Ухвала суду № 27973968, 04.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4391/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О.,

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"04" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря: Прищепчука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво -Святошинському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гараж Мобайл Груп»до Державної податкової інспекції у Києво -Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень від 23.08.2012 року №0001042300, №0001052300,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво -Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень від 23.08.2012 року №0001042300, №0001052300.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції -без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 27.07.2012 року по 02.08.2012 року посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Фірмою «Капітель Плюс»за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року; за наслідками перевірки складено акт від 07.08.2012 року №277/22-01/35040775.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку з прибутку підприємств на загальну суму 52891,00 грн.; п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.5 п.7.4, п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 4981,57 грн.

В обґрунтування заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість орган державної податкової служби посилається на непідтвердження реальності господарських операцій позивача з Фірмою «Капітель Плюс», оскільки в акті ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 11.04.2012 року №38/22/31095815 зазначено, що в ході досудового слідства в кримінальній справі №69-0146 порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва -створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі Фірми «Капітель плюс». Також, відповідач в акті перевірки посилається на висновок ГВПМ ДПІ у м. Сімферополі від 02.04.2012 року №424/07-31, яким встановлено, що допитаний керівник Фірми «Капітель плюс»пояснив, що підприємство фактично товар та послуги не поставляло, документи фінансово -господарської діяльності підписувались за винагороду. Крім того, відповідачем в акті зазначено, що операції контрагента позивача не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо -складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Враховуючи наведене, орган державної податкової служби дійшов висновку про нікчемність правочинів.

23.08.2012 року ДПІ у Києво -Святошинському районі Київської області винесені податкові повідомлення -рішення:

- №0001042300, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 55998,00 грн., у тому числі за основним платежем 52892,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 3107,00 грн.;

- №0001052300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 5608,00 грн., у тому числі за основним платежем 4982,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 626,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, тому останнім правомірно сформовані дані податкового обліку по господарським операціям з Фірмою «Капітель Плюс».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем (замовник) та Фірмою «Капітель плюс»(підрядник) був укладений договір підряду від 12.05.2010 року №1204/349 (т. 1 а.с. 33 -35), відповідно до якого останній зобов'язується виконати з власних матеріалів та за власні кошти ремонтні роботи у нежитловому приміщення, яке розташоване за адресою: м. Сімферополь, вул. Кірова, 19/1 (п. 1.1). Підрядник за завданням замовника зобов'язується виконати роботи відповідно до кошторису на виконання робіт, затвердженого замовником, який є невід'ємною частиною договору (п. 1.2).

Також, 05.10.2010 року між позивачем (замовник) та Фірмою «Капітель плюс»(підрядник) був укладений аналогічного змісту договір підряду №789 про здійснення ремонтних робіт за адресою: м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 2 (т. 1 а.с. 39 -41).

10.09.2011 року між позивачем (замовник) та Фірмою «Капітель плюс»(підрядник) укладений договір підряду №790/969, відповідно до якого останній зобов'язується виконати власними силами та на свій ризик ремонтні роботи за адресами: м. Сімферополь, вул. Кірова, 3, вул. Карла Маркса, 1/40, пр-т Перемоги, 210в, вул. Гагаріна, 34б, вул. Треньова, 2, м. Алушта, вул. В. Хромих, 22, м. Керч, вул. Орджонікідзе, 39а, вул. Леніна, 36, вул. Борзенка, павільйон №80, м. Красноперекопск, вул. Калініна, 3/2, м. Севастополь, пл. Захарова, 3а, пл. Нахімова, 3, м. Феодосія, вул. Генерала Горбачова, вул. Кримська, 82и, вул. Назукіна, 10г, смт Чорноморське, вул. Кірова, 10б (т. 1 а.с. 36 -38).

Розглядаючи реальність господарської операції позивача з Фірмою «Капітель Плюс», на підставі якої позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.

Так, на підтвердженні виконання зазначеного договору позивачем надані кошториси на виконання ремонтно -будівельних робіт (т. 1 а.с. 78 -95), акти виконаних ремонтно - будівельних робіт, в яких зазначені адреси об'єктів відповідно до вищенаведених договорів (т. 1 а.с. 59 -77), податкові накладні (т. 2 а.с. 124 - 126), платіжні доручення (т. 1 а.с. 96 -127).

Зазначені первинні документи від імені контрагента позивача підписані керівником -ОСОБА_3

Також, позивачем надано копії договорів оренди (договорів суборенди), згідно з якими позивач користується нежитловими приміщеннями, малими архітектурними формами, що розташовані за адресами, визначеними договорами та за якими розташовані торгові точки товариства для здійснення торгівельної діяльності; ліцензію, що видана Фірмі «Капітель Плюс»на будівельну діяльність.

Факт проведення робіт позивач підтверджує і долученими до справи фотокопіями приміщень, з яких вбачається їх стан після отриманих від контрагента послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція -дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позивачем доведена реальність господарських операцій з Фірмою «Капітель Плюс».

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також, відповідно до пп. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Також, відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»та Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, на дату підписання договору та розрахункових документів Фірма «Капітель Плюс»не було припинено та було платником податку на додану вартість.

Колегія не приймає посилання відповідача на факт порушення кримінальних справ стосовно ОСОБА_3 та по факту фіктивного підприємництва - створення Фірми «Капітель Плюс», оскільки на даний час обвинувальні вироки у вказаних справах відсутні.

Також, колегія суддів не бере до уваги пояснення керівника Фірми «Капітель Плюс»ОСОБА_4, які є лише одним із джерел доказів у кримінальній справі та не засвідчують юридичного факту у даній справі, оскільки на момент укладення та виконання умов спірних правочинів керівником контрагента був ОСОБА_3, який і підписував первинні документи в межах договорів підряду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначені вище правочини є такими, що не відповідають моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив протиправність податкових повідомлень -рішень від 23.08.2012 року №0001042300, №0001052300.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво -Святошинському районі Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 10.12.2012 року)

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.