Постанова № 27991649, 05.12.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 грудня 2012 року Справа № 2а/1270/8720/2012

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Захарової О.В.,

за участю

секретаря судового засідання Білоконі Д.І.,

та

представників сторін:

від позивача - Бельченко Д.К. (довіреність від 06.11.2012 №11/06/1),

від відповідача - Гайворонська О.В. (довіреність від 19.03.2012 №454/9/10-000),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Юраспект» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м.Луганська Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №00030815100 від 31.10.2012,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач 06.11.2012 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м.Луганська Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №00030815100 від 31.10.2012.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 31 жовтня 2012 року ТОВ «Юридична фірма «Юраспект» було отримане податкове повідомлення-рішення від 31.10.2012 №00030815100 про донарахування податку на І прибуток у сумі 1 536 875,00 грн., з яких 1229 500,00 грн. - основний платіж, 307 375,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції. Позивач вважає, що оскаржуване рішення має бути скасоване судом з огляду на таке.

По-перше, відповідачем допущені порушення при оформленні податкового повідомлення -рішення.

В порушення вимог абзацу 3, 4 п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України та п. 2.2 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 985, відповідачем до податкового повідомлення-рішення не наданий розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій. Наслідком цього порушення стало прийняття ДПІ в Артемівському районі м.Луганська рішення про донарахування податку на прибуток в сумі 1 229 500,00 грн., яке за відсутності розрахунку податкового зобов'язання є необгрунтованим.

Щодо незаконності донарахування основного платежу з податку на прибуток позивач зазначив, що відповідно до частини 1 статті 142 Господарського кодексу України прибуток (дохід) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму витрат та суму амортизаційних відрахувань. П.п. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток як об'єкт оподаткування визначається дещо по-іншому, ніж це трактує Господарський кодексу України, а саме: Пзп = Дзп - Ср - Візп, (1), де Пзп - прибуток звітного податкового періоду; Дзп - доходи звітного податкового періоду; Ср - собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг; Віпз - інші витрати звітного податкового періоду. Стосовно першої складової (Дзп) частина 2 статті 142 ГКУ регламентує, що для цілей оподаткування Законом може встановлюватися спеціальний порядок визначення доходу як об'єкта оподаткування. Виходячи з цього, статті 135-137 ПКУ регламентують спеціальний порядок визначення доходу як об'єкта оподаткування. Друга складова (Ср) - собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, і наданих послуг (у рахунках бухгалтерського обліку - рахунок 90 «Собівартість реалізації»). Визначення даного терміна трактується в пп. 14.1.228 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, де собівартість розуміється як витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Склад собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг визначається п.138.8-138.9 статті 138 Податкового кодексу України. Стосовно амортизаційних відрахувань, то вони є складовою собівартості і відокремлено, як відзначається в частині 1 статті 142 Господарського кодексу України, зменшувати оподатковуваний прибуток не будуть. Внесення у формулу розрахунку прибутку до оподаткування собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг зумовлене тим, що законодавець акцентує увагу на наближенні норм податкового та бухгалтерського обліку.

Щодо незаконності накладення на штрафних (фінансових) санкцій позивач зазначив, що для визначення розміру штрафних (фінансових) санкцій, що мають бути накладені на платника податків, суттєвим є той факт, вперше чи повторно платник податків припустився порушення податкового законодавства.

Правова позиція щодо застосування п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 24.11.2011 року № 2198/11/13-11. За буквальним змістом цього листа повторність може бути застосована лише до відносин, що мали місце на час дії цієї норми. Тому повторними для цілей застосування п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України є ті визначення податкових зобов'язань, які мали місце з 1 січня 2011 року. Визначення податкових зобов'язань, здійснені до вказаної дати, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України, до уваги братися не повинні. Також не повинні братися до уваги повторні визначення податкових зобов'язань, що були здійснені хоча і після 1 січня 2011 року, але за протиправні діяння, які мали місце до 1 січня 2011 року, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України. Зазначене пояснюється тим, що підвищеної відповідальності за повторне вчинення того самого податкового правопорушення не було до набрання чинності Податковим кодексом України. Тому застосування повторності щодо діянь, вчинених до запровадження відповідних законодавчих норм до 1 січня 2011 року, незалежно від дати визначення відповідних податкових зобов'язань, є зворотною дією, а тому суперечить ст. 58 Конституції України. З урахуванням викладеного, підвищена відповідальність за повторне порушення норм податкового законодавства може мати місце лише в разі повторного визначення контролюючими органами податкових зобов'язань, якщо і перше, і наступні нарахування відбулися після 1 січня 2011 року та за умови, що всі діяння, які були підставою для нарахувань, вчинені платником податків після 1 січня 2011 року.

Оскільки при прийнятті та оформленні оскаржуваного рішення і визначенні грошового зобов'язання посадові особи податкового органу припустилися порушення актів законодавства, податкове повідомлення - рішення є незаконним. На підставі викладеного, позивач просив позовні вимоги задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Державна податкова інспекція в Артемівському районі м.Луганська Луганської області Державної податкової служби адміністративний позов не визнала, про що подала суду заперечення проти позову. В запереченнях проти адміністративного позову відповідач у задоволенні позовних вимог просить відмовити з таких підстав.

Державною податковою інспекцією в Артемівському районі м.Луганська дотримані всі вимоги діючого законодавства при проведенні перевірки та її оформленні.

На виконання вимог ст.ст. 58, 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення з розрахунком податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до податкового повідомлення - рішення було вручено платнику податків, про що свідчить підпис директора підприємства на податковому повідомленні - рішенні. Позивачеві був вручений розрахунок пені, про що також свідчить підпис директора підприємства.

Відповідач заперечує проти доводів позивача щодо незаконного донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток. Зазначає, що податковим органом було проведено камеральну перевірку, в ході проведення якої, при співставленні звітності ТОВ «Юридична фірма «Юраспект», а саме податкової декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2012 року № 9043948682 від 26.07.2012 та податкових декларацій з ПДВ з урахуванням додатків 5, які є невід'ємною частиною декларацій: за січень 2012 року № 9006067391 від 17.02.2012, за лютий 2012 року № 9012506773 від 19.03.2012, за березень 2012 року № 9020375953 від 19.04.2012, за квітень 2012 року № 9027154148 від 17.05.2012, за травень 2012 року № 9035081440 від 20.06.2012, за червень 2012 року № 904 від 20.07.2012 встановлена відсутність у розділі І «Податкові зобов'язання» та «Податковий кредит» обсягів передачі товарів (послуг) комісіонерам/повіреним. Тобто позивачем неправомірно було заповнено податкову звітність, що і призвело до вказаних в акті перевірки порушень та винесення податкового повідомлення - рішення.

Думка позивача стосовно застосування повторних податкових зобов'язань та підвищеної відповідальності за повторне порушення норм податкового законодавства не відповідає дійсності, оскільки податковим органом застосовано штрафну (фінансову) санкцію за порушення податкового законодавства.

На підставі викладеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що 31 жовтня 2012 року ДПІ в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби проведена камеральна перевірка податкової звітності з податку на прибуток за півріччя 2012 року TOB «Юридична фірма «Юраспект», за результатами якої складено акт камеральної перевірки від 31.10.2012 № 4/15-100/32279520 (а.с.59-62).

Згідно висновків вказаного акту перевірки встановлені порушення TOB «Юридична фірма «Юраспект» порядку визначення доходів та їх склад відповідно до п.п.135.4.1 п.135.4 ст.135 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки від 31.10.2012 № 4/15-100/32279520 ДПІ в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення від 31 жовтня 2012 року № 00030815100 про визначення податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем «податок на прибуток підприємства» у загальному розмірі 1 536 870,00 грн., у тому числі 1 229 500,00 грн. - за основним платежем, 307 375,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.56).

Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України.

Виходячи з вимог ст.ст. 75, 76 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні перевірки, якими вважаються перевірки, що проводяться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Відповідно до п.86.2 ст.86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Статтею 58 Податкового кодексу України визначені підстави та порядок винесення надіслання (вручення) платнику податків податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Допущені відповідачем порушення при оформленні податкового повідомлення-рішення, що полягають у неврученні разом із податковим повідомленням-рішенням розрахунку податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій, на які посилається позивач як на підставу скасування податкового повідомлення-рішення, на думку суду, не є безумовною та беззаперечною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами проведеної перевірки, оскільки процедурні порушення самі по собі не спростовують зафіксовані актом перевірки порушення.

По суті встановленого порушення суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

В силу норм п.п.47.1.1 п. 47.1 ст. 47 ПК України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть юридичні особи, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

За приписами п. 48.1. ст. 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Згідно з п. 46.5. ст. 46 ПК України форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Виходячи з норм до п.2 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України платники податку на прибуток підприємств складають декларацію з податку на прибуток наростаючим підсумком за 2, 2-3 та 2-4 квартали 2011 року.

Тобто, наведені норми Податкового кодексу України покладають на платника податків обов'язок щодо декларування та своєчасної сплати самостійно визначених та задекларованих податкових зобов'язань.

З обставин справи вбачається, що ТОВ «Юридична фірма «Юраспект» до ДПІ в Артемівському районі м.Луганська була подана податкова звітність з податку на прибуток підприємств за півріччя 2012 року та податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2012 року, що підтверджується декларацією з податку на прибуток підприємства за півріччя 2012 року № 9043948682 від 26.07.2012, податковими деклараціями з ПДВ за січень 2012 року № 9006067391 від 17.02.2012, за лютий 2012 року № 9012506773 від 19.03.2012, за березень 2012 року № 9020375953 від 19.04.2012, за квітень 2012 року № 9027154148 від 17.05.2012, за травень 2012 року № 9035081440 від 20.06.2012, за червень 2012 року № 904 від 20.07.2012 (а.с.36-62).

Підставою для збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток, як випливає з акту перевірки, є висновок податкового органу про порушення позивачем TOB «Юридична фірма «Юраспект» порядку визначення доходів та їх склад, а саме у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2012 року № 9043948682 від 26.07.2012 та податкових декларацій з ПДВ за січень 2012 року № 9006067391 від 17.02.2012, за лютий 2012 року № 9012506773 від 19.03.2012, за березень 2012 року № 9020375953 від 19.04.2012, за квітень 2012 року № 9027154148 від 17.05.2012, за травень 2012 року № 9035081440 від 20.06.2012, за червень 2012 року № 904 від 20.07.2012 встановлена відсутність у розділі І «Податкові зобов'язання» та «Податковий кредит» обсягів передачі товарів (послуг) комісіонерам/повіреним.

У судовому засіданні представником позивача не заперечувалось зазначені порушення заповнення податкової звітності, та не заперечувалось наявна розбіжність даних зазначених податкових декларацій. Отже, з урахуванням вимог ст.72 КАС України такі обставини можуть не доказуватися перед судом.

Суд вважає безпідставним посилання позивача в обґрунтування заявлених позовних вимог на положення Господарського кодексу України з огляду на те, що на спірні правовідносини дія Господарського кодексу України не розповсюджується. Суд зазначає, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України № 2755-VI, прийнятий 02.12.2010.

Крім того, позивач у судовому засіданні при посиланні на норми Господарського кодексу України не обгрунтував їх застосування у межах спірних правовідносин.

Також безпідставними є твердження позивача про застосування податковим органом повторних податкових зобов'язань та підвищеної відповідальності за повторне порушення норм податкового законодавства, оскільки штрафна (фінансова) санкція застосована до позивача у вигляді фіксованої суми за порушення вимог податкового законодавства, що не пов'язано із повторністю правопорушення.

Відповідно до п.п.54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п.58.1. ст. 58 ПК України у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Таким чином, виходячи з наведених норм та з урахуванням встановлених податковим органом порушень під час здійснення камеральної перевірки, на думку суду, відповідачем правомірно донараховано позивачу грошове зобов'язання з податку на прибуток. Відтак, підстав для скасування податкового повідомлення-рішення не вбачається.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 05 грудня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 10 грудня 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "ЮРАСПЕКТ" до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м.Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00030815100 від 31.10.2012, відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 10 грудня 2012 року.

Суддя О.В. Захарова