Постанова № 27981942, 29.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4601/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В,

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"29" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого -судді Лічевецького І.О., суддів -Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі -Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Браво Гласс Трейд»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 серпня 2012 р. адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Браво Гласс Трейд»до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Браво Гласс Трейд»(надалі за текстом -«ТОВ «Браво Гласс Трейд») звернулось до суду з позовом про скасування повідомлення-рішення № 0011752310 від 21 грудня 2011 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 2 856 799 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0011762310 від 21 грудня 2011 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 2 301 025 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 серпня 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній сказі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 22.11.2011 р. по 28.11.2011 р. посадовцями ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Браво Гласс Трейд»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.07.2011 р. в частині питань визначених постановою.

Результати перевірки оформлено актом № 1537/23-10/36590700 від 01.12.2011 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 139, 198 Податкового кодексу України внаслідок віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту витрат з оплати товарів за договорами, укладеними з ТОВ «ЦСП-Авант».

Такий висновок податкового органу вмотивовано тим, що будучи допитаним в якості свідка ОСОБА_3, який значиться засновником, директором та бухгалтером ТОВ «ЦСП-Авант»пояснив, що фактично функції директора та бухгалтера підприємства він не виконував.

Виходячи із наведеного орган державної податкової служби дійшов висновку, що укладені позивачем угоди є нікчемними та не спричиняють правових наслідків.

На думку ДПІ у Шевченківському районі м. Києва наведене призвело до заниження позивачем податку на прибуток на 2 285 439 грн. та заниження податку на додану вартість на 1 840 820 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0011752310 від 21 грудня 2011 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 2 856 799 грн., в тому числі 2 285 439 грн. за основним платежем та 571 360 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0011762310 від 21 грудня 2011 р., яким ТОВ «Браво Гласс Трейд»збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 2 301 025 грн., в тому числі 1 840 820 грн. за основним платежем та 460 205 грн. за штрафними санкціями.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач необґрунтовано сформував валові витрати та не підтвердив своє право на податковий кредит, оскільки на момент проведення перевірки останній не надав первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

На думку судової колегія наведений висновок окружного адміністративного суду не можна вважати таким, що зроблений на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

На момент виникнення спірних правовідносин питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулювались статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (надалі за текстом -«Закон № 334/94-ВР») та статтями 138, 139, 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а»пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції помилково виходив із положень пункту 44.6 статті 46 Податкового кодексу України якими передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

З матеріалів справи вбачається, що листом № 139 від 23.11.2011 р. ТОВ «Браво Гласс Трейд»повідомляло ДПІ у Печерському районі м. Києва про те, що на підставі договору №24/01-11П від 24.01.2011 р. оригінали документів передані на зберігання ОСОБА_4 і будуть надані найближчим часом.

Разом з тим, частиною 4 статті 11 КАС України передбачено обов'язок суду вжити передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Позивачем до суду першої інстанції було надано копії договору поставки № БГТ-01/09 від 01.09.2010 р. та додаткової угоди до нього від 06.09.2011 р., видаткових накладних, податкових накладних, прибуткових ордерів, платіжних доручень № 68 від 02.11.2010 р., № 69 від 02.11.2010 р., № 74 від 03.11.2010 р., № 88 від 04.11.2010 р., № 1002 від 10.11.2010 р., № 1004 від 11.11.2010 р., № 1007 від 12.11.2010 р., № 1012 від 15.11.2010 р., № 1018 від 16.11.2010 р., № 1113 від 17.11.2010 р., № 1120 від 18.11.2010 р., № 1124 від 19.11.2010 р., № 1012 від 25.11.2010 р., № 1128 від 23.11.2010 р., № 1134 від 23.11.2010 р., № 1135 від 24.11.2010 р., № 1140 від 25.11.2010 р., а також копії видаткових накладних, довіреностей, рахунків, які свідчать про подальшу поставку товарів контрагентам ТОВ «Браво Гласс Трейд».

Сам факт порушення кримінальної справи відносно керівника підприємства-контрагента ТОВ «Браво Гласс трейд» не може бути доказом незаконності дій позивача та фіктивності згаданих угод.

В матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Крім того, судом попередньої інстанції не враховано наступне.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

За змістом підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

При цьому пунктом 86.9 статті 86 ПК України визначено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

З матеріалів справи вбачається, що позапланова перевірка ТОВ «Браво Гласс Трейд»була проведена на підставі постанови слідчого від 17.06.2011 р.

Таким чином, оскільки перевірку призначено відповідно до кримінально-процесуального закону і відсутні докази набрання законної сили відповідним рішенням суду, у відповідача були відсутні правові підстави для винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись статтями 160, 198, 202, 205 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Браво Гласс Трейд»задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 серпня 2012 р. скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0011752310 від 21 грудня 2011 р. та податкове повідомлення-рішення № 0011762310 від 21 грудня 2011 р.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.