Ухвала суду № 27997554, 13.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2853/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Колеснікова І.С.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" грудня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області Державної податкової служби, Державної податкової служби Київської області, Державної податкової служби України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МАГ БУД» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області Державної податкової служби, Державної податкової служби Київської області, Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення -рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «МАГ БУД» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області Державної податкової служби, Державної податкової служби Київської області, Державної податкової служби України, в якому з урахуванням уточнень просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області Державної податкової служби № 0000012340 від 17 січня 2012 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2012 року вимоги адміністративного позову задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідачі звернулися до суду з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати вказану постанову суду з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та постановити нову, якою відмовити в задоволені вимог адміністративного позову.

В апеляційних скаргах, в обґрунтування своїх вимог та на спростування доводів позивача про неправомірність податкового повідомлення - рішення, відповідачі посилаються на те, що контрагент позивача відсутній за юридичною та фактичною адресами, що згідно пояснень контрагентів контрагента ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Арни-Буд»вони не мають. А також, на той факт, що правочини ТОВ «Арни-Буд»з його контрагентами здійсненні без мети настання реальних наслідків, а відтак і договір, укладений з позивачем не носить реальний характер.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією у Київській області Державної податкової служби було проведено документальну невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «МАГ БУД»щодо з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 травня 2011 року по 31 травня 2011 року, про що складено Акт № 5015/23-216/37340510 від 27 грудня 2011 року.

Вказаним актом встановлено порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.5 ст. 201 Податкового кодексу України, а також ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України, з урахуванням того, що укладання правочину не спрямовано на реальне настання правових наслідків, в результаті чого було завищено податковий кредит на загальну суму 83 300, 95 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем були прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000012340 від 17 січня 2012 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 87 301, 95 грн., з яких за основним платежем -87 300, 95 грн. та штрафні санкції у сумі 1 (одна) грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач, на підставі ст. 56 Податкового кодексу України, звернувся до Державної податкової служби Київської області та до Державної податкової служби України із відповідними скаргами.

За наслідками адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області Державної податкової служби № 0000012340 від 17 січня 2012 року залишено без змін, про що Державною податковою службою Київської області та Державною податковою службою України прийнято відповідні рішення про результати розгляду скарг.

Вважаючи податкове повідомлення - рішення прийняте Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією у Київській області Державної податкової служби протиправним, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було доведено суду допустимими доказами товарність (фактичність здійснення) операцій із контрагентом, зокрема фактичне виконання робіт за договором та сплата їх вартості, на виконання чого були оформлені відповідні податкові накладні. А відтак оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято відповідачем протиправно, без достатніх для того підстав.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком з огляду на наступне.

З матеріалів справи видно, що 01 квітня 2011 року між позивачем та ТОВ «Арни-Буд»було укладено договір підряду № 2/03, згідно якого позивач (підрядник) доручає, а ТОВ «Арни-Буд»(субпідрядник) зобов'язується виконати будівельно-монтажні роботи, а саме: улаштування монолітного залізобетонного каркасу на об'єкті: житловий будинок № 2 (секція 3) з підземними гаражами та об'єктами соціально-побутової сфери, в кварталі, обмеженому вулицями Чорновола, Дмитрівською та Полтавською Шевченківського району м. Києва, вартість якого визначається по факту виконання робіт, що підтверджується актами за формою КБ-2в та довідками КБ-3 (п. 3.1 договору від 01 квітня 2011 року № 2/03).

Загальна вартість виконаних будівельних робіт ТОВ «Арни-Буд»у травні 2011 року становить 523 805, 72 грн., оплата яких підтверджується копіями виписок по рахунку ТОВ «МАГ БУД», відповідно до яких позивачем сплачено кошти за виконані контрагентом будівельно-монтажні роботи.

Суми ПДВ за вказаними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 податкової декларації з ПДВ та даним декларації з ПДВ за травень 2011 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість та порядок формування податкового кредиту в спірних правовідносинах, які виникли у травні 2011 року, регулюють норми Податкового кодексу України, який набув чинності з 01 січня 2011 року.

Згідно з підпунктом 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями п. 3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та матеріалів справи колегія суддів приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для визначення податкового кредиту позивачем є податкові накладні, видані йому виконавцем замовлених послуг (платником ПДВ), що оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства. Крім цього, здійснення та оплата наданих послуг підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що містяться в матеріалах справи.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Оскільки податкові накладні на користь позивача були виписані у травні 2011 року, виконання послуг відбулося у тому ж податковому періоді, то в силу приписів п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України право ТОВ «МАГ БУД»на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту виникло у травні 2011 року.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Отже, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагентів платника податку на додану вартість в стані, власне, платників податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Згідно ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Арни-Буд», останній не був визнаний банкрутом, знаходився в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що на момент укладення договору, установчі документи ТОВ «Арни-Буд»були визнані недійсними, чи було анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість. Крім того, не було порушено кримінальної справи, не було вироку суду щодо посадових осіб ТОВ «Арни-Буд».

Відтак, вказане підприємство не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Посилання відповідача на відсутність ТОВ «Арни-Буд»за його місцезнаходженням не приймається колегією суддів до уваги з огляду на таке.

На переконання судової колегії суду апеляційної інстанції, дана обставина може мати значення для вирішення питання про анулювання реєстрації суб'єкта господарювання платником ПДВ чи для припинення юридичної особи, однак вона не стосується належного виконання господарських зобов'язань постачальником товарів (виконавцем робіт) за укладеними договорами.

Крім того, суду не надано доказів того, що даний факт встановлено саме на час здійснення господарських операцій, і при цьому апелянтом також не надано доказів припинення юридичної особи - ТОВ «Арни-Буд»(скасування державної реєстрації), виключення її з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, внесення недостовірної інформації до Єдиного державного реєстру під час взаємовідносин із позивачем.

В обґрунтування правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення апелянт також посилається на ту обставину, що договір з придбання товарів не мав реального характеру, оскільки укладений без мети настання реальних наслідків.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36. ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, до основних видів діяльності позивача належать: діяльність у сфері інжинірингу (КВЕД 74.20.1), розбирання та знесення будівель; земляні роботи (КВЕД 45.11.0), будівництво будівель (КВЕД 45.21.0), монтаж металевих конструкцій (КВЕД 45.25.4), виготовлення каркасних конструкцій і покрівель (КВЕД 45.22.0), електромонтажні роботи (КВЕД 45.31.0), будівництво інших споруд (КВЕД 45.21.0).

Крім того, послуги, які придбалися позивачем у ТОВ «Арни-Буд»(будівельно-монтажні роботи), замовлялись для належного виконання зобов'язань перед іншим суб'єктом господарювання, зокрема, ТОВ «БМК Тріада», з яким позивач мав договірні відносини відповідно до укладеного договору будівельного субпідряду від 03 березня 2011 № 9.

Виконання вказаних послуг підтверджується актами КБ-2в приймання виконаних підрядних робіт за травень 2011 року, довідкою КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт, наявними у матеріалах справи (а.с.21-23 том І).

Крім того, контрагентом на виконання умов вказаного договору були виписані податкові накладні № 7 від 09 травня 2011 року, № 20 від 13 травня 2011 року, № 38 від 19 травня 2011 року, № 41 від 19 травня 2011 року, № 48 від 20 травня 2011 року, № 55 від 25 травня 2011 року та № 98 від 31 травня 2011 року.

Вказане, на думку колегії суддів, спростовує твердження апелянта про фіктивність спірних операцій позивача.

Як вказано у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 «відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом».

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року, у справі «Інтерсплав проти України»).

Апелянтом не надано будь-яких доказів та не зазначено будь-яких обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій.

Що стосується посилання апелянта на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Арни-Буд», колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що зміст зазначеного правочину не суперечить актам цивільного законодавства; апелянт не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними, в установленому порядку, вищевказаного договору та порушення законодавства України в момент складення податкових накладних.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку про те, що податкове повідомлення-рішення № 0000012340 від 17 січня 2012 року прийнято без достатніх підстав та з порушенням норм чинного законодавства, а тому скасоване обґрунтовано.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області Державної податкової служби, Державної податкової служби Київської області, Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (ст. 254 КАС України) та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Беспалов О.О.

Грибан І.О.