Рішення № 27986767, 13.12.2012, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа №2-492/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2012 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області у складі

головуючого : Бурлака М.В.

при секретарі : Шмунь Л.І.

позивача: ОСОБА_1

відповідач: не з»явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Мостобуд»про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також заборгованості по невикористаній основній щорічній відпустці , -

в с т а н о в и в :

Позивач 29.10.2012 року звернувся з позовом в суд до відповідача про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також заборгованості по невикористаній основній щорічній відпустці.

Підставою своїх вимог вважає те, що 02.07.2011 року його було прийнято на роботу до ПАТ «Мостобуд» на посаду монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій по 5 розряду, в порядку переведення з Мостозагону № 78 ПАТ «Мостобуд»(наказ № 88-к від 02.07.2011 року).

23.05.2012 року його звільнено з роботи за власним бажанням (наказ № 90-к від 23.05.2012 року), факт прийняття його на посаду та звільнення з неї підтверджується відповідними записами у його трудовій книжці, копія якої в додатку.

При влаштуванні на роботу між ним з однієї сторони та головою правління ПАТ «Мостобуд»- Циганок Ю.О. з іншої сторони існувала домовленість про те, що він працюватиме вахтовим методом. Його зміна починалась 15-16 числа кожного місяця. При цьому розмір заробітної плати вираховувався в залежності від кількості відпрацьованих годин. В середньому щомісячна заробітна плата коливалась від 2 800 грн. до 3 500 грн..

Причиною його звільнення стало те, що відповідач не хотів розраховуватись з ним за фактично виконану ним роботу.

З самого початку влаштування на роботу відповідач сумлінно проводив з ним розрахунок, але сталося так, що на початку 2012 року відповідач почав затримувати проведеня розрахунку в повному обсязі. А починаючи з лютого місяця 2012 року відповідач взагалі припинив виплату заробітної плати.

Фактично заборгованість, яка виникнула існувала за лютий, березень, квітень та травень 2012 року, а також заборгованість по не виплаченим відпускним коштам.

По даному питанню він неодноразово звертався до відповідача - але останній у виплаті належних йому сум постійно відмовляв.

В 20 числах вересня 2012 року відповідач частково провів з ним розрахунок та виплатив зароблену ним заробітну плату за лютий, березень та квітень 2012 року, але за травень місяць 2012 року, а також кошти по невиплаченій щорічній основній відпустці - відповідач відмовляється йому виплачувати.

Свою відмову з проведення розрахунку в повному обсязі відповідач мотивує тим, що у останнього відсутні кошти і коли вони з'являться ніхто не знає і знати не може, оскільки вищевказане ПАТ «Мостобуд»ніби то знаходиться на стадії банкрутства.

Розрахунок заборгованості, яка виникнула:

Щомісячна заробітна плата коливалась від 2800 грн. до 3500 грн.. В даному випадку середньомісячна заробітна плата встановлювалась в розмірі 3000 (три тисячі) грн.. Отже заборгованість по заробітній платі відповідача перед ним, за травень місяць 2012 року в середньому складає 3000 (три тисячі) грн..

Враховуючи той факт, що відповідач уже більше п'яти місяців не виплачує зароблену ним заробітну плату, вважає, що останній повинен у відповідності до чинного КЗпП України, виплатити кошти в сумі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. за час вимушеної затримки повного розрахунку при звільненні.

Заборгованість по невиплаченій основній щорічній відпустці складає - 3000 (три) тис. грн.

Загальна сума заборгованості ПАТ «Мостобуд»переді ним складає (двадцять одна тисяча гривень).

Оскільки Відповідач в добровільному порядку відмовляється виплачувати належні йому кошти, за захистом своїх прав він вимушений звернутися до суду.

Враховуючи вищевикладене з упевненістю говорить про той факт, що у своїй діяльності ПАТ «Мостобуд»не дотримується, а від так і порушує ряд положень чинного КЗпП України, а також положення інших норм чинного законодавства України.

Ст. 43 Конституції України говорить про те, що кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Кожен має право на своєчасне одержання винагороди за працю, яке захищається судом. Кожний працюючий має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Як видно з вищевикладеної норми Конституції України Відповідач безпідставно позбавив його гарантованого Конституцією України права на отримання винагороди за зроблену ним працю.

Д Для того щоб жити і задовольняти свої матеріальні і духовні потреби, людина повинна мати необхідні матеріальні кошти. Ці кошти можуть набуватись різними шляхами: людина може займатися індивідуальною трудовою або підприємницькою діяльністю, одержувати прибуток від цінних паперів у вигляді дивідендів. Переважна більшість людей одержують винагороду, наймаючись на роботу як робітники і службовці. Цю винагороду прийнято називати заробітною платою.

Відповідно до чинного Законодавства України заробітна плата -це винагорода, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 1 Закону про оплату праці). Заробітна плата не виплачена вчасно - це вже збитки, а відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є:

втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, невиплачена заробітна плата є реальними (прямими) збитками, оскільки для робітника зарплата, це витрати які особа реально зробила, щоб виконати свою роботу і яку роботодавець їй не компенсував. Адже заробітна плата - це є сама вартість робочої сили.

Винагорода, яку одержують працівники за свою роботу, не повинна бути меншою певного рівня, який вважається мінімальним. Такою мінімальною заробітною платою є законодавче встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якої не може проводитись оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці чи обсяг робіт. До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати (ст.. 95 КЗпП України).

Ст. 115 КЗпП України «Строки виплати заробітної плати»... заробітна плата виплачується в робочі дні у строки встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за яким здійснюється виплата.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Ст. 117 КЗпП України вказує на те, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки зазначені у ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір , установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку».

Ст. 74 КЗпП України вказує на те, що громадяни, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями...надаються щорічні (основна та додаткові)відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Ст. 83 КЗпП України «Грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки», вказує на те, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» п. 20. Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Ст. 110 ЦПК України «Підсудність справ за вибором позивача», вказує на те, що позови про стягнення аліментів, про визнання батьківства, позови, що виникають з трудових правовідносин можуть пред'являтися також за місцем проживання позивача.

У судовому засіданні позивач частково змінив свої позовні вимоги, зменшивши розмір середньомісячної заробітної плати на суму, яку вказав відповідач, тобто 2 167, 20 грн., збільшив суму виплати за компенсацію невикористаної відпустки на суму 5 252 грн., компенсацію за відрядження в сумі 519, 15 грн. та пояснив, що добровільно виплатити заборгованість відповідач не бажає, а тому просить суд стягнути заборгованість по виплаті заробітної плати на момент постановлення рішення суду, тобто 13 грудня 2012 року виходячи з середньомісячної заробітної плати в сумі 2 167,20 грн., що складає 14 176, 97 грн. ( 6 місяців помножити на 2 167,20, що дорівнює 13003,20 грн., 13 днів помножити на 90, 29 грн., середньоденний заробіток, виходячи з 24 денної робочої неділі, що складає 1173, 77 грн., а в цілому -14 176,97 грн.), недоплачену заробітну плату за травень місяць в сумі 1 265 грн., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 5 252 грн., заборгованість по відрядженням в сумі 519, 15 грн., і в цілому стягнути з відповідача 21 213,12 грн.

У судове засідання відповідач не з'явився надіслав суду пояснення, в яких зазначено, що позов визнає частково, по суті позовних вимог можемо пояснити наступне:

Дійсно, ОСОБА_1 працював в Управлінні механізації ПАТ «Мостобуд»на посаді монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій.

Був звільнений за власним бажанням з 23.05.2012 року, згідно наказу № 90-к.

Заборгованість зі сплати заробітної плати становить 7 036.15 грн. (з них 1 265,00 грн. - заробітна плата за травень 2012 року, 5 252,00 грн. - компенсація за невикористану відпустку, 519.15 грн. - за відрядження).

Заборгованість зі сплати заробітної плати виникла через несплату коштів замовниками (у більшості випадків замовник в особі держави) за виконані будівельно- монтажні роботи.

Згідно Інструкції 31 статистики заробітної плати № 5 до розрахунку середньої заробітної плати не включаються надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, і працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно провадиться в дорозі або має розізний (пересувнии) характер.

Розрахунок середньої зарплати проводиться, виходячи із заробітку за останні два місяці:

Лютий 2012 року - 1 785,30 грн. - відпрацьовано 165 годин.

Березень 2012 року -1995,21 грн. -відпрацьовано 128 годин.

Всього 3780,21 грн.

Отже, середньогодинна зарплата складає - 123,90 грн., розмір середньої заробітної плати 2 167,20 грн., що підтверджується довідкою № 372 від 21.11.2012 року.

За таких обставин слід зробити висновок про завищення позовних вимог, порівняно з фактичною заборгованістю, тому просить:

Зобов'язати відповідача здійснити перерахунок позовних вимог з урахуванням даних, що містяться в офіційний довідці ПАТ «Мостобуд»(додається).

Постановити рішення з урахуванням фактичної заборгованості, яка підтверджується наданою довідкою ПАТ «Мостобуд»№ 372 від 21.11.2012 року.

Розглядати цивільну справу у відсутність представника ПАТ «Мостобуд»з урахуванням наданих по справі пояснень.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з урахуванням змінених позовних вимог позивача і виходить з наступного:

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Ст. 117 КЗпП України вказує на те, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки зазначені у ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку».

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» п. 20. Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Таким чином, суд робить висновок про те, що відповідачем при звільненні працівника не виконано вимоги ст. ст. 116, 117 КЗпП України, він не довів відсутність своєї вини, спір про розмір середньомісячної заробітної плати відсутній, тому позов підлягає задоволенню і заборгованість по виплаті заробітної плати вираховується судом на день постановлення рішення, тобто 13 грудня 2012 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. 116,117 КЗпП України, п. 20 Постанови Пленуму ВСУ від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», ст. ст. 3,5,6,7,8,10,11,14,15,60,130,157,166,174,208,209,213,215,223, п. ч.1 ст.367, 294, ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовільнити повністю.

Стягнути з ПАТ «Мостобуд», що знаходиться за адресою -м. Київ, вул. Паньківська,5, р/р 260000057255 в Київській регіональній дирекції «Райфайзенбанк АВАЛЬ», МФО 322904, код ЗКПО 01386326, індивідуальний податковий номер юридичної особи 013863226657 на користь ОСОБА_1, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, - 21 213,12 грн., з яких: заборгованість по заробітній платі в розмірі 14 176, 97 грн., компенсація за невикористану відпустку в сумі 5 252 грн., компенсацію за відрядження в сумі 519, 15 грн., недоплачену заробітну плату за травень місяць в сумі 1 265 грн.

Допустити негайне виконання судового рішення по виплаті заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів через Монастирищенський районний суд до апеляційного суду Черкаської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Монастирищенського Бурлака М.В

районного суду .