Рішення № 27989488, 05.12.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.12.12 р. Справа № 5006/6/104/2012

„05" грудня 2012р. справа №_5006/6/104/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді _Подколзіної Л.Д.

при секретарі судового засідання Бевз Х.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства «Агропром-центр» м.Красноармійськ, Донецької області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Єдність» с.Улянівка, Донецької області

про стягнення 58 775,75грн.

за участю

представників сторін:

від позивача - Сьомка Р.О. - представник по довіреності №293 від 06.08.12р.

від відповідача - не з»явився

Відповідно до ст. 77 ГПК України у судових засіданнях оголошувались перерви з 30.10.2012р. до 14.11.2012р., з 14.11.2012р. до 05.12.2012р.

Позивач, Приватне підприємство «Агропром-центр» м.Красноармійськ, Донецької області, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Єдність» с.Улянівка, Донецької області заборгованості у розмірі 55 516,62грн., пені у розмірі 700,89грн., відсотків за користування чужими грошами (товарним кредитом) 2 558,24грн. (Усього 58 775,75грн.)

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №С-1 поставки товару від 28.11.2011р. в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію договору №С-1 поставки товару від 28.11.2011р., копію специфікації №1 від 28. 11.2011р., копію додаткової угоди №1 від 17.08.2012р., копію рахунку на оплату №1149 від 28.11.2011р., копії видаткових накладних №1149 від 1403.2012р., №1149/1 від 08.05.2012р., копії довіреностей №64 від 14.03.2012р., №122 від 08.05.2012р., копії банківських виписок.

13 листопада 2012р. через канцелярію господарського суду від позивача у матеріали справи надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій зазначив, що після звернення ним до суду з позовом борг у розмірі 55 516,62грн. був сплачений відповідачем. Тому, просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Єдність» с.Улянівка, Донецької області пеню у розмірі 700,89грн., відсотки за користування чужими грошами (товарним кредитом) 2 558,24грн. (Усього 3 259,13грн.)

Відповідач у відзиві на позовну заяву б/н, б/д визнав факт порушення строків виконання грошового зобов»язання, але вважає, що санкції за таке порушення є необґрунтовано великими, адже не відповідають принципам, за для яких такі санкції передбачені в чинному законодавстві. Порушення строків відбулось за об»єктивних обставин. Зокрема, не отримання кошів від продажу озимих за рахунок яких було заплановано проведення грошових розрахунків по оплаті другої частини вартості отриманого за договором посівного матеріалу. У зв»язку з чим відповідач був в змозі розрахуватися із позивачем лише після продажу врожаю осені 2012р. На підставі викладеного, просить суд зменшити розмір неустойки та пені на 80%.

Відповідач у засідання суду не з»явився, про причини неявки суд не повідомив.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

в с т а н о в и в :

28 листопада 2011р. між Приватним підприємством «Агропром-центр» м.Красноармійськ, Донецької області (далі по тексту-Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Єдність» с.Улянівка, Донецької області (далі по тексту-Покупець) був укладений договір №С-1 поставки товару, згідно умов якого постачальник взяв на себе зобов"язання поставити Покупцю насінній матеріал, а покупець зобов"язався прийняти товар і оплатити його вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір №С-1 поставки товару від 28.11.2011р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

У виконання умов Договору сторонами була підписана специфікація №1 від 28.11.2011р.

За вказаною специфікацією сторони погодили поставку продукції із зазначенням строків та умов поставки продукції, її найменування, кількості, якісних показників, оплати.

Додатковою угодою сторони внесли зміни у специфікацію №1 від 28.11.2011р. до договору.

Оплата отриманої продукції здійснюється покупцем по 15.09.2012р. (додаткова угода №1 від 17.08.2012р.).

Згідно розділу VI договору він чинний з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2012р.

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Господарським судом встановлено, що по видатковим накладним №1149 від 1403.2012р., №1149/1 від 08.05.2012р. позивач передав, а повноважна особа відповідача отримала товар на загальну суму 390 157,34грн.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом представника відповідача у видаткових накладних в графі „Отримав", який співпадає з підписом осіб вказаних у довіреностях на отримання товарно-матеріальних цінностей №64 від 14.03.2012р., №122 від 08.05.2012р., чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною.

Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сторони скористались наданим правом та додатковою угодою № 1 від 17.08.2012 р. узгодили збільшення вартості насіння соняшника Хортиця екстра на 9959,28 грн. з ПДВ, яка ще не була оплачена Відповідачем. Загальна вартість Товару за специфікацією № 1 склала 400116,62 грн.

В зв'язку зі зміною ціни товару сторони скорегували свої зобов'язання в податкових накладних №№ 132, 845 від 17.08.2012р.

Статтею 688 ЦК України на Покупця покладено обов'язок повідомити Продавця про порушення умов Договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Товар відповідачем прийнято без будь-яких зауважень та заперечень, доказів відмови від цього Товару та прийняття його у встановленому ст.ст. 688, 690 ЦК України порядку на відповідальне зберігання, суду не представлено.

На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві товару, тобто обов'язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов цього Договору.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У ході розгляду справи судом встановлено, що відповідач заборгованість за поставлений товар у сумі 55 516,62грн. сплатив у повному обсязі, що підтверджується наданим до матеріалів справи копіями банківських виписок.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач в добровільному порядку погасив борг за договором №С-1 поставки товару від 28.11.2011р., провадження у справі №С-1 поставки товару від 28.11.2011р., в частині стягнення основного боргу в сумі 55 516,62грн. на підставі п. 1.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України підлягає припиненню, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Крім того, позивачем також заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 700,89грн. та відсотків за користування чужими грошами (товарним кредитом) 2 558,24грн.

Оцінюючи вимоги позивача в цій частині господарський суд виходить з наступного.

Порушення відповідачем строків оплати отриманого товару явилось підставою для нарахування позивачем 700,89грн. пені, яка нарахована за період з 16.09.2012р.-15.10.2012р. прострочення оплати товару відповідно до п.6.1 договору.

Господарський суд враховує, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків виконання зобов'язання по оплаті товару, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення штрафних санкцій фактично залишилось невиконаним в повному обсязі зобов'язання відповідача перед кредитором.

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою.

Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Оскільки, відповідачем не були виконанні належним чином зобов'язання щодо оплати товару, це стало підставою для застосування господарської санкції, передбаченої р.4 договору.

Відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені може встановлюватися у договорі платниками та одержувачами коштів -підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичними особами -суб'єктами підприємницької діяльності згідно зі статтями 1,3,4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Оскільки сторонами додатковою угодою до договору передбачені: а) встановлений строк виконання грошового зобов'язання (р.3 договору з посиланням на специфікацію); б) вид відповідальності за прострочення грошового зобов'язання, а також доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобов'язання, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 700,89грн. пені в повному обсязі, оскільки вона розрахована в розмірі, що не суперечить вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання", тобто з урахуванням шестимісячного терміну та розміру облікової ставки НБУ.

В пункті 2 додаткової угоди №1 від 17.08.2012р. до договору сторонами самостійно узгоджено, що якщо Покупець прострочить оплату на прострочену суму заборгованості (Товарний кредит) нараховуються проценти у розмірі 0,15% за кожен день прострочення від дня, коли товар мав бути оплачений до дня його фактичної оплати.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За приписами ч.3 ст.692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплатити товару та сплатити процентів за користування чужими грошовими коштами.

Таким чином, при несвоєчасній оплаті відповідачем продукції він зобов"язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем здійснений розрахунок відсотків за користування чужими грошовими коштам за період з 16.09.2012р.-15.10.2012р. у сумі 2 558,24грн.

Суд вважає вимоги позивача щодо стягнення процентів за неправомірне користування коштами у розмірі 2 558,24грн. обгрунтованими та підлягаючими задоволенню, оскільки дана відповідальність та її розмір узгоджені сторонами у договорі, та не обмежені діючим законодавством.

Суд відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені та відсотків за користування чужими грошами (товарним кредитом) на 80% з огляду на наступне.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи і інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконаний зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру нені наслідкам порушення, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів щодо виконання зобов'язання, негайною добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків).

Як вбачається з матеріалів справи відповідач не звертався до позивача з попередженнями про ускладнення виконання договірних зобов'язань.

Щодо співрозмірності штрафних санкцій, слід зазначити, що Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено саме такий розмір пені за порушення строків виконання зобов'язання, який встановлено сторонами в договорі №С-1 поставки товару від 28.11.2011р.

Таким чином, розмір пені не є завищеним та неспіврозмірним з наслідками порушення зобов'язання, оскільки він відповідає розміру пені передбаченого законодавцем за таке порушення.

Разом з цим, суд зазначає, що ст.83 ГПК України надає право суду зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), проте заявлені позивачем вимоги щодо стягнення відсотків за користування чужими грошами (товарним кредитом) не є неустойкою.

Враховуючи вищевикладене, застосування ст.83 ГПК України потребують відповідного доведення заінтересованою стороною з урахуванням приписів ст.ст.32-34 ГПК України. Відповідачем не доведено, що його випадок є винятковим, матеріали справи не містять доказів вжиття відповідачем заходів щодо належного виконання зобов'язання, негайною добровільного усунення ним порушення та його наслідків та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій.

При поданні позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 677грн., що суперечить (на момент звернення останнього до суду) вимогам Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 р. N 3674-VI, який набрав законної сили 01.11.2011р. згідно якого із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлено ставку судового збору -2% від суми позову (але не менше 1 609,50грн. та не більше 64 380грн.), тобто позивачем внесено судовий збір на 67,50грн. більше, ніж передбачено законодавством, що тягне за собою часткове повернення сплаченої суми.

За приписами ч.1 п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно рекомендацій Вищого господарського суду України викладених у інформаційному листі від 21.11.2011р. №01-06/1625/2011 „Про деякі питання практики застосування Закону України Про судовий збір" зміст пов"язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

Таким чином, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір у розмірі 67,50грн.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 526, 536, 546, 549 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, п.1.1 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Приватного підприємства «Агропром-центр» м.Красноармійськ, Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Єдність» с.Улянівка, Донецької області про стягнення 3 259,13грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Єдність» с.Улянівка, Донецької області на користь Приватного підприємства «Агропром-центр» м.Красноармійськ, Донецької області пеню у розмірі 700,89грн., відсотки за користування чужими грошами (товарним кредитом) 2 558,24грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 609,50грн.

Провадження у справі за позовом Приватного підприємства «Агропром-центр» м.Красноармійськ, Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Єдність» с.Улянівка, Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 55 516,62грн. припинити, в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Повернути з Державного бюджету Приватного підприємства «Агропром-центр» (85300, м.Красноармійськ, Донецької області, вул.Горького,51, ЄДРПОУ 30211319) зайво сплачений судовий збір у розмірі 67,50грн. відповідно до ч.1 п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" перерахованого платіжним дорученням №1679 від 15.10.2012р.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 05.12.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.12.2012р.

Суддя Подколзіна Л.Д.