Ухвала суду № 27997564, 13.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4937/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Беспалова О.О.,

суддів Парінова А.Б., Грибан І.О.,

при секретарі Арсенійчук М.В.

за участю представника позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЕлоЛед»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕлоЛед»до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "ЕлоЛед" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської ОДПІ Київської області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення вид 20 вересня 2012 року № 0000212201 та від 20 вересня 2012 року № 0000202201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2012 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду -скасуванню.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з 16.08.2012 року по 22.08.2012 року співробітниками Броварської ОДПІ було проведено перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "ЕлоЛед" з питань достовірності нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість в частині взаємовідносин з ТОВ "ТВК "Град" за період з 01.01.2011 року по 01.08.2012 року.

За результатами перевірки було складено Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ЕлоЛед" від 20.08.2012 року № 547/22-2/34837698 (т. 1 а.с. 17-28).

Під час проведення перевірки відповідачем було встановлено та викладено у висновку акта такі порушення: згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України, має ознаки нікчемності та є нікчемним в силу припису закону правочин укладений між ТОВ "ЕлоЛед" та ТОВ ТВК "Град" на загальну суму -395 882, 50 грн., у т.ч. ПДВ -65 980, 42 грн. Вказані правочини, порушуючи публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинений удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб; порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України від 02.12.2010 року ТОВ "ЕлоЛед", в результаті чого занижено ПДВ за розмірі 65 980 грн.; порушення пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України від 02.12.2010 року ТОВ "ЕлоЛед", в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 75 877, 48 грн.

На підставі Акта від 20.08.2012 року було винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 20 вересня 2012 року № 0000212201, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ по вітчизняних товарах на суму 70 785,00 грн., в т.ч. за основним платежем -на суму 65 980,00 грн., за штрафними санкціями на суму 4 805,00 грн. (т. 1 а.с. 29).

На підставі Акта від 20.08.2012 року було винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 20 вересня 2012 року № 0000202201, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 75 878,00 грн. (т. 1 а.с. 30).

Так, між позивачем та ТОВ "ТВК "Град" було укладено Договір поставки від 24 лютого 2011 року № 44 (т. 1 а.с. 31-33).

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що Продавець зобов'язується поставити Покупцеві продукцію (далі -Товар), а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити Товар на умовах, визначених цим Договором. Пунктом 1.2. передбачено, що найменування, асортимент, кількість, ціна, строк, загальна сума, інші особливі умови поставок окремих партій Товару зазначаються Сторонами в специфікації і/або рахунку-фактурі, видаткових накладних які є невід'ємною частиною цього Договору.

Позивачем були надані копії рахунків-фактур у відповідності до яких позивачу було поставлено Товар (т. 1 а.с. 120-131), також позивачем були надані копії видаткових накладних на вказаний Товар (т. 1 а.с. 46-57), копії податкових накладних (т. 1 а.с. 34-45), копії прибуткових накладних (т. 1 а.с. 143-132), копії довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (т. 1 а.с. 116-119), довідки «Нормативний склад продукції»(т. 1 а.с. 144-155), картки номенклатури (т. 1 а.с. 176-237), копії товарно-транспортних накладних (т. 1 а.с. 93-104).

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У силу вимог пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Дослідивши додані до позовної заяви документи, суд першої інстанції вірно встановив, що директором ТОВ «ТВК «Град»(контрагента ТОВ «ЕлоЛед») є ОСОБА_2

Саме від імені ОСОБА_2 підписано додані до позовної заяви видаткові та податкові накладні за господарськими операціями між ТОВ «ТВК «Град»та ТОВ «ЕлоЛед».

Разом з тим, згідно наявних в матеріалах справи письмових пояснень від 14 вересня 2011 року, ОСОБА_2 не брав участі у фінансово-господарській діяльності ТОВ «ТВК «Град», договорів, видаткових, прибуткових, податкових накладних чи інших фінансово-господарських документів ТОВ «ТВК «Град»не підписував, доручень на підписання документів від свого імені не давав. Печатку ТОВ «ТВК «Град»не отримував, де знаходиться підприємство не знає, наміру здійснювати господарську діяльність не мав (т. 2 а.с. 30-31).

Зазначені обставини вказують на те, що податкові накладні та інші документи первинної бухгалтерської звітності підписані не директором ТОВ «ТВК «Град», а невідомими особами, а, отже, оформлені з порушенням вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому не можуть доводити реальність виконання господарських операцій та використовуватись для формування податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року № 21-421а11.

Також, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності.

Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про безтоварність господарської операції підлягає перевірці факт здійснення господарської операції.

В такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання, використання у господарській діяльності товарів тощо.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2012 року було витребувано у позивача документи, що підтверджують факт виконання господарських зобов'язань за договором поставки, укладеним з ТОВ «ТВК «Град», зокрема, складські документи, технічну документацію на товар, виробничі документи, документи, що підтверджують факт використання у господарській діяльності товарів.

Позивачем вказаних вище вимог ухвали не виконано та не повідомлено суд першої інстанції про обставини, що унеможливлюють надання відповідних доказів.

Необхідно зазначити, що продаж товарів за договором поставки на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від обов'язку щодо складання первинних документів, якими супроводжується виконання відповідного договору.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розвантаження та прийняття товару на склад ТОВ «ЕлоЛед», зберігання товару на складі та видачі товару із складу для використання у господарській діяльності.

У наданих позивачем копіях видаткових накладних не зазначено місце отримання товару, тому факт прийняття товару на склад ТОВ «ЕлоЛед»на підставі видаткових накладних встановити неможливо.

Надані позивачем копії довідок «Нормативний склад продукції»та карток номенклатури не є належними доказами оприбуткування і зберігання товару на складі ТОВ «ЕлоЛед»за адресою: Київська область, місто Бровари, вулиця Чкалова, 5, оскільки вказані документи не місять інформації щодо походження продукції та місця її зберігання.

Крім того, позивачем на вимогу суду першої інстанції не надано жодних доказів використання у господарській діяльності ТОВ «ЕлоЛед»придбаних у ТОВ «ТВК «Град»товарів. Зокрема, відсутні документи на підтвердження факту наявності у ТОВ «ЕлоЛед»виробничих потужностей, кваліфікованого персоналу для проведення робіт з електротоварами, подальшої реалізації таких товарів.

Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, визначено перелік товарно-транспортних документів, складання яких є обов'язковим при перевезенні вантажів.

Згідно із Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, до товарно-транспортних документів належать, зокрема: дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу, без якого перевезення вантажів не допускається; подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Саме товарно-транспортні документи є належним доказом факту відвантаження, перевезення, прийняття, обліку товарно-матеріальних цінностей.

У силу вимог підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Як встановлено судом, листом від 28 травня 2012 року № 3409/10/22-5 Броварською об'єднаною державною податковою Інспекцією Київської області було витребувано у позивача пояснення та належним чином завірені копії документів з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «ТВК «Град»за весь період взаємовідносин, включаючи: товарно-транспортні накладні; платіжні доручення, що підтверджують оплату транспортних послуг; документи, що підтверджують подальшу реалізацію придбаного товару; накази на призначення матеріально-відповідальних осіб підприємства за відповідний період (т. 1 а.с. 247-249).

У відповідь на запит податкового органу ТОВ «ЕлоЛед»надіслало на адресу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області лист від 19 червня 2012 року № 42, у якому повідомило, що у 2011 році ТОВ «ЕлоЛед»здійснювало фінансово-господарську діяльность із ТОВ «ТВК «Град»на підставі договору поставки від 24 лютого 2011 року № 44. Товар за вказаним договором було доставлено Постачальником (ТОВ «ТВК «Град») на склад ТОВ «ЕлоЛед». При цьому, товарно-транспортні накладні не виписувалися. Позивачем копій товарно-транспортних накладних до листа від 19 червня 2012 року № 42 додано не було (т. 2 а.с. 4-5).

Ураховуючи, що на запит від 28 травня 2012 року № 3409/10/22-5 позивачем не було надано товарно-транспортних накладних та інших документів на підтвердження факту перевезення товару від ТОВ «ТВК «Град»до ТОВ «ЕлоЛед», посадовими особами Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області у акті перевірки від 30 серпня 2012 року № 547/22-2/34837698 зазначено про ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних та інших доказів перевезення товару.

11 вересня 2012 року до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від ТОВ «ЕлоЛед»надійшло заперечення на акт позапланової документальної невиїзної перевірки від 30 серпня 2012 року № 547/22-2/34837698 (т. 2 а.с. 17-19). У запереченні проти акту перевірки позивач стверджував, що доставка товару здійснювалась силами постачальника (ТОВ «ТВК «Град») на склад ТОВ «ЕлоЛед»в місті Бровари, про що також зазначено в договорі поставки від 24 лютого 2011 року № 44. Копій товарно-транспортних накладних при поданні заперечень на акт перевірки позивачем також не було надано.

Відповідно до абзацу 2 пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

При цьому, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці 2 пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України).

У судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача надав пояснення, протилежні тим, що викладені у листі ТОВ «ЕлоЛед»від 19 червня 2012 року № 42 і запереченні на акт перевірки, та стверджував, що товари було перевезено ТОВ «ЕлоЛед»на власному вантажному автомобілі. В підтвердження вказаної обставини представник позивача надав копії товарно-транспортних накладних.

Разом з тим, суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що предметом спору є законність дій Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області щодо прийняття 20 вересня 2012 року податкових повідомлень-рішень № 0000212201 та № 0000202201. Тому, перевіряючи законність таких дій суд враховує докази та обставини які були або мали були взяті до уваги відповідачем у день прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень, з урахуванням покладених на податковий орган обов'язків.

Отже, враховуючи що ТОВ «ЕлоЛед»при проведенні перевірки та оскарженні акту перевірки не було надано товарно-транспортних накладних та не повідомлено про їх наявність, висновок відповідача про відсутність доказів перевезення товару на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень є законним.

Надання позивачем документів щодо перевезення товару вже після проведення перевірки та розгляду заперечень на акт перевірки (у судовому засіданні) не має правових наслідків для цілей підтвердження правомірності формування податкового кредиту у відповідний податковий період, тому суд першої інстанції правильно не брав до уваги надані представником позивача копії товарно-транспортних накладних.

Слід також зауважити, що операції з продажу товарів ТОВ «ТВК «Град»не підтверджуються стосовно місцезнаходження майна, наявності ресурсів, які економічно необхідні для виконання постачання про що свідчить відсутність підтвердження наявності технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Так, у зв'язку з відсутністю розшифровок до декларацій з податку на прибуток та іншої податкової звітності неможливо зробити висновок про наявність у ТОВ «ТВК «Град»основних засобів, виробничого обладнання, товарних запасів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції щодо відсутності документального підтвердження виконання господарських зобов'язань за договором поставки № 44, а також доказів використання придбаного товару в господарській діяльності позивача.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів або в разі якщо придбані товари не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до валових витрат, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Ураховуючи вищезазначене суд першої інстанції вірно вважав висновок відповідача про порушення ТОВ «ЕлоЛед»вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «ТВК «Град»законним та обґрунтованим. Тому, податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 20 вересня 2012 року № 0000212201 та № 0000202201 є правомірними і скасуванню не підлягають.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивачем надано не було.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що органом державної податкової служби доведено законність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень від 20 вересня 2012 року № 0000212201 та № 0000202201, колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що адміністративний позов ТОВ «ЕлоЛед»задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова скасуванню.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЕлоЛед»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕлоЛед»до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Парінов А.Б.