Постанова № 27990722, 10.12.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2012 р. Справа№ 5011-33/6568-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Кобець М.О.

за участю представників:

від позивача - Семеняка В.В.- представник за довіреністю від 16.03.2010 року;

від відповідачів - 1) Величко Д.В. - представник за довіреністю від 02.11.2012 року;

2) не з'явились;

3) не з'явились;

4) не з'явились;

5) не з'явились;

6) не з'явились,

розглянувши у відкритому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Укрфарм» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2012 року

у справі №5011-33/6568-2012 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

до 1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Боско»

2)Товариство з обмеженою відповідальністю «Віто-Фарм»

3)Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Укрфарм»

4) Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Холдінг Інвест»

5) Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфафарм»

6) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична фірма «КФК»

про стягнення 1 354 788, 86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Боско», Товариства з обмеженою відповідальністю «Віто-Фарм», Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Укрфарм», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Холдінг Інвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфафарм» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична фірма «КФК» про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 010/14/580 до Генеральної кредитної угоди № 010/14/209 у сумі 1 354 788, 86 грн.

Вказана заборгованість станом на 01.03.2012 року складалась з:

- 1 263 318,00 грн.- заборгованість за кредитом;

- 87 363,71 грн.- заборгованість за відсотками;

- 4 107, 15 грн.- пеня за прострочення погашення відсотків.

Позивач посилається на те, що між ним та ТОВ «Фармацевтична фірма «КФК» було укладено кредитний договір "Відновлювальна Кредитна Лінія на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів" №010/14/580 від 31.03.2010 року (надалі - кредитний договір) до Генеральної кредитної угоди №010/14/209 від 16.11.2007 року, відповідно до умов якого позивач надав ТОВ «Фармацевтична фірма «КФК» кредит, шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії, однак позичальник порушив умови вказаного договору в частині забезпечення повернення кредиту та сплаті нарахованих процентів, пені. Враховуючи, що в забезпечення зобов'язань за кредитним договором між позивачем та ТОВ «Боско», ТОВ «Віто-Фарм», ТОВ «Виробниче об'єднання «Укрфарм», ТОВ «Ніка Холдінг Інвест», ТОВ «Альфафарм» також були укладені відповідні договори поруки, позивачем заявлено вимогу про солідарне стягнення заборгованості.

В ході розгляду справи позивачем через відділ діловодства суду було подано заяву №06-37/27440 про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої заборгованість за кредитним договором була розрахована станом на 21.06.2012 року (було донараховано заборгованість за всіма її складовими за період з 01.03.2012 року до 21.06.2012 року). А тому позивач просив стягнути солідарно з відповідачів 1 423 644, 76 грн., в тому числі:

- 1 258 721,00 грн.- заборгованість за кредитом;

- 158 012,76 грн.- заборгованість за відсотками;

- 6 911,00 грн.- пеня за прострочення погашення відсотків.

Зазначена заява прийнята судом до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2012 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Укрфарм» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 10.07.2012 року по справі № 5011-33/6568-2012 в частині стягнення пені у розмірі 6 911,00 грн. та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та в частині застосування солідарної відповідальності відповідачів відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не з'ясовано повністю обставин справи, не в повному обсязі досліджено підстави виникнення заборгованості, підстави нарахування процентів за нецільове використання кредитних коштів та пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом. Неправомірність нарахування пені у розмірі 6 911,00 грн. за прострочення сплати відсотків апелянт обґрунтовує тим, що в наданих позивачем розрахунках відсутні дати погашення Товариством з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична фірма «КФК» тіла кредиту та відсотків за його користування, що є необхідним, оскільки з моменту здійснення позичальником платежів по кредитному договору банк повинен був нараховувати пеню вже на нову суму зобов'язання.

Крім того, скаржник вважає, що у позивача відсутні правові підстави вимагати дострокового виконання зобов'язання, оскільки кінцевий термін погашення кредиту, 26.10.2012 року, на момент розгляду справи в суді ще не настав.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2012 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Укрфарм» поновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу до свого провадження колегією суддів Дідиченко М.А., Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю. та призначено до розгляду на 16.10.2012 року.

У судовому засіданні від 16.10.2012 року представник позивача заперечував проти доводів викладених в апеляційній скарзі та просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2012 року залишити без змін.

Представники відповідачів у судове засідання від 16.10.2012 року не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи викладене, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2012 року розгляд справи відкладено на 06.11.2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні 06.11.2012 року зазначив, що заперечує проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив апеляційний суд залишити рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2012 року у справі № 5011-33/6568-2012 без змін.

Представники відповідачів у судове засідання 06.11.2012 року не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2012 року відкладено розгляд справи до 26.11.2012 року.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні 26.11.2012 року підтримав апеляційну скаргу, та просив апеляційний суд рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2012 року в частині стягнення пені у сумі 6 911, 00 грн. скасувати. Крім того, відповідач 1 надав докази сплати відповідачем 6 позивачеві основної суми заборгованості у сумі 505, 00 грн. та зазначив, що не подав даний доказ в суді першої інстанції, оскільки останньому стало відомо про здійснення вказаного платежу вже після прийняття рішення Господарським судом міста Києва.

За таких обставин, колегія суддів приймає вказаний доказ до розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні 26.11.2012 року заперечував проти апеляційної скарги та просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2012 року залишити без змін.

Крім того, представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

У зв'язку із зазначеним, колегія суддів задовольнила клопотання позивача про продовження строку розгляду спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 року відкладено розгляд справи до 10.12.2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні 10.12.2012 року заперечував проти апеляційної скарги та просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2012 року у справі № 5011-33/6568-2012 без змін.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні 10.12.2012 року підтримав подану відповідачем 3 апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Представники відповідачів 2, 3, 4, 5 та 6 у судове засідання 10.12.2012 року не з'явилися, про поважні причин и неявки суд не повідомили.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Зазначена відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Дана позиція, також викладена в п.32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України».

Приймаючи до уваги наявність на ухвалі від 26.11.2012 року штампу канцелярії господарського суду про відправку процесуальних документів учасникам судового процесу, суд дійшов висновку про належне повідомлення позивача про час і місце розгляду справи.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що про дату та час судового засідання учасники апеляційного провадження були повідомлені належним чином, направленими на їх адресу копіями ухвали суду, а також те, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, колегія апеляційного господарського суду прийняла рішення про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідачів 2, 3, 4, 5 та 6.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 16.11.2007 року між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - позивач, кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Боско»(далі -відповідач-1), Товариством з обмеженою відповідальністю «Віто-Фарм» (далі -відповідач-2), Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Укрфарм» (далі -відповідач-3, позичальник), Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніка Холдінг Інвест» (далі - відповідач-4) укладено генеральну кредитну угоду № 010/14/209.

Між сторонами генеральної кредитної угоди підписані додаткові угоди до неї, а саме: № 010/14/04/056 від 05.02.2008 року, № 010/14/04/165 від 18.04.2007 року, № 101/14/209/90/1 від 10.11.2008 року, № 101/14/209/347 від 10.02.2009 року, № 101/14/209/674 від 30.06.2009 року, № 101/14/209/6 від 01.10.2009 року, № 101/14/209/7 від 10.11.2009 року, № 101/14/209/8 від 10.02.2010 року, № 101/14/209/9 від 10.03.2010 року, № 101/14/209/10 від 04.06.2010 року, № 101/14/209/11 від 19.10.2010 року, № 101/14/209/12 від 25.11.2010 року, № 101/14/209/13 від 27.07.2011 року та № 101/14/209/14 від 21.11.2011 року, відповідно до яких вносилися зміни та доповнення до генеральної кредитної угоди № 101/14/209 від 16.11.2007 року.

У відповідності до додаткової угоди № 101/14/209/7 від 10.11.2009 року до генеральної кредитної угоди № 101/14/209 від 16.11.2007 року, сторони домовились включити до складу позичальників за генеральною угодою Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфафарм» (далі - відповідач-5) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична фірма «КФК» (далі - відповідач-6).

Згідно з п. 1.2 генеральної кредитної угоди, загальний розмір основної (позичкової) заборгованості відповідачів перед позивачем по договорам, укладеним в рамках генеральної кредитної угоди, в будь-який момент дії генеральної кредитної угоди не може перевищувати суми, еквівалентної 4 770 000,00 дол. США, за курсом НБУ на дату надання кредитних коштів, з наступними сублімітами:

1 859 933,65 грн. - на фінансування поточної діяльності відповідача-1 (субліміт -1);

549 916,00 дол. США - на фінансування поточної діяльності відповідача-1 (субліміт -2);

2 100 000,00 грн. - на фінансування поточної діяльності відповідача - 3 (субліміт -3);

2 627 451,00 дол. США - на придбання та рефінансування витрат на придбання нежилих приміщень корпоративних прав та основних засобів для відповідача - 4 (субліміт -4);

789 337,00 дол. США - на придбання та рефінансування витрат на придбання земельних ділянок для відповідача-4 (субліміт -5);

3 000 000,00 грн. - на поповнення обігових коштів для відповідача-5 (субліміт -6);

2 692 500,00 грн. - на поповнення обігових коштів для відповідача-6 (субліміт-7).

Відповідно до п. 1.3. генеральної кредитної угоди встановлені наступні строки користування кредитними коштами:

за сублімітом-1 - до 19.10.2012 року;

за сублімітом-2 - до 19.10.2012 року;

за сублімітом-3 - до 19.10.2012 року;

за сублімітом-4 та сублімітом-5 - до 15.11.2012 року;

за сублімітом-6 - до 26.10.2012 року;

за сублімітом-7 - до 26.10.2012 року.

Згідно з п. 2.1 генеральної кредитної угоди, кредитні кошти надаються на умовах їх забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування.

На умовах генеральної кредитної угоди, на підставі письмових заяв, позивач укладав кредитні договори в рамках лімітів та сублімітів, встановлених в генеральній кредитній угоді, відкрито позичкові рахунки та надано кредитні кошти згідно умов кредитних договорів - п. 4.1 генеральної кредитної угоди.

Відповідно до умов п. 5.1. генеральної кредитної угоди, відповідачі зобов'язуються використати отримані кредитні кошти і забезпечити повернення одержаних кредитів, сплату нарахованих відсотків та комісійної винагороди відповідно до умов генеральної кредитної угоди та кредитних договорів, укладених в її рамках.

31.03.2010 року до генеральної кредитної угоди між позивачем та ТОВ «Фармацевтична фірма «КФК» ТОВ укладено кредитний договір № 010/14/580 «Відновлювальна кредитна лінія на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів» із подальшими додатковими угодами до нього (надалі-кредитний договір ).

Положеннями п. 1.1. кредитного договору із змінами та доповненнями сторони визначили, що відповідно до умов цього договору та генеральної кредитної угоди, кредитор відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування 2 100 000,00 грн. та з кінцевим терміном погашення кредиту до 19.10.2010 року.

Згідно з п.1.2 кредитного договору плата за користування кредитом розраховується на основі процентної ставки, яка становить:

з 19.11.2007 року по 09.11.2008 року - 12,5% річних;

3 10.11.2008 року по 09.11.2009 року - 20,0% річних;

з 10.11.2009 року по 31.08.2010 року - 23,0 % річних;

з 01.09.2010 року по 30.09.2010 року- 20,0% річних;

з 01.10.2010 року-18,0% річних.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору, кредитні кошти призначені для поповнення оборотних коштів позичальника.

Згідно з п. 5.1 кредитного договору, кредитні кошти надаються кредитором шляхом перерахування на поточні рахунки позичальника на підставі його письмових заяв.

У відповідності до положень п. 5.3. кредитного договору, зобов'язання кредитора за кредитним договором є відкличними.

Відповідно до п. 5.2 кредитного договору щодо порядку надання кредиту, ТОВ «Фармацевтична фірма «КФК» неодноразово зверталось до банку з письмовими заявами №09/04/2010-2 від 09.04.2010 року, № 12/04/2010-3 від 12.04.2010 року, № 13/04/2010-2 від 13.04.2010 року, № 14/04/2010-3 від 14.04.2010 року, № 15/04/2010-2 від 15.04.2010 року, № 16/04/2010-5 від 16.04.2010 року, № 19/04/2010-2 від 19.04.2010 року, № 20/04/2010-2 від 20.04.2010 року, № 21/04/2010-2 від 21.04.2010 року, № 22/04/2010-2 від 22.04.2010 року, № 23/04/2010-2 від 23.04.2010 року, № 26/04/2010-2 від 26.04.2010 року, № 27/04/2010-2 від 27.04.2010 року, № 28/04/2010-2 від 28.04.2010 року, № 29/04/2010-2 від 29.04.2010 року, № 29/04/2010-5 від 29.04.2010 року, № 30/04/2010-2 від 30.04.2010 року, № 15/06/2010-2 від 15.06.2010 року, № 16/06/2010-6 від 16.06.2010 року, № 16/06/2010-4 від 16.06.2010 року, № 16/06/2010-2 від 16.06.2010 року, № 17/06/2010-4 від 17.06.2010 року, № 17/06/2010-2 від 17.06.2010 року та № 18/06/2010-2 від 18.06.2010 року про надання кредитних коштів.

На виконання умов кредитного договору та генеральної кредитної угоди, на підставі вищевказаних письмових заяв ТОВ «Фармацевтична фірма «КФК» кредитор надав останньому кредитні кошти, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками та меморіальними ордерами на загальну суму 1 266 318,00 грн., а саме: № 21 від 09.04.2010 року на суму 20340,00 грн., № 70 від 12.04.2010 року на суму 39970,00 грн., № 27 від 13.04.2010 року на суму 11453,00 грн., № 14 від 14.04.2010 року від 29668,00 грн., № 3 від 15.04.2010 року на суму 16135,00 грн., № 8 від 16.04.2010 року на суму 24083,00 грн., № 5 від 19.04.2010 року на суму 23865,00 грн., № 4 від 20.04.2010 року на суму 37787,00 грн., № 2 від 31.04.2010 року на суму 43467,00 грн., № 4 від 22.04.2010 року на суму 39492,00 грн., № 01 від 23.04.2010 року на суму 53779,00 грн., № 13 від 26.04.2010 року на суму 39709,00 грн., № 13 від 27.04.2010 року на суму 71376,00 грн., № 13 від 28.04.2010 року на суму 69029,00 грн., № 6 від 29.04.2010 року на суму 80597,00 грн., № 21 від 29.04.2010 року на суму 136731,00 грн., № 1 від 30.04.2010 року на суму 21310,00 грн., № 03 від 15.06.2010 року на суму 58300,00 грн., №2 від 16.06.2010 року на суму 67021,00 грн., № 25 від 16.06.2010 року на суму 66994,00 грн., № 50 від 16.06.2010 року на суму 78043,00 грн., № 2 від 17.06.2010 року, на суму 78125,00 грн., № 4 від 17.06.2010 року на суму 81271,00 грн. та № 5 від 18.06.2010 року на суму 77773,00 грн.

Згідно з п. 6.1. кредитного договору, сторони встановили, що позичальник погашає заборгованість за кредитом протягом 30 календарних днів, що передують останньому дню строку користування кредитом.

Відповідно до п.2.2. кредитного договору, проценти за користування кредитом позичальник сплачує щомісяця на рахунок нарахованих доходів кредитора не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту.

На підставі п. 10.1. кредитного договору, позичальник зобов'язаний використати кредит на зазначені у кредитному договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів, комісій, пені, штрафів та інших платежів, на умовах, передбачених кредитним договором.

Натомість, позичальник свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, порушив умови кредитного договору в частині забезпечення повернення кредиту та сплаті нарахованих процентів, внаслідок чого за ним обліковувалась прострочена заборгованість за кредитним договором, а саме:

- заборгованість за кредитом - 1 258 721,00 грн.;

- заборгованість за відсотками - 158 012,76 грн.;

У зв'язку із порушенням ТОВ «Фармацевтична фірма «КФК» своїх зобов'язань за кредитним договором, 11.01.2012 року банком була направлена вимога про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором № 010/14/580 від 31.03.2010 року.

Однак, вказані вимоги позивача залишились невиконаними.

В забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Фармацевтична фірма «КФК» за кредитним договором, між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Боско», ТОВ «Віто - Фарм», ТОВ «Виробниче об'єднання «Укрфарм», ТОВ «Ніка Холдинг Інвест», ТОВ «Альфафарм» укладено договори поруки № 12/14/1005, № 12/14/1032, № 12/14/1011, № 12/14/1015, № 12/14/1020.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 договорів поруки, у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) боржником всіх або окремих кредитних зобовязань, поручитель та боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) боржником всіх або окремих кредитних зобов'язань в порядку та строки, встановлені кредитним договором, кредитор набуває права вимагати до поручителя щодо сплати заборгованості за порушеними кредитними зобов'язаннями.

Поручителі зобов'язуються здійснити виконання порушених кредитних зобов'язань протягом 10 банківських днів з дати отримання вимоги від кредитора та в обсязі, зазначеному в такій вимозі.

Вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителями кредитних зобов'язань в розмірі, визначеному позивачем у вимозі. Кредитор має право направляти вимоги поручителям будь-яку кількість разів до повного виконання кредитних зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.01.2012 року позивач звертався до ТОВ «Боско», ТОВ «Віто - Фарм», ТОВ «Виробниче об'єднання «Укрфарм», ТОВ «Ніка Холдинг Інвест» та ТОВ «Альфафарм» з претензіями № С11-120-1/09/308, № С11-120-1/09/304, № С11-120-1/09/307, № С11-120-1/09/309, № С11-120-1/09/303 про дострокове погашення заборгованості за кредитними договорами. Разом з тим, зазначені претензії залишені без відповіді та задоволення.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України (у редакції статті чинній на момент укладання кредитного договору та виникнення прострочення сплати боргу) передбачалося, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Враховуючи дані норми кредитний договір за своєю правовою природою є відплатним договором.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення умов кредитного договору та норм чинного законодавства України, позичальник належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором.

Так, за період з 09.04.2010 року по 21.06.2012 року за позичальником обліковувалась прострочена заборгованість за кредитним договором:

- заборгованість за кредитом - 1 258 721,00 грн.;

- заборгованість за відсотками - 158 012,76 грн.;

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов'язання.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (статті 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з п. 8.1 статті 8 кредитного договору у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором кредитор має право припинити надання кредитних коштів за цим договором, скасувати ліміт кредитування та вимагати дострокового повного погашення заборгованості позичальника за кредитом разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред'явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом( в тому числі, прострочені проценти), пеню, штрафи та інші платежі відповідно до цього договору.

Позичальник зобов'язаний виконати вимогу кредитора про дострокове погашення грошових зобов'язань за цим договором протягом не більше ніж 30 календарних днів з моменту її пред'явлення. У разі невиконання позичальником цієї вимоги кредитор має право звернути стягнення за договором іпотеки/застави/поруки, передбачених ст.. 4 даного договору, (або пред'явити вимогу поручителю) або вжити інші заходи для стягнення заборгованості позичальника за цим договором, які не суперечать чинному законодавству України (п. 8.3. кредитного договору).

Судом встановлено, що в порушення умов кредитного договору та норм чинного законодавства України, позичальник належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, в зв'язку з чим станом на 21.06.2012 року в останнього виникла заборгованість по кредиту в розмірі в розмірі 1 258 721,00 грн. та по відсоткам за користування кредитом в розмірі 158 012,76 грн.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, згідно із платіжного доручення № 249 від 26.06.2012 року, відповідачем 6 було сплачено позивачу в рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту 505, 00 грн. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що заборгованість по кредиту відповідача 6 перед позивачем становить 1 258 216, 00 грн., а тому рішення Господарського суду міста Києва у вказані й частині підлягає зміні.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п. 14.4 кредитного договору за прострочення виконання будь яких грошових зобов'язань за кредитним договором позичальник сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання позичальником простроченого зобов'язання включно. Сплата пені не звільняє позичальника від виконання простроченого грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи в Господарському суді міста Києва ТОВ «Фармацевтична фірма «КФК» було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності щодо стягнення нарахованої пені за період з 01.05.2010 року по 25.11.2010 року.

Однак, в порушення норм процессуального права, судом першої інстанції вказане клопотання розглянуто не було.

Згідно з п.1 ч. 2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Разом з тим, як вбачається з ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Так, відповідно до п.14.7 кредитного договору та п. 7.9 договорів поруки передбачено, що до всіх правовідносин, пов'язаних з укладанням та виконанням цього договору, застосовується строк позовної давності тривалістю п'ять років.

Судова колегія вважає, що договірними відносинами між банком та відповідачами встановлено спеціальні умови по нарахуванню штрафних санкцій та збільшено строк позовної давності до вимог по стягненню неустойки.

Крім того, відповідно до п. 6.5 кредитного договору вимоги кредитора щодо погашення кредиту підлягають задоволенню з отриманих від позичальника платежів у такій черговості:

- сплата пені та штрафів за неналежне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором;

- сплата прострочених комісій за цим договором;

- сплата прострочених процентів за користування кредитом;

- погашення простроченої до сплати основної суми заборгованості за кредитом;

- сплата процентів, комісій за кредитом;

- погашення основної суми заборгованості за кредитом.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що посилання апелянта про те, що ним були здійснені розрахунки по тілу кредиту та відсоткам за його користування, а тому сума пені повинна була бути нарахована на нову суму зобов'язання, є необґрунтованим, оскільки кредитним договором передбачений інший порядок погашення кредиту.

Також, частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене законом або договором, припиняється через шість місяців, коли зобов'язання мало бути виконано.

Поряд з тим, положенням 14.4 кредитного договору передбачено, що за прострочення виконання будь-яких зобов'язань за кредитним договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання позичальником простроченого зобов'язання включно. Сплата пені не звільняє позичальника від виконання простроченого зобов'язання.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача нараховувати пеню за період понад шість місяців передбачено п.14.4 кредитного договору та не суперечить приписам ч. 6 ст.232 ГК України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок суми пені, доданий позивачем до матеріалів справи, вважає його таким, що відповідає умовам кредитного договору та матеріалам справи. Посилання апелянта про те, що розрахунок заборгованості позивача не можна вважати належним доказом, не береться апеляційним судом до уваги. Зокрема, апелянт, не заперечуючи проти наявності боргу, не надав контррозрахунку, який би підтверджував викладені в апеляційній скарзі обставини.

Таким чином, вимога позивача про стягнення пені у загальній сумі 6 911,00 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з частинами 1, 2 статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п.п. 1.1 договорів поруки, поручителі зобов'язуються відповідати перед кредитором солідарно з боржником за виконання кредитних зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов кредитного договору, повернути кредит в розмірі 2 692 500,00 гри., сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 20,0% річних або в будь-якому іншому розмірі, зміненому відповідно до умов кредитного договору, у тому числі і на підставі додаткових угод до нього, укладених після набуття чинності договорами поруки.

Згідно з п.п. 1.6. договорів поруки, поручителі набувають всіх прав кредитора по кредитному договору, в тому числі й тих, що забезпечували його виконання, лише після повного виконання кредитних зобов'язань та взятих на себе зобов'язань по договору поруки. Часткове виконання не надає поручителю зазначених прав.

У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) боржником всіх або окремих кредитних зобов'язань, поручителі та боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники. У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) боржником всіх або окремих кредитних зобов'язань в порядку та строки, встановлені кредитним договором, кредитор набуває права вимоги до поручителів щодо сплати заборгованості за порушеними кредитними зобов'язаннями.

Відповідно до п.п. 2.2. договорів поруки, поручителі зобов'язуються здійснити виконання порушених кредитних зобов'язань протягом 10 банківських днів з дати отримання вимоги від кредитора та в обсязі, зазначеному в такій вимозі. Вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителями кредитних зобов'язань в розмірі, визначеному позивачем у вимозі. Кредитор має право направляти вимоги поручителям будь-яку кількість разів до повного виконання кредитних зобов'язань.

З метою досудового врегулювання спору, 18.01.2012 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до ТОВ «Боско», ТОВ «Віто - Фарм», ТОВ «Виробниче об'єднання «Укрфарм»,ТОВ «Ніка Холдинг Інвест» та ТОВ «Альфафарм» з претензіями № С11-120-1/09/308, № С11-120-1/09/304, № С11-120-1/09/307, № С11-120-1/09/309, № С11-120-1/09/303 про дострокове погашення заборгованості за кредитними договорами. Проте зазначені претензії залишені без відповіді та задоволення.

Частиною 1 статті 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо солідарного стягнення з відповідачів суми заборгованості за кредитним договором та суми пені.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2012 року у справі № 5011-33/6568-2012 підлягає зміні в частині стягнення суми заборгованості за кредитом.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Укрфарм» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2012 року задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2012 року у справі № 5011-33/6568-2012 в частині стягнення основної суми заборгованості змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Боско» (21050, м. Вінниця, вул. 1-го травня, 60, ідентифікаційний код 31903432), Товариства з обмеженою відповідальністю «Віто - Фарм» (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 14, ідентифікаційний код 33546114), Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Укрфарм» (03115, м. Київ, вул. Святошинська, 30-А, ідентифікаційний код 33998641), товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Холдинг Інвест» (03028, м. Київ, вул. Саксаганського, 38-А, ідентифікаційний код 33442427), Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфафарм» (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кім. 414, ідентифікаційний код 35756311) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична фірма «КФК» (03141, м. Київ, вул. Солом'янська, 33, ідентифікаційний код 35848187) на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, ідентифікаційний код 14305909) в особі Київської регіональної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» (01030, м. Київ, вул. Пирогова, 26; ідентифікаційний код 23494105) заборгованість по кредиту у розмірі 1 258 216 (один мільйон двісті п'ятдесят вісім тисяч двісті шістнадцять) грн. 00 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 158 012 (сто п'ятдесят вісім тисяч дванадцять) грн. 76 коп. та пеню за прострочення погашення відсотків в розмірі 6 911 (шість тисяч дев'ятсот одинадцять) грн. 00 коп., а також 28 462 (двадцять вісім тисяч чотириста шістдесят дві) грн. 79 коп. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ».

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Боско» (21050, м. Вінниця, вул. 1-го травня, 60, ідентифікаційний код 31903432), Товариства з обмеженою відповідальністю «Віто - Фарм» (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 14, ідентифікаційний код 33546114), Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Укрфарм» (03115, м. Київ, вул. Святошинська, 30-А, ідентифікаційний код 33998641), товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Холдинг Інвест» (03028, м. Київ, вул. Саксаганського, 38-А, ідентифікаційний код 33442427), Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфафарм» (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кім. 414, ідентифікаційний код 35756311) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична фірма «КФК» (03141, м. Київ, вул. Солом'янська, 33, ідентифікаційний код 35848187) на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, ідентифікаційний код 14305909) в особі Київської регіональної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» (01030, м. Київ, вул. Пирогова, 26; ідентифікаційний код 23494105) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 58 (п'ятдесят вісім) грн. 80 коп.

4. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 5011-33/6568-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Дідиченко М.А.

Судді Руденко М.А.

Пономаренко Є.Ю.