Рішення № 27985324, 15.10.2012, Біловодський районний суд Луганської області

15.10.2012

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне)

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 2-198/1204/2012

категорія 2-50

15.10. 2012 року Біловодський районний суд Луганської області

у складі: судді Ткаченко О.Д.

секретаря : Торби Т.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом гр. ОСОБА_1 до Луганського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності , третьої особи - гр. ОСОБА_2 про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на робот та стягнення витрат в сумі 3000 гривень за перебування на лікуванні та моральної шкоди в сумі 10000 гривень,-

В С Т А Н О В И В :

Позовна заява була подана 27.08.2012 року,в якій позивач вказав,що до 27 липня 2012 року включно він працював на посаді директора Біловодської міжрайонної виконавчої дирекції Луганського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. 27.07.2012 дирекцією Луганського обласного відділення фонду ССТВП було видано наказ № 161-к за підписом третьої особи у справі - гр. ОСОБА_2 про звільнення позивача з займаної посади за здійснення однократного (одноразового) грубого порушення трудових обов'язків . Позивач вважає, що його звільнено без законних підстав, бо в мотивувальній частині оскаржуваного наказу зазначено,що «ревізією було виявлено грубі порушення нормативних актів…, в тому числі вимоги п.6.4. Статуту Фонду…, що є грубим порушенням трудових обов'язків керівника…». За положеннями ст. 41 п.1 КЗпПП України і за змістом вказаної норми підставою для звільнення за вказаною статтею є вчинення особою разового грубого порушення трудових обов'язків, а не триваючого, зокрема, неналежне виконання своїх обов'язків, тощо. Відповідно до роз'яснень п.27 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним( могло бути завдано) шкоду. Крім того, звільнення на підставі п.1 ст. 41 КЗпП України за своєю природою є дисциплінарним, а тому воно має здійснюватися з дотриманням порядку і строків, викладених у ст. 148,149 КзПП України. Але з оскаржуваного наказу неможливо встановити, за яке саме порушення позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Оскільки в діях позивача не встановлено одноразового ( однократного) грубого порушення трудових обов'язків, яке може бути підставою для звільнення його з роботи, то позивач гр.. ОСОБА_1 вважає, що оскаржуваний ним наказ є незаконним . Тому позивач просить суд визнати незаконним наказ про його звільнення з роботи, поновити на посаді директора Біловодської міжрайонної виконавчої дирекції Луганського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та допустити рішення суду до негайного виконання. Ухвалою суду від 08.10.2012 року були прийняті до провадження збільшені позовні вимоги, відповідно до яких позивач просить суд стягнути як компенсації за його витрати на лікування, а саме за придбання лікарських засобів та медикаментів в розмірі 3000 гривень та спричинену йому моральну шкоду в розмірі 10000( десять тисяч) гривень .

Представник відповідача гр. ОСОБА_3 при попередньому слуханні справи ,та під час підготовчої частини судового засідання первісні позовні вимоги не визнала повністю, заявила клопотання про допит свідка у справі гр.. ОСОБА_4

В сьогоднішнє судове засідання представник відповідача та третя особа не прибули, заявили клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на поважні причини -термінове відрядження представника позивача до іншого відділення Фонду. Клопотання не було задоволеним, судом винесена ухвала про заочний розгляд справи за клопотання позивача у справі.

Третя особа гр. ОСОБА_2 в жодне із судових засідань не прибув, про слухання справи був повідомленим належним чином

Вислухавши учасників процесу,суд при винесенні рішення керується вимогами ст. 10,11 ЦПК України , виходячи з засад змагальності та диспозитивності , суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав:

Свідок гр. ОСОБА_4 пояснив, що в відділенні Фонду, який очолював позивач у справі, в неналежному технічному стані є опалювальний котел, який за висновком в.о. начальника газової дільниці визнаний таким, що не відповідає технічним умовам енергозбереження, має великий обсяг споживання газу на опалювальну площу та внаслідок тривалої експлуатації автоматика на ньому не відповідає подальшій безпечній експлуатації і може становити загрозу для життя правників відділення Фонду.

Відповідно до ч.1 ст. 235 КзПП України у разі звільнення особи без законної підстави працівник повинен бути поновленим на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. За ч.2 ст. 235 КзПП України при винесені рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи , але не більше, ніж за один рік. Рішення про поновлення на роботі за ч.5 ст. 235 КзПП України та ст. 367 ЦПК України підлягає негайному виконанню.

Таким чином, виходячи з меж заявленого позову, суд може задовольнити позовні вимоги відповідно до ст. 10,11 ЦПК України частково в межах позову , виходячи з того, що при розгляді справи встановлено, що позивач з 27.07.2012 року по 16.08.2012 року та з 18.09.2012 року( а . с 45) перебував на лікуванні, що підтверджується листком непрацездатності серії АВР № 494106 у зв'язку з стаціонарним лікуванням, також позивач підтвердив, що з 18.09.2012 року він направлявся для планового обстеження в обласну клінічну лікарню, і за усним поясненням позивача, був виписаним 30.09.2012 року, до 08.10.2012 року і по цей час він займався вирішенням інших справ. Також позивач пояснив, що він витратив на придбання ліків, крапельниць та іншого медичного інвентарю з 30.07.2012 року по 16.08.2012 року 3000 гривень, при цьому не подав суду будь - яких доказів стосовно своїх витрат, також не подав і доказів за час перебування на лікуванні з 18.09.2012 року по 30.09.2012 року, не надав суду лікарняний лист( листок непрацездатності).

Враховуючи, у що випадку відсутності позивача на роботі до дня настання непрацездатності йому не може бути оплачено бюлетеня з тимчасової непрацездатності, відповідач повинен виплати позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу, який повинен бути обрахованим відповідно до діючого законодавства України, виходячи з середньої заробітної плати за останні два місяці до часу його незаконного звільнення з роботи.

Витрати, понесені позивачем на лікування, не можуть бути компенсованими судом за їх безпідставністю. Також, вирішуючи питання про компенсацію моральної шкоди, яка передбачена ст. 237-1 КзПП України, суд повинен виходити з того, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як вбачається з позовної заяви, позивач не мотивував наявність у нього моральної шкоди , його листок непрацездатності також не підтверджує таких обставин, а госпіталізація його до обласної лікарню вказана як планова за довідкою ВКК - з причин наявності у нього хронічних захворювань. Але очевидно, що будь-яка неправомірні дія може викликати у позивача душевні страждання різного ступеня і позбавити його частково або повністю психічного благополуччя, але такі доводи про наявність таких змін у свідомості позивача як негативні наслідки неправомірної поведінки відповідача не були відображені у збільшених позовних вимогах, тому суд вважає, що несприятливі у психологічному аспекті переживання не призвели до спричинення позивачу значної шкоди і тому в цій частині позовні вимоги не можуть бути задоволеними.

Відповідач також суду не довів, в чому ж полягало здійснення одноразового (однократного) грубого порушення трудових обов'язків позивачем , яке призвело до грубих порушень нормативних актів , які регулюють відносини в сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в тому числі п.6.4 Статуту Фонду, бо всі приведені в акті ревізії випадки не підпадають під конкретне порушення , яке може бути розцінено як однократне( одноразове) грубе порушення трудових обов'язків, і інші доводи відповідача про наявність порушень також не є переконливими , бо вони виходять за межі регулювання тих нормативних актів, на які посилається відповідач в наказі № 161-к від 27.07.2012 року про звільнення позивача з роботи як на підставі висновків за актом комплексної ревізії від 22.06.2012 року.

Судові витрати у справі необхідно покласти на відповідача .

Керуючись ст. 10, 11,35 , 88 , 213- 215, 225,226,367 ЦПК України, ст..232, 233ч.1, 235, 238 КзПП України, Законом України «Про судовий збір»від 08.07.2011 року № 3674-У1, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги гр. ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду СС ТВП № 161-к від 27.07.2012 року про звільнення позивача гр. ОСОБА_1 із займаної посади на підставі п.1 ст. 41 Кодексу Законів про працю України.

Поновити позивача на посаді директора Біловодської міжрайонної виконавчої дирекції Луганського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з часу його звільнення та зобов'язати відповідача нарахувати та виплати йому за час вимушеного прогулу середній заробіток за час вимушеного прогулу відповідно до діючого законодавства України.

В задоволенні позову в частині стягнення компенсації витрат на лікування в сумі 3000 гривень повністю відмовити за безпідставністю позовних вимог .

Повністю відмовити у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди за недоведеністю цих позовних вимог .

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу звернути до негайного виконання.

З відповідача стягнути на р/р31219206700103, отримувач коштів 24048193,МФО отримувача коштів - державний бюджет, Біловодський районний суд, МФО банку 804013 в ГУДКУ в Луганській області судові витрати - в розмірі 537,40(107,60*3+214,60)гривень судового збору .

Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше п'яти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через суд 1-ї інстанції шляхом подачі в 10-денний строк апеляційної скарги через Біловодський районний суд.

Суддя: О.Д.Ткаченко.