Ухвала суду № 27998410, 13.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/3174/12 Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Беспалова О.О.,

суддів Парінова А.Б., Грибан І.О.,

при секретарі Арсенійчук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Мір»до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

ПП «Мір»звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у м. Чернігові ДПС, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.05.2012 року № 0002092320, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток всього на суму 32 119,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 28.05.2012 року № 0002102320, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість всього в сумі 32 119,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 28.05.2012 року № 0002112320, яким збільшено суму грошового зобов'язання по орендній платі за землю юридичних осіб в сумі 135 897,11 грн.; податкове повідомлення-рішення від 25.05.2012 року № 0005721750, яким збільшено грошове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 5 316,38 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року адміністративний позов було задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду -без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції вірно встановлено наступні обставини у справі.

ДПІ у м. Чернігові проведено перевірку ПП «Мір»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт від 10.05.2012 року № 690/22/14233720 (а.с. 14-63).

На підставі акту перевірки та виявлених порушень ДПІ у м. Чернігові винесено наступні податкові повідомлення рішення (а.с. 98-101): від 28.05.2012 року № 0002092320 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток всього в сумі 31 119,00 грн; від 28.05.2012 року № 0002102320 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість всього в сумі 25 696,00 грн.; від 28.05.2012 року № 0002112320 про збільшення суми грошового зобов'язання по орендній платі за землю з юридичних осіб всього в сумі 135 897,11 грн.; від 25.05.2012 року № 0005721750 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб всього в сумі 5 316,38 грн.

Позивачем було оскаржено податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку і рішенням ДПС у Чернігівській області від 03.08.2012 року № 1099/10/10-215 податкове повідомлення-рішення від 25.05.2012 року № 0005721750 в частині застосування на підставі ст. 123 Податкового кодексу України штрафних санкцій з податку з доходів фізичних осіб у сумі 961,28 грн. скасовано, а скарга в цій частині задоволена, в іншій частині скарга ПП «Мір»залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін. Рішенням ДПС України від 10.09.2012 року № 1653/0/61-12/10-2115 скарга ПП «Мір», з урахуванням рішення ДПС у Чернігівській області, залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Так, основними видами діяльності ПП «Мір»є, зокрема, виробництво готових для використання бетонних сумішей, виробництво виробів з бетону для будівництва, оптова торгівля будівельними матеріалами, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, оптова торгівля посудом, виробами зі скла, фарфору та кераміки, шпалерами та засобами для чищення, збирання, очищення та розподілення води. Вказане підтверджується довідкою про загальну інформацію щодо приватного підприємства «Мір»(а.с. 64-69), що не заперечується позивачем.

Судом встановлено, що ПП «Мір»здійснювало фінансово-господарську діяльність з контрагентами ПП «Мир-2», ПП «ВКФ «Стар», ПП «Югрекламполіграфсервіс».

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Так, між позивачем та ПП «Мір-2»було укладено договір про надання послуг від 01.01.2009 року (а.с. 102). Відповідно до даного договору Виконавець (ПП «Мир-2») передає послуги Замовнику (ПП «Мір») на подачу, розставлення на місця, навантаження і забирання залізничних вагонів при станції Чернігів Південно-західної залізниці. Замовник відшкодовує витрати Виконавцю на здійснення вищевказаних послуг (п. 1.2 договору). Відшкодування витрат замовником проводиться на підставі розрахунків та кошторисів, які надаються Виконавцю (2.2 договору).

На виконання умов вищевказаного договору, ПП «Мир-2»реалізовано ПП «Мір»послуги та видано податкові накладні (а.с. 145-163).

Крім того, надання послуг за договором від 01.01.2009 року підтверджують акти звірки розрахунків між ПП «Мір»та ПП «Мир-2»(а.с. 103-109), розрахунки вартості відшкодування ПП «Мір»витрат по перевезенню вантажів залізничним транспортом (а.с. 110-127), актами здачі-приймання робіт (надання послуг) (а.с. 128-144).

Також, 10.08.2009 року між позивачем та ПП «ВКФ «Стар»укладено договір про надання послуг (а.с. 164), за яким Виконавець (ПП «ВКФ «Стар») зобов'язується за завданням Замовника («ПП «Мір») надати консультаційні послуги, в порядку та на умовах, визначених цим договором.

На виконання договору про надання послуг від 10.08.2009 року ПП «ВКФ «Стар»реалізувало ПП «Мір»консультаційні послуги та видало податкову накладну від 31.08.2009 року № 273 на загальну суму 36 000,00 грн., з яких 6 000,00 грн. ПДВ (а.с. 168).

Виконання зазначеного договору також підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунком вартості маркетингових послуг до договору про надання послуг від 10.08.2009 року (а.с. 166), актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 169).

Оплата отриманих від ПП «ВКФ «Стар»послуг підтверджується виписками по рахунках, заключним реєстром по рахункам та журналом - ордером і відомістю по рахунку 631 (а.с. 169-177).

Крім того, 25.09.2009 року між позивачем та ПП «Югрекламполіграфсервіс»укладено договір про надання послуг, згідно якого Виконавець (ПП «Югрекламполіграфсервіс») виконує, а Замовник (ПП «Мір») приймає маркетингові та рекламно-поліграфічні послуги для проведення господарської діяльності. Так, на виконання вказаного договору ПП «Югрекламполіграфсервіс»надано ПП «Мір»маркетингові послуги, про що виписано податкову накладну від 30.10.2009 року № 3001 на загальну суму 13 585,00 грн., з яких 2 264,17 грн. ПДВ (а.с. 182).

Виконання договору від 25.09.2009 року підтверджують, зокрема, розрахунковий кошторис маркетингових та рекламно-поліграфічних послуг до договору (а.с. 180), акт № 3001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 11 320,83 грн. (без ПДВ) (а.с. 181).

Оплата отриманих від ПП «Югрекламполіграфсервіс»послуг підтверджується виписками по рахунках, заключним реєстром по рахункам та журналом-ордером і відомістю по рахунку 631 (а.с. 183-189).

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 пп. 5.3 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 вищенаведеного Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів. Умови договорів виконано в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Так, з наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки послуги були отримані, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними. Податкові накладні відповідають вимогам податкового законодавства та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

З огляду на це, колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції щодо правомірності нарахування позивачем сум податку на прибуток та податку на додану вартість.

Крім того, у 2009 році підприємство у Чернігівської міської ради орендувало земельну ділянку площею 8,7782 га, що розташована за адресою м. Чернігів, вул. Щорса, 59 згідно договору оренди земельної ділянки від 29.12.2004 року та додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 08.09.2005 року № 2419, строк оренди був встановлений до 29.12.2009 року - 5 років (дата державної реєстрації договору 29.12.2004 року, номер державної реєстрації 2419).

Щомісячна орендна плата за земельну ділянку згідно договору становила 10 606,99 грн. (127 283,88 грн. на рік). 29.12.2009 року договір оренди земельної ділянки площею 8,7782 га (м. Чернігів, вул. Щорса, 59) закінчився. Підприємство у 2010-2011 роках здійснювало нарахування орендної плати за земельну ділянку площею 87 782 кв.м. (м. Чернігів, вул. Щорса, 59) враховуючи грошову оцінку землі за 2009 рік.

Також, в 2009 році підприємство орендувало у Чернігівської міської ради земельну ділянку площею 0,6095 га, що розташована за адресою м. Чернігів, вул. Ціолковського, 39 згідно договору оренди земельної ділянки від 26.03.2008 року на строк 5 років (дата державної реєстрації договору 26.03.2008 року, номер державної реєстрації 2419). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 912 787,20 грн. на рік (149,76 грн. за 1 кв.м.), орендна плата орендарем вноситься у грошовій формі в розмірі 2% нормативної грошової оцінки землі, що становить 18255,75 грн. на рік (2,9952 грн. за 1 кв.м.), крім цього нараховується коефіцієнт індексації.

Згідно п. 10 договору оренди від 26.03.2008 року розмір орендної плати переглядається не більше одного разу за рік у разі: змін умов господарювання, передбачених договором, підвищення цін, тарифів, тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів, збільшення розмірів ставки земельного податку, в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

ПП «Мір»у 2009-2011 роках здійснювало нарахування орендної плати за земельну ділянку по вул. Ціолковського, 39, виходячи з грошової оцінки зазначеної у договорі оренди від 26.03.2008 року.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про плату за землю», чинного до 01.01.2011, плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

В силу приписів ст. 13 зазначеного Закону підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Стаття 19 Закону України «Про плату за землю»передбачає, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

За змістом частини 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі»орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату належать до істотних умов договору оренди землі. Відповідно до ст. 30 Закону України «Про оренду землі»зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Згідно зі статтею 654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Стаття 274 Податкового кодексу України передбачає, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Так, відповідач не заперечує факту продовження строку договору оренди земельної ділянки по вулиці Щорса, 59 від 29.12.2004 року з підстав та у порядку, передбачених ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

В свою чергу, згідно ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Внесення змін до вищезазначених договорів оренди землі не відбувалось, у встановленому законом порядку договори недійсними не визнавались, а тому з висновком суду першої інстанції, що твердження відповідача про заниження позивачем розміру орендної плати за землю є безпідставним, колегія суддів погоджується.

Крім того, перевіркою встановлено, що позивачем не утримано податок на доходи фізичних осіб з суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням. Так, в акті перевірки зазначено, що у перевіреному періоді в дебет рахунку № 944 «Сумнівні і безнадійні борги»з кредиту рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»були віднесені суми, які є дебіторською заборгованістю перед підприємством фізичних осіб - підприємців: ОСОБА_2 - в сумі 10 000,00 грн., ОСОБА_3 - в сумі 6 134,00 грн. та ОСОБА_4 - в сумі 9 500,00 грн.

Згідно пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Слід зазначити, що згідно пояснень позивача ПП «Мір»оплатило вищезазначеним фізичним особам-підприємцям отримані від останніх послуги, що відображено у відповідних розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою № 1 ДФ (а.с. 220-229). Послуги, як зазначає позивач, ПП «Мір»від вказаних підприємців отримані в повному обсязі.

Таким чином, фізичні особи - підприємці за роботи у межах своєї діяльності отримали оплату і по факту отримання оплати повинні відображати свій дохід в звітності та сплачувати податок з доходів та єдиний податок, оскільки ПП «Мір»не являється для них податковим агентом в розумінні пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, як помилково вважає відповідач. А тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем було неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення, яким було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем -податок на доходи фізичних осіб.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій та рішень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова скасуванню.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Мір»до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень -залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Парінов А.Б.