове повідомлення-рішення від 01.06.2012 року № 0000258824 про сплату грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 4 282 771,50 грн., у тому числі за основним платежем - 3 426 217,20 грн. та застосованими штрафними санкціями - 856 554,30 грн., у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення є правомірним та підлягає виконанню позивачем.

Не погодившись з прийнятим рішенням відповідача, позивач оскаржив його в досудовому порядку до Державної податкової служби України.

16.10.2012 Державною податковою службою України прийнято рішення, яким податкове повідомлення-рішення від 01.06.2012 року № 0000258824 залишено без змін, а скарга позивача без задоволення.

Вказане рішення Державної податкової служби України отримано Банком 22.10.2012, після чого Банк вирішив оскаржити податкове повідомлення-рішення від 01.06.2012 року № 0000258824 у судовому порядку.

В судовому засіданні представник позивача, зазначив що податкове повідомлення-рішення має бути скасовано з наступних підстав.

Попередня перевірка, що проводилась в Банку з 09.03.2011 року по 13.05.2011 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року, тобто за той же період перевірки, за результатами закінчення якої в 2012 році Банку вручено повідомлення-рішення, що оскаржується в цій справі, порушень чинного податкового та валютного законодавства в частині сплати податку з доходів фізичних осіб не виявлено, відповідні документи містяться в матеріалах справи.

Таким чином, у ПАТ «Банк Кредит Дніпро» з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року порушень податкового та валютного законодавства немає.

Тобто, проведення повторної перевірки за цей же період і винесення протилежного висновку відповідачем є неправомірним.

Представник позивача, пояснює, що в акті проведеної перевірки зазначено, що в разі прийняття Банком у власність заставного нерухомого майна, яке належало фізичній особі (прийняття заставного майна на свій баланс), слід вважати, що така фізична особа здійснила відчуження (продаж) свого власного майна Банку.

Враховуючи, що після укладення договорів про задоволення вимог іпотекодержателя у позичальника ОСОБА_6 відсутні, згідно ст. 4.2 Закону про "Про податок з доходів фізичних осіб " (далі закон Про ПДФО), об'єкт оподаткування, а саме: стаття 4.2 закону Про ПДФО не відносить до об'єктів оподаткування фізичних осіб суму вартості майна, яке переходить у власність Банку за договорами про задоволення вимог іпотекодержателя.

Представник позивача, звертає увагу на те, що Банк не укладав договори купівлі-продажу або прирівняні до них договори з позичальником ОСОБА_6, тому посилання в Акті на статтю 11 Закону Про ПДФО є неприпустимим.

Щодо обов'язків податкового агента, представник позивача пояснює, що податкове законодавство України не містить і не містило норм відносно того, що податковий агент може бути відповідальний за сплату податку в якійсь окремій частині, наприклад, лише в частині нарахуванні, або лише в частині утримання, або лише в частині сплати, або лише в частині подання податкової звітності.

Крім того, представник позивача зазначає, що податкове законодавство України містило та містить чіткі норми про те, що податковий агент повинен виконати всі функції направлені на перерахування податку до бюджету, а саме: в частині нарахування, утримання, сплати податку, ведення податкового обліку та подання звітності. Зазначені функції скріплені законодавцем прийменником «та», а не «але».

Враховуючи, що згідно укладених Договорів, майно іпотекодавця (ОСОБА_6) перейшло у власність Банку, а відповідно до ч.6 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними, у випадку, якщо б Банк зобов'язаний був в утримувати від імені ОСОБА_6 податок з доходів фізичних осіб, у Банку було б відсутнє джерело такого утримання.

При цьому, згідно ч.1 пункту 11.3 Закону про ПДФО, податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об'єктів нерухомого майна, в порядку, передбаченому в ст. 11 цього закону, є нотаріус, який посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору.

Таким чином нотаріус є податковим агентом по всіх операціях з відчуження всіх об'єктів нерухомого майна і не має права здійснювати нотаріальне посвідчення правочину у випадках, коли такий податок не сплачено, а також несе відповідальність за нотаріальне посвідчення правочину у випадках, коли такий податок на момент нотаріального посвідчення угоди не сплачено.

При цьому, нотаріус, який посвідчив договір відчуження об'єкта нерухомості, зобов'язаний надіслати інформацію про такий договір податковому органу за податковою адресою платника податку у строки, встановлені законом для податкового кварталу.

Щодо вимог ч. 3 ст. 11.3 Закону про ПДФО, відповідно до якої сума податку самостійно сплачується сторонами (або однією стороною) договору до його нотаріального посвідчення через установи банків у сумі, визначеній податковим агентом, представник позивача, повідомляє що:

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, в тому числі, досудовим шляхом відповідно до договору про задоволення вимог іпотекодержателя або на підставі відповідного затвердження в іпотечному договорі.

Відповідно до ч. 6 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

На підставі п. 1.2 Закону про ПДФО, дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і не матеріального майна, інших активів, що мають вартість, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь.

На підставі п. 1.1 Закону про "Про податок з доходів фізичних осіб ", додаткові блага - кошти , матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його роботодавцем, якщо такий дохід не є заробітною платою чи винагородою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, кладеними з таким платником податку.

Оскільки Банк не є стосовно фізичної особи - ОСОБА_6 - роботодавцем, отже, сума грошових коштів, не сплачена Банку внаслідок укладення договорів про задоволення вимог іпотекодержателя, не вважається додатковим благом для нього, проте вважається його доходом.

Таким чином, представник позивача звертає увагу, що банк не є податковим агентом, а особою, відповідальною за сплату податку з доходів фізичних осіб до бюджету, є така фізична особа.

Крім того, відповідно до п. 4.2 Закону про ПДФО, до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, зокрема, суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства; вартість безкоштовно отриманих товарів (робіт, послуг).

Проте, Банк не анулював за своїм рішенням ніякі суми боргу боржника і не здійснював відповідного волевиявлення, а також не укладав з боржником договорів про прощення боргу. Банк не мав і не має бажання не звертати стягнення на суму боргу, проте не може звернути стягнення внаслідок прямої вказівки Закону України «Про іпотеку» про те, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Те ж саме стосується і вартості безоплатно отриманих товарів, оскільки Банк не надав Позичальнику ніяких послуг безкоштовно і не мав наміру їх надавати безкоштовно. Більш того, Банк жодним чином не порушував принцип платності за кредитним договором, оскільки за користування кредитом Позичальник повертав Банку не тільки тіло кредиту, але й відсотки за користування кредитом.

Таким чином, представник позивача звертає увагу, на те що платник податку-фізична особа ОСОБА_6 зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку. Також він зобов'язаний був би в такому випадку сплатити податок з доходів фізичних осіб до укладання Договорів про задоволення вимог іпотекодержателя і Банк не є податковим агентом такого платника податку.

Отже, ні операції з видачі кредиту Банком, ні операції по його поверненню позичальником не відносяться ні до валових доходів, ні до валових витрат зазначених осіб.

Представник позивача зазначає, що Закон "Про податок з доходів фізичних осіб " не містить норм, які прирівнюють укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя до договору купівлі-продажу, а також не прирівнює укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателів до відчуження, тому просить задовольнити позов в повному обсязі.

Не погодившись з твердженнями позивача, відповідач зазначив, що вимоги Позивача не підлягають задоволенню, а доводи, наведені в адміністративному позові, не ґрунтуються на вимогах податкового законодавства за наступних підстав.

Оскільки Публічним акціонерним товариством Банк «Кредит Дніпро» прийнято у власність заставлене нерухоме майно (взято майно на свій баланс), яке належало ОСОБА_6, то фізична особа ОСОБА_6 відчужив (продав) своє власне майно банку, внаслідок чого, Публічне акціонерне товариство Банк «Кредит Дніпро», як податковий агент, повинен, здійснити нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 3 26 217,20 грн. ((36020656,0 грн. + 32503688,0 грн.)х5%). Під продажем, в даному випадку, розуміється перехід права власності на об'єкти нерухомості.

Згідно з ст 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову винагороду.

Згідно з Додатком 2 до "Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності на інших речових прав на нерухоме майно", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №5/7 договір про задоволення вимог іпотеодержателя входить до переліку правовстановлюваних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно.

Таким чином, представник відповідача зазначає, що перхід права власності на об'єкти нерухомості прирівнюється до операції купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець), зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями ст. 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредиток (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншим кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Окремим видом застави, відповідно до ст. 575 ЦК України, є іпотека - застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно ст. 1 Закону «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно яким іпотеко держатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

При цьому, представник відповідача звертає увагу, що відповідно до пп.8.2.2 п. 8 Закону про ПДФО - особою, яка не є податковим агентом, вважається лише нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності, або не є особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

Таким чином, обов'язок щодо сплати податку законодавець покладає не на сторону договору, а на податкового агента (нотаріуса) - обов'язок визначення відповідної суми, тобто нарахування податку, а також контроль за здійсненням сплати податку шляхом перевірки відповідного платіжного документа та вчинення дії щодо подання відповідної інформації податковому органу.

Отже, представник відповідача вважає, що Банк, при купівлі у фізичної особи нерухомого майна має виконати всі функції податкового агента, щодо вартості придбаного майна, зокрема нарахувати податок за нормами ст.11 Закону про ПДФО та сплатити (перерахувати) утримати податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку.

При цьому, банківська установа, яка нараховує (виплачує) платнику податку - фізичній особі дохід від купівлі нерухомого майна, повинна утримувати податок із суми таких доходів за його рахунок за відповідною ставкою, а нотаріуси, згідно з п.11.3 ст.11 Закону про ПДФО - виконують функції податкових агентів у частині контролю повноти сплати податку до бюджету перед посвідченням договорів і забезпечують надання відповідної інформації податковому органу.

Таким чином, відповідач вважає, що перехід права власності на об'єкти нерухомості прирівнюється до операції купівлі-продажу, а тому в порушення пп."є" п.1.3 ст. 1, п.1.15 ст.1 пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, ст. 11, ст. 16, пп.20.3.2 п.20.3 ст. 20 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб ", із змінами та доповненнями, Банком не нараховано, не утримано та не сплачено (не перераховано до бюджету) податок з доходів фізичних осіб при відчужені нежитлових приміщень у фізичної особи ОСОБА_6 на загальну суму 3 426 217.20 грн. за листопад 2010 року.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд доходить висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» з питання не нарахування, не утримання та не сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб при відчуженні нежитлових приміщень за період з 01.10.2010 по 31.12.2010 та складено акт перевірки від 17.05.2012 № 126/26-0-14352406, на підставі акту проведеної перевірки було винесене податкове повідомлення-рішення від 01.06.2012 року № 0000258824 про сплату грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 4 282 771,50 грн.

Відповідно до ст. 4.2 Загальний місячний оподатковуваний дохід, закону України про ПДФО до об'єктів оподаткування не відноситься сума вартості майна, яке передане у власність за договорами задоволення вимог іпотеки.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що чинне законодавство чітко розділяє договори іпотеки та договори купівлі-продажу, відповідно главі 54 Цивільного кодексу України під «купівлею - продажем», розуміється виключно купівля-продаж (згідно договору купівлі-продажу), роздрібна купівля-продаж (згідно договору роздрібної купівлі-продажу), поставка (згідно договору поставки), контрактація сільськогосподарської продукції (згідно договору контрактація сільськогосподарської продукції), поставка енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу (згідно договору поставки енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу), міна (згідно договору міни). зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Закон "Про податок з доходів фізичних осіб " не містить норм, які прирівнюють укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя до договору купівлі-продажу, а також не прирівнює кладення договору про задоволення вимог іпотекодержателів до відчуження.

Згідно пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом.

Пунктом 11.3 статті 11 Закону України про ПДФО встановлено,що податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об'єктів нерухомого майна, в порядку, передбаченому в статті 11 цього Закону, є нотаріус, який посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору. Сума податку самостійно сплачується сторонами (або однією стороною) договору до його нотаріального посвідчення через установи банків у сумі визначеній податковим агентом. Нотаріус, який посвідчив договір відчуження об'єкта нерухомості, зобов'язаний надіслати інформацію про такий договір податковому органу за податковою адресою платника податку у строки, встановлені законом для податкового кварталу.

Отже, спеціальною нормою, яка регулює порядок оподаткування операцій з відчуження нерухомості, передбачено обов'язок однієї зі сторін договору (продавця або покупця) сплатити податок та визначено, що податковим агентом у таких правовідносинах виступає нотаріус, на якого покладено обов'язок визначення відповідної суми, тобто нарахування податку, а також контроль за здійсненням сплати податку шляхом перевірки відповідного платіжного документа та вчинення дії щодо подання відповідної інформації податковому органу.

Договори про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчені нотаріально приватним нотаріусом ОСОБА_9, що підтверджується копіями договорів, які містяться в матеріалах справи. Отже в даних правовідносинах податковим агентом виступав нотаріус, а тому податковим органом неправомірно визнано ПАТ Банк «Кредит Дніпро» в якості податкового агента при проведенні розрахунків за договорами задоволення вимог іпотекодежрателя.

Таким чином, в спірних правовідносинах СДПІ по роботі з великими платниками податків в місті Дніпропетровську не враховано вимоги спеціального порядку, встановленого статтею 11 Закону України про ПДФО щодо обчислення та сплати податку до бюджету при оподаткуванні операцій з відчуження нерухомого майна , за яким до нотаріального посвідчення договорів сплачується податок з доходів фізичних осіб, нотаріусом перевіряється факт сплати податку.

Відповідно підпункту 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України про ПДФО в разі, коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку отримувач таких доходів звільняється від обов'язку погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Як випливає зі змісту наведеної норми, установлена нею відповідальність настає в разі не вчинення податковим агентом будь-якої з визначених йому дій, зокрема в разі неналежного нарахування суми податку у встановлених Законом випадках.

Таким чином, якщо нотаріус посвідчив договір з відчуження об'єктів нерухомого майна без сплати податку стороною договору, обов'язок щодо сплати відповідних податкових зобов'язань повинен виконувати нотаріус податковий агент.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що відповідачем неправомірно визначено позивачу податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 4 282 771,50 грн., оскільки чинне законодавство чітко розділяє договори іпотеки та договори купівлі-продажу, а податковим агентом при здійсненні таких операцій виступає нотаріус. Відтак адміністративний позов слід задовольнити, визнати податкове повідомлення-рішення від 01.06.2012 року № 0000258824 протиправним, та скасувати його.

За змістом частин 4, 5 ст.11 КАС суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Банк «Кредит Дніпро» є обґрунтованими та підтверджені належними доказами, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись статтями ст.ст. 2, 3, 11, 71, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства Банк «Кредит Дніпро» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складений 07 грудня 2012 року.

Суддя Н.В. Захарчук