Постанова № 27990945, 04.12.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2012 р. Справа № 2а/0470/12755/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О.,

при секретарі Литвин Ю.Ю.,

за участю

представників позивача -Ковш Д.В., Боцманенко О.В.

представників відповідача -Сєкачова Д.М., Лукіна О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбасасфальт»до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 08.10.12 №0000122220, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Кривбасасфальт», звернувся до суду з позовом до Криворізької північної МДПІ Дніпропетровської області ДПС, в якому з урахуванням уточнень позовних вимог від 20.11.12, просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 08.10.12 № 0000122220, яким визначена сума грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства: за основним платежем - в розмір 229 357,26 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 57 339,32 грн. На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що податковим органом при складанні Акту виїзної планової перевірки № 000376 від 26.09.12 не було враховано суму амортизаційних відрахувань за 9 місяців 2010 року, визначену в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік від 01.03.12, якою уточнюються показники раніше поданий декларацій. На підставі наведених доводів позивач вважає, що віднесення МДПІ грошової суми в розмірі 229 357,26 грн. до факту заниження податку на прибуток у 4 кварталі є незаконним і таким, що не відповідає вимогам податкового законодавства України. В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідач, Криворізька північна МДПІ Дніпропетровської області ДПС, проти заявлених позовних вимог заперечував. Мотиви незгоди відповідача зводяться до того, що при здійснені планової перевірки за період з 01.10.10 по 30.06.12 розмір амортизаційних відрахувань за 9 місяців враховано в повному обсязі за даними декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року (вх. № 16970 від 09.11.10), відповідно до яких розмір амортизаційних відрахувань (рядок 07 декларації) становить 0 гривень. В судовому засіданні представники відповідача просили відмовити в задоволені позову, зазначивши, що дані податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік від 01.03.12 враховані лише в частині визначених позивачем амортизаційних відрахувань за 4 квартал 2010 року в розмірі 53 743,07 грн., а амортизаційні відрахування за 9 місяців 2010 року в розмірі 1 401 077,93 грн. податковим органом не прийняті до уваги, оскільки 9 місяців 2010р. вже був перевірений податковим органом попередньою перевіркою, якою враховані показники декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2010 р., а підстав для повторної перевірки такого періоду під час проведення планової перевірки не має, оскільки предметом планової перевірки позивача, за результатами якої винесено спірне рішення, є період з 01.10.10 по 30.06.12.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши доводи позову та заперечень, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, здійснивши аналіз норм матеріального права, яким врегульовані спірні правовідносини, суд при прийняті постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що посадовими особами МДПІ з 10.08.12 по 19.09.12 проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.10 по 30.06.12. За результатами перевірки складений Акт від 26.09.12 №103/222/31381368 (далі - Акт перевірки), за висновками якого проведеною перевіркою встановлено, зокрема порушення позивачем пп.4.1.1, пп.4.1.6 ст.4, пп.8.3.1 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 229 357,26 грн., в тому числі у 4 кварталі 2010 року у сумі 229 357,26 грн. Підставою для означених висновків слугували доводи податкового органу, що згідно з даними рахунку 23 «Виробництво» у 4 кв. 2010 року товариством було відображено амортизацію у сумі 53 743,07 грн., в той час як у Декларації на прибуток за 2010р. позивачем відображено амортизацію в сумі 1 454 821 грн., а згідно з даними Декларації на прибуток за 9 місяців 2010 р. підприємством не задекларовано амортизаційні відрахування підприємства та Додатку К1 до декларації за 9 місяців не надано.

З посиланням на згаданий Акт перевірки, враховуючи наведені порушення, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.10.12 № 0000122220, яким визначена сума грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства: за основним платежем - в розмір 229 357,26 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 57 339,32 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків Акту перевірки та винесеного суб'єктом владних повноважень на їх підставі спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зауважує на наступному.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, товариством до МДПІ подані наступні декларації з податку на прибуток підприємств: - від 11.05.10 за 1-й квартал 2010 року (а.с.7-9), за даними якої сума амортизаційних відрахувань дорівнює 0; - від 09.08.10 за півріччя 2010 року (а.с.10-11), за даними якої сума амортизаційних відрахувань дорівнює 0; - від 09.11.10 за 3 квартали 2010 року (а.с.12-13), за даними якої сума амортизаційних відрахувань дорівнює 0; - від 01.03.12 за 2010 рік, додаток ІД до рядка 03 податкової декларації з податку на прибуток підприємств, додаток СВ до рядка 05.1. податкової декларації з податку на прибуток підприємств, додаток ЗВ до рядка 06.1. податкової декларації з податку на прибуток підприємств, додаток АМ до рядків 05.1.3., 05.1.4 додатка СВ до рядка 05.1 п декларації з податку на прибуток підприємства, рядків 06.1.2, 06.1.3. додатка ЗВ до рядка 06.1 податкової декларації з податку на підприємства, рядків 06.2.3.1, 06.2.3.2, 06.2.6 додатка АВ до рядка 06.2 декларації з податку на прибуток підприємства, рядків 06.3.9.1, 06.3.9.2. додатка ВЗ до рядка 06.3 податкової декларації з податку на підприємства, рядків 06.5.27, 06.5.28, 06.5.39 додатка ІВ до рядка 06.5 декларації з податку на прибуток підприємства; додаток АВ до рядка 06.2 податкової декларації з податку на прибуток підприємств, додаток ІВ до рядка 06.5 податкової декларації з податку на прибуток підприємств, за даними яких сума амортизації дорівнює 1 454 821 грн. (а.с.69-78).

З визначеної позивачем суми амортизації в розмірі 1 454 821 грн. податковим органом прийнято до врахування при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010р. лише суму в розмірі 53 743,07 грн. (а.с.32, оборот а.с.58), тобто суму амортизації за період з 01.10.10 по 31.12.10.

Суд відзначає, що відповідно до ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинному на час виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п.4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених ст.5 цього Закону, та на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст.8 і 9 цього Закону. Згідно з пп. 8.3.1 п.8.3 ст.8 згаданого Закону сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі - розрахункові квартали). Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу. Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов'язкових платежів). Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що при перевірки правильності визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік податковий орган мав врахувати суму амортизаційних відрахувань, що мали бути нараховані для кожного із календарних кварталів 2010р. Натомість МДПІ, не заперечуючи проти наявності у позивача основних фондів та правомірності розрахунків амортизаційних відрахувань, приймає до уваги для визнання об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2010р. лише визначені позивачем у 4 кв.2010 р. амортизаційні суми, не беручи до врахування амортизаційні суми в розмірі 1 401 077,93 грн. попередніх періодів (розрахункових кварталів), пославшись лише на той факт, що такі суми не вказані позивачем в Деклараціях з податку на прибуток підприємств за 1 квартал, півріччя, 3 квартали 2010р.

Між тим, суд зважує, що спірне рішення винесено за результатами документальної планової перевірки, яка, відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, проводиться на підставі як податкових декларацій (розрахунків), так і фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Згідно зі ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок оформлюються у формі акту або довідки. Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства врегульований відповідним Порядком, розробленим відповідно до вимог Податкового кодексу України та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та затвердженим Наказом ДПА України від 22.12.10 №984. За змістом п.5 Розділу І згаданого Порядку за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п.6 розділу 1Порядку).

Крім того, заслуговують на увагу і положення п.54.3 ПК України, за змістом яких контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити як суму грошових зобов'язань, так і суму зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

В порушення наведених положень податкового законодавства, відповідачем за результатами документальної перевірки позивача без дослідження відповідних первинних документів та даних бухгалтерського обліку останнього, на підставі яких ґрунтується податкова звітність та які можуть свідчити про завищення або заниження об'єкту оподаткування, а отже завищення або заниження суми податку на прибуток, зроблений висновок про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток за 2010р. з урахуванням амортизаційних сум лише за 4 квартал 2010р. Обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до факту виявленого порушення - безпідставного, на думку податкового органу, завищення платником амортизаційних сум, контролюючим органом в акті перевірки не викладені.

Доводи відповідача, наведені в обґрунтування неврахування даних податкової декларації за 2010р. щодо сум амортизації за 9 місяців 2010р., які зводяться до того, що 9 місяців 2010 року не є періодом планової перевірки, а уточнені дані стосуються періоду, який вже був перевірений податковим органом, є безпідставними та помилковими. Аналіз ст.50 ПК України, положення якої визначають порядок внесення платником податків змін до податкової звітності, не дає підстави для висновку, що платник податків позбавлений права уточнювати показники податкової звітності за період, що перевірявся контролюючим органом.

Так, відповідно до п.50.1 ст.50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який

наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом (п.50.2 ст.50 ПКУ). Крім, того положеннями п.50.3 ст.50 ПК України чітко визначено, що у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Як підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем податкова декларація з податку на прибуток підприємств за 2010р., яка містить уточнені показники сум амортизації за 1 квартал 2010р., півріччя 2010р., 3 квартали 2010 року, подана позивачем до МДПІ 01.03.12, тобто до початку планової перевірки - 10.08.12, строки давності, визначені ст.102 ПК України, позивачем не порушені. За викладених обставин підстав для неврахування показників такої декларації за їх підтвердженням даними первинних документів та даними бухгалтерського обліку у відповідача не було.

Наслідком неврахування даних щодо амортизаційних сум в розмірі 1 401 077,93 грн., зазначених позивачем в податковій декларації з податку на прибуток за 2010р., та нездійснення перевірки правомірності їх нарахування, є наведення податковим органом безпідставних висновків щодо заниження позивачем об'єкту оподаткування та винесення спірного рішення, яким позивачу донарахована сума грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Виходячи зі змісту ч.3 ст.2 КАС України, положення якої визначають критерії правомірності рішень суб'єктів владних повноважень, такі рішення мають, зокрема бути прийняті обґрунтовано, тобто з урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно. Оцінюючи наведені обставини справи в їх сукупності, суд доходить до висновку, що спірне рішення прийнято МДПІ необґрунтовано, адже податковим органом при визначені об'єкту оподаткування податком на прибуток не враховані дійсні суми амортизації, виходячи з даних первинних документів та бухгалтерського обліку позивача, які, з огляду на ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», приймають участь у визначені об'єкту оподаткування, та які, враховуючи ст.8 згаданого закону, не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Оскільки в ході судового розгляду МДПІ не було доведено за правилами ч.2 ст.71 КАС України правомірності мотивів винесення спірного рішення, його обґрунтованості та добросовісності, а викладені в Акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень щодо порушення позивачем пп.4.1.1, пп.4.1.6 ст.4, пп.8.3.1 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та заниження податку на прибуток в сумі 229 357,26 грн., носять характер суб'єктивних припущень та є поверхневими, поданий позов підлягає задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 08.10.12 № 0000122220 - визнанню противоправним та скасування.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 158-164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати противоправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС (криворізьке відділення) від 08.10.12 № 0000122220.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбасасфальт» (код ЄДРПОУ - 31381368) витрати по сплаті судового збору в сумі 2 146 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 07.12.12

Суддя А.О. Коренев