Рішення № 28000803, 26.10.2012, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"26" жовтня 2012 р.

Справа № 2024/7302/2012

№ 2/2024/1762/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2012 року Ленінський районний суд м. Харкова

в складі :

головуючого -суддя Скляренка С.О.

при секретарі - Малаховій М.О.

розглянувши у судовому засіданні у м. Харкові справу за позовом Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі: Відокремленого підрозділу «Харківська вагонна дільниця № 1»(ВЧ-1) державного підприємства «Південна залізниця», Управління державної казначейської служби України у Київському районі м.Харкова до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих злочином , -

ВСТАНОВИВ:

Харківський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі: Відокремленого підрозділу «Харківська вагонна дільниця № 1»(ВЧ-1) державного підприємства «Південна залізниця», Управління державної казначейської служби України у Київському районі м.Харкова до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих злочином, в якому зазначив, що Харківською міжрайонною транспортною прокуратурою закінчено досудове слідство по кримінальній справі № 2211029 за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч.2 ст.367 КК України. 28 лютого 2012 року вказану кримінальну справу із затвердженням в.о. Харківського міжрайонного транспортного прокурора обвинувальним висновком , в порядку ст..232 КПК України направлено до Ленінського районного суду м.Харкова, для розгляду по суті. Досудовим слідством по зазначеній справі встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили злочин, передбачений ч.2 ст.367 КК України за на наступних обставин: ОСОБА_1 та ОСОБА_2, працюючи на зазначеній посаді відповідно: з 05.06.2006 по 02.06.2008 та з 03.06.2008 по 08.04.2010 року, достовірно знали про те, що починаючи з 1990 року на балансі Харківської вагонної дільниці № 1 (ВЧ-1) СТГО «Південна залізниця»рахується покриття на автостоянці, розташованій на земельній ділянці, площею 0,71 га, на перехресті вул. Червоноармійської і Чоботарської у м.Харкові, на якій розміщені гаражі за типом «навіс-ворота», якими користувалися приватні особи. Також, в ході роботи на вищезгаданій посаді, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було достовірно відомо про те, що раніш між Харківською вагонною ділянкою № 1 (ВЧ-1) СТГО «Південна залізниця», які працювали на вищевказаній посаді до них, з громадянами, які користувалися послугами вищезгаданої автостоянки, регулярно укладалися і переукладалися договори оренди частин території автостоянки, розташованої на перетині вул. Червоноармійської і Чоботарської у м. Харкові. Такі ж саме договори були укладені безпосередньо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Таким чином, усього було укладено 222 таких договори, які в порушення ст.ст.5,9,10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», були укладені без дозволу регіонального відділення ФДМУ по Харківській області, без проведення оцінки майна, яке надається в оренду, буз узгодження розміру орендної плати з ФДМУ по Харківській області, та фактично на безоплатній основі. Відповідно до висновків судово-економічної та додаткової судово-економічної експертиз, проведених по вказаній справі, згідно «Методики оцінки вартості об'єктів оренди»затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 629 від 10.08.1995 та «Методики розрахунку та порядку використання плати за плати за оренду державного майна», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995, відокремленому підрозділу «Харківська вагонна дільниця №1 (ВЧ-1) державного підприємства «Південна залізниця»внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 було спричинено збиток на суму 96271,26 грн., а державним інтересам було спричинено шкоду у вигляді ненадходження в державний бюджет України грошових коштів у сумі 41259,11 грн. ОСОБА_2, працюючи з 03.06.2008 по 08.04.2010 року на посаді начальника Харківської вагонної дільниці № 1 СТГО «Південна залізниця», не вжив заходів щодо розроблення калькуляцій та отримання підприємством грошових коштів по раніше укладеним, у т.ч. ОСОБА_2, договорам оренди частин території автостоянки, розташованої на перехресті вул. Червоноармійська та вул. Чоботарська у м.Харкові, внаслідок чого СТГО «Південна залізниця»було спричинено шкоду у вигляді недоотримання грошових коштів у сумі 103815,75 грн., а державним інтересам було спричинено шкоду у вигляді ненадходження в державний бюджет України грошових коштів у сумі 44492,46 грн. Таким чином, загальна ціна збитків, завданих злочином складає 285838,58 грн. Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 30.07.2012 року стосовно ОСОБА_1 справа закрита на підставі ст..1 п. «г»ЗУ «Про амністію», 13.08.2012 року стосовно ОСОБА_2 -на підставі ст..1 п. «в» ЗУ «Про амністію». Враховуючи, що до моменту порушення вказаної кримінальної справи, тобто до 02.03.2011 року Харківській міжрайонній транспортній прокуратурі не було відомо про вчинення зазначених протиправних дій, в зв'язку з чим строки позовної давності були порушені, просять суд поновити строки позовної давності, а також стягнути з ОСОБА_1 на користь відокремленого підрозділу «Харківська вагонна дільниця № 1»(ВЧ-1) державного підприємства «Південна залізниця», суму збитків, які були заподіяні вказаному підприємству внаслідок вчиненого ОСОБА_1 злочину, у сумі 96271,26грн., перерахувавши зазначену суму на розрахунковий рахунок р/р 26000110018 в ХФ АБ «Експрес-банк», МФО 350716, код ЄДРПОУ 06719465; стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України, суму збитків, які були заподіяні державному бюджету України внаслідок вчиненого ОСОБА_1 злочину, у сумі 41259,11 грн., перерахувавши зазначену суму на розрахунковий рахунок р/р 31119094700004 в ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999675, код бюджетної класифікації 22080300 «Надходження від орендної плати за користування іншим державним майном»; стягнути з ОСОБА_2 на користь відокремленого підрозділу «Харківська вагонна дільниця № 1»(ВЧ-1) державного підприємства «Південна залізниця», суму збитків, які були заподіяні вказаному підприємству внаслідок вчиненого ОСОБА_2 злочину, у сумі 103815,75 грн., перерахувавши зазначену суму на розрахунковий рахунок р/р 26000110018 в ХФ АБ «Експрес-банк», МФО 350716, код ЄДРПОУ 06719465; стягнути з ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України, суму збитків, які були заподіяні державному бюджету України внаслідок вчиненого ОСОБА_2 злочину, у сумі 44492,46 грн., перерахувавши зазначену суму на розрахунковий рахунок р/р 31119094700004 в ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999675, код бюджетної класифікації 22080300 «Надходження від орендної плати за користування іншим державним майном».

В судове засідання представник позивача - Харківський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, дав пояснення аналогічні позовним вимогам.

Представник Управління державної казначейської служби України у Київському районі м.Харкова в судове засідання з'явився, просив винести рішення на розсуд суду.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, надали суду письмові заперечення, в яких зазначили, що позовні вимоги ґрунтуються виключно на обвинувальному висновку по кримінальній справі №2211029 за обвинуваченням відповідачів у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України та мають на меті відшкодування збитків, завданих злочином, з посиланням на ч.1 ст.1166 ЦК України. Відповідно до вказаної норми права майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто підставою відшкодування завданої шкоди може бути лише винна, протиправна поведінка, яка має причинний зв'язок із негативними наслідками у формі збитків. Відсутність цього виключає цивільну відповідальність відповідачів по цій справі. Під час судового розгляду кримінальної справи вину ОСОБА_1 у вчинені протиправних дії жодним чином не встановлено, кримінальне провадження закрито на підставі Закону України «Про амністію», обвинувального вироку суду по справі нема, тому він вважається невинним, інакше це би прийшло у протиріччя із положеннями ст.62 Конституції України та ст. 2 Кримінального кодексу України. За змістом позовної заяви вбачається що підставою стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у якості збитків є та обставина, що протягом періоду з 05.06.2006 року по 02.06.2008 року він будучи керівником відокремленого підрозділу «Харківська вагонна дільниця №1» (ВЧ-1) державного підприємства «Південна залізниця»неналежним чином виконував свої обов'язки з приводу виконання укладених раніше 222 договорів оренди частини території автостоянки, розташованої на перехресті вулиць Червоноармійської та Чоботарської у місті Харкові. Але виконати умови вказаних договорів оренди та отримати по цим договорам грошові кошти у якості орендних платежів у сумі 96271,26 грн. на користь відокремленого підрозділу «Харківська вагонна дільниця №1»(ВЧ-1) державного підприємства «Південна залізниця»та грошових коштів у якості орендних платежів у розмірі 41259,11 грн. на користь державного бюджету, він не мав жодної можливості виходячи з наступного. Всі ці вказані договори оренди ідентичні за змістом та формою, повністю суперечать чинному законодавству України, яке регламентує орендні відносини в Україні, тому є недійсними з моменту укладення та не породжують яких-небудь прав та обов'язок для сторін цих договорів. Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме те, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Стаття 215 ЦК України зазначає в якості підстави недійсності правочину саме недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Частина 1 ст.216 ЦК України встановлює правило, згідно із яким недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Стаття 759 ЦК України дає визначення договору найму (оренди), відповідно до якого наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Стаття 760 ЦК України встановлює те, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (не споживна річ). Стаття 184 ЦК України встановлює правило, відповідно до якого річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. З цього приводу зазначені в позовній заяві договори оренди частини території не відповідають вище вказаним вимогам законодавства України. Так само суперечить вимогам законодавства України і такі умови вказаних договорів, при яких не встановлено розмір орендних платежів за договором, що порушує правила ст. 762 ЦК України. Стаття 795 ЦК України встановлює те, що передавання орендарю у користування об'єкту нерухомості обов'язково оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення предмета договору найму оформляється так само відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється. Як свідчать фактичні обставини справи жодного такого акту складено не було взагалі. Крім невідповідності вимогам нормам ЦК України, вищевказані договори оренди є недійсними з огляду на їх невідповідності вимогам Господарського кодексу України. Стаття 284 Господарського кодексу України встановлює істотні умови договору, без яких договір не є дійсним, а саме зазначається: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. З цього приводу зазначені в позовній заяві договори оренди так само суперечать вимогам законодавства України. Все вище наведене свідчить про недійсність вказаних договорів оренди, і як слідство про неможливість отримання по цим договорам тих грошових коштів, які розраховані у позовній заяві. Крім цього, відокремлений підрозділ «Харківська вагонна дільниця №1» (ВЧ-1) державного підприємства «Південна залізниця»взагалі немає повноважень розпоряджатися та відповідно нараховувати та отримувати орендні кошти за користування на умовах оренди частини території автостоянки, розташованої на перехресті вулиць Червоноармійської та Чоботарської у місті Харкові, оскільки ця земельна ділянка не відводилася цьому підприємству та не обліковується на його балансі на відміну від інших ділянок (довідка про балансову приналежність земельних ділянок додається до заперечень на позов). Укладення договору оренди у такому випадку суперечить положенням ст. 761 ЦК України, відповідно до якої право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Таким чином отримати грошові кошти зазначені у позовній заяві від оренди території, розташованої на перехресті вулиць Червоноармійської та Чоботарської у місті Харкові, без порушень норм цивільного та господарського законодавства України є неможливим. Крім цього треба зазначити той факт, що Статутне територіально-галузеве об'єднання Південна залізниця (якому підпорядкований відокремлений підрозділ «Харківська вагонна дільниця №1»(ВЧ-1) саме вважає зазначені у позовній заяві договори оренди недійсними, тому зверталося до Ленінського районного суду м. Харкова із позовною заявою про визнання одного із ідентичних 222 (двохсот двадцяти двох) договорів оренді удаваними правочинами. 13 жовтня 2011 року суддею Ленінського районного суду м. Харкова Бондаренко В.В. по справі №2024/2-2041/11 прийняте рішення, яке набрало законної сили, відповідно до якого договір оренди визнано удаваним правочином. Відповідно до вказаного судового рішення достовірно встановлена невідповідність зазначених договорів оренди вимогам положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» стосовно істотних умов договору оренди та фактично визначені такі правовідносини сторін за цими договорами, які пов'язані виключно із зберіганням транспортних засобів громадян, та є відмінними від орендних відносин. Оплата послуг із зберігання особистого транспорту громадян проводилася на користь підпорядкованого відокремленого підрозділу «Харківська вагонна дільниця №1»своєчасно, в повному обсязі із урахуванням відповідних калькуляцій, складених на підставі даних бухгалтерського обліку підприємства, виходячи із балансової вартості тих основних фондів, які знаходилися на балансі підприємства. В зв'язку з чим просять суд у позовних вимогах Харківського міжрайонного транспортного прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 96271,26 грн. на користь відокремленого підрозділу «Харківська вагонна дільниця №1»(ВЧ-1) державного підприємства «Південна залізниця»та грошових коштів у розмірі 41259,11 грн. на користь державного бюджету, відмовити в повному обсязі. Крім цього, в судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та його представник також просили суд застосувати строки позовної давності, в зв'язку з чим відмовити в задоволенні позовних вимог. .

Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судове засідання з'явились, проти позову заперечували, надали суду письмові заперечення в яких зазначили, що у відношенні ОСОБА_2 було порушено кримінальну справу, в якій ОСОБА_2 обвинувачувався в тому, що він будучи начальником Харківської вагонної дільниці № 1 СТГО «Південна залізниця»в період роботи на цій посаді з 03.06.2008 по 08.04.2010року скоїв посадовий злочин, при таких обставинах. Працюючи на вищевказаній посаді, знав, що на балансі Харківської вагонної дільниці № 1 з 1990 року рахується автостоянка на земельній ділянці 0,71 га, на перехресті вул. Червоноармійській та Чоботарської в м.Харкові, на якій розташовані гаражі за типом «навіс-ворота», якими користувалися приватні особи. Також було достовірно відомо, що особами, які працювали раніше на посаді начальника Харківської вагонної дільниці №1 укладалися договори оренди частин території автостоянки с громадянами, які користувалися послугами вищевказаної автостоянки. В результаті злочинних дій, було спричинено шкоду у вигляді ненадходження грошових коштів в сумі 103815,75грн., які не поступили на розрахункові рахунки Харківської вагонної дільниці № 1 СТГО «Південна залізниця»та 44492,46 грн., які на надійшли в державний бюджет України. Постановою Ленінського районного суду м.Харкова від 13.08.2012 року кримінальну справу було закрито на підставі ст..1 п. «в»ЗУ «Про амністію». В скоєнні вказаного діяння винним ОСОБА_2 себе не визнав, та його вина матеріалами справи не доведена. Допитані в ході досудового слідства 22 свідки пояснили, що ними з керівництвом Харківської вагонної дільниці № 1 були укладені договори оренди на надання послуг по охороні гаражних боксів по типу «навіс-ворота», в яких зберігались їх транспортні засоби. За цими договорами вони здійснювали оплату на підставі калькуляцій. Фактично всі ці особи користувались за відповідну плату послугами автостоянки, яка належить Харківській вагонній дільниці № 1. Вони також підписували і договори оренди території автостоянки, площею 18кв.м. на якій знаходиться, закріплений за ними гараж, їм говорили, що ці договори необхідно підписати, але оплату ніхто не здійснював. Вони не орендували майно, не займалися в гаражних боксах підприємницькою або іншою діяльністю, а користувалися платною відомчою автостоянкою для зберігання автомобілів, за що сплачували послуги згідно калькуляції. Було укладено 2 договори оренди, один з яких договір оренди є незаконним, ні по формі, ні по змісту, що стверджує і само слідство. По аналогічному договору оренди, укладеному Харківською вагонною дільницею № 1 з ОСОБА_4 01 квітня 2006 року по цивільній справі Ленінським районним судом м.Харкова 13 жовтня 2011 року було винесено рішення, згідно якого: визнати договір оренди, укладений 01 квітня 2006 року між начальником Харківської вагонної дільниці № 1 Південної залізниці Леонченком В.М. та ОСОБА_4 удаваним правочином, спрямованим на встановлення правовідносин та досягнення наслідків за договором з наданням послуг зі зберігання транспортних засобів». Вказане рішення набуло чинності. При таких обставинах звинувачення ОСОБА_2 в скоєнні злочину є незаконним, так як є рішення суду яке набуло чинності, згідно якого правовідносини в частині укладання договору оренди є удаваними, та такими які не ґрунтуються на Законі. В матеріалах кримінальної справи не має даних про те, що вагонній дільниці № 1 спричинено матеріальну шкоду, також до позовної заяви такі дані не надані. Про існування договорів оренди до порушення кримінальної справи ОСОБА_2 не знав, документації по їх реєстрації ніколи не бачив, що підтвердили свідки в судовому засідання при розгляді кримінальної справи. Згідно Закону, шкода може бути стягнута за наявності вини. Доказом невинуватості ОСОБА_2 є рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 13 жовтня 2011 року, допитані слідством свідки, які зазначені в обвинувальному висновку та в договорах ВЧ-1 с фізичними особами на право користування автостоянкою. В зв'язку з чим просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог, а також застосувати строки позовної давності.

Представник відокремленого підрозділу «Харківська вагонна дільниця № 1 (ВЧ-1) державного підприємства «Південна залізниця»в судове засідання не з'явився, по нез'ясованій судом причині, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Суд вислухавши думку сторін, перевіривши матеріали цивільної справи, оглянувши матеріали кримінальної справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Досудовим слідством по кримінальній справі за звинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ст.367 ч.2 КК України встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили злочин, передбачений ч.2 ст.367 КК України за на наступних обставин: ОСОБА_1 та ОСОБА_2, працюючи на посаді начальника Харківської вагонної дільниці № 1 СТГО «Південна залізниця»відповідно: з 05.06.2006 по 02.06.2008 та з 03.06.2008 по 08.04.2010 року, достовірно знали про те, що починаючи з 1990 року на балансі Харківської вагонної дільниці № 1 (ВЧ-1) СТГО «Південна залізниця»рахується покриття на автостоянці, розташованій на земельній ділянці, площею 0,71 га, на перехресті вул. Червоноармійської і Чоботарської у м.Харкові, на якій розміщені гаражі за типом «навіс-ворота», якими користувалися приватні особи. Також, в ході роботи на вищезгаданій посаді, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було достовірно відомо про те, що раніш між Харківською вагонною ділянкою № 1 (ВЧ-1) СТГО «Південна залізниця», які працювали на вищевказаній посаді до них, з громадянами, які користувалися послугами вищезгаданої автостоянки, регулярно укладалися і переукладалися договори оренди частин території автостоянки, розташованої на перетині вул. Червоноармійської і Чоботарської у м. Харкові. Такі ж саме договори були укладені безпосередньо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Таким чином, усього було укладено 222 таких договори, які в порушення ст..ст.5,9,10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», були укладені без дозволу регіонального відділення ФДМУ по Харківській області, без проведення оцінки майна, яке надається в оренду, буз узгодження розміру орендної плати з ФДМУ по Харківській області, та фактично на безоплатній основі.

Відповідно до висновків судово-економічної та додаткової судово-економічної експертиз, проведених по вказаній справі, згідно «Методики оцінки вартості об'єктів оренди»затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 629 від 10.08.1995 та «Методики розрахунку та порядку використання плати за плати за оренду державного майна», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995, відокремленому підрозділу «Харківська вагонна дільниця №1 (ВЧ-1) державного підприємства «Південна залізниця»внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 було спричинено збиток на суму 96271,26 грн., а державним інтересам було спричинено шкоду у вигляді ненадходження в державний бюджет України грошових коштів у сумі 41259,11 грн.

ОСОБА_2, працюючи з 03.06.2008 по 08.04.2010 року на посаді начальника Харківської вагонної дільниці № 1 СТГО «Південна залізниця», не вжив заходів щодо розроблення калькуляцій та отримання підприємством грошових коштів по раніше укладеним, у т.ч. ОСОБА_2, договорам оренди частин території автостоянки, розташованої на перехресті вул. Червоноармійська та вул. Чоботарська у м.Харкові, внаслідок чого СТГО «Південна залізниця»було спричинено шкоду у вигляді недоотримання грошових коштів у сумі 103815,75 грн., а державним інтересам було спричинено шкоду у вигляді ненадходження в державний бюджет України грошових коштів у сумі 44492,46 грн.

Таким чином, загальна сума збитків, завданих злочином складає 285838,58 грн.

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 30.07.2012 року стосовно ОСОБА_1 справа закрита на підставі ст..1 п. «г»Закону України «Про амністію».

Постановою Ленінського районного суду м.Харкова від 13.08.2012 року стосовно ОСОБА_2 справа закрита на підставі ст..1 п. «в»Закону України «Про амністію».

Вищезазначені постанови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не оскаржували та вони набрали законної сили.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.4 ст.28 КПК України особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальній справі, а також особа, цивільний позов якої залишився без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.73 ЦПК України, суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Враховуючи той факт, що до моменту порушення вказаної кримінальної справи, тобто до 02 березня 2011 року, Харківській міжрайонній транспортній прокуратурі не було відомо про вчинення зазначених противоправних дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд вважає необхідним поновити строк позовної давності та вважати зазначену обставину пропуску строків поважною.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі: Відокремленого підрозділу «Харківська вагонна дільниця № 1»(ВЧ-1) державного підприємства «Південна залізниця», Управління державної казначейської служби України у Київському районі м.Харкова є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того згідно зі ст. 88 ЦПК України з відповідачів необхідно стягнути судовий збір на користь держави з ОСОБА_1 в розмірі 1375 грн., з ОСОБА_2 -1483 грн.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 73, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.1166 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позов Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі: Відокремленого підрозділу «Харківська вагонна дільниця №1»(ВЧ-1) державного підприємства «Південна залізниця», Управління державної казначейської служби України у Київському районі м.Харкова до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих злочином - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Відокремленого підрозділу «Харківська вагонна дільниця №1»(ВЧ-1) державного підприємства «Південна залізниця»суму збитків , які були заподіяні внаслідок вчиненого злочину у сумі - 96271 гр.26 коп., перерахувавши зазначену суму на розрахунковий рахунок р/р 26000110018 в ХФ АБ «Експрес-банк», МФО 350716, код ЄДРПОУ 06719465.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України суму збитків, які були заподіяні державному бюджету України внаслідок вчиненого злочину у сумі -41259 гр. 11 коп. , перерахувавши зазначену суму на розрахунковий рахунок р/р 31119094700004 в ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999675, код бюджетної класифікації 22080300 «Надходження від орендної плати за користування іншим державним майном».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Відокремленого підрозділу «Харківська вагонна дільниця №1»(ВЧ-1) державного підприємства «Південна залізниця»суму збитків, які були заподіяні внаслідок вчиненого злочину у сумі - 103815гр. 75 коп., перерахувавши зазначену суму на розрахунковий рахунок р/р 26000110018 в ХФ АБ «Експрес-банк», МФО 350716, код ЄДРПОУ 06719465.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України суму збитків , які були заподіяні державному бюджету України внаслідок вчиненого злочину у сумі - 44492гр. 46 коп. , перерахувавши зазначену суму на розрахунковий рахунок р/р 31119094700004 в ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999675, код бюджетної класифікації 22080300 «Надходження від орендної плати за користування іншим державним майном».

Стягнути з ОСОБА_1 судовій збір на користь держави у сумі -1375 гр.

Стягнути з ОСОБА_2 судовій збір на користь держави у сумі-1483 гр.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя С.О. Скляренко