Рішення № 27974491, 21.11.2012, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 1109/8207/12

Номер провадження 2/1109/3436/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2012 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі: головуючого судді - Мохонько В.В.,

при секретарі Мосійчук А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Кіровоградський обласний шкірно-венерологічний диспансер про стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася з позовом до суду до Комунального закладу «Кіровоградський обласний шкірно-венерологічний диспансер, в якому просить з урахуванням збільшених розміром позовних вимог стягнути з відповідача 2 900 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу, понесені судові витрати, витрати на правову допомогу, 20 000 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06.04.2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 25.07.2012 року, її було поновлено на роботі на посаді інженера метролога Комунального закладу «Кіровоградський обласний шкірно-венерологічний диспансер» за сумісництвом з 07.10.2011 року. Питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу судом не розглядалося, а відповідач добровільно середній заробіток у розмірі 2 900 грн. за час вимушеного прогулу не сплатив. Зазначає, що такими діями відповідач завдав їй моральної шкоди, яку оцінює в розмірі 20 000 грн.

Оскільки, правову допомогу під час розгляду справи надавав її представник, просила компенсувати 2000 грн. витрат на правову допомогу.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі, надала суду заперечення, в яких вказала, що не погоджується з визначеним позивачем розміром втраченого заробітку в розмірі 2 900 грн., щодо вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 20 000 грн., оскільки відповідачем не зазначено в чому саме полягає моральна шкода, якими діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачу.

Заслухавши пояснення позивача та її представника, представника відповідача, повно та всебічно зясувавши всі обставини справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково з наступних підстав.

ОСОБА_1 працювала за основною посадою інженером з охорони праці КЗ « Кіровоградській обласний шкірно - венерологічний диспансер «з 23 травня 1995 року та з 11 квітня 2011 року інженером з метрології за сумісництвом на 0,25 ставки на умовах трудового договору, що укладений на невизначений час.

07 жовтня 2011 року згідно наказу головного лікаря Курган М.Ю. за № 86-к ОСОБА_1 звільнено з посади інженера з метрології за сумісництвом по ст. 7 КЗпП України, цим же наказом на посаду інженера з метрології на основне місце прийнято ОСОБА_3.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06.04.2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 25.07.2012 року, наказ головного лікаря Комунального закладу «Кіровоградській обласний шкірно - венерологічний диспансер» № 86-к від 07 жовтня 2011 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади інженера метролога за сумісництвом по ст. 7 КЗпП України скасовано, поновлено ОСОБА_1 на посаді інженера метролога Комунального закладу «Кіровоградській обласний шкірно - венерологічний диспансер» за сумісництвом з 07 жовтня 2011 року.

Наказом Комунального закладу «Кіровоградській обласний шкірно-венерологічний диспансер» № 36-к від 09 квітня 2012 року ОСОБА_1 з 07.04.2011 року поновлено на посаді інженера з охорони праці за сумісництвом на 0,25 посади інженера з метрології /а.с. 60/.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Як вбачається з матеріалів, справи середній заробіток за час вимушеного прогулу позивачу не виплачено, питання стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не вирішувалося і під час розгляду справи про поновлення ОСОБА_1 на посаді інженера з метрології.

Позивач зазначає, що розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахування збільшених розміром позовних вимог складає 2900 грн.

Відповідачем, КЗ «Кіровоградський обласний шкірно-венеролігічний диспансер» надано розрахунок заборгованості середнього заробітку за час вимушеного прогулу обчисленого відповідно до постанови КМУ від 08.02.1995 року № 100, згідно якого ОСОБА_1 з 07 жовтня 2011 року по 09 квітня 2012 року нарахована заробітна плата без утримання податків на суму 1 931 грн. 24 коп. /а.с. 94/.

Наданий розрахунок відповідача суд вважає вірним та погоджується з ним.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди, то вони задоволенню не підлягають, так як відповідно до п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди»до вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством ,- застосовується тримісячний строк позовної давності(ст.233 КЗпП).

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що встановлені статтями 228, 223 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Позивач звернувшись з позовом до суду про стянення моральної шкоди не заявляла клопотання про поновлення строків звернення до суду з зазначенням поважності причин пропуску такого строку, а тому в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд відмовляє.

Щодо стягнення компенсації позивачу витрат на правову допомогу, то позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки представник позивача ОСОБА_1 приймав участь як представник, а не як адвокат або інший фахівець у галузі права в порядку передбаченому ст.ст. 12,42,56 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 47,48,231-233,235 КЗпП України, 10,11,60,88,212-215,294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Комунального закладу «Кіровоградський обласний шкірно-венерологічний диспансер на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 1931 грн. 24 коп. без урахування податків та інших платежів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Комунального закладу «Кіровоградський обласний шкірно-венерологічний диспансер на користь держави 214 грн. 60 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Кіровського районного суду м.Кіровограда В. В. Мохонько