Ухвала суду № 27995483, 04.12.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2012 р.Справа № 2а-5610/11/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Коваль М.П.при секретаріКапустинській А. М.

за участю сторін: КП "Житловик Свєтлово"Івлева Л.М. (довіреність)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Комунального підприємства "Житловик Свєтлово", Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби на Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2012 року по справі за позовом Комунального підприємства "Житловик Свєтлово" до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень, -

встановиЛА:

Позивач, комунальне підприємство "Житловик Свєтлово", звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби (далі відповідач), про скасування податкових повідомлень - рішень, мотивуючи його тим, що ряд висновків відповідача не відповідають існуючим фактам та діючому податковому законодавству, в зв'язку з чим нарахування податкових зобов'язань вважає неправомірними.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2012 року позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення - рішення від 07.11.2011 р. №0001242301 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 6475,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 57767,40 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Комунальне підприємство "Житловик Свєтлово" та Каховська об'єднана державна податкова інспекція Херсонської області Державної податкової служби не погодившись з постановою суду першої інстанції, подали апеляційні скарги, в якій Комунальне підприємство "Житловик Свєтлово" просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та винести нове рішення про скасування податкових повідомлень-рішень від 07 листопада 2011 року №0001242301, №0001252301. Каховська об'єднана державна податкова інспекція Херсонської області Державної податкової служби в свою чергу просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційних скарг апелянти посилаються на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Комунальне підприємство "Житловик Свєтлово" зареєстроване як юридична особа 08.12.1992 року Виконавчим комітетом Каховської міської ради Херсонської області згідно свідоцтва про державну реєстрацію серія АОО №242953.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення від 10.10.2011 року № 572 та № 573, згідно наказу ОДПІ від 10.10.2011 року № 688 та рішення Каховського міськрайонного суду від 10.10.2011 року № 4-234/11 проведена позапланова виїзна перевірка КП "Житловик Свєтлово" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2008 року по 30.09.2011 року, за результатами якої було складено акт №545/23-8/04653822 від 28.10.2011 року (надалі - акт перевірки).

У висновках акту перевірки зазначені наступні порушення:

-п.1.11 ст. 1, п.4.1, п.4.2 ст.4, пп.7.2.1, пп, 7.2.6 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7, п. 11.11 ст. 11 Закону України від 03.04.97 р. №1б8/97-ВР "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями) (надалі - Закон України №168/97-ВР), пп.14.1.266 п. 14.1 ст.14, п.187.10 ст.187, п. 188.1 ст: 188, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.11 ст.201 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями) (надалі - Податковий кодекс України), в результаті чого занижено податку на додану вартість всього у сумі 452906,00 грн.

- завищено зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного періоду у зменшення суми податкового боргу з ПДВ всього у сумі 99842,00 грн.

На підставі встановлених порушень у висновках акту перевірки були прийняті оскаржувані податкові повідомлення рішення від 07.11.2011 року, а саме:

№0001242301, щодо зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 99842,00 грн.;

№0001252301 щодо визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 541406,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 452906,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 88500,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що на зменшення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 99842,00 грн. та визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 442517,00 вплинуло включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 542359,00 грн. у зв'язку з придбанням матеріалів для капітального ремонту житлового фонду, газопроводів, для придбання яких було витрачено бюджетні кошти у вигляді капітальних трансфертів за кодом КЕКВ 2410. На визначення грошового зобов'язання у сумі 6475,00 грн. вплинуло заниження позивачем податкових зобов'язань по операціям з забезпечення молоком певних категорій працівників підприємства.

Щодо правомірності дій позивача по включенню до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 542359,00 грн., отриманої внаслідок придбання матеріалів для капітального ремонту житлового фонду, газопроводів за рахунок грошових коштів, отриманих з бюджету у вигляді капітальних трансфертів за кодом КЕКВ 2410, то суд зазначає наступне:

На сторінці 20 акту перевірки податковим органом зазначається, що на порушення пп.7.4.п.7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України КП «Житловик Свєтлово»у перевіряємому періоді включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 542359,00 грн. у зв'язку з придбанням матеріалів (робіт, послуг) для капітального ремонту житлового фонду, газопроводів, оскільки для їх придбання витрачено бюджетні кошти у вигляді капітальних трансфертів за кодом КЕКВ 2410.

Наказом Держказначейства України від 04.11.2004 р. № 194 затверджені Роз'яснення щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, згідно яким за міжнародним визначенням термінології бюджетні дотації, субсидії та субвенції - це три види прямих бюджетних трансфертів. Трансфертні платежі - невідплатні та безповоротні платежі, які не є придбанням товарів чи послуг, наданням кредиту або виплатою непогашеного боргу.

У бюджеті з метою державного регулювання цін можуть передбачатися відповідні асигнування для компенсації витрат підприємств і організацій певних галузей, пов'язаних з подорожчанням сировини, матеріалів, обладнання, збільшенням інших виробничих витрат тощо, які за бюджетним законодавством є субсидіями, дотаціями (поточними трансфертами).

В своїй апеляційній скарзі КП «Житловик Свєтлово »посилається на Лист Державної податкової Адміністрації України від 29.05.2009року №11275/7/16-1517, в якому остання роз'яснює, що дохід платника податку, одержаний ним з бюджету у вигляді дотацій, субсидій та трансфертів (у т.ч. капітальних), незалежно від цілей використання»вважається доходом з інших джерел і включається з метою оподаткування до складу його валових доходів.

Разом з тим, у відповідності до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 28.12.94 N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон N 334/94-ВР) бюджетні кошти, одержані платником податку у вигляді дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, включаються до складу валових доходів такого платника податку. У разі придбання за рахунок таких коштів товарів (послуг) чи основних фондів, суми податку на додану вартість, сплачені при їх придбанні, можуть бути включені до складу податкового кредиту (за умови дотримання інших вимог Закону щодо формування податкового кредиту).

Норми Закону N 334/94-ВР не передбачають включення до складу валових доходів коштів, отриманих з бюджету як капітальні трансферти.

Відповідно до листа ДПА України, від 25.09.2009 № 20957/7/16-1517, капітальні трансферти мають цільове призначення і надаються суб'єктам підприємницької діяльності, зокрема на фінансування невиробничого (об'єктів соціально-культурного призначення) та виробничого будівництва, переоснащення, як участь у придбанні обладнання тощо, відповідно кошти, що передаються з бюджетів розвитку в зазначених цілях, не включаються до валового доходу платників податку, оскільки їх одержання з бюджету прямо не пов'язане з будь-яким видом діяльності підприємства і спрямоване на реалізацію програм соціально-економічного розвитку держави. В зв'язку з цим профінансовані за рахунок цих коштів товари (послуги) чи основні фонди не можуть вважатися придбаними безпосередньо платником, і суми податку на додану вартість, сплачені при їх придбанні, не можуть бути включені до складу податкового кредиту.

Щодо трансфертів, які надаються комунальним підприємствам у цілях фінансової підтримки з метою, інших, ніж державне регулювання цін то кошти, що передаються з бюджетів розвитку із зазначеною метою, не включаються до валового доходу платників податку, профінансовані за рахунок трансфертів роботи та товари не можуть вважатися придбаними безпосередньо платниками податків, а суми ПДВ при їх придбанні не включаються до податкового кредиту, оскільки їх одержання з бюджету прямо не пов'язане з будь-яким видом діяльності підприємства і спрямоване на реалізацію програм соціально-економічного розвитку держави.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності включення до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 542359,00 грн. у зв'язку з придбанням матеріалів для капітального ремонту житлового фонду, газопроводів, для придбання яких було витрачено бюджетні кошти у вигляді капітальних трансфертів за кодом КЕКВ 2410. А тому податкове повідомлення-рішення від 07.11.2011 року № 0001252301 щодо зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 99842,00 грн. та податкове повідомлення - рішення від 07.11.2011 року №0001242301 в частині визначення грошового зобов'язання за основним платежем у сумі 442517,00 грн. є правомірним і скасуванню не підлягає.

Щодо правомірності висновку ОДПІ про заниження позивачем податкових зобов'язань по операціям з придбання молока для забезпечення певних категорій працівників підприємства, то суд першої інстанції зазначає наступне.

На сторінках 9-12 акту перевірки податковим органом зазначається, що на порушення п. 4.2 ст. 4 Закону України № 168/97-ВР КП «Жнтіювик Свєтлово»у перевіряємому періоді занижено податкові зобов'язання на суму 5313,00 грн., оскільки операції з забезпечення певних категорій працівників підприємства з важкими та шкідливими умовами праці лікувально-профілактичним харчуванням, зокрема молоком, фактично є операцією з продажу молока за рахунок коштів підприємства (безоплатна передача), і тому ПДВ при здійсненні цієї операції нараховується в порядку, визначеному п. 4.2 ст. 4 Закону України № 168/97-ВР. А також на порушення п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України КП «Житловик Свєтлово»у перевіряємому періоді занижено податкові зобов'язання на суму 1 162,00 грн., оскільки операції з забезпечення певних категорій працівників підприємства з важкими та шкідливими умовами праці лікувально-профілактичним харчуванням, зокрема молоком, фактична є операцією з безоплатного постачання товарів, що відповідає пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 податкового кодексу України, і тому ПДВ при здійсненні цієї операції нараховується в порядку, визначеному п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України. При цьому, враховуючи, що витрати на забезпечення працівників спецхарчуванням є необхідними витратами платника на здійснення його господарської діяльності, то платник податків має право на включення до складу податкового кредиту суми ПДВ, нарахованої (сплаченої) при придбанні молока.

Відповідно до п.4.2 ст. 4 Закону України №"168/97-ВР, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Вказані норми Закону України № 168/97-ВР кореспондують з нормами Податкового кодексу України, згідно з якими у разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування. у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін ( абз. 5 п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України).

На підставі частин 1, 2 ст. 7 Закону України «Про охорону праці», працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Частиною 1 ст. 166 Кодексу законів про працю України встановлено, що на роботах з шкідливими умовами праці працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами молоко або інші рівноцінні харчові продукти.

На підставі аналізу вищевказаних норм, суд приходить до висновку, що пільги і компенсації працівникам за важкі та шкідливі умови праці, які надаються роботодавцями в межах трудового законодавства не є поставкою товару в розумінні Закону України № 168/97-ВР, оскільки здійснюється не в межах цивільного чи господарського обороту, а у зв'язку із врегульованими спеціальним законодавством трудовими відносинами між роботодавцем та працівником.

Таким чином, збільшення грошового зобов'язання на 6475,00 грн. у зв'язку з не віднесенням до податкового зобов'язання ПДВ, нарахованої (сплаченої) при придбанні молока є неправомірним. В цій частині податкове повідомлення-рішення від 07.11.2011 року №0001242301 підлягає скасуванню.

У зв'язку з визначенням суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 452906,00 грн. та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України до КП «Житловик Свєтлово»застосовано штрафні санкції в розмірі 25 % від визначеного податкового зобов'язання, що складає 88500,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 07.11.2011 року № 0001242301.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірного застосування до позивача розміру штрафних санкцій 25 % від нарахованих сум грошових зобов'язань за вказаними податками за період 2008-2010 рр., оскільки ДПІ керувалась тільки нормами Податкового кодексу України, який набув чинності з 01.01.2011 року.

Зокрема пунктом 123.1 статті ст. 123 Податкового кодексу України, яким передбачено, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Але податковий орган не врахував, що відповідно до частини першої статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі, то вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскільки позивачем було здійснено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за 2008-2011 роки, тому до вказаних правовідносин слід застосувати як норми Податкового кодексу України, так і відповідні норми Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був чинний на момент вчинення порушень.

Зокрема, пунктом 17.1.3. пункту 17.1. ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ визначено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів "доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи порівняний аналіз правових норм Податкового кодексу України та Закону України № 2181-III, то збільшення розміру відповідальності новим нормативно-правовим актом порівняно з попереднім, що регулював ті самі відносини, є фактично зворотною дією нормативно-правового акта, тому що передбачає зміну правила поведінки в разі вчинення певного діяння.

Отже податкове повідомлення - рішення № 0001242301 від 07.11.2011 року в частині нарахування штрафних санкцій у сумі 57767,40 грн. підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 199 КАС України, - за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Комунального підприємства "Житловик Свєтлово", Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби , - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2012 року по справі № 2-а-5610/11/2170 за позовом Комунального підприємства "Житловик Свєтлово" до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвалу складено у повному обсязі -05 грудня 2012 року.

Головуючий суддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя М.П. Коваль