Рішення № 27978244, 10.12.2012, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 1019/2517/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2012 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого(ої)-судді: Свояк Д. В.

при секретарі:Литвишко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» про визнання незаконним звільнення та поновлення на роботі,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду із позовом і просить визнати незаконним та скасувати наказ генерального директора Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» Довгошиї Павла Олександровича про звільнення ОСОБА_2 від 13.09.2012 №148-ОС; зобов'язати Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» винести наказ, яким поновити її, ОСОБА_2, на посаді молодшого наукового співробітника музею народного одягу Середньої Наддніпрянщини Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»; стягнути з Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 14.09.2012, та компенсацію за невикористану додаткову відпустку як одинокій матері; зобов`язати Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» відшкодувати їй, ОСОБА_2, моральну шкоду в розмірі 8000 (вісім тисяч) грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність законних підстав для її звільнення зважаючи на те, що вона не відмовлялася від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці. Позивач зазначає, що вона є членом первинної профспілкової організації Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» та її звільнення, як члена цієї профспілкової організації, з нею не погоджувалося. Крім того, позивач вказала, що у порушення вимог ст. 32 КЗпП України та п.п. 2.7, 2.8 колективного договору відповідач не повідомив її про зміну істотних умов праці за два місяці до цих змін.

Також, позивач вказує, що відповідачем порушено вимоги ст. 86 КЗпП України, зокрема не погоджено з профспілкою зміни норм праці, які відбулись у зв'язку із затвердженням нової посадової інструкції.

На підтвердження вимог щодо відшкодування завданої позивачу моральної шкоди вона зазначила, що через незаконні дії відповідача вона втратила душевний спокій, перебуває у пригніченому стані, не може знайти нової роботи відповідної кваліфікації, їй важко забезпечувати себе та своїх близьких.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали у повному обсязі. Додатково позивач пояснила суду, що вона не мала наміру відмовлятися від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці, посадову інструкцію вона підписала, пропозицій від відповідача про переведення на інші посади не надходило.

Представники відповідача заперечили проти задоволення позову, посилаючись на те, що звільнення позивача було проведене у відповідності з вимогами законодавства через її небажання продовжувати роботу зі зміною істотних умов праці. При цьому, факт відмови позивача від роботи у змінених умовах праці відповідачем встановлений зокрема зі службової записки позивача від 29.08.2012 та з акту про відмову позивача від підпису під новою посадовою інструкцією від 29.08.2012.

Також, представники відповідача пояснили, що підпис позивача про ознайомлення з наказом НІЕЗ «Переяслав» від 15.02.2012 № 24-ОД, підтверджує факт попередження позивача про зміну істотних умов праці з 20.04.2012. Законність зміни умов праці відповідач підтверджує листом Міністерства культури України від 15.03.2012 № 792/22/13-12. Крім того, відповідачем надано акт Територіальної державної інспекції з питань праці у Київській області від 18.10.2012 № 10-07-001/9 перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відповідно до якого за результатами перевірки НІЕЗ «Переяслав» станом на 18.10.2012 порушень законодавства з питань праці не виявлено.

Заслухавши думки учасників судового розгляду, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, у тому числі показання свідків, суд встановив.

01.07.1999 наказом № 24 позивач прийнята тимчасово на період декретної відпустки на роботу на посаду бібліотекаря Переяслав-Хмельницького державного історико-культурного заповідника.

Наказом НІЕЗ «Переяслав» від 01.07.2004 № 43 позивач переведена на посаду молодшого наукового співробітника.

15.02.2012 видано наказ НІЕЗ «Переяслав» № 24-ОД «Про покладення на наукових співробітників обов'язків зберігачів». Згідно з вказаним наказом з метою впорядкування і покращення ефективності роботи відділу науково-фондової роботи, а також стану обліку та зберігання музейних предметів в НІЕЗ «Переяслав», покладено на керівників та наукових співробітників експозиційних структурних підрозділів обов'язки зберігачів в частині переданих їм музейних предметів за відповідними актами в межах функціональних обов'язків, визначених в новій редакції посадових інструкцій та попереджено їх про покладення на них з 20.04.2012 повної матеріальної відповідальності за зберігання музейних предметів в межах розподілу функціональних обов'язків та посадових інструкцій на підставі актів прийому музейних цінностей (предметів) на матеріально-відповідальне зберігання (п.2,3 наказу). Пунктами 6, 7 цього наказу працівників попереджено, що у разі відмови виконувати посадові обов'язки, покладені на них новими посадовими інструкціями, трудові договори з ними будуть розірвані на підставі п.6 ст.36 КЗпП України, а відмова ознайомитися з наказом чи підписати нову посадову інструкцію буде розцінена як відмова виконувати нові посадові обов'язки.

Цього ж дня вказаний наказ було погоджено на засіданні профспілкового комітету первинної профспілкової організації НІЕЗ «Переяслав» Професійної спілки працівників культури України (протокол № 2 від 15.02.2012). З первинною профспілковою організацією НІЕЗ «Переяслав» Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» наказ не погоджувався.

Позивач ознайомилась із вказаним наказом 17.02.2012.

З пояснень представників відповідача, матеріалів справи, показань свідків судом встановлено, що видання цього наказу та, відповідно, зміни в організації праці НІЕЗ «Переяслав» здійснювалось у зв'язку з виробничою необхідністю привести роботу заповідника у відповідність з вимогами Міністерства культури України з метою усунення недоліків в його роботі, виявлених комісією Міністерства культури і туризму України в 2010 році, зокрема забезпечення збереження матеріальних цінностей.

03.05.2012 підготовлено та підписано заступником Генерального директора з наукової роботи НІЕЗ «Переяслав» Коптюхом Ю.В. посадову інструкцію молодшого наукового співробітника Музею народного одягу Середньої Наддніпрянщини (код КП 2431.1). Посадова інструкція узгоджена 03.05.2012 провідним юрисконсультом Панченко Т.А. та начальником відділу кадрового та адміністративного забезпечення НІЕЗ «Переяслав» Білозуб О.В., затверджена Генеральним директором НІЕЗ «Переяслав» Довгошия П.О. без зазначення дати затвердження. Підпис позивача про ознайомлення з вказаною посадовою інструкцією датований 12.09.2012.

17.08.2012 співробітниками НІЕЗ «Переяслав», у тому числі позивачем, на ім'я Генерального директора НІЕЗ «Переяслав» подано службову записку щодо проведення зборів колективу НІЕЗ «Переяслав» для пояснення суті змін у посадових інструкціях наукових співробітників.

29.08.2012 заступником Генерального директора з наукової роботи НІЕЗ «Переяслав» Коптюхом Ю.В., начальником відділу кадрового та адміністративного забезпечення НІЕЗ «Переяслав» Білозуб О.В. та старшим інспектором з кадрів Ященко А.П. складено акт про те, що позивач ознайомлена з посадовою інструкцією, але свій підпис про ознайомлення в посадовій інструкції ставити відмовилася, сказавши, що в посадовій інструкції свій підпис вона поставить лише під зауваженням такого змісту «з посадовою інструкцією ознайомлена, не згідна».

29.08.2012 позивач на ім'я Генерального директора НІЕЗ «Переяслав» подала службову записку № 106, у якій висловлені зауваження до тексту посадової інструкції та прохання привести інструкцію до вимог чинного законодавства.

13.09.2012 наказом НІЕЗ «Переяслав» № 148-ОС позивача звільнено з 14.09.2012 у зв'язку з відмовою від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці - за п.6 ст.36 КЗпП України. Вказано бухгалтерії провести розрахунки відповідно до законодавства. Виплатити позивачу компенсацію за 7 календарних днів невикористаної щорічної відпустки, вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку. Наказ погоджений 13.09.2012 начальником юридичного відділу Панченко Т.А. та начальником відділу кадрового та адміністративного забезпечення НІЕЗ «Переяслав» Білозуб О.В. Відмітка про ознайомлення (отримання) позивача із вказаним наказом датована 17.09.2012.

14.09.2012 провідним юрисконсультом Петруня А.П., ученим секретарем Кузьменко А.В. та діловодом відділу кадрового та адміністративного забезпечення Самородовою С.С. складений акт про відмову позивача від ознайомлення з наказом про звільнення та отримання трудової книжки.

15.09.2012 позивачем на ім'я Генерального директора НІЕЗ «Переяслав» подано заперечення на наказ про звільнення, у якому крім іншого вказано про підписання позивачем посадової інструкції.

Посилання позивача на порушення відповідачем вимог ст. 252 КЗпП України у частині непогодження звільнення позивача із Первинною профспілковою організації Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» працівників НІЕЗ «Переяслав» спростовується наступним.

Відповідно до положень ч.3 ст.252 КЗпП України звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).

При цьому, згідно з довідкою Первинної профспілкової організації Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» працівників НІЕЗ «Переяслав» від 19.09.2012, позивач з 27.11.2010 є членом цієї профспілкової організації. Однак, відповідно до пояснень позивача та показів свідка ОСОБА_10 позивач не є членом виборного профспілкового органу НІЕЗ «Переяслав».

Крім того, з аналізу положень статей 32, 36, 40 КЗпП України вбачається, що припинення трудового договору з підстав відмови працівника від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці, передбачених п.6 ст.36 КЗпП України, не є розірванням трудового договору за ініціативи власника.

Зважаючи на це, погодження звільнення позивача за п.6 ст.36 КЗпП України із профспілкою, членом якої вона є, на підставі ч.3 ст.252 КЗпП України не потребувалось.

Посилання позивача на порушення відповідачем вимог ст. 32 КЗпП України у частині неповідомлення працівника про зміни істотних умов праці не пізніш ніж за два місяці спростовується наявністю підпису позивача про ознайомлення із наказом НІЕЗ «Переяслав» від 15.02.2012, який датований 17.02.2012.

Також, за аналогічних підстав спростовуються твердження позивача про порушення відповідачем вимог п. 2.7, 2.8 колективного договору, укладеного між НІЕЗ «Переяслав» та профспілковим комітетом НІЕЗ «Переяслав», схваленого на загальних зборах трудового колективу НІЕЗ «Переяслав» 25.03.2006, щодо повідомлення профспілки про зміни істотних умов праці, а також узгодження з нею розірвання трудового договору з позивачем.

Зокрема, відповідно до ст. 12 КЗпП України колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом (особою), з однієї сторони, і первинними профспілковими організаціями, які діють відповідно до своїх статутів, а у разі їх відсутності - представниками, вільно обраними на загальних зборах найманих працівників або уповноваженими ними органів, з другої сторони. Якщо на підприємстві, в установі, організації створено кілька первинних профспілкових організацій, вони повинні на засадах пропорційного представництва (згідно з кількістю членів кожної первинної профспілкової організації) утворити об'єднаний представницький орган для укладення колективного договору. В цьому разі кожна первинна профспілкова організація має визначитися щодо своїх конкретних зобов'язань за колективним договором та відповідальності за їх невиконання. Первинна профспілкова організація, що відмовилася від участі в об'єднаному представницькому органі, позбавляється права представляти інтереси працівників при підписанні колективного договору.

Первинна профспілкова організація Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» в НІЕЗ «Переяслав» діє з 2010 року, тому не брала участі в укладенні колективного договору.

З пунктів 2.7, 2.8 колективного договору НІЕЗ «Переяслав» вбачається, що лише у п. 2.8 колективного договору НІЕЗ «Переяслав» міститься положення, що розірвання трудового договору з працівником за ініціативою адміністрації проводиться за попередньою згодою профспілковим комітетом НІЕЗ «Переяслав».

Таким чином, з огляду на те, що звільнення позивача відбувалось не у зв'язку із розірванням трудового договору за ініціативи власника, суд не вбачає порушень відповідача п. 2.8 колективного договору НІЕЗ «Переяслав».

Посилання позивача на порушення відповідачем вимог ст. 47 КЗпП України у частині невручення відповідачем їй копії наказу про звільнення у день звільнення спростовується наступним.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Таким чином, обов'язок відповідача видати копію наказу про звільнення з роботи розповсюджується лише на випадки звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, до яких не відноситься підстава звільнення позивача. Докази вимоги позивачем від відповідача надання копію наказу про звільнення з роботи в матеріалах справи відсутні.

Посилання позивача на те, що новою посадовою інструкцією було змінено норми праці, не знайшли свого підтвердження.

Зокрема, відповідно до ч.1 ст.85 КЗпП України норми праці - норми виробітку, часу, обслуговування, чисельності - встановлюються для працівників відповідно до досягнутого рівня техніки, технології, організації виробництва і праці.

Згідно з положеннями ст. 86 КЗпП України запровадження, зміна і перегляд норм праці проводиться власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організаціями (профспілковим представником).

Разом з тим, судом встановлено, що норми праці для музейних працівників встановлені щодо екскурсійної та лекційної діяльності.

Наказом НІЕЗ «Переяслав» від 15.02.2012 № 24-ОД та посадовою інструкцією молодшого наукового співробітника Музею народного одягу Середньої Наддніпрянщини норми праці для молодшого наукового співробітника Музею народного одягу Середньої Наддніпрянщини не змінені.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» припинення трудового договору за п.6 ст.36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо).

В абзаці 3 п.31 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України вказано, що згідно з ч.3 ст.32 КЗпП України в межах спеціальності, кваліфікації і посади, обумовленої трудовим договором, зміна істотних умов праці тощо допускається за умови, що це викликано змінами в організації виробництва і праці та що про ці зміни працівник був повідомлений не пізніше ніж за 2 місяці.

Підпунктом 1 пункту 1.4 колективного договору НІЕЗ «Переяслав» передбачено, що у цьому колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо зміни в організації виробництва і праці.

Пунктом 2.5 колективного договору НІЕЗ «Переяслав» передбачено зобов'язання адміністрації НІЕЗ «Переяслав» забезпечити надання працівникам передбачених законодавством України гарантій.

Пунктом 1.1 колективного договору НІЕЗ «Переяслав» закріплено, що даний колективний договір сприяє поступовому перетворенню праці на благо суспільства і в першу чергу на життєву потребу кожного працівника НІЕЗ «Переяслав».

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Зважаючи на вищевикладене, з аналізу вказаних норм вбачається, що узгодження змін в організації виробництва і праці НІЕЗ «Переяслав» з профспілковими організаціями є гарантією права на працю працівників НІЕЗ «Переяслав».

Оскільки в заповіднику діє дві первинні профспілкові організації, це питання мало бути погоджене з виборними органами обох профспілок.

Таким чином, наказ НІЕЗ «Переяслав» від 15.02.2012 № 24-ОД не створює правових наслідків для працівників НІЕЗ «Переяслав», які є членами Первинної профспілкової організації Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» в НІЕЗ «Переяслав», у тому числі для позивача.

Відповідно до пункту 2.7 колективного договору НІЕЗ «Переяслав» одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці адміністрація НІЕЗ «Переяслав» має запропонувати працівнику іншу роботу.

Як вбачається з пояснень сторін, матеріалів справи та показань свідків, відповідачем не було запропоновано позивачеві іншої роботи як на день попередження про звільнення, так і на момент такого звільнення, що є порушенням пункту 2.7 колективного договору НІЕЗ «Переяслав».

З аналізу положень п.6 ч.1 ст. 36 КЗпП України вбачається, що єдиною підставою припинення трудового договору у зв'язку із зміною істотних умов праці є відмова працівника від продовження роботи.

Таким чином, прийняттю рішення відповідачем про звільнення позивача з роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці мала передувати її відмова від подальшої роботи у змінених умовах праці.

Як вбачається з пояснень представників відповідача, а також матеріалів справи та показань свідків, висновок про відмову позивача від подальшої роботи у змінених умовах праці адміністрацією НІЕЗ «Переяслав» зроблений на підставі незгоди позивача із новою посадовою інструкцією, що підтверджується актом від 29.08.2012 та службовою запискою № 106 від 29.08.2012.

Разом з тим, суд не може прийняти таке твердження відповідача, з огляду на те, що позивач ознайомилась з посадовою інструкцією 12.09.2012, тобто до видання наказу про її звільнення, а висловлення зауважень до тексту посадової інструкції та прохання привести інструкцію до вимог чинного законодавства не є відмовою від роботи за зміненими умовами праці.

Також, позивач у судовому засіданні надала пояснення, що не відмовлялась від роботи за зміненими умовами праці. Документи, які б підтверджували відмову позивача від продовження роботи за зміненими умовами праці, в матеріалах справи відсутні.

Згідно з положеннями частин 1, 2, 5 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновленим на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі цей орган одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше, ніж за один рік. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

За таких обставин суд дійшов до висновку, що при звільненні позивача з роботи за п.6 ст.36 КЗпП України відповідачем були допущенні порушення вимог законодавства та колективного договору НІЕЗ «Переяслав» і позивач має бути поновлена на роботі.

У зв'язку з незаконним звільненням ОСОБА_2 допущено вимушений прогул протягом 64 робочих днів. Виходячи з розміру середньоденного заробітку 207,14 грн. розмір компенсації за вимушений прогул становить 13256,96 грн.

Відповідно до положень ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 182-1 КЗпП України одинокій матері надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.

Відповідно до положень ч.1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

За таких обставин відповідач при звільненні позивача мав у день звільнення виплатити останній грошову компенсацію за належну їй додаткову оплачувану відпустку тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів як одинокій матері.

Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику, згідно зі ст. 237-1 КЗпП України, проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Доказами заподіяння моральної шкоди позивачу суд визнає те, що у зв'язку із звільненням вона зазнала душевних страждань, були порушені нормальні життєві зв'язки, що потребувало від позивача додаткових зусиль для організації свого життя. Крім того, суд бере до уваги те, що у зв'язку із звільненням позивачу завдано душевних хвилювань з приводу матеріального забезпечення своєї дитини, зважаючи на те, що позивач виховує дитину сама.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує глибину душевних страждань позивача, вимоги розумності і справедливості, та приходить до висновку провести відшкодування у розмірі 1000 грн.

Виходячи з розміру задоволених позовних вимог 67,07 % (14256,96х100:21256,96) з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 143,93 грн. (214,6х67,07:100).

Зважаючи на вищевикладене, з огляду на положення ст. 43 Конституції України, ст.ст. 10, 12, 32, 36, 40, 47, 83, 85, 86, 116, 182-1, 235, 237-1, 247, 252 КЗпП України, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212, 214, 215, 367 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» про визнання незаконним звільнення та поновлення на роботі задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» від 13.09.2012 № 148-ОС.

Поновити ОСОБА_2 на посаді молодшого наукового співробітника Музею народного одягу Середньої Наддніпрянщини Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» з 14.09.2012.

Стягнути з Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» (код ЄДР 02219369) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) середній заробіток за вимушений прогул в розмірі 13256 (тринадцять тисяч двісті п'ятдесят шість) грн. 96 коп. та 1000 (одну тисячу) грн. 00 коп. моральної шкоди.

Зобов'язати Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» провести розрахунок та сплатити на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) компенсацію за невикористану додаткову оплачувану відпустку тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів як одинокій матері.

Зазначені суми присуджуються без утримання прибуткового податку і інших обов'язкових платежів.

Стягнути з Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» (код ЄДР 02219369) на користь держави судовий збір в розмірі 143 (сто сорок три) грн. 93 коп.

В частині поновлення ОСОБА_2 на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць рішення підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано в установлений строк.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Д. В. Свояк