Рішення № 27999518, 12.12.2012, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження по справі

№ 2/0529/2553/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2012 р. Красноармійський міськрайонний суд Донецьої області у складі: головуючого судді Корнєєвої І.В.

при секретарі Іванової В.О.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача Пащенко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 12 в м.Красноармійську справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

06 листопада 2012 р.позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»про відшкодування моральної шкоди,зазначивши ,що ІНФОРМАЦІЯ_1 р. при виконанні трудових обов'язків, працюючи у шкідливих та небезпечних умовах , загинув її батько ОСОБА_3 , який знаходився з відповідачем у трудових відносинах.На момент смерті батька позивач була неповнолітня . Позивач вважає, що у зв`язку зі смертю батька , позивачу була спричинена моральна шкода, пов'язана із безповоротною втратою близької людини , відчуттям самотності, внаслідок чого позивачу доводиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя.Спричинену моральну шкоду позивач оцінює у 100 000 грн. Позивач просить стягнути з відповідача на її користь у відшкодування моральної шкоди 100 000 грн.

Представник відповідача Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (ДП «ВК «Краснолиманська») позовні вимоги не визнав, зазначивши, що на момент нещасного випадку з батьком позивача відносини по відшкодуванню шкоди регулювалися Законом України «Про охорону праці»та Правилами відшкодування власником підприємства,установи або організації або уповноваженим ним органом шкоди,заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я ,пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків , якими не передбачалося відшкодування шкоди членам сієї потерпілого. Позивачем пропущено тримісячний строк для звернення до суду, передбачений КЗпП України , т.я. виплата моральної шкоди членам сім'ї загиблого передбачалася колективним договором .Позивач та її законний представник -мати- не зверталися до підприємства для отримання компенсації моральної шкоди за колективним договором.Відповідно до Закону України «Про охорону праці»відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові, перекладено з роботодавця на страховика, тому підприємство не несе матеріальних затрат у разі нещасного випадку або професійного захворювання працівника ні перед ким.Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України у м.Красноармійську Донецької області до судового засідання не з»явився , про дату ,час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи у відсутність представника (а.с.24)

Вислухавши пояснення позивача , представника відповідача , дослідивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав .

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 -за життя батько позивача ОСОБА_1 (а.с.10) перебував у трудових відносинах з ДП «ВК «Краснолиманська» та ІНФОРМАЦІЯ_1 р. при виконанні трудових обов'язків ОСОБА_3 загинув внаслідок аварії з груповим нещасним випадком , про що відповідачем було складено акт про нещасний випадок на виробництві від 26 квітня 1999 р.(а.с. 12-13,9).

В судовому засіданні встановлено, що на момент смерті батька позивач мала вік 9 років (а.с.10).

При вирішенні спору про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди , суд зазначає , що відшкодування шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я , у спірний період регулювалося ст..440-1 ЦК України (в редакції 1963 р.),Законом України «Про охорону праці»від 14.10.1992 р. №2694-12 та «Правилами відшкодування власником підприємства , установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди , заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я , пов'язаним з виконанням ним трудових обов»язків», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 р. № 472 , зі змінами та доповненнями, , тому суд застосовує норми законодавства , які регулювали спірні відносини на момент виникнення у позивача права на відшкодування шкоди.

Статтею 12 Закону України «Про охорону праці»від 14.10.1992 р. №2694-12 передбачено відшкодування власником моральної шкоди, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого , порушення його нормальних життєвих зв'язків , вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до вимог п. 11 «Правил відшкодування власником підприємства , установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди , заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я , пов'язаним з виконанням ним трудових обов»язків», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 р. № 472 , зі змінами та доповненнями, моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної шкоди чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі , розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін , рішення комісії по трудових спорах , рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від інших будь-яких виплат, тобто на 1999 р. максимальний розмір моральної шкоди складав 17 грн.х150 грн.= 2550 грн..

Відповідно до вимог п. 38 «Правил відшкодування власником підприємства , установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди , заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я , пов'язаним з виконанням ним трудових обов»язків», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 р. № 472 , зі змінами та доповненнями, право на відшкодування шкоди виникло у позивача з моменту встановлення МСЕК 26.05.1999 р.

Суд зазначає, що вищезазначеними нормативними документами не передбачено право членів сім'ї потерпілого на відшкодування моральної шкоди ,спричиненої смертю потерпілого при виконанні трудових обов'язків.

Але відповідно до ст..440-1 ЦК моральна (немайнова) шкода , заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи ,яка порушила їх законні права ,відшкодовується особою,яка заподіяла шкоду ,якщо вона не доведе,що моральна шкода заподіяна не з її вини.Моральна шкода відшкодовується у грошовій або іншій матеріальній формі за решенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог,характеру діяння особи,яка заподіяла шкоду,фізичних чи моральних страждань потерпілого ,а також інших негативних наслідків ,але не менше пьяти мінімальних розмірів заробітної плати.

Відповідно до ст.. 83 ЦК України(в редакції 1963 р.) позовна давність не поширюється на вимоги , що випливають з порушення особистих немайнових прав.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача , що позивачем пропущено строк звернення до суду за захистом прав , передбачений ст.. 233 КЗпП України.

В судовому засіданні встановлено, що між позивачем та відповідачем трудові відносини відсутні , в наслідок чого на правовідносини між відповідачем та позивачем не розповсюджуються норми Кзпп України.

Суд зазначає , що позивач на момент смерті батька мала вік 9 років та не могла самостійно реалізувати своє право на відшкодування моральної шкоди та право на звернення до суду . Той факт, що законний представник позивача -мати , не зверталася за відшкодуванням моральної шкоди саме як законний представник неповнолітньої , не є підставою для відмови позивачу у реалізації свого права на звернення до суду після досягнення позивачем повноліття.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача , що обов'язок по відшкодуванню шкоди покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України.

Відповідно до Закону України «Про загально обов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності »від 22.02.2001 р. № 2272-ІІІ, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України відшкодовує моральну шкоду тільки потерпілим на виробництві , відшкодування моральної шкоди родичам загиблого зазначеним Законом не передбачено.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2008 р. від 08 жовтня 2008 р. Конституційний Суд України вважає, що після внесення змін до Закону України «Про загально обов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності »від 22.02.2001 р. № 2272-ІІІ Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загально обов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності »від 23.03.2007 р. № 717-V ( п.1.абз.3 п.5,п.9, абз 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону), яким скасовано право застрахованих громадян, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України , право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.. 1167 ЦК України та ст.. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Суд вважає, що саме діями відповідача позивачеві спричинені моральні страждання, пов`язані зі смертю батька , яка є прямим наслідком шкідливіх та небезпечних умов праці на підприємстві відповідача.

Суд зазначає, що моральні страждання , пов'язані зі смертю батька , позивач відчуває протягом значного часу , з віку 9 років до теперішнього часу , тобто ці страждання носять безперервний характер.

Відповідно до «Прикінцевих та Перехідних положень»ЦК України ,який набув сили з 01.01.2004 р., зазначено щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності цим Кодексом, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків , що виникли або продовжують існувати після набранням ним чинності.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй внаслідок душевних страждань, яких вона зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, або смертю фізичної особи, внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки , відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала.

Відповідно до ст.1168 ЦК України моральна шкода ,завдана смертю фізичної особи , відшкодовується її чоловікові (дружині ), батькам , дітям , а також особам , які проживали з нею однією сім'єю.

Тобто, даною нормою передбачено право дитини загиблого на відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я юридичною особою, яка її завдала.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням характеру заподіяної шкоди позивачу , ступені фізичних та душевних страждань позивача , при визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з принципів справедливості , розумності та достатності, передбачених ст. 23 ЦК України.

Моральні страждання позивача у зв'язку зі смертю батька викликали певні зміни у її житті, чим порушило звичайний уклад життя позивача та примушує її докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Тому , виходячи з засад розумності і справедливості , враховуючи глибину моральних страждань позивача , безповоротність втраченого , суд вважає, що на користь позивача з відповідача має бути стягнуто 50 000 гривень у відшкодування моральної шкоди.

В силу ст.88 ЦПК України судові витрати підлягають покладенню на відповідача. Враховуючи, що заявлено позов немайнового характеру з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 107,30 грн.

На підставі ст.ст. 3,4,5,6,10, 11, 57, 208,209, 212, 213- 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»(ЄДРПОУ 31599557) на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на відшкодування моральної шкоди, спричиненої смертю батька ОСОБА_3 при виконанні трудових обов'язків , 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»(ЄДРПОУ 31599557) на користь держави судовий збір у розмірі 107 грн. 30 коп.(сто сім грн. 30 коп.) .

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі до суду апеляційної скарги протягом десяти днів з дня оголошення рішення .

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені 12 грудня 2012 р., повний текст рішення виготовлений 13 грудня 2012 р.

Суддя: