Ухвала суду № 27997563, 13.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3306/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Беспалова О.О.,

суддів Парінова А.Б., Грибан І.О.,

при секретарі Арсенійчук М.В.

за участю представника позивача, представника відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «Будтранспідйом»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 серпя 2012 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Будтранспідйом»до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Будтранспідйом»звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ в Обухівському районі Київської області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Обухівському районі Київської області від 31.1.2012 року № 0000172301/131 та податкове повідомлення-рішення від 31.01.2012 року № 0000182301/132.

Постановою Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2012 року було відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, посадовими особами відповідача на виконання наказу від 29 грудня 2011 року № 936, постанови слідчого ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області від 23 червня 2011 року проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Будтранспідйом»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року. Результати перевірки оформлено актом від 16 січня 2012 року № 56/231/34161801 (т. 1 а.с. 29-105).

У ході перевірки встановлено факт порушення ПП «Будтранспідйом» вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у результаті заниження грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 59 830,00 грн., та вимог пункту 5.1, підпунктів 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у результаті заниження грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 74 788,00 грн. Виявлені порушення пов'язані з безпідставним, на думку перевіряючих, формуванням ПП «Будтранспідйом»показників податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Вільна комерція», ТОВ «Віктрейд ЛТД», ПП «Вояж-Восток-08».

На підставі висновків акту перевірки державною податковою інспекцією в Обухівському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 31 січня 2012 року № 0000172301/132, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 59 830,00 грн. та застосовано фінансову санкцію у розмірі 14 957,50 грн. (т. 1 а.с. 107), і податкове повідомлення-рішення від 31 січня 2012 року № 0000172301/131, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПП «Будтранспідйом»з податку на прибуток приватних підприємств на 74 788,00 грн. та застосовано фінансову санкцію у розмірі 18 697,00 грн. (т 1 а.с. 106).

Законодавчим актом, яким регулювались правовідносини з приводу справляння податку на додану вартість на момент формування позивачем показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Вільна комерція», ТОВ «Віктрейд ЛТД», ПП «Вояж-Восток-08»був Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

За визначенням, наведеним у пункті 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; - або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відносини, що виникали у сфері справляння податку на прибуток на час періоду, що перевірявся, регулював Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (в редакції Закону України від 22.05.97 року № 283/97-ВР).

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Зі змісту зазначених положень слідує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування показників валових витрат є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності.

Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про безтоварність господарської операції підлягає перевірці факт здійснення господарської операції.

В такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання, використання у господарській діяльності товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, 4 січня 2010 року між ПП «Будтранспідйом»та ТОВ «Вільна комерція»укладено договір поставки № 01/10 (т. 1 а.с. 209-212). Згідно умов вказаного договору, Постачальник (ТОВ «Вільна комерція») зобов'язується поставити і передати у власність Покупця (ПП «Будтранспідйом») товар, а саме: електротельфер в/п 1,0тн Н-12,0м -1 шт., муфту -1 шт., вибухозахищену таль в комплекті для крану мостового в/п 16,0тн -1 к-т., а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (т. 1 а.с. 209-212). Загальна сума договору складає 237 000,00 грн., в т.ч. ПДВ -39 500,00 грн. (підпункт 6.2 пункту 6 договору поставки № 01/10).

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором поставки № 01/10 виписано: рахунок-фактуру від 4 січня 2010 року № 0401-01 (т. 1 а.с. 227), рахунок-фактуру від 18 лютого 2010 року № 1802-01 (т. 1 а.с. 217), видаткову накладну від 4 січня 2010 року № РН-0401-01 (т. 1 а.с. 226), видаткову накладну від 18 лютого 2010 року № РН-1802-01 (т. 1 а.с. 216), податкову накладну від 4 січня 2010 року № 28 на загальну суму 7000,00 грн., у т.ч. ПДВ -1166,67 грн., податкову накладну від 18 лютого 2010 року № 108 на загальну суму 230 000,00 грн., у т.ч. ПДВ -38 333,33 грн. (т. 1 а.с. 215).

З метою підтвердження реальності господарських операцій, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2012 року було витребувано у позивача документи, що підтверджують факт виконання господарських зобов'язань за договором поставки, укладеним з ТОВ «Вільна комерція», у тому числі: товарно-транспортні накладні, договори оренди транспортних засобів, складські документи, виробничі документи. Позивачем вимог ухвали не виконано. При цьому, на запитання суду, представники позивача відповіли, що надали усі докази на підтвердження позовних вимог.

Суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що продаж товарів за договором поставки на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від обов'язку щодо складання первинних документів, якими супроводжується виконання відповідного договору.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази виконання господарських зобов'язань, що були визначені умовами договору поставки № 01/10.

Так, пунктом 5.2 договору поставки № 01/10 передбачено, що товар постачається на умовах FCA-склад Постачальника (ТОВ «Вільна комерція»), транспортом ПП «Будтранспідйом», на умовах міжнародних Правил тлумачення «Інкотермс»в редакції 2000 року. Тобто, обов'язок з транспортування товару покладено на ПП «Будтранспідйом».

У ході судового розгляду справи позивачем не надано суду доказів перевезення товарів від ТОВ «Вільна комерція»до ПП «Будтранспідйом», якими можуть бути товарно-транспортні накладні з відмітками про завантаження та отримання товару, договори транспортних засобів тощо.

В порушення вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за N 293/1318, ПП «Будтранспідйом»не виписувало довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Вільна комерція», що вказує на неможливість отримання позивачем товарів.

Отже, з урахуванням матеріалів справи, факт перевезення проданого ТОВ «Вільна комерція»товару не підтверджується.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до підпункту 3.2 пункту 3 договору поставки № 01/10, проданий ТОВ «Вільна комерція»товар повинен супроводжуватись технічною документацією: паспорт, інструкція по експлуатації. Прийом товару здійснюєтьсь при наявності товаросупроводжувальних документів: видаткової накладної, податкової накладної, рахунку-фактури та технічної документації (пункт 8.1 договору поставки № 01/10).

Копій матеріалів технічної документації на придбаний товар (паспорт, інструкція по експлуатації), які ПП «Будтранспідйом»повинно було отримати разом з товаром, позивачем не надано. Відсутні також і належні докази оприбуткування, складського зберігання та використання у господарські діяльності ПП «Будтранспідйом»електротельфера в/п 1,0тн Н-12,0м, Муфти, Вибухозахищеної талі для крану мостового в/п 16,0тн.

Суд першої інстанції вірно не взяв до уваги твердження представника позивача про те, що придбана Вибухонебезпечна таль для крану мостового в/п 16,0тн була встановлена ПП «Будтранспідйом»на кран в/п 16,0тн, що в подальшому був проданий ТОВ «Укрспецреммонтаж», оскільки відсутні докази встановлення придбаної у ТОВ «Вільна комерція»вибухозахищеної талі на кран.

Надані позивачем копії податкових накладних, видаткових накладних, рахунків-фактур на електротельфер в/п 1,0тн Н-12,0м та муфту не можуть бути використані у якості підтвердження перепродажу придбаних у ТОВ «Вільна комерція»товарів, з підстав відсутності доказів їх транспортування до ТОВ «Єврохімсервіс»та ПП «Малинська меблева фабрика».

Таким чином, в матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження виконання господарських зобов'язань за договором поставки № 01/10, а також докази використання придбаного товару в господарській діяльності позивача.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (підпункт 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку -продавця.

Дослідивши додані до позовної заяви документи, суд звертає увагу на те, що директором ТОВ «Вільна комерція»(контрагента ПП «Будтранспідйом») зазначено ОСОБА_2

При цьому, згідно матеріалів кримінальної справи № 089003/11, досудовим слідством встановлено, що ОСОБА_3, з метою прикриття незаконної діяльності, без наміру здійснювати діяльність підприємства пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, придбав ТОВ «Вільна комерція», яку в подальшому використовував для сприяння підприємствам в ухиленні від сплати податку на додану вартість.

Відповідно до протоколу допиту від 21 липня 2011 року, ОСОБА_3 пояснив, що приблизно влітку 2009 року знайшов в мережі інтернет об'яву щодо продажу ТОВ «Вільна комерція». Він запропонував своєму знайомому ОСОБА_2 придбати дане підприємство та передати усі установчі та реєстраційні документи. Отримавши установчі та реєстраційні документи ТОВ «Вільна комерція»ОСОБА_3 виготовляв податкові та видаткові накладні щодо «нібито»реалізації товарно-матеріальних цінностей, які завірялися печаткою товариства. Бухгалтерські документи в графі «директор ОСОБА_2»він просив підписувати чужих людей, йому не відомих.

Зазначені обставини вказують на те, що податкові накладні та інші документи первинної бухгалтерської звітності підписані не керівником ТОВ «Вільна комерція», а невідомими особами, а, отже, оформлені з порушенням вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому не можуть доводити реальність виконання господарських операцій.

Також 31 березня 2009 року між ПП «Будтранспідйом»та ПП «Вояж-Восток-08»укладено договір купівлі-продажу № 01/02/09 , відповідно до умов якого Покупець (ПП «Будтранспідйом») купив товар згідно додатку (т. 1 а.с. 165-167).

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором купівлі-продажу № 01/02/09 виписано: податкову накладну від 31 березня 2009 року № 310316 на загальну суму 54 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9 000,00 грн. (т 1 а.с. 207), видаткову накладну від 31 березня 2009 року № РН-310316 (т.1 а.с. 208).

7 квітня 2009 року між ПП «Будтранспідйом» та ПП «Вояж-Восток-08»укладено договір купівлі-продажу № 02/02/9, згідно умов якого Покупець (ПП «Будтранспідйом») купив товар згідно додатку (т. 1 а.с. 186-189).

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором купівлі-продажу № 02/02/9 виписано: податкову накладну від 8 квітня 2009 року № 80402 на загальну суму 20 000,02 грн., в т.ч. ПДВ -3 333,34 грн. (т.1 а.с. 184), видаткову накладну від 8 квітня 2009 року № РН-080402 (т.1 а.с. 185).

При дослідженні факту виконання господарських зобов'язань за договорами купівлі продажу № 01/02/09 та № 02/02/9 судом першої інстанції було вірно встановлено, що позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження факту транспортування, отримання, оприбуткування, зберігання, використання у господарській діяльності, перевезення контрагентам придбаного товару.

Так суд першої інстанції вірно зазначив, що пунктом 3 договорів купівлі-продажу № 01/02/09 та № 02/02/9 передбачено, що датою відвантаження вважається дата проставлення печатки на транспортній накладній про передачу товару Продавцем Перевізнику. Оскільки в матеріалах справи відсутні товарно-транспортні накладні із печаткою про відвантаження та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, висновок про відвантаження (передачу) товару ПП «Будтранспідйом»зробити неможливо.

Крім того, згідно пункту 7 договорів купівлі-продажу № 01/02/09 та № 02/02/9, кожна одиниця обладнання відвантажується разом із технічним паспортом, інструкцією на монтаж та експлуатацію, каталогом запчастин. Копій відповідних технічних документів позивачем суду не надано.

Суд першої інстанції також правильно звернув увагу на те, що договори купівлі-продажу № 01/02/09 та № 02/02/9 та складені на їх підставі первинні документи підписані від імені директора ПП «Вояж-Восток-08»ОСОБА_4

Разом з тим, в поясненнях від 16 березня 2010 року, наданих працівникам податкової міліції, директор ПП «Вояж-Восток-08»ОСОБА_4 засвідчив, що зареєстрував ПП «Вояж-Восток-08»на прохання малознайомої людини на ім'я ОСОБА_5, без мети зайняття підприємницькою діяльністю, за грошову винагороду. За попередньою змовою з ОСОБА_5 він здійснив усі необхідні дії щодо реєстрації ПП «Вояж-Восток-08»у приватного нотаріуса, в органах державної влади, банківських установах. Після підписання документів ОСОБА_4 передав печатку, штампи, документи ОСОБА_5.

Після реєстрації ПП «Вояж-Восток-08»ОСОБА_4 ніякої господарської діяльності не здійснював, за юридичною адресою підприємство ніколи не знаходилось.

Вищезазначене свідчить про те, що податкові накладні та інші документи первинної бухгалтерської звітності підписані не керівником ПП «Вояж-Восток-08», а невідомими особами, отже, оформлені з порушенням вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та не можуть доводити реальність виконання господарських операцій.

В акті перевірки також встановлено, що свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Вояж-Восток-08»анульовано 4 серпня 2009 року. ПП «Вояж-Восток-08»за юридичною адресою: м. Луганськ, вул. Братів Махових, буд. 2-У не знаходиться, за вказаною адресою відсутні документи, які свідчать про фінансово-господарську діяльність, техніка, виробничі активи, складські приміщення, транспорт та інші засоби необхідні для здійснення господарської діяльності підприємства.

Таким чином, факт виконання господарських зобов'язань за договорами купівлі-продажу № 01/02/09 та № 02/02/9, укладеними між ПП «Вояж-Восток-08»та позивачем не підтверджується.

Також відповідно до матеріалів справи, 2 вересня 2010 року між ПП «Будтранспідйом»та ТОВ «Віктрейд ЛТД»укладено договір поставки № 01/09/10 (т. 1 а.с. 133-136). Згідно умов зазначеного договору, Постачальник (ТОВ «Віктрейд ЛТД») зобов'язується поставити і передати у власність Покупця (ПП «Будтранспідйом») товар (електротельфер в/п 5,0тн Н-12,0м -1 шт., мотор-редуктор РВЦ-200 - 2 шт., електродвигун 0,25кВт -1 шт., таль ручну ТРШ в/п 2,0тн Н-12,0м - 1 шт., редуктор приводу в зборі ходу моста кранбалки в/п2,0 тн. 1 шт.), а Покупець (ПП «Будтранспідйом») зобов'язується прийняти та оплатити товар.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором поставки № 01/09/10 виписано: видаткові накладні (т. 1 а.с. 151-154, 161-164).

Пунктом 5.2 договору поставки № 01/09/10 встановлено, що товар постачається на умовах FCA-склад Постачальника (ТОВ «Віктрейд ЛТД»), транспортом ПП «Будтранспідйом», на умовах міжнародних Правил тлумачення «Інкотермс»в редакції 2000 року. Товар повинен бути готовий до вивозу Покупцем (ПП «Будтранспідйом») не пізніше 15 банківських днів від дня зарахування 50% відсотків загальної суми договору на розрахунковий рахунок ТОВ «Віктрейд ЛТД»(пункт 5.1 договору поставки № 01/09/10).

Відповідно до пункту 3.2 вказаного договору, проданий ТОВ «Віктрейд ЛТД»товар повинен супроводжуватись технічною документацією: паспорт, інструкція по експлуатації. Прийом товару здійснюєтьсь при наявності товаросупроводжувальних документів: видаткової накладної, податкової накладної, рахунку-фактури та технічної документації (пункт 8.1 договору поставки № 01/09/10).

З наведеного слідує, що обов'язок з транспортування товару за договором поставки № 01/09/10 покладено на ПП «Будтранспідйом». Крім того, при отриманні товару ПП «Будтранспідйом»повинно отримати технічну документацію на товар, а саме паспорт та інструкцію по експлуатації.

Разом з тим, позивач не надав доказів перевезення проданих ТОВ «Віктрейд ЛТД»товарів та копій технічної документації на товар. Не надано позивачем також належних доказів отримання, оприбуткування, зберігання, використання у господарській діяльності, перевезення контрагентам придбаного товару.

Суд також враховує, що виконання господарських зобов'язань між ТОВ «Віктрейд ЛТД»та позивачем не підтверджуються стосовно наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання постачання. Зазначене свідчить про відсутність необхідних умов для досягнення результатів господарської діяльності: технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Так, працівниками головного відділу податкової міліції ДПІ у Печерському районі м. Києва здійснено вихід за юридичною адресою ТОВ «Віктрейд ЛТД», за результатами якого встановлено, що підприємство та його посадові особи за юридичною адресою не знаходяться.

Згідно податкової звітності, у ТОВ «Віктрейд ЛТД»відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Загальна чисельність працюючих на ТОВ «Віктрейд ЛТД»згідно баз ДПІ у Печерському районі м. Києва - 1 особа.

За таких обставин, факт реального здійснення господарської операції за договором поставки 01/09/10 не підтверджується.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин 1 та 4 статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Ураховуючи вищезазначене суд першої інстанції правильно зазначив, що позивачем не надано належних документів та не доведено факту виконання господарських зобов'язань за договорами із ТОВ «Вільна комерція», ТОВ «Віктрейд ЛТД», ПП «Вояж-Восток-08», отже відсутні належні докази здійснення господарської операції.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів (послуг) або в разі якщо придбані товари (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до валових витрат, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, висновок відповідача про порушення ПП «Будтранспідйом»вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 5.1, підпунктів 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»при формуванні показників податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Вільна комерція», ТОВ «Віктрейд ЛТД», ПП «Вояж-Восток-08»є законним та обґрунтованим. Тому, податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області від 31 січня 2012 року № 0000172301/131 та № 0000182301/132 є правомірними і скасуванню не підлягають.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що органом державної податкової служби доведено законність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень від 31 січня 2012 року № 0000172301/131 та № 0000182301/132, колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що адміністративний позов ПП «Будтранспідйом»задоволенню не підлягає.

У відповідності до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Будтранспідйом»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 серпя 2012 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Будтранспідйом»до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Парінов А.Б.