Ухвала суду № 27982020, 06.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4149/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Томилець Ю.Г.

Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"06" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

при секретарі Коток К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Флеш»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 грудня 2011 року № 0008962312, від 13 грудня 2011 року № 0008972312.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2012 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, без належної оцінки доказів та у супереч обставинам справи.

Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, просив суд задовольнити апеляційну скаргу, постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Представник позивача просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Шевченківському районі міста Києва було проведено документальну позапланову перевірку ТОВ Фірма «Флеш»з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податків та зборів по взаємовідносинам з ТОВ «ОСОБА_4»за період з 1 січня 2010 року по 30 вересня 2011 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт від 24 листопада 2011 року № 2451/2312/31520728, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог:

- пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», при визначенні суми податку на прибуток встановлено його заниження всього у сумі 194 806,00 грн, в тому числі 9 місяців 2010 року - 194 806,00 грн.

- пп. 7.4.5 п. 7.4., пп.7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», при визначенні суми ПДВ, призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 155845,00 грн., в тому числі по періодам: липень 2010 року -150290,00 грн., серпень 2010 року -5555,00 грн.

На підставі акту перевірки від 24 листопада 2011 року № 2451/2312/31520728, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було винесено:

- податкове повідомлення-рішення від 13 грудня 2011 року № 0008962312, яким ТОВ Фірма «Флеш»визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 194807,00 грн., в тому числі 155845,00 грн. - основного платежу та 38962,00грн. - штрафних санкцій.

- податкове повідомлення-рішення від 13 грудня 2011 року № 0008972312, яким ТОВ Фірма «Флеш»визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 243508,00 грн., в тому числі 194806,00 грн. - основного платежу та 48407,00 - штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 7.4.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника (абзац 1 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Судом першої інстанції встановлено, з чим погоджується колегія суддів, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу фінансової діяльності ТОВ «Богемія ЮС»є необґрунтованими, оскільки результати аналізу фінансово-господарської діяльності контрагента відповідно до вимог податкового законодавства України, не можуть бути підставами для висновків в частині податкового обліку позивача.

Відповідно до вимог норм Закону України «Про податок на додану вартість», включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Тобто, наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

Згідно з пунктом 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

- суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Порядок визначення валових витрат врегульовано статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Види витрат, які не включаються до валових, визначено пунктом 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень, пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам, у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. У разі, коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза. Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

З викладеного вище вбачається, що визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому, неодмінною та характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.

Судом першої інстанції встановлено, що 30 червня 2010 року між ТОВ «Фірма «Фреш»(покупець) та ТОВ «Богемія ЮС»(постачальник) було укладено договір № 04/10/п про надання транспортних послуг, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати товар, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити за нього, та договір підряду №2/п, відповідно до якого Замовник (ТОВ Фірма «Флеш») доручає Виконавцю ( ТОВ «ОСОБА_4») виконати роботу по збиранню меблів.

Однак, в акті перевірки позивача, операції підряду та купівлі-продажу по зазначених вище угодах між ТОВ Фірма «Флеш»та його контрагентом ТОВ «ОСОБА_4»є нікчемними з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства, а тому, у позивача не виникає права на віднесення до валових витрат, на підставі актів прийняття виконаних робіт, наданих на виконання таких угод та віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, на підставі податкових накладних, наданих на виконання таких угод.

Для правильної юридичної кваліфікації змісту спірних правовідносин встановленню підлягає факт реальності господарських операцій за договором поставки № 06/10/п та договором підряду № 2/п, укладеними між ТОВ Фірма «Фреш»та ТОВ «ОСОБА_4», із з'ясуванням з цією метою, зокрема, обставин щодо виду та якості наданих послуг, особливостей та форми їх надання та отримання, подальшого використання результатів отриманих від Виконавця послуг в господарській діяльності позивача (спрямованій на отримання прибутку) тощо.

Крім того, суд вважає, що реальність відповідних господарських операцій між сторонами вищевказаних договорів повинна також встановлюватися на основі аналізу обсягу та повноти виконання сторонами умов цих договорів, оформлення відповідних дій у відповідній документальній формі тощо.

Суд також звертає увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами даної адміністративної справи, на виконання умов Договору від 30 червня 2010 року №06/10/п ТОВ «Богемія ЮС»поставлено товар, про що свідчать видаткові накладні: від 1 липня 2010 року №22 на загальну суму 257 730,00 грн., від 5 липня №23 на загальну суму 241 854,00 грн., від 5 липня 2010 року №24 на загальну суму 259 500 грн. На виконання договору ТОВ «ОСОБА_4»виписало податкові накладні: від 1 липня 2010 року №22 на загальну суму 257 730,00 грн., в тому числі ПДВ - 51546,00 грн.; від 5 липня №23 на загальну суму 241 854,00 грн., в тому числі ПДВ -40309,00; від 5 липня 2010 року №24 на загальну суму 259 500 грн., в тому числі ПДВ - 51900,00 грн.

Згідно пояснень представника Позивача, виконання умов договору підряду від 30 червня 2010 року №1/п підтверджується тим, що всі роботи здійснювались згідно додатку №1 до договору «Розцінки на послуги збирання меблів», про що свідчить первинна документація, зокрема

- акт виконаних робіт від 31 серпня 2010 року, згідно якого ТОВ «ОСОБА_4»було надано послуг по складанню меблів на загальну суму 33 331,00 грн.;

- акт виконаних робіт від 31 липня 2010 року, згідно якого ТОВ «ОСОБА_4»було надано послуг по складанню меблів на загальну суму 39 210,00 грн.

Внаслідок виконання послуг ТОВ «ОСОБА_4»було виписано: податкову накладну від 31 липня 2010 року №86, згідно якої Виконавцем було здійснено послуг на загальну суму 39210 грн., в тому числі ПДВ - 6535,00 грн., та податкову накладну від 31 серпня 2010 року № 208, згідно якої Виконавцем було здійснено послуг на загальну суму 33331,00 грн., в тому числі ПДВ - 5555,17 грн.

Отримання товару від ТОВ «ОСОБА_4»та реальне здійснення збирання меблів, в результаті чого було виготовлено товар підтверджується відомостями руху товарів на складі за липень 2010 року по квітень 2012 року, які підписані головним бухгалтером та завідуючим складом ТОВ Фірма «Флеш».

Оплата Позивачем поставки та послуг збирання меблів відбувалась шляхом безготівкового розрахунку, про що свідчать банківські виписки.

Меблі, поставлені та зібрані ТОВ «ОСОБА_4»позивачем у майбутньому реалізувалися згідно договорів, укладених між ТОВ Фірма «Флеш»та адміністраторами магазину «Меблевий центр ФЛЕШ», зокрема між ними було укладено договори купівлі-продажу: від 16 червня 2010 року № 0МФ00506, від 12 липня 2010 року № 0МФ00577, від 5 червня 2010 року № 03Ф00040.

Судом першої інстанції також встановлено, що товари реалізовувались й іншим контрагентам, з чим погоджується колегія суддів, докази тому містяться у матеріалах справи.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що відповідачем не надано суду належних доказів, які б спростували фактичне здійснення господарських відносин між позивачем та ТОВ «Укрспецімпорт».

Тобто, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, та не надано належних доказів, які б підтверджували викладені в акті перевірки позивача висновки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що викладені в акті перевірки висновки відповідача є неповними та такими, що не ґрунтуються на аналізі всіх фактичних обставин спірних правовідносин, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 13 грудня 2011 року № 0008962312, від 13 грудня 2011 року № 0008972312 - є протиправними та такими, що винесені з порушенням вимог чинного законодавства.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.